ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 361/6003/19
провадження № 61-13773св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант", ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Татаринцева Євгенія Анатоліївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 липня 2023 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (далі -
ТОВ "Колекторська компанія "Гарант"), ОСОБА_2, треті особи:
ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Татаринцева Є. А., про визнання правочину недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Позов з урахуванням заяви про зміну підстав позову мотивований тим, що
05 грудня 2006 року між АТ "Банк регіонального розвитку" і позивачем укладено кредитний договір № 27/10-721І, за умовами якого ОСОБА_1 надано кошти у розмірі 56 000,00 дол. США. З метою забезпечення виконання зобов`язань між АТ "Банк регіонального розвитку" і ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 05 грудня 2006 року № 027/Д3946І, за умовами якого
в іпотеку передано майнові права на об`єкт нерухомого майна - квартиру
АДРЕСА_1 . Після введення будинку в експлуатацію у листопаді 2007 року номер квартири змінено на 123. 10 квітня 2008 року між АТ "Банк регіонального розвитку" і ОСОБА_1 укладено додатковий договір до іпотечного договору від 05 грудня 2006 року № 027/Д3946І, відповідно до якого сторони передано в іпотеку квартиру за номером 123 . В АТ "Банк регіонального розвитку" з 07 грудня 2009 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації банку.
У зв`язку із завершенням строку ліквідаційної процедури банку його непродані активи та перелік незадоволених вимог кредиторів, активи передані
ТОВ "Агенція комплексного бізнесу "Дельта-М". 30 вересня 2015 року між
ТОВ "Дельта-М" і ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" укладено договір про відступлення права вимоги. Позивачу стало відомо, що 17 березня 2016 року право власності на належну йому квартиру зареєстроване за
ОСОБА_2 .
Позивач вказував, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки
в позасудовому порядку були допущені такі порушення: вимога про порушення основного зобов`язання та умов іпотечного договору не відповідає статті 35 Закону України "Про іпотеку" та статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"; оцінка, на підставі якої приватний нотаріус посвідчувала договір купівлі-продажу, не відповідає нормам, які врегульовують порядок проведення оцінки нерухомості; ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" не направило звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.
ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_2, укладений
17 березня 2016 року між ТОВ "Колекторська компанія "Гарант"
і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є. А., зареєстрований у реєстрі за № 147; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо нерухомого майна та відновити запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно від 06 лютого 2008 року щодо права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від
14 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 липня 2023 року, стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі
49 379,60 грн.
Не погоджуючись з рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2022 року, ОСОБА_1 оскаржив його
в апеляційному порядку.
Одночасно в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі апеляційним судом.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2022 року залишено без руху та надано позивачу строк для надання документа про сплату судового збору або документа, який підтверджує підстави відстрочення його сплати відповідно до закону.
Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_1 не надав належних та достатніх доказів на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує
5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік,
а також доказів його незадовільного (скрутного) матеріального стану. Аналіз заявленого в апеляційній скарзі клопотання та надані документи не характеризують майновий стан ОСОБА_1, не додано належних та достатніх доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору та відсутності коштів для сплати судового збору на момент подання апеляційної скарги.
При цьому в ухвалі зазначено, що надана позивачем копія відомостей
з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за період з І кварталу 2022 року до
IV кварталу 2022 року, відповідно до яких інформація про доходи позивача відсутня, відображає лише інформацію про доходи скаржника, сам по собі повною мірою не підтверджує незадовільного (скрутного) майнового становища заявника.
25 травня 2023 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду заяву, яка мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не зазначив, які саме мають бути надані додаткові докази на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, а також доказів на підтвердження його незадовільного (скрутного) матеріального стану. Крім того, позивач вважав, що він заявив вимоги немайнового характеру, у зв`язку з чим не погоджується з розміром судового збору, визначеним в ухвалі від 15 травня 2023 року. На підтвердження підстав для відстрочення сплати судового збору
ОСОБА_1 повторно надав копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за період з І кварталу 2022 року до І кварталу 2023 року, відповідно до яких інформація про доходи позивача відсутня.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 червня 2023 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада
2022 року, зазначених в ухвалі від 15 травня 2023 року.
Ухвала мотивована тим, що достатніми доказами наявності виключних обставин для відстрочки від сплати судового збору можуть бути документи, що підтверджують перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків на підтвердження того, що майновий стан заявника не дозволяє сплатити судовий збір
у встановленому законодавством порядку та розмірі.
Також зазначено про необґрунтованість доводів позивача про те, що він заявив вимоги немайнового характеру, оскільки позовні вимоги про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину шляхом скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за новим власником та відновлення права власності позивача на квартиру
є позовними вимогами майнового характеру, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02 листопада 2020 року у справі № 522/4716/19.
10 липня 2023 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій просив звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги в порядку статті
22 Закону України "Про захист прав споживачів".
У поданій заяві ОСОБА_1 повторно посилався на подання ним позову, який має немайновий характер. Крім цього, зазначав, що в позовній заяві він посилався на порушення ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" норм Закону України "Про захист прав споживачів", а тому відповідно до частини третьої статті 22 цього Закону він звільнений від сплати судового збору як споживач, що звернувся з позовом, пов`язаним з порушенням його прав.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення апеляційного суду
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 липня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2022 року визнано неподаною та повернено заявнику.
Ухвала мотивована тим, що оскільки за змістом позовних вимог позивач не
є у спірних правовідносинах споживачем товарів, робіт або послуг,
а відповідачі - виробниками (продавцями) товарів, виконавцями робіт чи надавачами послуг, то правовідносини сторін не регулюються Законом України "Про захист прав споживачів", і правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання цього позову, а отже,
і апеляційної скарги, на підставі статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" немає. ОСОБА_1 не надав жодних належних та достатніх доказів на підтвердження того, що його майновий стан на день звернення
з апеляційною скаргою перешкоджає сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку і розмірі.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
20 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від
21 липня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до Київського апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не зазначив, які саме мають бути надані додаткові докази на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, та доказів його незадовільного (скрутного) матеріального стану. Вказує, що в іншій справі аналогічне клопотання було задоволено. Суд помилково відніс цю справу до справ, де вимоги є майнового характеру. Апеляційний суд помилково не застосував до спірних правовідносин частину третю статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".