ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 725/1903/22
провадження № 61-14786св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс", приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростислав Олександрович, ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яку подала представниця - адвокатка Фодчук Оксана Василівна, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 вересня 2023 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 20 вересня 2023 рокуу складі колегії суддів Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Лисака І. Н. та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (далі - ТОВ "ФК "Поліс"), приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О., ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов обґрунтовувала тим, що 23 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" (далі - ВАТ "ВТБ Банк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк"), та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 24-096/08-КЛ.
23 липня 2008 року між банком і нею підписаний іпотечний договір № 24-096/08-ДИ02, посвідчений 23 липня 2008 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О. О. за № 4083.
Вказувала на те, що 27 серпня 2009 року ВАТ "ВТБ Банк" звернулося до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором № 24-096/08-КЛ від 23 липня 2008 року у розмірі 414 353,60 доларів США та рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці у цивільній справі № 2-2240/10 від 11 червня 2010 року позов банку задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ВАТ "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором № 24.096/08-КЛ від 23 липня 2008 року в розмірі 3 307 701,92 грн, що еквівалентно 414 353,60 доларів США, та судовий збір в сумі 1 700 грн.
Зазначала, що відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору № 24-096/08-ДИ02 цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору № 24.096/08-КЛ від 23 липня 2008 року, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого іпотекодавець зобов`язується перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 365 000,00 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю усі можливі збитки, понесені ним, внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.
Зміст іпотечного договору підтверджує, що вона уклала цей договір на забезпечення кредитного договору, укладеного між банком та нею особисто. Банк обумовив укладення кредитного договору з нею виключно після підписання іпотечного договору. Однак кредитний договір з нею так і не був укладений та вона не отримувала від банку кредитних коштів.
З інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона довідалася, що 01 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренком Р. О. прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на належне їй майно, а саме:
- рішення індексний номер 32158949 від 01 листопада 2016 року "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", відповідно до якого за ТОВ "ФК "Поліс" зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 129,30 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 ;
- рішення індексний номер 32158555 від 01 листопада 2016 року "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", відповідно до якого за ТОВ "ФК "Поліс" зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 164,70 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
З Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналася, що банк відступив права за іпотечним договором ТОВ "ФК "Поліс" на підставі договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, серія та номер 2225, виданий 01 грудня 2015 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тишко І. О.
Посилалася на те, що не отримувала жодних повідомлень про відступлення прав чи про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.
З Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона також дізналася, що 19 листопада 2019 року право власності на спірне майно перейшло до ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 17569, виданий 19 листопада 2019 року, видавник: ОСОБА_8, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу.
Вказувала, що відповідач звернув стягнення на предмет іпотеки безпідставно, адже вона не забезпечувала кредитне зобов`язання ОСОБА_4 власним майном. Основне зобов`язання, на забезпечення якого 23 липня 2008 року між банком і нею підписаний іпотечний договір № 24-096/08-ДИ02, не існує, адже вона кредитний договір не укладала та грошових коштів від банку на його підставі не отримувала.
Просила витребувати від ОСОБА_3 на її користь нежитлове приміщення загальною площею 129,30 кв. м та нежитлове приміщення загальною площею 164,70 кв. м, що знаходяться на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05 травня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 нежитлове приміщення загальною площею 129,30 кв. м та нежитлове приміщення загальною площею 164,70 кв. м, що знаходяться на АДРЕСА_1 .
Рішення мотивовано тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю прав власності на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває лише за умови надання до державного реєстратора відповідних документів. При цьому державний реєстратор для вчинення реєстраційної дії з реєстрації права власності має перевірити не тільки наявність, а зміст і повноту поданих документів, тобто застереження, про яке домовились сторони. Іпотечний договір не має самостійного значення, а укладається виключно на забезпечення виконання основного зобов`язання. Якщо кредитний договір між сторонами укладено не було, то договір іпотеки слід вважати неукладеним та таким, що не може створювати зобов`язання без укладення основного договору.
