ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 621/1291/22
провадження № 61-7913св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 13 вересня 2022 року у складі судді Овдієнко В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Котелевець А. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у серпні 2020 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в поверненні йому власних коштів на його картковий рахунок (картка НОМЕР_1, рахунок НОМЕР_2 ) з карткового рахунку (картка НОМЕР_3, рахунок НОМЕР_4 ) цивільної дружини ОСОБА_2 у тому ж банку, перерахованих ним для зберігання на випадок його загибелі у бойових діях по захисту України, на підставі платіжного доручення від 02 червня 2022 року № Р24АР24А2317774506С0760 в сумі 70 000 грн та платіжного доручення від 10 червня 2022 року № Р24АР24А2342176636С4299 в сумі 20 000 грн, всього - 90 000 грн, щодо незабезпечення зберігання на рахунку коштів з 21 червня 2022 року та щодо ненадання інформації;
- зобов`язати відповідача: а) надати йому інформацію про суми, спосіб та місце розташування чи то банкоматів, чи то торгівельних об`єктів, чи інших об`єктів, де можна було б отримати чи витратити кошти з вищезазначеного карткового рахунку ОСОБА_2 ; б) повернути йому власні кошти на його картковий рахунок (картка НОМЕР_1, рахунок НОМЕР_2 ) в банку з карткового рахунку (картка НОМЕР_3, рахунок НОМЕР_4 ) цивільної дружини ОСОБА_2 у тому ж банку у сумі, яка буде наявна на час виконання; в) повернути йому аналогічно кошти в сумі різниці між наявною на картці сумою станом на 21 червня 2022 року та сумою на момент блокування карткового рахунку ОСОБА_2 .
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в Опіковому Центрі лікарні швидкої медичної допомоги (місто Харків) померла його цивільна дружина ОСОБА_2 від опіків тіла несумісних із життям, внаслідок виниклої напередодні пожежі у будинку за місцем їх проживання на АДРЕСА_1 .
Через деякий час йому стало відомо, що належною цивільній дружині ОСОБА_2 карткою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") № НОМЕР_5 хтось протиправно, внаслідок неналежного контролю з боку відповідача, користувався до останнього часу, тобто, тривалий час після смерті ОСОБА_2 списуючи з карти його власні кошти - заробітну плату та винагороду за участь у бойових діях, які він переводив із свого карткового рахунку в АТ КБ "ПриватБанк" на картковий рахунок цивільної дружини ОСОБА_2 у тому ж банку на випадок його загибелі в боях з російськими агресорами.
На його звернення про зазначені обставини банк відповів безпідставно та протиправно відмовою, порушуючи його цивільні права, у тому числі право власності на належні йому кошти.
Вказує, що банком не спростовується, що він, зокрема, перерахував власні кошти із свого карткового рахунку (картка НОМЕР_1, рахунок НОМЕР_6 ) на картковий рахунок (картка НОМЕР_3, рахунок НОМЕР_7 ) цивільної дружини ОСОБА_2 у тому ж банку 02 червня 2022 року о 12 год 48 хв в сумі 70 000 грн на підставі платіжного доручення № Р24АР24А2317774506С0760 та 10 червня 2022 року о 06 год 55 хв в сумі 20 000 грн на підставі платіжного доручення № Р24АР24А2342176636С4299, саме для зберігання (для придбання в подальшому іншого будинку) за домовленістю з ОСОБА_2, яка, як йому відомо, зазначені кошти не використовувала ніяким чином до своєї смерті та нікому не надавала ПІН-код картки.
Однак, невідомими особами після смерті ОСОБА_2 з картки списувалися належні йому кошти, яких за отриманою усною інформацією на рахунку залишилося 61 000 грн, які, як його власні кошти, підлягають негайному перерахуванню/поверненню відповідачем на його вищезазначений рахунок у тому ж банку, а також на його рахунок підлягають зарахуванню банком 29 000 грн щодо яких за отриманою усною інформацією банк конкретної інформації про суми, спосіб та місце розташування чи то банкоматів, чи то торгівельних об`єктів, чи інших об`єктів, де можна було б отримати чи витратити кошти з картки, не надав.
Вважає, що кошти підлягають поверненню йому, як належному власнику.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Зміївський районний суд Харківської області рішенням від 13 вересня 2022 року відмовив у задоволенні позову.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивач не надав доказів, які б підтверджували виникнення у відповідача зобов`язання надавати позивачу інформацію щодо рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_2, а також зобов`язання відповідача виконувати розпорядження позивача про перерахування коштів з рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_2 .
Харківський апеляційний суд постановою від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Зміївського районного суду Харківської області від 13 вересня 2022 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем, згідно з статтею 81 ЦПК України, не було доведено заявлені позовні вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від ОСОБА_1 у травні2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 13 вересня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог або направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд першої інстанції, а також апеляційний суд, розглянули справу за його відсутності, не відклали розгляд справи, чим порушили конституційне право на участь у судовому розгляді, не забезпечили можливості надати докази та навести доводи, чим порушили вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.
Апеляційний суд, зазначивши про розгляд справи без їх участі, не звернув уваги на те, що конституційне право на участь у судовому розгляді, бути належним чином повідомленим про дату судового розгляду, не може бути формальним, це є порушенням вимог законодавства та підставою для безумовного скасування судового рішення і ухвалення нового рішення.
Суди не взяли до уваги докази та неповно їх дослідили, безпідставно відмовили у витребуванні у відповідача інших доказів, а відповідач їх приховав та суду не надав.
Відзив на касаційні скарги іншими учасниками справи не подано
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 20 вересня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Зміївського районного суду Харківської області.
Справа № 621/1291/22 надійшла до Верховного Суду 03 жовтня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 20 липня 2015 року безпосередньо бере участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Згідно з платіжним дорученням № Р24АР24А2317774506С0760 від 02 червня 2022 року ОСОБА_1 перерахував з рахунку НОМЕР_2 на рахунок НОМЕР_4, відкритий на ім`я ОСОБА_2, грошові кошти у розмірі 70 000 грн, а згідно з платіжним дорученням № Р24АР24А2342176636С4299 від 10 червня 2022 року - 20 000 грн.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Харкові.
Відповідно до електронного листування, ОСОБА_1 звертався (online) за допомогою в АТ КБ "ПриватБанк" та направив до відділення № 1 міста Харкова свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_8 .
З переписки судами встановлено, що працівником АТ КБ "ПриватБанк" було роз`яснено ОСОБА_1 про необхідність подання свідоцтва про право на спадщину.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частин першої, другої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (частина перша статті 1068 ЦК України).
Згідно з статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.