ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 152/188/22
провадження № 61-16586св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Шаргородська міська рада Жмеринського району Вінницької області,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником Грушкою Жанною В`ячеславівною, на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 06 червня 2023 року у складі судді Славінської Н. Л. та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визначення способу участі батька у вихованні дитини та встановлення графіка зустрічей з дитиною.
Позовна заява мотивована тим, що 09 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрований шлюб, у якому народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 30 липня 2014 року у справі № 152/1148/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі по 700,00 грн щомісяця, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 01 липня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 11 лютого 2015 року у справі № 152/113/15-ц шлюб між подружжям розірваний. Дитина - ОСОБА_5 залишився проживати з матір`ю.
Позивач вказав, що любить свого сина та бажає спілкуватися з ним і виховувати його. Фактично впродовж всього часу з моменту розірвання шлюбу позивач брав участь у вихованні та утриманні дитини. Однак, у подальшому відповідач одружилася та переїхала до Сполучених Штатів Америки. На кожний перетин кордону дитини позивач надавав свою згоду і спірних питань між сторонами не виникало, оскільки батько з сином постійно підтримували зв`язки через відеозв`язок та кожного приїзду дитини в Україну.
У черговий раз 18 червня 2021 року позивач надав свою згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон України у супроводі матері до Турецької Республіки з метою відпочинку та оздоровлення в період з 25 червня 2021 року по 05 липня 2021 року та до Сполучених Штатів Америки з метою тимчасового проживання в період з 08 липня 2021 року по 03 грудня 2022 року.
Як стало відомо позивачу, влітку 2021 року відповідач повернулася на територію України та змінила, без згоди позивача, прізвище дитини ОСОБА_5 на прізвище свого нового чоловіка, з яким уклала шлюб, та виїхала до Сполучених Штатів Америки.
Після виїзду влітку 2021 року до Сполучених Штатів Америки відповідач спочатку стала обмежувати, а потім перешкоджати участі позивача у вихованні сина, не відповідає на телефонні дзвінки, не надає інформацію про розвиток та стан здоров`я дитини, тобто перешкоджає побаченню та спільному проведенню дозвілля з сином.
Вважає, що такими діями відповідач порушує права не тільки позивача, а й малолітньої дитини.
Між сторонами відсутня можливість дійти мирного вирішення питання щодо періодів та часу спілкування з сином, так як відповідач взагалі заперечує можливість таких відносин. Такі дії відповідача впливають на емоційний стан позивача та завдають моральної шкоди, адже він не бачить свою дитину, не може отримати інформацію щодо здоров`я, життя та її розвитку.
Позивач просив:
зобов`язати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 перешкод у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визначити ОСОБА_1 способи участі у спілкуванні та вихованні та графік побачень з сином ОСОБА_5 шляхом:
перші та треті вихідні кожного місяця, без присутності матері з можливістю відвідування культурно-масових, спортивних та розважальних заходів з урахуванням епідеміологічної ситуації у Луганській області;
у святкові дні та дні народження сина, батько обов`язково зустрічається з дитиною та спільно проводить з нею час кожного непарного року без присутності матері;
спільний відпочинок влітку з дитиною батьки вирішують самостійно між собою, враховуючи рівність їх прав та обов`язків, а також виходячи з найкращих інтересів дитини;
тимчасовий виїзд дитини за межі України з одним із батьків з метою її оздоровлення та відпочинку може здійснюватися за попередньою домовленістю між батьками;
у разі хвороби дитини, якщо це припадає на день зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на іншу, погоджену між батьками дату, враховуючи інтереси дитини, стан її здоров`я та потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини;
необмежене спілкування з дитиною особисто засобами телефонного та електронного зв`язку з урахуванням режиму дня дитини.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 03 березня 2022 року залучено до участі в справі орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах неповнолітніх осіб, - Шаргородську міську раду Жмеринського району Вінницької області як орган опіки та піклування для подання висновку та висловлення думки щодо вирішення справи по суті.
Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 06 червня 2023 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Грушко Ж. В., до ОСОБА_2, з участю органу, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах неповнолітніх осіб - Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області як органу опіки та піклування, про визначення способу участі батька у вихованні дитини та встановлення графіка зустрічей з дитиною відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що:
ОСОБА_2 є громадянкою України, вона та дитина мають в Україні зареєстроване місце проживання, хоча постійно проживають в Сполучених Штатах Америки, тому вказана справа є справою з іноземним елементом, відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право", але особистим законом відповідача є право України, згідно з частиною першою статті 16 закону України "Про міжнародне приватне право", у зв`язку із чим у сторін є спільний особистий закон, тобто у цьому випадку підлягає застосуванню сімейне законодавство України;
позивач не вчиняв дій до того як звернувся до суду, щоб розпочати спілкування з дитиною (не звертався до органу опіки і піклування з приводу перешкод у спілкуванні з дитиною), і не надав суду доказів, що йому чинили в цьому перешкоди. Оскільки судом не встановлено вчинення ОСОБА_2 перешкод ОСОБА_1 у вихованні та у спілкуванні з сином, тобто порушення його права на участь у вихованні та у спілкуванні з сином, то відсутні підстави для задоволення позовної вимоги позивача про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у вихованні та спілкуванні з сином;
щодо визначення ОСОБА_1 способів участі у спілкуванні та вихованні та графіку побачень з сином у спосіб, зазначений у позовній заяві, суди вказали, що між сторонами відсутній спір про місце проживання дитини, про що зазначили позивач та його представник у вступному слові, а також не заперечують цього відповідач та її представник. На теперішній час місце проживання дитини ОСОБА_7 визначено з матір`ю ОСОБА_2 у Сполучених Штатах Америки. Тому, не в найкращих інтересах дитини буде визначення графіку побачень з батьком у перші та треті вихідні без присутності матері, до того ж у Луганській області, не дивлячись на те, яка там складеться епідеміологічна ситуація, оскільки в Луганській області з 2014 року, а в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан через повномасштабне вторгнення рф на територію України. Незалежно від епідеміологічного стану, пов`язаного з захворюванням COVID-19, зустрічі з дитиною, відвідування культурно-масових і спортивних та розважальних заходів у Луганській області суперечитиме інтересам дитини. До того ж, під час з`ясування думки дитини в судовому засіданні, ОСОБА_8 повідомив, що знає про воєнний стан в Україні, переживає з цього приводу та вважає неможливим приїзд в Україну в умовах воєнного стану;
щодо обов`язкового проведення позивачем з сином святкових днів та днів народження, спільного відпочинку з дитиною та виїзду за кордон з метою оздоровлення, необмеженого спілкування засобами телефонного та електронного зв`язку із урахуванням режиму дитини, суди вказали, що відповідач не заперечує щодо такої участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з дитиною та зазначила, що ніколи не чинила перешкод у спілкуванні з сином. Навпаки, вона не заперечує, щоб позивач приїхав до сина в Сполучені Штати Америки, поцікавився його життям та навчанням, провів з ним святкові дні, чи дні народження, спільно відпочивав. Суди погодились з аргументами відповідача з приводу того, що приїзд дитини в Україну, коли введений воєнний стан через повномасштабне вторгнення рф на територію України, для святкування з батьком днів народження та інших свят, або для спільного відпочинку, не відповідає найкращим інтересам дитини. Сам факт вимоги позивача до відповідача забезпечувати спілкування батька з дитиною, побачення, спільний відпочинок та проведення дозвілля саме в Україні, є, на переконання судів, не реалізованим, занадто напруженим і таким, що фактично вириває дитину з безпечних умов, у яких вона проживає в Сполучених Штатах Америки, у небезпечні та несприятливі для дитини умови введеного по всій території України воєнного стану. До того ж, на переконання судів, це є спробою позивача покладання на відповідача і додаткових витрат, що пов`язані із перевезенням сина в Україну для спільного святкування з батьком святкових днів та днів народження, для спільного відпочинку. При тому, що саме відповідач за вимогою батька понесла витрати на придбання для сина мобільного телефону та встановлення мобільного додатку "Вайбер" для спілкування батька з сином. Придбання відповідачем для можливості спілкування сина з батьком, за вимогою останнього, мобільного телефона особисто для дитини свідчить про те, що відповідач не тільки не перешкоджає участі батька у вихованні дитини, а вважає спілкування таким, що буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьком служить задоволенню життєво важливих психологічних потреб як батька, так і дитини;