Суд керувався тим, що згідно з умовами договору іпотеки ОСОБА_2 зобов`язалася надати власне майно в іпотеку на забезпечення виконання власних кредитних зобов`язань. Між іпотекодержателем та іпотекодавцем так і не було укладено жодного кредитного договору і ОСОБА_2 не було надано в позику грошові кошти. У договорі іпотеки не вказано особи боржника, відмінної від ОСОБА_2 . У жодному з пунктів договору не вказано імені ОСОБА_4 . При подачі документів для реєстрації права власності на предмет іпотеки ТОВ "ФК "Поліс" ввело в оману державного реєстратора щодо наявності підстав для звернення стягнення, а державний реєстратор залишив поза увагою, що кредитний договір укладався не з ОСОБА_2, а з іншою особою - ОСОБА_4, за виконання зобов`язань якого вона не поручалася власним майном. Оскільки між сторонами не укладено кредитного договору, то жодних зобов`язань в рахунок яких могло звертатися стягнення на предмет іпотеки, не існувало, звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося без жодної належної правової підстави, тому право власності позивачки підлягає захисту шляхом витребування майна на її користь як такого, що вибуло проти її волі без належної правової підстави.
Щодо посилань відповідача на встановлені в інших справах обставини та необхідність застосування преюдиції суд зазначив, що у справах № № 725/2195/20, 725/1716/17 були інші підстави позову, судами не досліджувалися умови договору іпотеки на предмет його укладення між ОСОБА_2 та банком для забезпечення власних зобов`язань ОСОБА_2 . Тому суд не може вважати преюдиційними обставини, які не були предметом детального дослідження та належної оцінки в інших справах.
Суд не встановив порушення позивачкоюстроку позовної давності, зазначив,що позивачканеодноразово зверталася до суду зазахистом своїх прав.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Поліс" задоволено. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05 травня 2023 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ФК "Поліс" витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 20 130 грн.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що ОСОБА_2 просила витребувати спірне майно у зв`язку відсутністю основного зобов`язання, на забезпечення виконання якого укладено договір іпотеки, та безпідставністю звернення стягнення на предмет іпотеки. За наявності ідентифікуючих ознак певної обставини правочину, якщо в такій обставині вчинена технічна помилка, до уваги мають братися саме ідентифікуючі ознаки обставини, що підтверджуються відповідними доказами та доводять її наявність, що свідчить не про неукладеність правочину, а лише про вчинення технічної помилки, що в свою чергу не передбачає будь-яких юридичних наслідків.З укладеного між сторонами іпотечного договору № 24-096/08-ДИ02 від 23 липня 2008 року вбачається наявність ідентифікуючих ознак, а саме вказано предмет іпотеки, розмір основного зобов`язання, який є ідентичним визначеному в кредитному договорі № 24-096/08-КЛ від 23 липня 2008 року, а зазначення в іпотечному договорі № 24-096/08-ДИ02 від 23 липня 2008 року про укладення кредитного договору з іпотекодавцем ОСОБА_2, а не з позичальником ОСОБА_4, є технічною помилкою, а тому не передбачає будь-яких юридичних наслідків.
Суд апеляційної інстанції зазначав, що основне зобов`язання за кредитним договором № 24-096/08-КЛ від 23 липня 2008 року, на забезпечення якого укладено договір іпотеки, є чинним та не оспорене ОСОБА_2, тому дійсним є й акцесорне зобов`язання.
Апеляційний суд вказував, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Верховним Судом у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 725/1716/17 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ТОВ "ФК "Поліс", приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О., третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Врітофлор Лімітед", про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію встановлено, що 23 липня 2008 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 24-096/08-КЛ. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_4 укладений іпотечний договір № 24-096/08-ДИ01, посвідчений 23 липня 2008 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О. О. за № 4082. Також 23 липня 2008 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір № 24-096/08-ДИ02, посвідчений 23 липня 2008 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О. О. за № 4083. У пункті 1.1 договорів іпотеки № 24-096/08-ДИ01 та № 24-096/08-ДИ02 сторони узгодили, що договір забезпечує вимоги за кредитним договором між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_4 від 23 липня 2008 року № 24-096/08-КЛ.
Верховним Судом у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 725/2195/20 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_9 до ТОВ "ФК "Поліс", приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О., ОСОБА_3 про визнання недійсним договору, визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на майно, витребування майна встановлено, що 23 липня 2008 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 24-096/08-КЛ, згідно з яким позичальник отримав кредит у розмірі 365 000 доларів США зі сплатою 16 % річних на умовах повернення, строковості. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_4 23 липня 2008 року укладений іпотечний договір № 24-096/08-ДИ01, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передав в іпотеку банку нежитлові приміщення загальною площею 62,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Також цього ж дня між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір № 24-096/08-ДИ02, відповідно до якого ОСОБА_2 передала в іпотеку банку приміщення на цокольному поверсі площею 129, 30 кв. м (літ. А), приміщення перукарні у підвальному поверсі літ. Пб загальною площею 164,70 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . У пунктах 1.1 договорів іпотеки № 24-096/08-ДИ01 та № 24-096/08-ДИ02 сторони узгодили, що договір забезпечує вимоги за кредитним договором між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_4 від 23 липня 2008 року № 24-096/08-КЛ.
