ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 754/18047/21
провадження № 61-5156св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 липня 2022 року у складі судді Таран Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Махлай Л. Д.,
Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі" (далі - ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі") звернулося до суду
з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування збитків, заподіяних у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позов мотивований тим, що 12 червня 2021 року сталася ДТП за участю автомобіля, яким керував відповідач, внаслідок якої анкерно-кутова опора № 4 повітряної лінії електропередавання 110 кВ ТЕЦ-6 - Лівобережна № 1, 2 зазнала значних пошкоджень та впала на проїзну частину дороги.
Відповідно до протоколу від 12 червня 2021 року серії АБ № 221138 о 09 год 00 хв 12 червня 2021 року на вул. Пухівська, 1 в м. Києві водій ОСОБА_1, який керував транспортним засобом марки "КАМАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1, не впевнився в безпечності буксирувального кріплення, що призвело до розриву кріплення та зіткнення буксированого транспортного засобу з анкерно-кутовою опорою лінії 110 кВ. Указане призвело до механічного пошкодження опори та як наслідок її падіння і обриву високовольтної лінії електропередач. Власником транспортного засобу "КАМАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1,
є ОСОБА_2 .
Згідно з пунктом 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України), власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право користування транспортним засобом відповідної категорії, передавши
їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Позивач вважав, що ОСОБА_1 (відповідач) керував транспортним засобом "КАМАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1, на законних підставах.
Ураховуючи викладене, позивач вказував, що ОСОБА_1, який керував транспортним засобом "КАМАЗ", державний реєстрацій номер НОМЕР_1, на законних підставах, та здійснював буксирування транспортного засобу "ГАЗ-66", державний реєстрацій номер НОМЕР_4, не перевірив справність зчіпного пристрою, не забезпечив надійність буксирувального кріплення, що призвело до розриву кріплення та зіткнення буксированого транспортного засобу з анкерно-кутовою опорою лінії 110 кВ, чим позивачу завдано збитків як власнику опори.
ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі" просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь збитки у розмірі 813 424,15 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08 липня
2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від
22 грудня 2022 року, в задоволенні позовних вимог ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі" відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що підстав для цивільної відповідальності ОСОБА_1 лише через те, що він керував транспортним засобом "КАМАЗ", державний номерний знак, НОМЕР_2, немає, оскільки у спірних правовідносинах вина відповідача у настанні ДТП не доведена через відсутність у його діях ознак складу адміністративного правопорушення. При цьому транспортним засобом "КАМАЗ", державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував відповідач, шкода не заподіяна. Крім того, позивач не надав і матеріали справи не містять підтверджень відсутності водія у буксированому транспортному засобі через наявність конструкції жорсткого зчеплення, що забезпечує буксированому транспортному засобу повторення траєкторії руху транспортного засобу, що буксирує незалежно від величини поворотів (пункт 23.5 ПДР України). У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції вважав, що доводи позивача не ґрунтуються на нормах матеріального права, є безпідставними та не доведеними належними та допустимими доказами.
Апеляційний суд вважав, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, позивач не довів вину
ОСОБА_1 у скоєні ДТП у зв`язку з відсутністю в діях відповідача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
На переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції належним чином з`ясував обставини справи та дослідив надані позивачем докази, тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку щодо відшкодуванню позивачеві шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки позивач не довів, що саме з вини водія транспортного засобу "КАМАЗ", державний номерний знакНОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, відбулось зіткнення буксированого транспортного засобу "ГАЗ 66", державний номерний знак НОМЕР_3, з анкерно-кутовою опорою № 4 повітряної лінії електропередавання 110 кВ ТЕЦ-6 - Лівобережна № 1, 2, яка зазнала пошкоджень та впала на проїзну частину дороги.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності в діях водія ОСОБА_1 вини, що призвело до пошкодження майна позивача (анкерно-кутової опори № 4 повітряної лінії електропередавання 110 кВ ТЕЦ-6 - Лівобережна № 1, 2), оскільки саме на водія покладався обов`язок забезпечити перед початком та під час руху належний технічний стан транспортного засобу марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2, у тому числі справність зчіпного пристрою, надійність та безпечність буксирувального кріплення як у транспортного засобу, що буксирує, так
і буксированого транспортного засобу, є безпідставними, адже під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено складу адміністративного правопорушення за порушення пункту 22.2 ПДР України, який був зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 здійснював буксирування транспортного засобу, а не перевезення вантажу. При цьому постанова Деснянського районного суду міста Києва від
06 липня 2021 року у справі № 754/9621/21 про закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, не оскаржувалась та набрала законної сили.
