ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 758/8186/21
провадження № 61-9436св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", Товариство з обмеженою відповідальністю "2х2 Фінанс",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурська Наталія Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Придувалов Василь Вадимович, на постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Кулікової С. В., Сушко Л. П.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", Товариства з обмеженою відповідальністю "2х2 Фінанс", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурська Наталія Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання недійсними договорів та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у червні 2021 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги від 21 квітня 2020 року № GL3N415722, укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та гарантія"), в частині відступлення прав вимоги за кредитним договором від 26 грудня 2006 року № 147/П/55/2006-840 та пов`язаного з ним договору іпотеки від 26 грудня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5064;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16 березня 2021 року № 610, укладений між ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "2х2 Фінанс" (далі - ТОВ "2х2 Фінанс"), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 57100681 від 16 березня 2021 року;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 57100681 від 16 березня 2021 року щодо реєстрації договору купівлі-продажу від 16 березня 2021 року № 610, укладеного між ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" та ТОВ "2х2 Фінанс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В.;
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що договір про відступлення прав вимоги від 21 квітня 2020 року № GL3N415722, укладений між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", в частині відступлення прав вимоги за кредитним договором від 26 грудня 2006 року № 147/П/55/2006-840 порушує його права, оскільки за своєю правовою природою є не договором уступки прав вимоги (цесії), а договором факторингу.
Зазначав, що зміст цього правочину суперечить вимогам чинного законодавства, що регулюють суспільні правовідносини у сфері договорів цесії, у зв`язку з чим такий договір має бути визнаним недійсним на підставі частини першої статті 215 та частини першої статті 203 ЦК України.
Обґрунтовуючи необхідність визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 26 грудня 2006 року, позивач зазначав, що цей договір є похідним від договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором, тобто має бути визнаним недійсним на підставі того, що його недійсність випливає із недійсності договору про відступлення прав вимоги за договором кредиту.
Договір купівлі-продажу від 16 березня 2021 року № 610, укладений між ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" та ТОВ "2х2 Фінанс", є фіктивним, оскільки сторони цього договору діяли недобросовісно, а їхні дії були спрямовані на подальше уникнення повернення сторін у попередній стан.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Подільський районний суд м. Києва рішенням від 08 грудня 2022 року задовольнив позов.
Визнав недійсним договір про відступлення прав вимоги від 21 квітня 2020 року № GL3N415722, укладений між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", в частині відступлення прав вимоги за кредитним договором від 26 грудня 2006 року № 147/П/55/2006-840 та пов`язаного із ним договору іпотеки від 26 грудня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5064.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 16 березня 2021 року № 610, укладений між ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" та ТОВ "2х2 Фінанс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 57100681 від 16 березня 2021 року.
Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 57100681 від 16 березня 2021 року щодо реєстрації договору купівлі-продажу від 16 березня 2021 року № 610, укладеного між ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" та ТОВ "2х2 Фінанс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що оспорюваний договір про уступку прав вимоги містить ознаки договору факторингу, тобто у даному випадку ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" виступає фактором, а ПАТ "КБ "Надра" - клієнтом, в розумінні статті 1077 ЦК України. З наведених підстав суд дійшов висновку про невідповідність вимогам закону оспорюваного договору уступки прав вимоги в частині відступлення прав вимоги за кредитним договором від 26 грудня 2006 року № 147/П/55/2006-840, що в силу вимог статей 215 та 203 ЦК України тягне його недійсність, оскільки в силу підпункту 1 частини першої статті 512 та частини третьої статті 656 ЦК України договір про уступку прав вимоги (цесії) не має на меті отримання прибутку стороною, яка отримує право вимоги.
Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів проведення розрахунку ТОВ "2х2 Фінанс" готівкою у спосіб (з урахуванням обмежень), встановлений пунктами 4 - 6 розділу ІІ Положення № 148. Не містять матеріали справи і доказів безготівкового розрахунку за квартиру, отриману ТОВ "2х2 Фінанс" на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу квартири.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про відсутність наміру обох сторін договору купівлі-продажу квартири на настання реальних наслідків укладення цього правочину, а саме на такий наслідок, як отримання ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" оплати за відчужувану квартиру.
Крім того, державна реєстрація права власності є похідною дією від правочину, на підставі якого здійснюється така реєстрація.
Виходячи з того, що договір купівлі-продажу квартири має ознаки фіктивності, що тягне за собою визнання недійсним такого договору, позовна вимога щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 57100681 від 16 березня 2021 року щодо реєстрації договору купівлі-продажу від 16 березня 2021 року № 610 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Київський апеляційний суд постановою від 02 травня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" задовольнив. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що сторонами під час укладення договору відступлення права вимоги від 21 квітня 2020 року № GL3N415722 дотримані всі аспекти, встановлені цивільним та господарським законодавством для такого виду договору, вказаний предмет, ціна та строк, правочин вчинено у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання. Також, первісним кредитором у зобов`язанні були передані ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для виконання боржником своїх зобов`язань. В свою чергу ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" здійснено повідомлення боржника (позивача) про укладення договору права вимоги та відступлення прав за кредитним та іпотечним договором до нового кредитора. ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" надало підтвердження здійснення оплати за відступлення права вимоги за кредитними договорами.
Договір відступлення права вимоги від 21 квітня 2020 року № GL3N415722, що укладений між ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" та ПАТ "КБ "Надра", укладений на підставі діючої кон`юнктури ринку ціноутворення вартості непрацюючих кредитів ПАТ "КБ "Надра", про що здійснено погодження з профільними департаментами ПАТ "КБ "Надра" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі чого укладено договір відступлення права вимоги.