твердження позивача у позовній заяві та у поясненнях, наданих у судовому засіданні про те, що сам факт зміни відповідачем прізвища дитини з " ІНФОРМАЦІЯ_2" на прізвище матері " ІНФОРМАЦІЯ_2", свідчить про наявність перешкод у спілкуванні його з сином та у його вихованні, суди відхилили, оскільки правомірність зміни прізвища дитини не є предметом цього позову. До того ж, ця зміна відбулася з дозволу компетентного державного органу, до якого звернулася ОСОБА_2, зокрема, рішення Шаргородської міської ради як органу опіки та піклування. Суди вказали, що зміна прізвища дитини на прізвище матері " ІНФОРМАЦІЯ_2" ніяким чином не перешкоджає батькові у спілкуванні з дитиною, враховуючи, що відомості про батька в актовому записі про народження дитини не змінені.
Доводи апеляційної скарги про неможливість позивача відвідувати сина в Сполучених Штатах Америки, з урахуванням встановлених на даний час конституційних обмежень в Україні про вільне пересування за межі країни, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки ці доводи не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що батько не позбавлений можливості необмеженого спілкування з дитиною за допомогою відеозв`язку, а спілкування батька з дитиною, яка проживає в Сполучених Штатах Америки, побачення, спільний відпочинок та проведення дозвілля саме в Україні поза розумним сумнівом не відповідатиме інтересам дитини, яка також пояснила, що боїться відвідувати Україну в умовах введеного воєнного стану та збройної агресій рф на території України.
Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив процесуальні порушення у справі, зокрема, розглянув справу у відсутність сторони позивача, не забезпечив запрошення/приєднання сторони позивача до участі у справі в режимі відеоконференції, а також не зареєстрував та не розглянув заяву про участь в усіх засіданнях в режимі відеоконференції, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки, заявник не навела переконливих доводів, яким чином їх неявка до суду першої інстанції вплинула на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, зокрема на повноту з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи. Між тим, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та права на апеляційне оскарження рішення суду, процесуальні права сторони позивача поновлені шляхом звернення до апеляційного суду і під час апеляційного розгляду судом безпосередньо перевірені докази, якими обґрунтовуються обставини, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_11, в якій просять скасувати рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 06 червня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, не застосовані висновки Верховного Суду, а саме:
ухваливши рішення про відмову у задоволенні позову, суди порушили нормистатті 9 Конвенції про права дитини, відповідно до якої дитина, яка розлучена з одним із батьків чи обома батьками, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить найвищим інтересам дитини;
суди залишили поза увагою, що після переїзду до Сполучених Штатів Америки, позивач мав зв`язок лише з відповідачем і тільки за її участі могла відбутись відеозустріч батька з сином. При цьому, як тільки позивач телефонував чи писав, щоб поспілкуватись з сином, відповідач зазначала, що дитина в школі чи на майданчику або спить. Дійсно, під час розгляду цієї справи, для сина був придбаний мобільний телефон. Натомість, його контактів позивачем не отримано. Вважає, що у ситуації, яка склалася, неможливо обійтися без визначення графіку участі батька у вихованні сина також зазначає, що зміна прізвища сина, відбулась без урахування рівних прав та обов`язків матері і батька щодо дитини, а саме без згоди обох батьків. Вказує, що не доведення позивачем факту вчинення відповідачем перешкод у спілкуванні з сином та участі у його вихованні, не може слугувати підставою для відмови батьку у спілкуванні з дитиною (постанови Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 348/1451/20, від 01 квітня 2020 року справі № 686/667/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18);
