Постанова
Іменем України
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 638/18499/18-ц
провадження № 61-4104св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_3 про стягнення частини сплачених грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що він і відповідач з 25 липня 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано судовим рішенням від 04 червня 2014 року. Під час шлюбу, 28 листопада 2007 року, між ним і Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ "Укрсоцбанк") укладено договір відновлювальної кредитної лінії,
за яким кредитор зобов`язався надати кредит в межах максимального ліміту заборгованості позичальника у сумі 490 000,00 дол. США на строк до 05 листопада 2017 року (далі - кредитний договір).
Кредитний договір укладено за згодою ОСОБА_3, між нею та
АКБСР "Укрсоцбанк" 28 березня 2010 року укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором.
Стверджував, що отримані кредитні кошти витрачались родиною на придбання майна у спільну сумісну власність.
Оскільки на момент припинення шлюбних відносин заборгованість перед банком становила 2 539 384,50 грн, яку 14 грудня 2015 року він погасив у повному обсязі за рахунок особистих коштів, позивач вважає, що має право на отримання від відповідача половини сплачених на погашення кредитної заборгованості грошових коштів у розмірі 1 504 502,76 грн, які просив суд стягнути з ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 травня 2021 року позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 504 502,76 грн як частини грошових коштів, сплачених ОСОБА_1 на погашення кредитної заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії від 28 листопада 2007 року № 828/11-27/37/7-006, з усіма змінами та доповненнями до нього, та судовий збір в розмірі 9 162,40 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності таких обставин: по-перше, кошти, отримані за кредитним договором, витрачені в інтересах сім`ї; по-друге, сторони фактично припинили сімейні відносини із жовтня 2012 року; у період із жовтня 2012 року до 14 грудня 2015 року позивач власними коштами сплатив заборгованість за кредитним договором у сумі 3 009 005,53 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 травня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 658 782,61 грн як частини грошових коштів, сплачених ОСОБА_1 на погашення кредитної заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії від 28 листопада 2007 року № 828/11-27/37/7-006.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважав, що позивач не довів, що сторони із жовтня 2012 року фактично припинили шлюбні відносини, проживали окремо і мали окремий бюджет, а відповідно, кошти, сплачені позивачем на виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором, у період з жовтня 2012 року до 18 липня 2014 року були його особистою власністю. З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача половини коштів, сплачених за період після розірвання шлюбу (15 червня 2014 року) і до дати повного виконання зобов`язань за кредитним договором (14 грудня 2015 року), а саме: 1 317 565,44 / 2 = 658 782,61 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20 березня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу
на постанову Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 755/16464/20,
від 06 червня 2018 року у справі № 712/6574/16-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 127/15091/18, від 28 листопада 2018 року у справі № 654/3128/15-ц,
від 20 березня 2019 року у справі № 364/1309/17, від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц, від 06 квітня 2020 року у справі № 738/1452/17,
від 30 червня 2020 року у справі № 201/9983/16, від 07 жовтня 2020 року у справі № 465/3586/17, від 08 жовтня 2020 року у справі № 712/22134/12,
від 05 жовтня 2020 року у справі № 347/637/18, від 27 жовтня 2020 року у справі № 243/11349/18, від 01 березня 2023 року у справі № 285/3873/20,
від 21 вересня 2022 року у справі № 755/4511/19, від 17 березня 2021 року у справі № 210/1554/14-ц, постановах Верховного суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486/цс16, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає.
Встановлені обставини справи
Встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 грудня 2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, зареєстрований 25 липня 2003 року міським відділом реєстрації актів громадянського стану № 1 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис № 1082, розірвано (справа № 2012/9367/2012).
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2013 року задоволено заяву ОСОБА_2 про відмову від позову до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 грудня 2012 року скасовано, провадження у справі № 2012/9367/2012 закрито.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 червня 2014 року, яке набрало законної сили 18 липня 2014 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, зареєстрований 25 липня 2003 року розірвано.
Суди також встановили, що 28 листопада 2007 року між ОСОБА_1 (позичальником) і АКБСР "Укрсоцбанк" (кредитором) укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 828/11-27/37/7-006, за яким банк зобов`язався надати кредит в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 490 000,00 дол. США з графіком зниження максимального ліміту заборгованості, вказаного в пункті 1.1.1, на строк до 05 листопада 2017 року.
Відповідно до пункту 1.2 цього договору кредит надавався позичальнику на поточні потреби.
28 листопада 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк" і ОСОБА_1, ОСОБА_3 (поручителем) укладено договір поруки № 838/12-27/37/7-006, за яким поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії.
У пункті 1.2 договору поруки вказано, що поручитель ознайомлений з умовами договору кредиту, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має.
25 березня 2010 року між АКБСР "Укрсоцбанк" і ОСОБА_1, ОСОБА_3 (поручителем) укладено нотаріально посвідчений договір поруки № 820/16/10-007, за яким поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за указаним кредитним договором.
У пункті 1.2 договору поруки вказано, що поручитель ознайомлений з умовами договору кредиту, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має.
Грошові кошти, що ОСОБА_1 отримав за кредитним договором, витрачені, зокрема, на придбання такого майна:
29 січня 2009 року на ім`я ОСОБА_3 придбано земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 200 000,00 грн, згідно із договором купівлі-продажу, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Даньшиною К. І., зареєстрованим в реєстрі за № 276;
09 вересня 2008 року на ім`я ОСОБА_1 придбано земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 104 300,00 грн, згідно із договором купівлі-продажу, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою Ю. В., зареєстрованим в реєстрі за № 4016.
Також ці кредитні кошти, отримані за кредитним договором витрачались на потреби сім`ї, зокрема на будівництво житлових будинків, а саме:
на земельній ділянці, придбаній на ім`я ОСОБА_2, 13 квітня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Руденко О. Є., зареєстрованого в реєстрі за № 2876, за адресою: АДРЕСА_3 побудовано житловий будинок літ. "А-2" з надвірними спорудами, загальною площею 322, 8 кв. м, житловою площею 86,2 кв. м. Після закінчення будівництва на ім`я ОСОБА_2 отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Київською районною у місті Харкові радою 24 квітня 2008 року та зареєстроване в КП "ХМБТІ" 05 травня 2008 року;
на земельній ділянці, придбаній на ім`я ОСОБА_2 09 вересня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою Ю. В., реєстровий номер 4016, за адресою: АДРЕСА_2 побудовано житловий будинок літ. "А-3", загальною площею 437,0 кв. м, житловою площею 190, 9 кв. м, із входом в цокольний поверх літ. "а", приямком літ. "а1", ганком літ. "а2", верандою літ. "а3" та балконом літ. "а4", право власності на який зареєстроване 18 березня 2010 року.