ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 925/733/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,
за участю представників учасників справи:
позивача - Чабан Д.Ф. (адвокат),
відповідача - Чернілевський В.Г. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Агротрейд Групп"
на рішення Господарського суду Черкаської області
(суддя Кучеренко О.І.)
від 03.03.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Кропивна Л.В., судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)
від 27.09.2023
у справі за позовом ОСОБА_1
до Приватного підприємства "Агротрейд Групп"
про зобов`язання надати інформацію про діяльність товариства,
Короткий зміст позовних вимог та заперечень сторін
1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Агротрейд Групп" (далі - Підприємство) про зобов`язання надати інформацію про діяльність Підприємства за період з 2015 до 2022 року та копії документів - з 2003 до 2022 року.
2. Позов обґрунтований порушенням відповідачем Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту Підприємства, оскільки Підприємство ухиляється від обов`язку надати документи на вимогу його учасника і порушенням корпоративного права позивача, як учасника Підприємства, на отримання інформації про господарську діяльність товариства.
3. Відповідач заперечив проти позову з таких підстав:
- чинним законодавством України не врегульовано порядок отримання учасником приватного підприємства інформації про діяльність такого приватного підприємства, копій документів приватного підприємства та відсутнє законодавчо закріплене право учасника такого товариства отримувати відповідну інформацію та документи;
- отримання учасником товариства інформації про саме товариство можливо на загальних зборах, які скликаються та проводяться у встановленому законом та статутом порядку;
- приватне підприємство не є товариством з обмеженою чи додатковою відповідальністю, тому Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не може застосовуватись при вирішенні цього спору;
- Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" набрав чинності 17.06.2018, тому з врахуванням статті 58 Конституції України положення вказаного Закону не можуть застосовуватись до предмету цього спору, що стосується періоду часу до набрання ним чинності;
- позивач не сплатив частку у статутному капіталі відповідача у розмірі 9 750 000,00 грн.
Фактичні обставини справи, установлені судами
4. Загальні збори учасників Підприємства (протокол № 17/09 від 18.09.2015) вирішили вивести ОСОБА_2 зі складу учасників Підприємства з передачею належної йому частки у статутному капіталі у розмірі 9 500 000, 00 грн, що складає 100% статутного капіталу, у рівних частинах ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по 50 % статутного капіталу кожному. У зв`язку із торгово-виробничою необхідністю вирішено збільшити розмір статутного капіталу Підприємства до 19 500 000, 00 грн.
5. Частки у статутному капіталі розподіляються таким чином: ОСОБА_3 - грошовий внесок у національній валюті у розмірі 9 750 000,00 грн, що відповідає 50 % статутного капіталу Підприємства та дорівнює 500 рівним часткам; ОСОБА_1 - грошовий внесок у національній валюті в розмірі 9 750 000,00 грн, що відповідає 50 % статутного капіталу Підприємства та дорівнює 500 рівним часткам (пункт 5.2 статуту).
6. Всі питання, не врегульовані статутом та іншими внутрішніми документами Підприємства, вирішуються на підставі діючого законодавства України.
7. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 22.07.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є учасниками Підприємства та володіють рівними частками у статутному капіталі у розмірі 50 % кожен, що становить 9 750 000, 00 грн. Керівником юридичної особи зазначено ОСОБА_3 .
8. 03.11.2021 позивач звернувся до керівника відповідача з вимогою, у якій посилаючись на положення пункту 5 статті 116 ЦК України вимагав надати копії документів, що стосуються інформації про діяльність Підприємства, у тому числі річних балансів, звітності про діяльність, що надається до податкових органів, органів статистики тощо, протоколів зборів, статуту та корпоративного договору, актів (довідок) про результати перевірок контролюючих органів, господарських договорів, у тому числі придбання та/або оренди земельних ділянок та основних засобів, судових рішень, документів стосовно розподілу дивідендів та інших документів, які стосуються фінансово-економічної діяльності Підприємства і впливають на стан його активів за період з 2003 року по теперішній час.
9. Звернення вручено представнику відповідача 24.11.2021, проте було залишено відповідачем без відповіді та без задоволення.
10. 04.02.2022 представник позивача - адвокат Романюк Христина Петрівна звернулась до відповідача із адвокатським запитом від 03.02.2022, у якому просила у порядку статей 20 та 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" надати відповідну інформацію та копії документів.