помилковими є мотиви суду апеляційної інстанції про те, що не заслуговують на увагу аргументи позивача в частині допущення судом першої інстанції процесуальних порушень у справі, оскільки, позивач та його представник не навели переконливих доводів, яким чином їх неявка до суду першої інстанції вплинула на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, зокрема на повноту з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи. Вказує, що право бути почутим, є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України;
з приводу порушень судом першої інстанції норм процесуального права в частині не забезпечення участі представника позивача у судовому засідання 06 червня 2023 року в режимі відеоконференції, зазначає таке:
представник позивача 30 грудня 2022 року на офіційну електронну адресу суду надіслала заяву про проведення усіх судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду;
процесуальне законодавство не містить приписів, які унеможливлювали б звернення до суду з єдиним (одним) клопотанням (заявою) щодо участі у всіх судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції або передбачали звернення виключно з окремим клопотанням (заявою) щодо кожного судового засідання. Не існує і нормативного акту, який би обмежував учасника процесу в надісланні документів до суду за допомогою електронної пошти (постанова Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 826/14954/17);
на призначену дату судового засідання (06 червня 2023 року о 15 год 00 хв) представник позивача, увійшла в "Електронний суд" у вкладку "Відеозв`язок", та очікувала на запрошення/виклик від організатора на конференцію, однак, запрошення/виклик на конференцію представник позивача так і не отримала. Зателефонувала до суду, де останню повідомили, що судове засідання відбувається;
за відповіддю суду на адвокатський запит представника позивача, поданий нею 06 червня 2023 року, заява адвоката Грушко Ж. В. про проведення усіх судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, надійшла 30 грудня 2022 року без КЕП та не в системі "Електронний суд", тому поштовим сервером, була поміщена у папку "SPАМ", як лист, що містить шкідливе вкладення;
суди залишили поза увагою, що лист від 30 грудня 2022 року містить два вкладення, а саме відскановану заяву про проведення усіх судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в РDF-файл, та інший файл підписаний електронним підписом (файл з розширенням аsісе). За результатами проведеної перевірки підтверджено, що файл 30 грудня 2022 року був підписаний кваліфікованим електронним підписом представника позивача, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 12 липня 2023 року;
щодо розміщення поштовим сервером заяви від 30 грудня 2022 року у папку "SРАМ", зауважує, що відповідно до пункту 8.2.22 Положення про порядок використання ресурсів локальної обчислювальної мережі в Державній судовій адміністрації України, територіальних управліннях Державної судової адміністрації України, місцевих та апеляційних судах загальної юрисдикціїʼ, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 04 грудня 2013 року № 164 та пункту 22 Тимчасового порядку обміну офіційними електронними документами, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 15 листопада 2016 року № 231, після отримання нових повідомлень електронною поштою відповідальна особа: перевіряє на легітимність ключ електронного цифрового підпису, яким засвідчено електронний лист; у разі якщо електронний лист не засвідчений відповідним ключем електронного цифрового підпису, надсилає відправнику повідомлення про необхідність відправки нового листа, підписаного належним чином; у разі отримання електронного листа, який містить комп`ютерні віруси, надсилає відправнику повідомлення про наявність у листі комп`ютерних вірусів та необхідність відправки нового листа і вилучає інфікований електронний лист із папки "Вхідні", після чого очищує папку "Вилучені"; надсилає електронною поштою відправнику підтвердження про отримання листа або повідомлення про невідповідність листа встановленим вимогам (проблеми з читанням отриманого листа, відсутність електронного цифрового підпису тощо). Вказаних вимог працівниками суду дотримано не було;