ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 759/4229/15-к
провадження № 51- 4465км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року,
в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22014000000000003 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Зміст рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомСвятошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади у сфері землеустрою. На підставі ч. 5 ст. 74, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
За вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, щовін, обіймаючи посаду виконуючого обов`язки начальника Головного управління земельних ресурсів у Київській області, володіючи достатніми знаннями для виконання функцій керівника вказаного державного органу, в порушення п. 9 Положення про Головне управління земельних ресурсів у Київській області, затвердженого наказом Держземагентства від 18.07.2007 № 71, не забезпечив виконання покладених на управління завдань і, маючи доступ та володіючи інформацією державної статистичної звітності форми 6-ЗЕМ за період 2007 року щодо наявності земель запасу за межами населеного пункту на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області, не вжив заходів до перевірки інформації, викладеної у підготовленому висновку, в порушення ч. 7 ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", п. 4 Порядку реєстрації об`єктів державної експертизи землевпорядної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 974 підписав та скріпив печаткою Головного управління позитивний висновок від 14.02.2008 № 7-96е повторної державної експертизи землевпорядної документації, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди державі, а саме: з державної власності неправомірно вибула земельна ділянка, площа якої в адміністративних межах Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області за межами населеного пункту Мархалівка складає 38,65 га, а площа в межах населеного пункту Мархалівка Васильківського району Київської області складає 5,35 га, загальною вартістю згідно з висновком судово-будівельної експертизи № 11255 від 15.12.2008 69 960 000 грн, що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить вирок та ухвалу апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення.
Зазначає про відсутність у ОСОБА_7 тих обов`язків, невиконання яких ставлять йому у провину. Вважає, що ОСОБА_7 інкриміновано у вину те, що відноситься до кола обов`язків виключно експерта. Посилається на те, що відповідно до положення "Про головне управління земельних ресурсів у Київській області", затвердженого наказом Держкомзема № 71 від 18.07.2007, до кола обов`язків керівника Головного управління земельних ресурсів у Київській області не входять обов`язки ставити під сумнів висновок експерта.
У зв`язку з цим сторона захисту вважає, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а в діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 367 КК України.
Окрім того, зазначає, що висновок від 14.02.2008 № 7-96е повторної державної експертизи землевпорядної документації, який складений експертом, повністю відповідав вимогам Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" та проведений відповідно до п. 2.2 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему від 03.12.2004 № 391.
Вказує, що вимоги до осіб, які проводять експертизу, та їх склад визначені п.п.2.3, 2.4 указаної вище Методики, й там не передбачено, що керівник головного управління може брати на себе обов`язки експерта, безпосередньо виконувати експертизу документації, адже він лише повинен затвердити позитивний висновок. Тому ОСОБА_7 як в.о. керівника Головного управління земельних ресурсів у Київській області й затвердив позитивний висновок, як того вимагає Методика проведення державної експертизи землевпорядної документації.
Також посилається на наявність у справі постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2007 року, яким, на думку захисника, було зобов`язано органи державної виконавчої влади у сфері земельних відносин погодити проектно-технічну документацію 22-ом громадянам.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Крім цього, касаційний суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, що підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення в цілому.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У цьому кримінальному провадженні зазначені вимоги закону судами першої та апеляційної інстанцій виконано.
На думку колегії суддів, доводи касаційної скарги щодо відсутності у ОСОБА_7 тих обов`язків, невиконання яких ставиться йому у провину, є безпідставними.