ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 450/637/22
провадження № 61-16926св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава Україна в особі Офісу Генерального прокурора України,
треті особи: Львівська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції у Львівській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Офісу Генерального прокурора - прокурора відділу представництва інтересів органів прокуратури першого управління Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора Стрільчук Людмили Михайлівни та касаційну скаргу керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2022 року, ухвалене у складі судді Добош Н. Б., та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Офісу Генерального прокурора України, треті особи: Львівська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП у Львівській області), Державна казначейська служба України (далі - ДКС України), в якому просив суд стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 750 000,00 грн.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 11 травня 2013 року між колісним трактором "МТЗ-80", реєстраційний номер НОМЕР_1, на якому були трикорпусний плуг, борона, грунторозбиваючий вал, під його керуванням та мотоциклом "Suzuki", реєстраційний номер НОМЕР_2, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої водій мотоцикла "Suzuki", реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2, та його пасажир ОСОБА_3, від отриманих тілесних ушкоджень загинули.
11 травня 2013 року за фактом настання зазначеної ДТП були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150010000434 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та розпочато досудове розслідування.
02 серпня 2013 року відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
29 серпня 2013 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 був затверджений прокурором та переданий на розгляд Пустомитівському районному суду Львівської області.
В подальшому судом за клопотанням прокурора було двічі продовжено строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зокрема 11 вересня 2013 року та 06 листопада 2013 року.
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 лютого 2018 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 березня 2019 року, ОСОБА_1 виправдано.
ОСОБА_1 зазначав, що під час слідства майже півроку перебував під вартою без права внесення застави, це негативно вплинуло на звичайний спосіб його життя та обмежило його життєві зв`язки, оскільки він був безпідставно обмежений у вільному пересуванні, що також спричинило шкоду його діловій репутації, призвело до постійних нервових хвилювань та стресу. Також, підірвалося його фізичне здоров`я, оскільки він пережив тяжкий стрес, однак змушений був залишатись на місці події під час первинної фіксації її обставин, надавати пояснення працівникам поліції, змальовувати ситуацію. Результатом чого стала його госпіталізація до стаціонару Львівської клінічної лікарні на залізничному транспортні в неврологічне відділення з приводу діагнозу: реакція на тяжкий стрес та розлади адаптації, змішана тривожно-депресивна реакція; остеохондроз шийного, поперекового відділу хребта в стадії нестійкої ремісії. Дані проблеми почали загострюватись в період досудового слідства, слідчий дій, а в подальшому і під час перебування під вартою, де він не мав можливості отримати медичне обстеження та пройти лікування. В умовах слідчого ізолятора не було можливості нормально харчуватись. На момент звільнення з-під варти у нього погіршився зір, з весни 2014 року у нього було діагностовано важку невиліковну хворобу, а саме анкілозуючий спондиліт, або хвороба Бехтерева, яка на час подання позовної заяви знаходиться у постійній активній фазі та стадії загострення.
Отже, за час незаконного перебування під слідством і судом він зазнав моральної шкоди, яка полягає у психічних стражданнях, перебування в стані безперервного нервового стресу, втраті нормальних життєвих зв`язків, порушенні його конституційних прав та свобод.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 750 000,00 грн.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора України в дохід держави судовий збір у розмірі 7 500,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку з протиправною поведінкою щодо ОСОБА_1 через незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності, останньому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у незаконному перебуванні під слідством та судом, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, підтвердження своєї невинуватості у вчиненні злочину та відновленню репутації, враховуючи характер правопорушення та глибину моральних страждань, які він зазнав, з урахуванням принципу розумності та справедливості, відшкодування моральної шкоди у розмірі 750 000,00 грн зможе покрити перенесені ним протягом цього періоду часу моральні страждання.
Додатковим рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Вельгош Т. М. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
У іншій частині заяви відмовлено.
Задовольняючи частково заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи містять підтвердження про понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу лише в розмірі 20 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури задоволено частково.
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора України задоволено частково.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2022 року залишено без змін.
Додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2022 року скасовано, у стягненні витрат на правничу допомогу відмовлено.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції, урахувавши всі обставини цієї справи, глибину моральних страждань, надані позивачем докази, обґрунтовано задовольнив позов.
Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять акту прийому-передачі виконаних робіт, детальний опису робіт щодо надання позивачу послуг професійної правничої допомоги, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів
У листопаді 2023 року представник Офісу Генерального прокурора - прокурор відділу представництва інтересів органів прокуратури першого управління Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора Стрільчук Л. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просила змінити рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року шляхом зменшення суми відшкодування моральної шкоди до 454 930,00 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що виходячи з приписів законодавства про відшкодування шкоди, розмір відшкодування шкоди повинен визначатися з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яка має бути не більш, ніж достатнім для помірного задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок держави. Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність відшкодування на користь ОСОБА_1 моральної шкоди саме в розмірі 750 000,00 грн.
