П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 990/270/23
Провадження № 11-179заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
розглянула в порядку письмового провадження справу № 990/270/23 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним і скасування указу в частині
за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2023 року (судді Смокович М. І., Кашпур О. В., Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М., Радишевська О. Р.),
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_2 звернулися до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України Зеленського В. О., у якому просили визнати протиправним і нечинним Указ Президента України від 19 жовтня 2022 року № 727/2022 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - Указ № 727/2022) у частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо ОСОБА_1 (пункт 49 додатка до рішення), ОСОБА_2 (пункт 169 додатка до рішення), ОСОБА_2 (пункт 170 додатка до рішення).
2. Представниця позивачок - адвокатка Лазаренко Е. О. просила суд поновити строк звернення із цим позовом та залучити до участі у справі Службу безпеки України і Раду національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 990/270/23 позовну заяву залишено без руху.
4. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачками порушено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а причини, про які написала представниця позивачок - адвокатка Лазаренко Е. О., не дають підстав для його поновлення. Установлено позивачкам десять днів з дня вручення копії зазначеної ухвали для подання заяви з іншими підставами для поновлення строку.
5. 02 листопада 2023 року на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху до Верховного Суду надійшла заява представниці позивачок - адвокатки Лазаренко Е. О., у якій вона просила визнати поважними причини пропуску звернення до суду із цим позовом та поновити строк звернення до адміністративного суду.
6. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 08 листопада 2023 року позовну заяву повернув позивачкам на підставі частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки відсутні підстави для поновлення строку в цій справі, а зазначені в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 02 листопада 2023 року підстави, не є поважними.
Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі
7. В апеляційній скарзі представниця позивачок - адвокатка Лазаренко Е. О. просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8. В обґрунтування доводів апеляційної скарги представниця позивачок зауважує, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, а саме частини другої статті 122 КАС України, оскільки суд першої інстанції не навів належних мотивів того, чому в цій справі необхідно обчислювати строк звернення до суду саме з дати оприлюднення оскаржуваного Указу № 727/2022, а не з моменту, коли особа дізналася про порушене право (17 квітня 2023 року).
9. Представниця позивачок зазначає, що про видання оскаржуваного Указу № 727/2022 позивачок повідомлено не було, а оскільки вони не є громадянами України, не мають жодних бізнес-інтересів чи бізнес-структур на території України, то не знали і не могли знати про існування оскаржуваного Указу № 727/2022.
10. Позивачки з 2011 року проживають у Сполученому Королівстві Великої Британії, українською мовою не володіють, офіційні друковані видання, такі як "Офіційний вісник України" та газета "Урядовий кур`єр", на території Великої Британії не тиражуються і не розповсюджуються. Оскаржуваний Указ № 727/2022 до відома позивачок доведено не було.
11. Закон України "Про санкції" не містить процедури та обов`язку РНБО або відповідача доводити до відома осіб, до яких застосовано санкції, про прийняте рішення. Це ставить особу, особливо якщо така особа є іноземцем, у дуже вразливе становище, оскільки, не знаючи українського законодавства, української мови, не відстежуючи політичних рішень, не знаючи процедури, порядку і джерел оприлюднення рішень про застосування санкцій та не здійснюючи будь-яких протиправних дій, вона майже не має шансів дізнатися про прийняте щодо неї рішення у короткий строк. А тому позивачки були позбавлені можливості звернення до суду із цим позовом у строк, визначений статтею 122 КАС України.
12. Наголошує, що позивачки дізналися про оскаржуваний Указ № 727/2022 та про запроваджені щодо них санкції 17 квітня 2023 року, коли отримали лист від Pricewaterhouse Coopers LLP (міжнародної компанії, яка пропонує професійні послуги у сфері менеджмент-консалтингу та аудиту, входить до "великої четвірки" аудиторських компаній), яка надавала ОСОБА_1 послуги консультування у сфері оподаткування. Цим листом компанія Pricewaterhouse Coopers LLP повідомила про припинення договірних відносин з ОСОБА_1 через те, що українські органи влади застосували санкції.
13. Представниця позивачок зазначає, що відлік шестимісячного строку для оскарження Указу № 727/2022 потрібно починати з 17 квітня 2023 року, оскільки саме із цього часу позивачки дізнались про порушення своїх прав.
Рух апеляційної скарги
14. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 листопада 2023 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2023 року та витребувала із цього суду матеріали справи № 990/270/23.
15. Ухвалою від 16 січня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
16. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Зазначає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов правильного висновку, що законодавство України не має діяти по-різному щодо громадян України та щодо іноземців, які проживають за межами України, але вимагають захисту своїх прав в Україні. Причини, які, на думку представниці позивачок, зумовили пропуск строку звернення до суду, не є поважними, а відтак поданий позов підлягає поверненню особі, яка його подала.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
17. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
18. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
19. Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
20. За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
21. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.
22. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
23. Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
24. Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
25. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
26. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
27. Таким чином, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
28. Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
29. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
30. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
31. За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
32. Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
33. Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
34. У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
35. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
36. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів(Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
37. У справі "Устименко проти України" ЄСПЛ зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
38. Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.