Суд апеляційної інстанції відхилив аргумент апеляційної скарги про те, що
ОСОБА_1 керував транспортним засобом "КАМАЗ", державний номерний знак НОМЕР_2, який тягнув за собою інший транспортний засіб "ГАЗ-66", державний номерний знак НОМЕР_3, без водія на жорсткому зчепленні, а тому відповідати за збитки, завдані позивачу як потерпілому, повинен саме відповідач. Згідно
з пунктом 23.5 ПДР України буксирування механічного транспортного засобу на жорсткому або гнучкому зчепленні повинно здійснюватися лише за умови, що за кермом буксированого транспортного засобу перебуває водій (крім випадків, коли конструкція жорсткого зчеплення забезпечує буксированому транспортному засобу повторення траєкторії руху транспортного засобу, що буксирує, незалежно від величини поворотів). Проте позивач не надав доказів на підтвердження відсутності водія у буксированому транспортному засобі "ГАЗ 66", державний номерний знак НОМЕР_3, через наявність конструкції жорсткого зчеплення, що забезпечує буксированому транспортному засобу повторення траєкторії руху транспортного засобу, що буксирує незалежно від величини поворотів.
З фотоматеріалів з місця ДТП, долучених до матеріалів справи, не вбачається як відсутність (перебування) водія за кермом буксированого транспортного засобу "ГАЗ 66", державний номерний знак НОМЕР_3, так і наявність конструкції жорсткого зчеплення, що забезпечує цьому буксированому транспортному засобу повторення траєкторії руху транспортного засобу, що буксирує незалежно від величини поворотів. Таким чином, суд не встановив, що дії саме водія
ОСОБА_1 знаходилися у причинному зв`язку із подією ДТП, під час якої було пошкоджено анкерно-кутову опору № 4 повітряної лінії електропередавання 110 кВ ТЕЦ-6 - Лівобережна № 1, 2, адже безпосереднього зіткнення транспортного засобу "КАМАЗ", державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував відповідач
ОСОБА_1, із вказаною анкерно-кутовою опорою не відбулось.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач як особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини несе цивільно-правову відповідальність, апеляційний суд вважав безпідставними. Встановлено, що безпосереднього зіткнення транспортного засобу "КАМАЗ", державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував відповідач та який був володільцем саме зазначеного транспортного засобу, з анкерно-кутовою опорою № 4 повітряної лінії електропередавання 110 кВ ТЕЦ-6 - Лівобережна №1, 2 не відбувалось. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач може нести цивільно-правову відповідальність за заподіяння майнової шкоди позивачу лише в разі доведення його вини у зіткненні з анкерно-кутовою опорою транспортного засобу "ГАЗ 66", державний номерний знак НОМЕР_3, буксирування якого здійснював відповідач, керуючи транспортним засобом "КАМАЗ", державний номерний знак НОМЕР_2 .
Посилання позивача в апеляційній скарзі на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі
№ 243/10982/15-ц, апеляційний суд вважав безпідставними, оскільки у цій справі мали місце інші фактичні обставини, було заявлено позов про відшкодування шкоди внаслідок зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки.