11. У відповідь на адвокатський запит відповідач надіслав представнику позивача лист №10 від 23.02.2022, у якому зазначив, що запитувані адвокатом документи стосуються безпосередньо господарської діяльності Підприємства, доступу до яких учаснику господарського товариства чинним законодавством не передбачено, а тому можливості надати такі документи на адвокатський запит в його інтересах Підприємство не має права.
12. 30.06.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою від 27.06.2022, у якій просив надати інформацію та копії документів, які пов`язані з господарською діяльністю підприємства.
13. Заява була вручена представнику відповідача 12.07.2022, проте була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.
14. Позивач неодноразово ініціював скликання загальних зборів Підприємства з можливістю ознайомитись з документами, необхідними для розгляду питань порядку денного, шляхом направлення на адресу відповідача відповідних листів. У листах позивач також пропонував включити до порядку денного загальних зборів питання щодо звіту директора про фінансову діяльність Підприємства, проведення аудиту господарської діяльності Підприємства, визначенням розмірів прибутку та розмірів дивідендів учасників.
15. У зв`язку із неможливістю позивача отримати запитувану інформацію, яка пов`язана з господарською діяльністю відповідача, позивач звернувся із цим позовом до суду для захисту своїх прав з вимогою витребувати таку інформацію і документи за рішенням суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
16. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.03.2023 позов задоволено частково, зобов`язано Підприємство надати ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії, а саме:
- протоколів загальних зборів Підприємства, які затверджувалися (підписувалися) за період з 2017 до 2022 років;
- статутів та корпоративного договору Підприємства, які затверджувалися (підписувалися) за період з 2017 до 2022 років;
- актів (довідок) про результати перевірок контролюючих органів, які проводилися за період з 2017 до 2022 років;
- рішення (рішень) загальних зборів учасників Підприємства, яким(ми) визначено порядок, строки та форму внесення додаткових вкладів учасників згаданого підприємства до статутного капіталу Підприємства з 2017 року;
- фінансових звітів, у тому числі баланс Підприємства за кожен рік, починаючи з 2017 року до 2022 років;
- первинних документів на підтвердження наявності на балансі Підприємства основних засобів та оборотних активів станом на 31 грудня кожного року, починаючи з 2017 до 2022 років;
- поданих Підприємством до уповноважених органів декларацій з податку на прибуток за 2017-2021 років.
Стягнуто з Підприємства на користь позивача 1 085, 44 грн судового збору.
17. Рішення суду обґрунтовано таким:
- відповідно до статті 167 ГК України, статей 15, 16, 116 ЦК України, статей 5, 11, 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту Підприємства позивач, як його учасник, мав право на отримання документів про діяльність Підприємства;
- небажання надавати учаснику витребувані ним документи, які містять таку інформацію є створенням господарським товариством штучних перешкод у реалізації учасником своїх корпоративних прав у тому числі на управління товариством;
- частина вимог не підлягає задоволенню, оскільки заявлені до витребування позивачем документи не відповідають переліку документів, які товариство зобов`язано надати на вимогу учасника визначеному статтею 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю";
- позивач безпідставно визначив період, за який він просить надати документи фінансової звітності (починаючи з 2015 року), оскільки позивач набув корпоративних прав з моменту набуття ним статусу учасника товариства (з 2017 року), тому витребувані ним документи мають бути надані відповідачем саме з врахуванням цієї обставини.
18. ОСОБА_1 оскаржив рішення до Північного апеляційного господарського суду, просив скасувати оскаржуване рішення в частині незадоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
19. Підприємство також оскаржило рішення суду, однак скарга була повернена на підставі частини четвертої статті 174, частини другої статті 260 ГПК України, а за повторно поданою апеляційною скаргою було відмовлено у відкриті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.