Апеляційний суд керувався тим, що в зазначених постановах Верховний Суд встановив, що іпотечний договір 24-096/08-ДИ02 забезпечує вимоги за кредитним договором між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_4 від 23 липня 2008 року № 24-096/08-КЛ, тому відсутні підстави вважати, що іпотечний договір № 24-096/08-ДИ02 від 23 липня 2008 року є неукладеним та таким, що не може створювати зобов`язання без укладення основного зобов`язання.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги стосовно пропуску позивачкою позовної давності з мотивів, що позовна давність застосовується лише до обґрунтованих позовних вимог, а суд визнав позовні вимоги ОСОБА_2 необґрунтованими.
Апеляційний суд відмовив у задоволенні позову до приватного нотаріуса з підстав неналежності вказаного відповідача у справі, зазначивши, що, вчиняючи нотаріальні чи реєстраційні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної чи реєстраційної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а, отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
Додатковою постановою Чернівецького апеляційного суду від 20 вересня 2023 року заяви ТОВ "ФК "Поліс" та ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ФК "Поліс" 16 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 29 570,00 грн у рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що 08 вересня 2023 року надійшла заява ОСОБА_3, в інтересах якого діяв ОСОБА_10, про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 96 582,45 грн. 12 вересня 2023 року надійшла заява ТОВ "ФК "Поліс" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 42 000 грн. ОСОБА_2 подала заперечення на заяви про ухвалення додаткового рішення, зазначала, що їх подано поза межами строку, встановленого частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Також вказувала, що гонорар успіху, включений до переліку витрат на правничу допомогу представником відповідача ОСОБА_10, не підлягає відшкодуванню, оскільки рішення суду ним не оскаржувалося, тому "успіх у справі" не є результатом дій представника ОСОБА_3 .
Апеляційний суд зазначав, що відповідачі у відзивах на позов вказали про попередній розмір судових витрат на правничу допомогу, в дебатах в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 заявив про стягнення судових витрат, а відповідні докази до апеляційного суду подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, тому відсутні підстави для залишення заяв ОСОБА_3, в інтересах якого діяв ОСОБА_10, та ТОВ "ФК "Поліс", в інтересах якого діяв ОСОБА_11, про ухвалення додаткового рішення без розгляду. Заперечення адвоката Фодчук О. В. на заяви ТОВ "ФК" Поліс" та ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення не містять аргументів для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в них вона не посилається на неспівмірність заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої зацікавленої сторони. У контексті вирішення питання про розподіл судових витрат для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху". Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Апеляційний суд частково задовольнив заяви ОСОБА_3, в інтересах якого діяв ОСОБА_10, та ТОВ "ФК "Поліс", в інтересах якого діяв ОСОБА_11, про стягнення витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11 жовтня 2023 року ОСОБА_2 через свою представницю - адвокатку Фодчук О. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 вересня 2023 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду по суті спору в частині вирішення позову до ОСОБА_3, змінити мотивувальну частину цієї постанови стосовно мотивів відмови у позові до ТОВ "ФК "Поліс", а саме відмовити у цій частині позову за неналежністю відповідача, залишити в силі рішення суду першої інстанції щодо витребування майна від ОСОБА_3 ; скасувати додаткову постанову в частині задоволених заяв про стягнення витрат на правничу допомогу.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційну скаргу подав лише один з відповідачів - ТОВ "ФК "Поліс", а суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції в цілому щодо задоволених позовних вимог до інших відповідачів, хоча міг переглянути це рішення лише стосовно ТОВ "ФК "Поліс". Апеляційний суд при цьому не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульованіу постановахВерховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 754/16146/17, від 01 червня 2021 року у справі № 916/2368/18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 910/13604/20, про те, що рішення суду першої інстанції може бути переглянуте в апеляційному порядку лише у межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не переглядає рішення суду першої інстанції у частині, що стосується прав та обов`язків осіб, якщо такі особи не оскаржують судове рішення шляхом подання апеляційної скарги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, яку не врахував суд апеляційної інстанції, зазначено, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позовні вимоги, спрямовані на скасування рішень про державну реєстрацію відповідних речових прав не можуть бути звернені до приватних нотаріусів. Належним відповідачем за віндикаційним позовом є незаконний володілець майна, що не є йоговласником. У цій справі це ОСОБА_3, а не ТОВ "ФК "Поліс". Апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц, від 10 березня 2021 року у справі № 226/817/19, про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. За наслідками апеляційного розгляду справи суд мав відмовити у позові до ТОВ "ФК "Поліс" як до неналежного відповідача та не розглядати позов у частині стосовно інших відповідачів, які рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржували.
