ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 363/3965/15-ц
провадження № 61-11533св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
треті особи: ОСОБА_2, Національний банк України,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В. та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Матвієнко Ю. О., Крижанівської Г. В. у справі за заявами ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", треті особи: ОСОБА_2, Національний банк України, про стягнення коштів за договорами банківського вкладу та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) в якому, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з банку на свою користь, як нового кредитора, 4 000 000 грн суми банківських вкладів,
396 712,32 грн процентів за користування грошовими коштами за період з 01 лютого 2005 року по 31 липня 2005 року та 9 141 917,84 грн за період з 01 серпня 2005 року по 31 грудня 2016 року, три проценти річних на суму прострочення виплати вкладів у розмірі 1 457 697,58 грн, 13 999 492,64 грн збитків від інфляції та 3 % пені згідно з частиною другою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 532 059 617,12 грн, а всього - 561 055 437,50 грн; вказану суму видати готівкою одноразовою операцією через касу будь-якого відділення Київського регіонального управління АТ КБ "ПриватБанк".
Вишгородський районний суд Київської області рішенням від 23 вересня 2019 року позов задовольнив частково.
Стягнув з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договорами банківського вкладу від 31 січня 2005 року за №№ 177s756063, 177s756064, 177s756065, 177s756066, 177s756067, 177s756068, 177s756069, 177s756070 суму вкладів у розмірі 4 000 000 грн, проценти за користування грошовими коштами у період з 01 лютого 2005 року по 31 липня 2005 року у розмірі 396 712,32 грн, проценти за користування грошовими коштами у період з 01 серпня 2005 року по 31 грудня 2016 року у розмірі 9 141 917,81 грн, три проценти річних на суму прострочення виплати вкладів у розмірі 1 457 697,58 грн, інфляційні втрати на суму прострочення виплати вкладів у розмірі 13 981 181,40 грн, 3 % пені від сум неповернутих вкладів в сумі 274 257,53 грн, а всього на суму 29 251 766,64 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив. Стягнув з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір у розмірі 9 605 грн.
Київський апеляційний суд постановою від 06 липня 2020 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25 серпня 2020 року, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами за договорами банківських вкладів (депозиту) від 31 січня
2005 року за №№ 177s756063, 177s756064, 177s756065, 177s756066, 177s756067, 177s756068, 177s756069, 177s756070, трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України, пені згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" змінив.
Зменшив розмір процентів за користування грошовими коштами, які підлягають стягненню з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за період з 01 лютого
2005 року по 31 грудня 2016 року, з 9 538 630,13 грн до 839 232,85 грн.
Зменшив розмір трьох процентів річних, які підлягають стягненню з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за період з 31 серпня 2012 року по 31 грудня 2016 року, з 1 457 697,58 грн до 520 692,48 грн.
Зменшив розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за період з 31 серпня 2012 року по 31 грудня 2016 року,
з 13 981 181,40 грн до 4 489 907,28 грн.
Збільшив розмір пені згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", яка підлягає стягненню з АТ КБ "ПриватБанк" на користь
ОСОБА_1 з 274 257,53 грн до 23 988 004,40 грн.
У зв`язку з цим загальну суму стягнення збільшив з 29 251 766,64 грн
до 33 837 837 грн.
В іншій частині рішення залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 23 лютого 2022 року касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задовольнив частково, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення пені скасував та у задоволенні позову в цій частині відмовив.
Постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в частині зменшення розміру стягнених процентів за користування грошовими коштами та розміру загальної суми стягнення змінив, зменшивши розмір стягнених процентів
до 381 369,84 грн та розмір загальної суми стягнення до 9 391 969,60 грн.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в частині стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судового збору змінив, зменшив розмір судового збору до 6 090,00 грн.
В іншій оскарженій частині постанову Київського апеляційного суду від 06 липня
2020 року залишив без змін.
Вирішив питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
У квітні та червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявами про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 06 липня
2020 року за нововиявленими обставинами.
Заяви мотивував тим, що 15 червня 2023 року він дізнався про отримання
ОСОБА_2 процентів за укладеними депозитними договорами, що і є нововиявленою обставиною у цій справі.
Короткий зміст оскаржених судових рішень,
Київський апеляційний суд ухвалою від 20 липня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року повернув особі, яка її подала.
Постановляючи ухвалу апеляційний суд вказував, що судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи в цьому випадку є постанова Верховного Суду
від 23 лютого 2022 року, а тому постанова апеляційного суду від 06 липня 2020 року не є тим судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, отже вона не може переглядатись судом апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами.
Київський апеляційний суд ухвалою від 26 липня 2023 року повернув заяву
ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року.
Апеляційний суд вказував, що судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи в цьому випадку є постанова Верховного Суду від 23 лютого 2022 року, а тому постанова апеляційного суду від 06 липня 2020 року не є тим судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, отже вона не може переглядатись судом апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами.
Апеляційний суд також зауважив, що аналогічна заява про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року надходила до Київського апеляційного суду 21 квітня 2023 року. Київський апеляційний суд ухвалою
від 20 липня 2023 року повернув заяву ОСОБА_1, роз`яснив йому право на звернення із заявою про перегляд судового рішення до суду, який ухвалив остаточне рішення у справі.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У липні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року в якій просить оскаржене судове рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У липні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року в якій просить оскаржене судове рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги
Наведені в касаційних скаргах доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник вказує, що нововиявленою обставиною у цій справі є те, що ОСОБА_2, отримував проценти на свої карткові рахунки у період дії депозитних договорів
№№ 177s756063-177s765070 від 31 січня 2005 року, які були передані заявникові на підставі договору про відступлення права вимоги від 01 серпня 2015 року. При передачі договорів на підставі договору цесії про такі обставини ОСОБА_2 не повідомляв.
ОСОБА_1 вказує, що він подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в тій частині, якою було змінено рішення місцевого суду, проте вона була залишена без змін постановою суду касаційної інстанції.
Вказує, що апеляційний суд не звернув уваги на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03 лютого 2021 року у справі
№ 826/20239/16.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 18 серпня 2023 року відкрив провадження та витребував справу № 363/3965/15-ц з Вишгородського районного суду Київської області.
Справа № 363/3965/15-ц надійшла до Верховного Суду 25 січня 2024 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами має здійснюватися із дотриманням вимог статей 423-429 ЦПК України, які визначають підстави і порядок перегляду, коло суб`єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об`єкти перегляду, а також компетенцію (процесуальні повноваження) судів, які здійснюють такий перегляд.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.