20. 27.09.2023 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції змінив частково, виклав пункт 2 резолютивної частини рішення в новій редакції, зобов`язав Підприємство надати фізичній особі ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії:
- протоколів загальних зборів Підприємства, які затверджувалися (підписувалися) за період з 2015 до 2022 років;
- статутів та корпоративного договору Підприємства, які затверджувалися (підписувалися) за період з 2015 до 2022 років;
- актів (довідок) про результати перевірок контролюючих органів, які проводилися за період з 2015 до 2022 років;
- рішення (рішень) загальних зборів учасників Підприємства, яким(ми) визначено порядок, строки та форму внесення додаткових вкладів учасників згаданого підприємства до статутного капіталу Підприємства з 2015 року;
- фінансових звітів, у тому числі баланс Підприємства за кожен рік, починаючи з 2015 року до 2022 років;
- первинних документів на підтвердження наявності на балансі Підприємства основних засобів та оборотних активів станом на 31 грудня кожного року, починаючи з 2015 до 2022 років;
- поданих Підприємством до уповноважених органів декларацій з податку на прибуток за 2015 - 2021 роки.
В іншій частині рішення залишив без змін та стягнув з Підприємства на користь позивача 3 721, 50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
21. Постанова суду обґрунтована таким:
- висновок суду першої інстанції щодо правомірності вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Підприємства надати учаснику запитувані документи є правильним, оскільки останній є учасником Підприємства (його частка становить 50 % статутного капіталу підприємства), який реалізував своє корпоративне право шляхом звернення до відповідача з вимогою витребування відповідних документів, які Підприємство не надало на його вимогу. Ураховано висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 922/1859/19, від 28.04.2021 у справі №908/522/20;
- висновок суду першої інстанції з приводу того, що учасник не може вимагати від товариства інформацію про його господарську діяльність за період, що передував вступу до товариства і набуття ним корпоративних прав є помилковим, оскільки Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та ЦК України таких обмежень не містить, тому рішення суду в частині визначення періоду документів суперечить закону та підлягає зміні шляхом зобов`язання відповідача надати документи за період з 2015 по 2022 роки, оскільки зазначений період міститься у заяві позивача від 27.06.2022 про надання Підприємством документів;
- суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову про витребування частини документів та інформації, оскільки заявлені документи не відповідають вичерпному переліку документів визначених статтею 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а статутом Підприємства взагалі не передбачено надання його учасникам інформації або документів в інший спосіб ніж шляхом проведення ревізії фінансової діяльності (п. 11.4 статуту) або звіту директора Підприємства перед зборами учасників (п. 8.13 статуту).
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
22. 28.09.2023 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
23. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає випадки, передбачені пунктами 1, 2, 3 та 4 частини другої статті 287 цього Кодексу.
24. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що за всіма визначальними ознаками приватне підприємство є товариством з обмеженою відповідальністю і застосуванню підлягають законодавчі норми, що стосуються товариства з обмеженою відповідальністю на час розгляду спору.
25. В обґрунтування скаржник зазначає, що суди:
- неправильно застосували норми статті 116 ЦК України, статей 5, 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", які не підлягають застосуванню (в тому числі за аналогією) при врегулюванні спірних правовідносин, і відсутній висновок Верховного Суду щодо наявності в учасника приватного підприємства права на отримання інформації та документів у порядку статті 43 зазначеного Закону (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України). Діяльність приватного підприємства регулюється статтями 62 - 72, 113 ГК України, як учасник приватно підприємства, відповідно до статуту може реалізувати власні повноваження у порядку розділу 8 Управління підприємством;
- не застосували статтю 8 ЦК України і не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №909/337/19, від 08.06.2022 у справі №2-591/11 та Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 910/4474/20 щодо застосування до спірних правовідносин аналогії закону (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
26. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, Підприємство зазначає, що є необхідність відступити від висновків, викладених у постановах:
- Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18, що норми Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" застосовуються безпосередньо до діяльності приватних підприємств та вирішити можливість застосування аналогії закону до спірних правовідносин з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.03.2018 у справі № 907/167/17, що приватне підприємство є окремою організаційно-правовою формою;
- Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18, від 11.06.2019 у справі № 917/1338/18, Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 917/1887/17, від 31.10.2018 у справі № 905/2639/17, що характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено і за всіма характеристиками приватне підприємство є господарським товариством.
27. Також скаржник зазначає, що наявні підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції, у зв`язку з порушенням норм процесуального права, відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції порушив норми статті 39 ГПК України. Суд розглянув апеляційну скаргу в умовах обґрунтованих підстав для відводу та обов`язку суду заявити самовідвід (пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України), а також в порушення норм статей 256, 260, 261 ГПК України відкрив апеляційне провадження за відсутності на те підстав (неправильно визначив строки апеляційного оскарження рішення суду та не вирішував питання про поновлення строку на апеляційне оскарження).
