ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 474/454/18
провадження № 61-14756св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лавріненко Максим Іванович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кубрак Олег Олександрович, на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 травня 2023 року у складі судді Репушевської О. В.та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Доброжанівської сільської ради про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, якій на праві власності належали земельні ділянки загальною площею 9,88 га сільськогосподарського призначення, розташовані в межах Доброжанської сільради Врадіївського району Миколаївської області.
19 квітня 2018 року ОСОБА_1 отримала від приватного нотаріуса Врадіївського нотаріального округу повідомлення про смерть ОСОБА_3, про відкриття спадкової справи та про наявність заповіту, що був укладений ОСОБА_3 10 травня 2011 року на її користь.
Необізнаність щодо наявності заповіту ОСОБА_3 на її користь стала перешкодою для своєчасного звернення із заявою про прийняття спадщини.
Ураховуючи викладене просила визначити їй додатковий строк у два місяці для звернення з заявою про прийняття спадщини.
Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 06 червня 2018 року первісного відповідача Доброжанівську сільську раду замінено на належного відповідача ОСОБА_2 .
У червні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним.
Зустрічний позов мотивований тим, що спадкоємець ОСОБА_3 була її матір`ю та проживала разом з її родиною. На ім`я ОСОБА_2 складено заповіт на земельні ділянки, який посвідчено 13 липня 2010 року. З 2010 року за станом здоров`я мати потребувала сторонньої допомоги, з дому не виходила, намірів розпорядитись ділянками на користь сторонніх осіб не мала, а тому не могла у 2011 році укласти заповіт без відома членів своєї родини на ім`я ОСОБА_1 .
Крім цього вказувала на те, що в заповіті зазначено інше прізвище спадкоємця- ОСОБА_1, а не як прізвище позивачки за первісним позовом - ОСОБА_1 . Інші дані, які надали б можливість більш повно ідентифікувати особу спадкоємця, відсутні.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 заповіт від 10 травня 2011 року не підписувала, ОСОБА_2 просила визнати його недійсним.
Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 14 серпня 2020 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що приватний нотаріус Демченко Т. М. після одержання 21 березня 2018 року від ОСОБА_2 заяви про відкриття спадщини повідомила ОСОБА_1 про відкриття спадщини за заповітом ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, однак з матеріалів справи не зрозуміло, яким чином приватний нотаріус ідентифікувала спадкоємицю ОСОБА_1 із особою позивачки - ОСОБА_1 .
Оскільки матеріали судової справи, окрім повідомлення про відкриття спадщини № 414/02-14 від 19 квітня 2018 року, не містять інших даних щодо часу та обставин, за яких позивачка дізналася про існування заповіту, суд вважав, що вказана обставина відповідає критерію поважності та може бути підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Але позивачка не змогла докладно та чітко пояснити, яким чином її було повідомлено про наявність заповіту та коли саме їй стало відомо про смерть спадкодавиці, з огляду на існування між ними договірних відносин щодо оренди земельних ділянок, які є предметом спадкування, а також щодо її звернення до нотаріуса для оформлення спадкових прав.
Також суд вважав, що не зважаючи на характер причин пропуску строку на прийняття спадщини, позивачка не довела, що є саме тією особою, яку зазначено у заповіті ОСОБА_3 від 10 травня 2011 року як ОСОБА_1, а тлумачення заповіту не дає можливості достеменно встановити, що позивачка є саме тією особою, яку спадкодавець у заповіті зазначила як спадкоємця. Тому ОСОБА_1 не є спадкоємицею, не має права на прийняття спадщини та права на звернення до суду в порядку статті 1272 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції послався на висновки судової почеркознавчої експертизи, відповідно до яких заповіт від 10 травня 2011 року підписано власноручно ОСОБА_3 .
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 14 серпня 2020 року скасовано в частині позову ОСОБА_1, у задоволенні позову в цій частині відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що питання щодо належності ОСОБА_1 заповіту ОСОБА_3, який складено 10 травня 2011 року на користь ОСОБА_1, позивачка не порушувала, підстав таких вимог не зазначала, доказів на підтвердження цього факту суду не надавала. Тому висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позивачкою факту, що вона є тією особою, на користь якої складено заповіт, виходять за межі предмету заявленого позову в межах тих обставин, які суд мав досліджувати, а тому ці висновки є передчасними. Суперечності щодо прізвища спадкоємиці не можуть бути усунуті шляхом тлумачення заповіту за правилами статей 213, 1256 Цивільного кодексу України за ініціативою суду, а позивачка ОСОБА_1 таких вимог не заявляла.
Також апеляційний суд посилався на те, що помилкове написання в заповіті прізвища спадкоємця не створює подвійного розуміння волі заповідача і не вимагає від суду тлумачення змісту заповіту. Водночас, наявність неусунутих в установленому законом порядку суперечностей у прізвищі позивача та прізвищі спадкоємиці за заповітом, без встановлення юридичного факту (належність правовстановлюючого документу) за пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України, перешкоджає позитивному вирішенню питання про встановлення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом.
Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 14 серпня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини скасовано та передано справу в цій частині на розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд зазначив, щоусправі, що переглядається:
суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді власне позовної вимоги про тлумачення змісту заповіту, так і, зокрема, при розгляді позовної вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини;
з урахуванням того, що зміст заповіту може містити розпорядження про призначення спадкоємця (спадкоємців) і/або визначення спадкового майна (спадщини), то і тлумачення змісту заповіту може здійснюватися щодо таких розпоряджень заповідача, а тому апеляційний суд зробив неправильний висновок, що написання в заповіті прізвища спадкоємця не вимагає від суду тлумачення його змісту, а позивачка не порушувала вимог щодо належності їй заповіту ОСОБА_3, який складено 10 травня 2011 року на користь ОСОБА_1 ;
суд першої інстанції вказав, що тлумачення заповіту не дає можливості достеменно встановити, що позивачка є саме тією особою, яку спадкодавець у заповіті зазначила як спадкоємця. Проте такий висновок належним чином не мотивував та не врахував, що сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності;
встановивши, що приватний нотаріус Демченко Т. М. після заведення спадкової справи повідомив ОСОБА_4 про відкриття спадщини за заповітом ОСОБА_3, існування між ними договірних відносин щодо оренди земельних ділянок, щодо яких складено заповіт, звернення позивачки до нотаріуса про оформлення спадкових прав та зміст постанови нотаріуса щодо причин відмови у видачі свідоцтва про право спадщину у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини, суд не надав належної оцінки цим обставинам.
При таких обставинах Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 травня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 терміном два місяці з дня набрання рішенням чинності.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю наявності у позивачки ОСОБА_1 об`єктивних, непереборних та істотних труднощів для вчинення дій, спрямованих на прийняття спадщини. Зокрема, суд встановив, що ОСОБА_1 не знала про існування заповіту ОСОБА_3 . Про ці обставини була повідомлена нотаріусом тільки в квітні 2018 року. Подальша активна поведінка ОСОБА_1 свідчить про те, що вона зацікавлена у прийнятті спадщини.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - адвокат Кубрак О. О. оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану її представником - адвокатом Кубраком О. О., задоволено частково.
Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 травня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину судового рішення в редакції цієї постанови.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених статтею 1272 Цивільного кодексу України, для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 .
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що сумніви апелянта щодо прізвища спадкоємиці, зазначеного в заповіті як ОСОБА_1, за принципами справедливості, розумності та дійсності, тлумачиться судом на користь позивачки ОСОБА_1, оскільки саме з нею ОСОБА_3 мала тривалі договірні відносини щодо оренди спірної земельної ділянки.
Іншої особи зі схожим прізвищем, яку могла б знати ОСОБА_3, чи з якою мала б будь-які стосунки за життя, відповідачка ОСОБА_2, яка є донькою заповідачки та стверджує, що до смерті матері мала з нею постійний зв`язок, не зазначає. Жодна інша особа, за період з дня смерті заповідачки - ІНФОРМАЦІЯ_1, яка б мала прізвище ОСОБА_5, про свої права як спадкоємця, не заявила.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов до висновку, що заповіт складено саме на користь ОСОБА_1, а неправильне зазначення прізвища є лише опискою.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції у своєму рішенні не вчинив дій, визначених статтею 213 Цивільного кодексуУкраїни щодо тлумачення заповіту, тому апеляційний суд вважав за необхідне рішення суду першої інстанції змінити, виклавши мотивувальну частину судового рішення в редакції цієї постанови.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13 жовтня 2023 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Кубрака О. О. через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 травня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 24 листопада 2023 року ОСОБА_1 просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
14 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції у Миколаївській області 26 лютого 2015 року.
Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з двох земельних ділянок загальною площею 9,88 га, з кадастровими номерами 4822381300:02:000:0540 та 4822381300:01:000:0588, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованих в межах Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.
Вказані земельні ділянки належали ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності серії МК № 075470, виданого Врадіївською райдержадміністрацією 22 жовтня 2003 року.
За життя ОСОБА_3 склала два заповіти.
Відповідно до заповіту від 13 липня 2010 року на користь доньки ОСОБА_2, що був посвідчений приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лавріненком М. І . та зареєстрований в реєстрі за № 650, ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 земельну ділянку призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9,88 га, що розташована в межах Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області та належить на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 22 жовтня 2003 року Врадіївською районною державною адміністрацією Миколаївської області, серія МК № 075470.
Відповідно до заповіту від 10 травня 2011 року на користь ОСОБА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лавріненком М. І. та зареєстрований в реєстрі за № 353, ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9,88 га, що розташована в межах Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області та належить на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 22 жовтня 2003 року Врадіївською районною державною адміністрацією Миколаївської області, серія МК № 075470.
Спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_3 була заведена 21 березня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_2 .
Подаючи нотаріусу заяву про прийняття спадщини, ОСОБА_2 зазначала, що прийняла спадщину шляхом фактичного постійного проживання зі спадкодавицею та просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку.
З інформаційної довідки зі спадкового реєстру, отриманої 21 березня 2018 року, приватний нотаріус Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Демченко Т. М., встановила факт складання ОСОБА_3 заповіту 10 травня 2011 року.
30 березня 2018 року на запит приватного нотаріуса Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Демченко Т. М. приватний нотаріус Лавріненко М. І. направив заповіт ОСОБА_3, що був посвідчений ним 10 травня 2011 року.
19 квітня 2018 року приватний нотаріус Демченко Т. М. направила ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 повідомлення про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Демченко Т. М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
23 квітня 2018 року постановою приватного нотаріуса Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Демченко Т. М. відмовлено ОСОБА_1 у вчинені нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом земельних ділянок, що належали померлій ОСОБА_3, оскільки спадкоємиця не подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини та вважається такою, що не прийняла спадщину.
Встановлено, що 20 липня 2011 року у книзі записів державної реєстрації на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди за № 482230004000480 зареєстровано договір оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 4822381300:02:000:0540 та 4822381300:01:000:0588, загальною площею 9,88 га, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 строком на 49 років.
Відповідно до довідки Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області від 11 лютого 2020 року № 67 земельні ділянки з кадастровими номерами 4822381300:02:000:0540 площею 7,60 га та 4822381300:01:000:0588 площею 2,27 га обробляються ОСОБА_1 . Щороку ОСОБА_1 сплачується земельний податок на вказані земельні ділянки.