ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 600/5156/21-а
адміністративне провадження № К/990/8576/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року (суддя Маренич І.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2022 року (головуючий суддя Кузьмишин В.М., судді: Сушко О.О., Сапальова Т.В.) у справі №600/5156/21-а за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач) звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути заборгованість з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 1056113,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, станом на дату подання позову, має заборгованість перед бюджетом з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 1056113,48 грн, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень. Оскільки вказана сума є узгодженою, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 31 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2022 року у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Запорізькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - відмовив у повному обсязі.
Вирішуючи спір, суди встановили наступні обставини.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як Фізична особа - підприємець ( АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ).
Як вбачається із розрахунку податкової заборгованості, за відповідачем обліковується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб.
Враховуючи наявність податкового боргу станом на 22.06.2021 у сумі 951871,99 грн відповідачу було виставлено податкову вимогу форми "Ф" від 23.06.2021 р. №0042417-1307-0815.
У зв`язку з несплатою відповідачем у визначені податковим законодавством строки зазначеного боргу, контролюючий орган звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги на податкову адресу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
Суди відзначили, що зверненню податкового органу щодо стягнення з боржника суми узгодженого податкового боргу передує направлення такому боржнику податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги, однак в даному випадку вказаний алгоритм дій не дотримано. Відтак, на переконання судів, грошові зобов`язання, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, не набули статусу узгоджених.
Суди наголосили, що усі підписи, що містяться на рекомендованих поштових відправлень, які були надані податковим органом на підтвердження вручення податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги є різними, виконані різними почерками та без зазначення прізвища особи, яка їх отримала, а в рекомендованому поштовому відправленні №7170105778811 відсутня також дата вручення.
Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухваленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги податкового органу задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги заявник касаційної скарги зазначає, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. Акцентує увагу на тому, що судами зроблено хибний висновок з приводу того, що єдина податкова адреса відповідача та фактичне місце її проживання є АДРЕСА_2 . Вказує про те, що згідно облікових даних ОСОБА_1, які містяться в базі даних ДПС України, адреса реєстрації ОСОБА_1 значиться: АДРЕСА_2, тоді як адреса відповідно до даних ДРФО АДРЕСА_3 .
Ухвалою від 1 травня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2022 року у цій справі.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, у зв`язку з чим просить судові рішення залишити без змін, як законні та обґрунтовані.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачений обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 60 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (за відсутності факту оскарження такого акту індивідуальної дії) визначених в такому рішенні грошових зобов`язань у податкового органу виникає право надіслати платнику податків податкову вимогу.
Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України).
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Із метою погашення податкового боргу контролюючий орган сформував податкову вимогу форми "Ф" від 23 червня 2021 року №0042417-1307-0815 на суму 951871,99 грн, яка була надіслана у встановленому порядку за адресою: АДРЕСА_2 .
Судами попередніх інстанцій встановлено, що єдина податкова адреса відповідача та фактичне місце її проживання є АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 . Однак, податкові повідомлення - рішення направлялися позивачем на наступні адреси: АДРЕСА_4 (від 26.03.2021 р. №103461-2409-0833); АДРЕСА_1 (від 15.04.2021 р. №205504-2408-0815, від 12.04.2021 р. №162809-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162808-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162812-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162813-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162814-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162816-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162811-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162810-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162815-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162818-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162819-2407-0815 та від 12.04.2021 р. №162820-2407-0815, податкова вимога від 23.06.2021 р. №0042417-1307-0815).
Судами здійснено висновок про те, що позивач (контролюючий орган) направив податкові повідомлення - рішення та податкову вимогу не за податковою адресою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
На противагу цим висновкам, контролюючий орган вказує, що судами зроблено хибний висновок з приводу того, що єдина податкова адреса відповідача та фактичне місце її проживання є АДРЕСА_2, оскільки згідно облікових даних ОСОБА_1, які містяться в базі даних ДПС України, адреса реєстрації ОСОБА_1 значиться: АДРЕСА_2, тоді як адреса відповідно до даних ДРФО АДРЕСА_3 .
З огляду на суперечність між доказами, суд повинен був мотивувати чому приймає до уваги одні, а інші - відхиляє.
Ключовим правовим питанням у цій справі є доведення факту надіслання податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги за податковою адресою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Відповідно до положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику), (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4 статті 42 Податкового кодексу України).
З положення наведених норм чинного законодавства вбачається, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків (за зареєстрованим місцем проживання) вважається врученим у тому числі і у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Також слід зазначити, що Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.