28. 12.12.2023 до Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому сторона заперечує проти вимог касаційної скарги.
29. Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано таким:
- апеляційний перегляд рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2023 в частині, що стосується задоволення позовних вимог не здійснювався, а відповідно і правомірність чи неправомірність рішення суду першої інстанції у цій частині не була предметом апеляційного розгляду суду апеляційної інстанції. Рішення в частині, в якій воно не переглядалося судом апеляційної інстанції, не може бути предметом касаційного оскарження і касаційне провадження у відповідній частині має бути закрито (подібна позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 908/1533/18, від 08.08.2019 у справі № 910/17153/15);
- внаслідок безпідставного невиконання відповідачем свого обов`язку з надання учаснику Підприємства інформації та копій документів про діяльність Підприємства у порядку, встановленому, зокрема, ГК України та Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" було порушене, як право учасника Підприємства на доступ до інформації та документів про діяльність Підприємства, так і його корпоративні права;
- суди, з врахуванням висновку, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18, застосували до спірних правовідносин Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Закон "Про господарські товариства" не за аналогією, а тому, що саме ці законодавчі акти врегульовували правовідносини з управління, організації та діяльності приватного підприємства як підприємницького (господарського) товариства;
- доводи щодо необґрунтованого відхилення відводів скаржника є безпідставними, оскільки сторона фактично намагалася у протиправний (непроцесуальний) спосіб переглянути попередні висновки судів апеляційної та касаційної інстанцій про відсутність підстав для прийняття до розгляду апеляційної скарги Підприємства у цій справі.
30. 18.12.2023 від скаржника надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивоване необхідністю відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 29.06.2021 у справі №916/2813/18.
31. Згідно з частиною четвертою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
32. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 (пункти 43 - 45), від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (пункт 41), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 (пункт 62), від 04.07.2023 у справі № 373/626/17 (пункт 53)).
33. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.06.2021 у справі №916/2813/18 виснувала щодо системи ознак та характеристик для визначення організаційно-правової форми приватного підприємства:
- приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності (пункт 8.16 постанови);
- за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичні особи поділяються на товариства та установи, у зв`язку із чим приватне підприємство є товариством, оскільки воно має хоча б одного учасника (пункт 8.17 постанови);
- якщо приватне підприємство створене для ведення підприємницької діяльності й розподілу прибутку між учасниками (засновниками), то таке приватне підприємство є підприємницьким товариством (пункт 8.18 постанови);
- встановлення виду підприємницького товариства, до якого належить приватне підприємство, а саме, що приватне підприємство є господарським товариством або кооперативом, у кожному конкретному випадку зумовлюватиме застосування до спірних правовідносин відповідного законодавства, зокрема: законів України "Про господарські товариства", "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", "Про кооперацію", "Про сільськогосподарську кооперацію" (пункт 8.19 постанови).
34. Тобто Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, що приватне підприємство - це класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності, а не окрема організаційно-правова форма юридичної особи. У разі, коли підприємство створене для ведення підприємницької діяльності, то воно є підприємницьким товариством і в залежності від виду (господарське товариство чи кооператив) здійснюється застосування відповідного законодавства. Визначення виду підприємницького товариства залежить від конкретних обставин (мета діяльності, визначення розміру часток та права голосу).
35. Посилання скаржника, що вказані висновки зроблені без урахування норм Закону України "Про підприємства в Україні" (01.01.2004 втратив чинність) відхиляються судом з огляду на те, що норми вказаного Закону втратили чинність на момент виникнення спірних правовідносин, як у справі №916/2813/18, так і у справі, що переглядається.
36. Велика Палата Верховного Суду послідовно та вже неодноразово висловлювала правові позиції щодо організаційно-правової форми приватного підприємства. Судова практика є сталою, висновки є чіткими, зрозумілими і сприяють однозначному застосуванню норм права у подібних правовідносинах.
37. Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 11.12.2023 у справі № 925/200/22, розглядаючи спір між тими ж сторонами і вирішуючи, зокрема, питання щодо відступу від висновку Велика Палата Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.06.2021 у справі №916/2813/18, зазначив про відсутність таких підстав.