ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 495/10024/21
провадження № 61-13855св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І.,
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Заклад загальної середньої освіти № 4 м. Білгород-Дністровський Одеської області,
третя особа - Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Білгород-Дністровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 27 липня 2023 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Комлевої О. С., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Закладу загальної середньої освіти № 4 м. Білгород-Дністровський Одеської області, третя особа - Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Білгород-Дністровської міської ради, про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати за час протиправного відсторонення від роботи.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працює вчителем трудового навчання. Наказом директора Закладу загальної середньої освіти міста Білгород-Дністровський Одеської області від 08 листопада 2021 року
№ 140-К/тр її відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.
Вказувала, що дії відповідача з відсторонення від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності у неї щеплення є дискримінаційними
і такими, що порушують невідчужуване право на працю, суперечать нормам як міжнародного, так і національного права, мають наслідком втрату можливості реалізувати своє конституційне право на працю та право отримувати заробітну плату за свою професійну діяльність.
ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ директора Закладу загальної середньої освіти № 4 міста Білгород-Дністровський Одеської області від 08 листопада 2021 року № 140-К/тр "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1"; стягнути із Закладу загальної середньої освіти № 4 м. Білгород-Дністровський Одеської області заробітну плату, яка була незаконно не нарахована та не виплачена з часу незаконного відсторонення від роботи до дати ухвалення рішення у справі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від
21 червня 2022 року позовні вимоги задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Закладу загальної середньої освіти № 4 м. Білгород-Дністровський Одеської області від 08 листопада 2021 року
№ 140-К/тр "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1".
Стягнено із Закладу загальної середньої освіти № 4 м. Білгород-Дністровський Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 43 899,56 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Стягнено із Закладу загальної середньої освіти № 4 м. Білгород-Дністровський Одеської області на користь ОСОБА_1 судовий збір
у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду мотивоване порушенням трудових прав позивача щодо можливості заробляти собі на життя працею, яку вільно обирає. В момент прийняття оскаржуваного наказу були відсутні правові підстави для відсторонення позивача від роботи. Жодний закон не містить посилання на обов`язковість проведення щеплення проти респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CоV-2. Тому застосування такого виду обмеження прав працівника, як відсторонення від роботи не було зумовлене об`єктивними правовими підставами, містило в собі ознаки примусового сприяння роботодавцем проведення працівником, який знаходиться
у нерівному та невигідному порівняно з ним положенні, на проведення відповідних дій.
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 липня 2023 року апеляційну скаргу Закладу загальної середньої освіти № 4 м. Білгород-Дністровський Одеської області задоволено.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від
21 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову
в позові.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1, яка
є працівником навчального закладу і підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19, будучи повідомленою про це, до встановленої роботодавцем дати не надала документа, який підтверджує вакцинацію проти вказаного гострого респіраторного захворювання, або довідки медичного закладу про медичні протипоказання до проведення цього профілактичного щеплення, тому дії відповідача з відсторонення від роботи позивачки без збереження заробітної плати є виправданими і правомірними.
Суд не встановив порушення права позивачки на працю, визначеного статтею 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, а вжиті щодо неї обмеження є правомірними та відповідають пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я учасників освітнього процесу.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
22 вересня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від
27 липня 2023 року і залишити в силі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 червня 2022 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про ступінь розгалуженості соціальних контактів позивача перебільшено, а визначений значним рівень ризику його інфікування та інших осіб та/або створення умов для його поширення в освітньому закладі не відповідає дійсності, оскільки на робочих місцях залишилися вакциновані працівники, які були захищені вакциною, тому позивачка не могла нанести їм ніякої шкоди. Незважаючи на такі крайні заходи, як відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати та страхового стажу, легітимна мета досягнута не була, була тільки заподіяна шкода учням, які не отримали якісно проведених занять, ускладнено режим роботи закладу, позивачку залишено без засобів існування. Відповідач не надав жодних доказів, які підтверджували
б законність підстав відсторонення позивачки від роботи. Заявниця вказує про можливість організувати дистанційне навчання у закладі. Суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи інших учасників справи
20 листопада 2023 року Заклад загальної середньої освіти № 4 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від
27 липня 2023 року - без змін.
Додаткові аргументи заявника
30 листопада 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відповідь на відзив, у якій просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
20 листопада 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу та у відповіді на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволеннюз таких підстав.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 з 27 лютого 1978 року перебувала у трудових відносинах
з Білгород-Дністровською Загальноосвітньою школою № 4.
18 серпня 2021 року між Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 4
м. Білгород-Дністровський Одеської області і ОСОБА_1, вчителем трудового навчання, укладено строковий трудовий договір з терміном дії до
17 серпня 2023 року.
24 вересня 2021 року Загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 4 м. Білгород-Дністровський Одеської області перейменовано на Заклад загальної середньої освіти № 4 міста Білгород-Дністровський Одеської області.
01 листопада 2021 року директор Закладу загальної середньої освіти № 4
м. Білгород-Дністровський повідомив ОСОБА_1 щодо обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19. Згідно з повідомленням позивачу необхідно було фактично у строк до 08 листопада 2021 року надати адміністрації відповідача один з таких документів: документ, який підтверджує, що позивач отримав повний курс вакцинації або одну дозу дворазової вакцини від COVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат) або однією дозою одноразової вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року
№ 595.
Зазначеним повідомленням ОСОБА_1 проінформовано, що в разі ненадання у вказаний строк одного із вказаних документів її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, а період відсторонення не увійде до страхового стажу працівника.
ОСОБА_1 відмовилась отримати вказане повідомлення під підпис, про що було складено акт від 03 листопада 2021 року № 237; текст повідомлення був доведений до позивача в усній формі.
08 листопада 2021 року у зв`язку з ненаданням ОСОБА_1 жодного із зазначених документів щодо обов`язкого профілактичного щеплення від
COVID-19, про що складено акт від 08 листопада 2021 року № 251, директор Закладу загальної середньої освіти № 4 м. Білгород-Дністровський видав наказ від 08 листопада 2021 року № 140-К/тр "Про відсторонення від роботи
ОСОБА_1". Від підпису та отримання цього наказу позивачка відмовилась, про що складено акт від 08 листопада 2021 року № 249.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).