ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 190/578/22
провадження № 51-7208км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисниці засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Холодіївка П`ятихатського району, Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК, та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді обмеження волі на строк 5 років з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 5 років.
Зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання у виді обмеження волі, терміни його попереднього ув`язнення з 16 по 18 лютого 2022 року та з 06 по 18 квітня 2022 року за правилами ст. 72 КК, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні обмеження волі.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_6 засуджено за те, що він 16 лютого 2022 року близько 16:20, керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ-21099" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить йому на праві власності, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння (вміст алкоголю 0,75 %), чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, здійснював рух у світлий час доби по сухому дорожньому покриттю автодороги "Лихівка - Байдаківка" Кам`янського району Дніпропетровської області з боку с. Байдаківка в напрямку с. Лихівка, проїжджа частина якої має по одній смузі для руху в кожному напрямку, з двома пасажирами у салоні автомобіля: на передньому пасажирському сидінні - ОСОБА_8 та позаду праворуч - ОСОБА_9, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, зокрема пункти 1.3, 1.5, підпункт "б" п. 2.3, підпункт "а" п. 2.9 та п. 12.1 Правил дорожнього руху України, проявляючи злочинну самовпевненість, але легковажно розраховуючи на відвернення наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого в районі дорожнього знаку 5.51 ПДР України "Байдаківка" на ділянці автодороги "Лихівка-Байдаківка", що на території Кам`янського району Дніпропетровської області, не впорався з керуванням автомобілем "ВАЗ-21099" під час чого виїхав за межі проїзної частини праворуч на узбіччя, де здійснив зіткнення лівою частиною керованого ним автомобіля із деревом.
Порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_6 знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пасажиру ОСОБА_8 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до його смерті 16 лютого 2022 року близько 16:20 на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Дніпровський апеляційний суд вироком від 31 серпня 2023 року скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 286-1 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вирішено рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі захисниця ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 просить оскаржуване судове рішення в частині призначеного покарання змінити та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 5 років.
Свою позицію сторона захисту обґрунтовує неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення її підзахисним та особі засудженого.
Так, захисниця стверджує, що апеляційний суд, обираючи вид та розмір покарання, не врахував належним чином, що хоча її підзахисний вчинив тяжкий злочин, але з необережності, він вперше притягується до кримінальної відповідальності, у лікарів психіатра та нарколога на обліках не перебуває, позитивно характеризується, щиро розкаюється у вчиненому, відшкодував потерпілій заподіяну шкоду, під час досудового розслідування та судового розгляду опікувався потерпілою ОСОБА_10, позицію самої потерпілої, яка просила не позбавляти ОСОБА_6 волі, під час повномасштабного вторгнення рф в Україну неодноразово надавав допомогу для Збройних Сил України та внутрішньо переміщених осіб, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційні скарги не надходило.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу та просили змінити вирок апеляційного суду, прокурор ОСОБА_5 заперечила проти її задоволення, просила вирок апеляційного суду залишити без змін.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 286-1 КК у касаційному порядку захисницею не оскаржуються.
Доводи сторони захисту, наведені в касаційній скарзі, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним, що характеризують особу засудженого, внаслідок надмірної суворості судом апеляційної інстанції є обґрунтованими.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.