Суд апеляційної інстанції помилково керувався тим, що у тексті договору іпотеки допущено технічну помилку, не застосував правила тлумачення правочину, які слід було застосувати. Апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульовані у постановах Верховного Суду від18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14, від 11 травня 2023 року у справі № 359/5535/17, про те, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.
Суд апеляційної інстанції послався на правову оцінку, надану Верховним Судом у справах № 725/1716/17 та № 725/2195/20 стосовно обставин, які не є преюдиційними. У наведених справах були інші підстави позову, суди не досліджували умови договору іпотеки. Апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульовані у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17, про те, що не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема, зазначені у рішенні суду, який безпосередньо встановив ці факти, за умови, що таке рішення набрало законної сили.
Апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульовані у постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20, про те, що якщо до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.ОСОБА_3 не звертався до апеляційного суду із апеляційною скаргою і не просив у ній вирішити питання про відшкодування витрат на правничу допомогу. В судах до видалення суду до нарадчої кімнати не подавав відповідного клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу та доказів їх понесення. ОСОБА_3 заявив про відшкодування витрат на правову допомогу та надав докази на їх підтвердження поза строком, визначеним частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
ТОВ "ФК "Поліс" заяву про відшкодування витрат на правову допомогу подало до суду апеляційної інстанції лише 11 вересня 2023 року, тобто після розгляду справи судами із пропуском строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Позиція ТОВ "ФК "Поліс"
У поясненнях на касаційну скаргу ТОВ "ФК "Поліс" зазначає, що в іпотечному договорі допущено технічну помилку стосовно особи, яка є основним боржником за кредитним договором, та зазначено, що договором іпотеки забезпечено виконання кредитного договору, укладеного між "іпотекодавцем та іпотекодержателем", замість правильного зазначення "між позичальником ОСОБА_4 та іпотекодержателем". З укладеного між сторонами іпотечного договору №24-096/08-ДИ02 від 23 липня 2008 року вбачається наявність ідентифікуючих ознак, а саме вказано предмет іпотеки, розмір основного зобов`язання, який є ідентичним визначеному в кредитному договорі № 24-096/08-КЛ від 23 липня 2008 року. Такі обставини підтверджуються матеріалами кредитної справи, де заяву на видачу кредиту писав ОСОБА_4, а ОСОБА_2 позиціонувала себе виключно як його майновий поручитель.
Верховний Суд у справах № 725/1716/17 та № 725/2195/20 розглядав позови за участю тих же учасників, що й у цьому спорі; встановлені судом обставини стосовно укладення договору іпотеки з ОСОБА_2 на забезпечення кредитного договору ОСОБА_4 наведені у мотивувальних частинах постанов Верховного Суду; зазначені обставини досліджувалися та встановлювалися судом, тому мають преюдиційне значення. ОСОБА_2 у позовних заявах у справах № 725/1716/17, № 725/2195/20 та інших визнавала обставини про те, що уклала договір іпотеки на забезпечення зобов`язань ОСОБА_4 за кредитом № 24-096/08-КЛ від 23 липня 2008 року.
Текст іпотечного договору є зрозумілим, наявність у ньому технічної помилки не свідчить про необхідність його тлумачення таким чином, що ОСОБА_2 уклала іпотечний договір з метою забезпечення власного кредитного зобов`язання, яке не виникло через неукладення такого кредитного договору.
Відсутні підстави для витребування нерухомого майна на користь позивачки, адже предмет іпотеки вибув з володіння іпотекодавця на підставі правочину, що не визнаний недійсним.
Дії позивачки порушують принцип добросовісності, адже вона в інших судових провадженнях стверджувала, що уклала договір іпотеки на забезпечення зобов`язань ОСОБА_4 за кредитом № 24-096/08-КЛ від 23 липня 2008 року. У цій справі ОСОБА_2 зазначає, що договір іпотеки укладено нею на забезпечення власного зобов`язання за кредитним договором, який не був укладений. Такі твердження ОСОБА_2 суперечать її попередній поведінці. Позивачка протягом усього розгляду справи зловживала процесуальними правами.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Першотравневого районного суду м. Чернівці.
22 листопада 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
24 листопада 2023 року справу розподілено колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.
У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В. 11 січня 2024 року проведено повторний автоматизований розподіл справи, для її розгляду визначено колегію суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Пророка В. В.
