ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 201/8771/21
провадження № 61-10056 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Атаманюк Ігор Леонідович,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський проектно-конструкторський технологічний інститут", приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Анісімов Вячеслав Едуардович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (далі - УДАБК), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський проектно-конструкторський технологічний інститут" (далі - ТОВ "ДПКТІ"), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Анісімов В. А., в якому просила:
- визнати недійсним договір визначення часток від 27 травня 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Анісімовим В. А.;
- визнати недійсним договір дарування від 10 червня 2020 року, укладений
між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Анісімовим В. А.;
- визнати недійсною декларацію про готовність об`єкта до експлуатації
від 06 травня 2020 року № 181201270783.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що, перебуваючи у шлюбі
із ОСОБА_2, вони у 2009 році почали будувати за спільні кошти житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .
Вказувала, що на території домоволодіння фактично знаходяться два житлових будинки: житловий будинок, загальною площею 65,6 кв. м, із господарськими будівлями та спорудами, придбаний батьком ОСОБА_2 - ОСОБА_5, і в подальшому, після смерті батька, успадкований ОСОБА_2 ; житловий будинок, загальною площею 229,1 кв. м, який не введено в експлуатацію, право власності на нього не зареєстровано, тобто цей будинок є об`єктом незавершеного будівництва, але він придатний для проживання, оскільки у ньому виконані внутрішні ремонтні роботи.
Житловий будинок, загальною площею 229,1 кв. м, який будувався за спільні кошти подружжя, тобто нею та ОСОБА_2, є спільною сумісною власністю подружжя та може бути поділений між ними.
У неї з ОСОБА_2 у шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сім`я проживала у житловому будинку, загальною
площею 229,1 кв. м, який було облаштовано для проживання спільними зусиллями подружжя. У будинку зроблено ландшафтний дизайн, на подвір`ї висаджено зелені насадження.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня
2019 року шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано (справа № 201/12419/18). Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 перешкоджав їй у доступі до об`єкта незавершеного будівництва, згоди на поділ домоволодіння не надав.
Зазначала, що вона зверталася до суду з позовом до колишнього чоловіка
про визнання об`єкта незавершеного будівництва спільною сумісною власністю
з визначенням реального розміру частки у спірному об`єкті, виділення частки
в натурі, визнання права забудовника, усунення перешкод у користуванні об`єктом незавершеного будівництва. Ухвалою Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська суду від 17 вересня 2019 року у справі № 201/10657/19 відкрито провадження. На момент звернення до суду із цим позовом справа
не була розглянута. Ухвалою районного суду від 17 вересня 2019 року за її заявою було забезпечено позов - до набрання законної сили рішенням у справі накладено арешт на спірну недобудовану будівлю з усіма спорудами, заборонено будь-яким особам вчиняти дії щодо відчуження, дарування, передачі в оренду, передачу
в заставу за договорами та розписками, якими користується та розпоряджається одноособово ОСОБА_2 .
Позивач указувала, що ОСОБА_2 і його брат - ОСОБА_3, під час дії вказаних заборон, здійснили відчуження спірного майна, уклавши 27 травня
2020 року між собою нотаріально посвідчений договір визначення часток, за яким ОСОБА_2 отримав 23/100 часток домоволодіння, а ОСОБА_3 -
77/100 часток домоволодіння. 10 червня 2020 року ОСОБА_3 уклав договір дарування, за яким передав своїй матері - ОСОБА_4, 77/100 частин домоволодіння з відповідними господарчими побутовими будівлями та спорудами.
Вказані дії стали можливим після того, як УДАБК видало 06 травня 2020 року ОСОБА_2 декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (домоволодіння із недобудованою будівлею, площею 229,1 кв. м, з усіма спорудами, розташовану по АДРЕСА_1 ).