Підставою касаційного оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18), від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21), та у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 468/901/17 (провадження № 61-2934св18), від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19, від 14 липня 2021 року у справі № 310/2585/19 (провадження № 61-3005св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 623/2585/19 (провадження № 61-16981св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19 (провадження № 61-8370св21), від 17 травня 2023 року у справі № 708/639/21 (провадження № 61-12278св22), від 18 жовтня 2023 року у справі № 127/1407/22 (провадження № 61-2377св23).
У грудні 2023 року керівник Львівської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що чинним законодавством України чітко передбачена процедура реабілітації осіб, відносно яких винесено виправдувальний вирок, шляхом повідомлення про це трудовий колектив, в якому працює виправдувальна особа чи/або за її місцем проживання, а також щодо спростування відомостей про кримінальне обвинувачення (відповідальність) в засобах масової інформації при наявності відповідного прохання (вимоги) виправдувальної особи. Однак, з позову не вбачається, чи звертався позивач до відповідних органів із проханням (вимогою) про його реабілітацію перед колегами, сусідами та в засобах масової інформації, співслужбовцями тощо. Також, будь-якого експертного дослідження на підтвердження заподіяної органом досудового розслідування шкоди (суми позову) у причинно-наслідковому зв`язку не було проведено ні стороною позивача, ні позивачем особисто.
Підставою касаційного оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) та у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 295/692/17 (провадження № 61-7534св18), від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19), від 29 вересня 2021 року у справі № 161/10816/20 (провадження № 61-10314св21), від 31 жовтня 2022 року у справі № 461/2891/21 (провадження № 61-5206св22), від 30 серпня 2023 року у справі № 461/4283/21 (провадження № 61-11238св22).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вельгош Т. М. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника Офісу Генерального прокурора - прокурора відділу представництва інтересів органів прокуратури першого управління Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора Стрільчук Л. М., в якому просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника Офісу Генерального прокурора - прокурора відділу представництва інтересів органів прокуратури першого управління Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора Стрільчук Л. М. та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У грудні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2024 року поновлено керівнику Львівської обласної прокуратури процесуальний строк для подачі касаційної скарги і відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою керівника Львівської обласної прокуратури.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 серпня 2013 року слідчим відділу розслідувань дорожньо-транспортних пригод слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області Степаненко Ю. А. за погодженням з старшим прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області Войценком А. повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 286 КК України.
02 серпня 2013 року ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Строк дії даної ухвали визначений до 30 вересня 2013 року.
03 серпня 2013 року постановою слідчого відділу розслідувань дорожньо-транспортних пригод слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області Степаненко Ю. А. призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу ОСОБА_1
13 серпня 2013 року судовими експертами Комунального закладу "Львівської обласної психіатричної лікарні" надано акт амбулаторної судової-психіатричної експертизи № 509.
20 серпня 2013 року постановою слідчого відділу розслідувань дорожньо-транспортних пригод слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області Степаненко Ю. А. визнано речовим доказом трактор "МТЗ-80", реєстраційний номер НОМЕР_1, із трьохкорпусним плугом, бороною та грудорозбиваючим валиком та вирішено зберігати до прийняття рішення у кримінальному провадженні по суті.
29 серпня 2013 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні про кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 286 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 травня 2013 року за № 12013150010000434 стосовно ОСОБА_1, затверджений старшим прокурором Тимо А. С. та переданий на розгляд Пустомитівському районному суду Львівської області.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 листопада 2013 року продовжено ОСОБА_1 строк тримання під вартою на шістдесят днів, до 10 січня 2014 року включно.
31 грудня 2013 року прокурор Львівської обласної прокуратури, який підтримував державне обвинувачення в суді, звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_1, запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів.
09 січня 2014 року ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області в задоволенні клопотання прокурора в продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_1 відмовлено; обвинуваченого ОСОБА_1 звільнено з-під варти в залі суду.
14 березня 2014 року прокурор Львівської обласної прокуратури, який підтримував державне обвинувачення в суді, звернувся з клопотання про призначенням судово-медичної (офтальмологічної) експертизи ОСОБА_1
14 березня 2014 року ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області, клопотання прокурора про призначення експертизи задоволено.
23 липня 2014 року експертами Комунального закладу ЛОР "Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи" надано висновок № 66.
03 вересня 2014 року захисник обвинуваченого в судовому засіданні заявив клопотання про передачу транспортного засобу, а саме трактора "МТЗ-80", реєстраційний номер НОМЕР_1, із трьохкорпусним плугом, бороною та грудорозбиваючим валиком на зберігання ОСОБА_1
03 вересня 2014 року ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області клопотання захисника обвинуваченого задоволено. Транспортний засіб: трактор "МТЗ-80", реєстраційний номер НОМЕР_1, із трьохкорпусним плугом, бороною та грудорозбиваючим валиком передано на зберігання ОСОБА_1 та зобов`язано останнього зберігати такий у стані, придатному для використання.
26 лютого 2018 року вироком Пустомитівського районного суду Львівської області, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 березня 2019 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за частиною третьою статті 276 КК України виправдано у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України, а саме відсутня суб`єктивна сторона складу даного злочину, оскільки останній діяв у відповідності до ПДР України, що підтверджується перевіреними в ході судового розгляду доказами.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.