У зв`язку із увільненням від роботи судді Калараша А. А. на період мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони 16 січня 2024 року проведено повторний автоматизований розподіл справи, для її розгляду визначено колегію суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Пророка В. В.
У зв`язку з відпусткою судді Пророка В. В. 19 січня 2024 року проведено повторний автоматизований розподіл справи, для її розгляду визначено колегію суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.
Верховний Суд ухвалою від 05 лютого 2024 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 липня 2008 року між ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 24-096/08-КЛ, згідно з яким позичальник отримав кредит у розмірі 365 000 доларів США зі сплатою 16 % річних на умовах повернення, строковості.
23 липня 2008 року між банком і ОСОБА_2 підписаний іпотечний договір № 24-096/08-ДИ02, посвідчений 23 липня 2008 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О. О. за № 4083.
Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору № 24-096/08-ДИ02 цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору № 24.096/08-КЛ від 23 липня 2008 року, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого іпотекодавець зобов`язується перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 365 000,00 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю усі можливі збитки, понесені ним, внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.
27 серпня 2009 року ВАТ "ВТБ Банк" звернулося до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором № 24-096/08-КЛ від 23 липня 2008 року у розмірі 414 353,60 доларів США та рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці у цивільній справі № 2-2240/10 від 11 червня 2010 року позов банку задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ВАТ "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором № 24.096/08-КЛ від 23 липня 2008 року в розмірі 3 307 701,92 грн, що еквівалентно 414 353,60 доларів США, та судовий збір в сумі 1 700 грн.
18 листопада 2015 року ПАТ "ВТБ Банк" на підставі договору про відступлення права вимоги відступило право вимоги за вказаним кредитним договором на користь ТОВ "ФК "Поліс", а 01 грудня 2015 року - за іпотечним договором.
Новий іпотекодержатель ТОВ "ФК "Поліс" скористалося своїм правом звернути стягнення на предмет іпотеки за обома іпотечними договорами на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який сформований в якості застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в іпотечних договорах.
01 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренком Р. О. прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, індексні номери: 32158071, 32158949, 32158555 від 01 листопада 2016 року, відповідно до яких зареєстровано за ТОВ "ФК "Поліс" право власності на нежитлові приміщення, у тому числі, площами 129,30 кв. м, 164,70 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
19 листопада 2019 року ТОВ "ФК "Поліс" за договорами купівлі-продажу відчужило спірне майно на користь ОСОБА_3 .
Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 725/1716/17 (провадження № 61-39611св18) розглянуто позов ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ТОВ "ФК "Поліс", приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О., третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Врітофлор Лімітед", про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію та відмовлено у його задоволенні. Позивачі просили визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію за ТОВ "ФК "Поліс" права власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 725/2195/20 (провадження № 61-4590св21) розглянуто позов ОСОБА_2, ОСОБА_9 до ТОВ "ФК "Поліс", приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О., ОСОБА_3 про визнання недійсним договору, визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на майно, витребування майна та відмовлено у його задоволенні. Позивачі просили визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким ТОВ "ФК "Поліс" набуло право власності на нежитлові приміщення, визнати протиправним і скасувати рішення приватного нотаріуса про проведення державної реєстрації права власності на вказане майно за ТОВ "ФК "Поліс", за індексними номерами 32158949, 32158555, 32158071, витребувати від ОСОБА_3 спірні нежитлові приміщення.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, пояснення на касаційну скаргу та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Стосовно меж розгляду справи апеляційним судом та належності складу відповідачів
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Згідно із статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Заявниця зазначала, що упостановіВеликої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, яку не врахував суд апеляційної інстанції, зазначено, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позовні вимоги, спрямовані на скасування рішень про державну реєстрацію відповідних речових прав не можуть бути звернені до приватних нотаріусів. Належним відповідачем за віндикаційним позовом є незаконний володілець майна, що не є йоговласником. У цій справі це ОСОБА_3, а не ТОВ "ФК "Поліс". Апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц, від 10 березня 2021 року у справі № 226/817/19, про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. За наслідками апеляційного розгляду справи суд мав відмовити у позові до ТОВ "ФК "Поліс" як до неналежного відповідача та не розглядати позов у частині стосовно інших відповідачів, які рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржували.
Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним та об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Застосовним правовим висновком Верховного Суду є не результат вирішення справи, а висловлена правова позиція стосовно застосування норми матеріального чи процесуального права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
У постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц, від 10 березня 2021 року у справі № 226/817/19 зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.