Отже, укладаючи вказаний договір, у ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" не було на меті здійснення фінансування господарської діяльності ПАТ "КБ "Надра", а вказаний правочин укладено на підставі загальних ринкових цін, що склались в банківському секторі на перелічені в договорі права вимоги на непрацюючі кредити. Узагальнюючи вказані твердження, можна зробити висновок, що вказані правовідносини відносяться до категорії відступлення права вимоги, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні.
Слід також зазначити, що у ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 21 квітня 2020 року № GL3N415722 була наявна ліцензія на надання послуг з факторингу, яка була видана 11 травня 2017 року та діяла до 09 червня 2020 року.
Договір іпотеки від 26 грудня 2006 року, що укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Надра" містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі. ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" направило на адресу позивача вимогу з попередженням про продаж предмета іпотеки у відповідності до положень іпотечного договору та законодавства України, у випадку невиконання зобов`язань за кредитним договором від 26 грудня 2006 року № 147/П.55.2006-84-0, правонаступником прав та обов`язків за яким є ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" на підставі договору про відступлення прав вимоги від 21 квітня 2020 року № GL3N415722. У зв`язку з невиконанням позивачем вимоги про усунення порушення 16 березня 2021 року ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" у відповідності до положень/умов кредитного договору та договору іпотеки, враховуючи норми статті 38 Закону України "Про іпотеку", було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" відчужено право власності на квартиру АДРЕСА_1 на користь ТОВ "2х2 Фінанс".
Отже, ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" було виконано всі вимоги, передбачені іпотечним договором від 26 грудня 2006 року та законодавства України з метою реалізації предмета іпотеки у зв`язку з невиконанням позивачем зобов`язань за кредитним договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від ОСОБА_1 у червні2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16.
При укладенні оспорюваного договору про відступлення права вимоги від 21 квітня 2020 року банк відступив право вимоги ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" в обмін на грошові кошти, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до позивача, що є основною ознакою факторингу. Уклавши договір про відступлення права вимоги за кредитним договором банк отримав фінансування, а ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", в свою чергу набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги.
Отже, укладений договір між банком та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" за своєю юридичною природою є договором факторингу.
Відзив на касаційну скаргу
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у серпні 2023 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Вказує, що у ОСОБА_1 перед ПАТ "КБ "Надра" була наявна заборгованість за кредитним договором, відповідно даний актив містився у ліквідаційній масі банку і був виставлений на продаж. За результатами відкритих торгів, між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" укладений 21 квітня 2020 року договір про відступлення права вимоги та сторонами вказаного договору були дотримані всі аспекти, встановлені цивільним та господарським законодавством для такого виду договору, вказаний предмет, ціна та строк, правочин вчинено у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання. Також, первісним кредитором - ПАТ "КБ "Надра" у зобов`язанні були передані ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для виконання боржником своїх зобов`язань. В свою чергу ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" здійснено повідомлення боржника ОСОБА_1 про укладення договору права вимоги та відступлення прав за кредитним і іпотечним договором до нового кредитора.
Враховуючи те, що позивачем не надано жодних доказів, що свідчать про недійсність укладеного між ПАТ "КБ "Надра" і ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" договору про відступлення права вимоги - цей договір є правомірним правочином.
Разом з тим, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, відчуження майна власником здійснюється в результаті укладення правочину та на підставі рішення суду, натомість наявний договір про відступлення права вимоги від 21 квітня 2020 року не може порушувати права ОСОБА_1, а тому обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, оскільки не призведе до захисту його нібито порушеного права чи інтересу.
ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" у серпні 2023 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зазначає, що сторонами під час укладення вказаного договору про відступлення права вимоги були дотримані всі аспекти, встановлені цивільним та господарським законодавством для такого виду договору, вказаний предмет, ціна та строк, правочин вчинений у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання.Також, первісним кредитором - ПАТ "КБ "Надра" у зобов`язанні були передані ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для виконання боржником своїх зобов`язань. В свою чергу ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" здійснено повідомлення боржника ОСОБА_1 про укладення договору права вимоги та відступлення прав за кредитним і іпотечним договором до нового кредитора.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 06 липня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Подільського районного суду м. Києва.
Справа № 758/8186/21 надійшла до Верховного Суду 21 липня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Надра" укладений кредитний договір № 147/П/55/2006-840.
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.4 кредитного договору ПАТ "КБ "Надра" зобов`язався надати грошовий кредит позивачу на суму в розмірі 118 000 дол. США зі строком користування до 27 грудня 2021 року.
В забезпечення виконання умов кредитного договору між позивачем та ПАТ "КБ "Надра" укладений договір іпотеки від 26 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко Л. А., зареєстрований в реєстрі за № 5064.
Відповідно до іпотечного договору позивачем, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, передано відповідачу ПАТ "КБ "Надра" в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 67,50 кв. м.
На підставі договору від 21 квітня 2020 року № GL3N415722, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., зареєстрованого в реєстрі за № 615, право вимоги за кредитним договором передано відповідачем ПАТ "КБ "Надра" на користь ТОВ "ФК "Довіра та гарантія".
Згідно з цим договором ПАТ "КБ "Надра" відступає ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" права вимоги за низкою кредитних договорів та іпотечних договорів, що з ними пов`язані, а ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" набуває права вимоги ПАТ "КБ "Надра" до відповідних позичальників та заставодавців, поручителів, у тому числі і до позивача.
Крім того, 16 березня 2021 року між ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" та ТОВ "2х2 Фінанс" укладений договір купівлі-продажу квартири, серія та номер 610, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В., на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57100681 від 16 березня 2021 року 12:00:08.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;