ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 278/3210/19
провадження № 51-5410 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019060170000749, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, раніше судимого вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2017 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 05 червня 2018 року скасовано застосування положення ст. 75 КК України та направлено для відбування покарання, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутого покарання за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 24 жовтня 2017 року,остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на
строк 6 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
Цивільні позови прокурора та потерпілої ОСОБА_9 задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Центральна районна лікарня" Житомирської районної ради
6 738 гривень витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_9, та на користь останньої 10 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 23 травня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_6 зараховано строк його попереднього ув`язнення у даному кримінальному провадженні з 06.02.2023 року по 23.05.2023 року включно з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він 31 серпня 2019 року, близько 3 години, разом із ОСОБА_9 перебували поблизу будинку АДРЕСА_2, де між ними на ґрунті ревнощів виник конфлікт, під час якого у ОСОБА_6 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій умисел, у цей же час та місці ОСОБА_6 наніс ОСОБА_9 не менше двох ударів правим кулаком по голові та в область попереку, а також один удар лівою ногою по лівій сідниці. Після чого, йдучи по дорозі до місця проживання ОСОБА_9, що по АДРЕСА_3,
ОСОБА_6 наніс останній не менше двох ударів правою ногою по сідницях. У подальшому, перебуваючи на подвір`ї домоволодіння за вищевказаною адресою, ОСОБА_6 наніс потерпілій не менше двох ударів правим кулаком в область лівої та правої нижньої частини живота та не менше трьох ударів в обличчя, від яких остання впала на землю, після чого наніс їй не менше чотирьох ударів правою ногою в область спини справа та не менше трьох ударів в область живота. Своїми діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_9 легкі, середнього ступеню тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування зазначає, що відхиляючи доводи сторони захисту, апеляційний суд обмежився формальним переліченням показань потерпілої та свідків, а також документів зазначених у вироку, належним чином не мотивувавши своїх висновків. Крім цього, відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК України до ЄРДР було внесено за заявою ОСОБА_10, яка є матір`ю потерпілої, та лише згодом було подано заяву самою потерпілої про вчинення злочину щодо неї за аналогічним фактом, яка не була зареєстрована в ЄРДР та кримінальне провадження за нею не розпочато.
Вважає, що без належної оцінки суду залишено й те, що захисник просив визнати недопустимим доказом висновок судово-медичної експертизи
№ 2997 від 26 вересня 2019 року з посиланням, що цей висновок засновано на відомостях іншого висновку експерта № 2931 від 23 вересня 2019 року, який визнано судом недопустимим доказом, оскільки не був відкритий обвинуваченому в порядку ст. 290 КПК України та захиснику після його призначення на початку судового розгляду.
Також матеріали досудового розслідування не містять даних про спосіб отримання слідчим карти стаціонарного хворого, відомості з якої стали підставою для надання висновку експерта № 2931 від 23 вересня 2019 року, та вказана карта теж не була відкрита стороні захисту.
Окремою підставою для визнання висновку експерта № 2997 від 26 вересня 2019 року недопустимим доказом, на думку засудженого, є використання слідчим однієї ухвали слідчого судді від 16 вересня 2019 року про призначення експертизи, що підтвердив прокурор в судовому засіданні під технічний запис.
Крім цього, вказує про те, що відбував покарання у ДУ "Миколаївська виправна колонія (№ 50)" за вироком Богунського районного суду м. Житомира від
16 червня 2021 року у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці за злочин вчинений 27 березня 2016 року, та перебував під вартою з 07 листопада 2019 року. Місцевий суд 07 лютого 2020 року виніс ухвалу про його етапування в СІЗО для участі у розгляді даного кримінального провадження. Вважає, що апеляційним судом безпідставно не вирішено питання про застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, оскільки з 07 лютого 2020 року по день набрання вироком законної сили, тобто до 23 травня 2023 року, йому має бути зараховано у строк відбування покарання попереднє ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Потерпіла ОСОБА_11 була належним чином повідомлена про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилася, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від неї не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Приписами ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.