Аргументи учасників справи
У квітні 2023 року ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду щодо застосування пункту 2.2 ПДР України, статей 1166, 1187, 1188
ЦК України у подібних правовідносинах;
суди попередніх інстанцій неповно та невсебічно дослідили докази у справі, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення від 12 червня 2021 року № 221138; схему місця ДТП, що сталась 12 червня 2021 року; фотоматеріали
з місця ДТП; постанову Деснянського районного суду міста Києва від 06 липня 2021 року у справі №754/9621/21. Неповне дослідження судами зібраних у справі доказів зумовило неправильне встановлення фактичних обставин справи та ухвалення незаконного судових рішення;
на відповідача як на водія покладався обовʼязок забезпечити перед початком та під час руху належний технічний стан транспортного засобу "КАМАЗ", державний номерний знак НОМЕР_2, у тому числі справність зчіпного пристрою, надійність та безпечність буксирувального кріплення як у транспортного засобу, що буксирує, так і у буксированого транспортного засобу;
матеріали справи підтверджують, що протокол про адміністративне порушення від 12 червня 2021 року серії ААБ № 221138 підписаний лише двома особами: ОСОБА_1 як учасником ДТП та ОСОБА_3 - начальником центру ремонту ліній, який прибув на місце скоєння ДТП, як потерпіла особа. Схема ДТП, що додається до протоколу про адміністративне порушення, містить підписи ОСОБА_1, ОСОБА_3 та інспектора Управління патрульної поліції в місті Києві, який її склав. Інших учасників чи потерпілих внаслідок ДТП матеріалами про адміністративне правопорушення не зафіксовано. Також матеріалами справи № 754/18047/21 не підтверджено, що у самому буксированому транспортному засобі перебував водій під час його буксирування та на момент вчинення ДТП. Крім того, з фотоматеріалів з місця ДТП, долучених до матеріалів цієї справи, теж не підтверджується перебування водія за кермом буксированого транспортного засобу. Проте суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок, що позивач не довів відсутності водія у буксированому транспортному засобі через наявність конструкції жорсткого зчеплення, що забезпечує буксированому транспортному засобу повторення траєкторії руху транспортного засобу, що буксирує незалежно від величини поворотів. Таким чином, суд припустив, що у буксированому транспортному засобі водій перебував. Отже, висновок суду ґрунтується на припущенні та спростовується матеріалами справи. Більш того, під час розгляду судом адміністративних матеріалів у справі
№ 754/9621/21 ні сам ОСОБА_1, ні його представник не вказували про перебування водія в буксируваному транспортному засобі "ГАЗ-66", державний номерний знак НОМЕР_3 ;
відповідати за збитки, завдані позивачу, як потерпілому має саме
ОСОБА_1 як єдиний учасник ДТП, в результаті якої заподіяно матеріальну шкоду. Володільцем (особою, яка експлуатувала) обидва транспортні засоби, що є джерелами підвищеної небезпеки, унаслідок взаємодії яких була завдана шкода позивачу, був ОСОБА_1, зважаючи, що буксирування транспортного засобу транспортного засобу "ГАЗ-66", державний номерний знак НОМЕР_3, відбувалось на жорсткому зчепленні, а водія в буксируваному транспортному засобі не було;
суди зробили помилковий висновок про відмову в задоволенні позову, пославшись на те, що вина відповідача у вчиненні ДТП не доведена через відсутність в діях відповідача ознак складу адміністративного правопорушення, що встановлено постановою Деснянського районного суду міста Києва від 06 липня 2021 року у справі №754/9621/21, яка набрала законної сили 19 липня 2021 року. Проте вказане судове рішення мотивоване тим, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 12 червня 2021 року серії ААБ № 221138 ОСОБА_1 порушив вимоги пункти 2.3 а, 22.2 ПДР України та вчинив правопорушення, що стосується перевезення вантажу, тоді як правила буксирування транспортних засобів регламентовані іншим розділом ПДР України, а саме розділом 23 вказаних Правил. Таким чином, суд встановив відсутність ознак порушення пункту 22.2 ПДР України, який був зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки порушник здійснював буксирування транспортного засобу, а не перевезення вантажу, у звʼязку з чим, суд зробив висновок про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Отже, суд не притягнув до адміністративної відповідальності відповідача з тих підстав, що уповноважені представники Національної поліції України при складанні протоколу про адміністративне правопорушення вказали не той пункт ПДР України, які порушив ОСОБА_1 . Разом з цим, наявність вини немає вирішального значення для вирішення цієї справи, оскільки шкода заподіяна позивачу як іншій особі внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки (транспортних засобів). Відшкодування майнової шкоди, завданої взаємодією джерел підвищеної небезпеки за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю і не передбачає доведення вини заподіювача;
посилання представника ОСОБА_1 під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності на те, що ДТП сталася
з вини дорожніх служб, оскільки колесо буксированого транспортного засобу потрапило в яму близько 20-25 см, внаслідок чого конструкція жорсткого зчеплення розірвалась, не підтверджується жодними доказами. Крім того,
з фотоматеріалів з місця ДТП видно, що стан дорожнього полотна автомобільної дороги поблизу зіткнення буксированого транспортного засобу з опорою лінії електропередач є задовільним та має ознаки виконаного ямкового ремонту. При цьому буксированим транспортним засобом був вантажний автомобіль "ГАЗ-66", що за своїм призначенням є повнопривідним автомобілем підвищеної прохідності з колесами великого діаметру (близько 1 м), штатною шириною протектора
320 мм, та розроблений для використання у військовій сфері.
У касаційній скарзі викладено попередній (орієнтовний) розмір судових витрат позивача на професійну правничу, який становить 30 000,00 грн. Крім того, зазначено, що остаточний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу позивача та докази їх понесення будуть надані до суду протягом пʼяти днів після ухвалення рішення судом касаційної інстанції.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).