Вищезазначені правочини від 27 травня 2020 року і від 10 червня 2020 року вчинено під час дії арешту, накладеного ухвалою Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровськ від 17 вересня 2019 року (справа № 201/10657/19). При цьому ОСОБА_2, ОСОБА_3 були обізнані про наявність спору щодо об`єкта незавершеного будівництва і накладення судом відповідного арешту,
як і ОСОБА_4, яка на той час проживала на території спірного домоволодіння.
Із цих підстав позивач уважала, що наявні правові підстави для визнання недійсним вказаних договору визначення часток від 27 травня 2020 року, договору дарування від 10 червня 2020 року і декларації про готовність об`єкта
до експлуатації 06 травня 2020 року № 181201270783.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2022 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до УДАБК
про визнання недійсною декларації про готовність об`єкта до експлуатації
від 06 травня 2020 року №181201270783 закрито.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня
2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір визначення часток від 27 травня 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Анісімовим В. Е., зареєстрований у реєстрі за № 464, відповідно до якого ОСОБА_2 виділено 23/100 часток домоволодіння
АДРЕСА_1, ОСОБА_3 виділено 77/100 часток зазначеного домоволодіння.
Визнано недійсним договір дарування від 10 червня 2020 року, укладений
між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Анісімовим В. Е., зареєстрований у реєстрі за № 522, відповідно до якого відчужено 77/100 часток спірного домоволодіння, з відповідними господарськими прибудовами та спорудами.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір
у розмірі 605,33 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір
у розмірі 605,33 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір
у розмірі 605,33 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив
із того, що правочин щодо відчуження майна, яке перебуває під арештом, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того,
чи було зареєстровано таке обтяження відповідно до вимог Закону України
"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на час його укладення, якщо про встановлену заборону сторонам правочину було відомо.
ОСОБА_2, укладючи з ОСОБА_3 договір визначення часток
від 27 травня 2020 року, знав про наявність судової справи за позовом колишньої дружини до нього про визнання права власності, визнання співзабудовником, визнання реального розміру частки на будівельні матеріали, визнання права користування, усунення перешкод в користуванні, виділення майна, стягнення грошової компенсації та про наявність ухвали суду першої інстанції від 17 вересня 2019 року про забезпечення позову у справі № 201/10657/19. Тому, оспорювані правочини підлягають визнанню недійсними в силу положень статей 203,
Районний суд урахував відповідні правові висновки Верховного Суду України
та Верховного Суду.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 27 липня 2022 року заяву ОСОБА_1 про розподіл витрат на правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 400,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 400,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 400,00 грн.
У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Додаткове судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим,
що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд повинен враховувати критерії реальності адвокатських послуг, розумності їх розміру.
При цьому розмір гонорару визначається за погодженням клієнта й адвоката.
Районний суд, надавши відповідну правову оцінку поданим позивачем доказам
на підтвердження обсягу й вартості наданих адвокатських послуг, указав,
що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами витрати
на правничу допомогу у розмірі 7 200,00 грн, а не 12 400,00 грн, як просила ОСОБА_1, які слід стягнути з відповідачів, по 2 400,00 грн із кожного з них.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2022 року та додаткове рішення цього самого суду від 27 липня 2022 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 2 723,00 грн із кожного.
Суд апеляційної інстанції, застосувавши відповідні норми ЦК України, у тому числі, щодо чинності правочинів та їх оспорення, врахувавши відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду у справах про визнання правочинів недійсними
та фактичні обставини спору, вказав про відсутність правових підстав
для задоволення позову ОСОБА_1, так як ухвала районного суду
про забезпечення позову була постановлена 17 вересня 2019 року, до укладення оспорюваних правочинів, проте до реєстру заборон вона була внесена лише
19 червня 2020 року, тобто вже після укладання оспорюваних правочинів.
Позивачем не доведено порушення її прав відповідачами, оскільки вона
не є власником (співвласником) частини спірного майна, відносно якого були укладені оспрювані правочини.
Факт того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір з приводу поділу майна подружжя, яким позивач вважає спірне домоволодіння, не може бути правовою підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними.
Оскільки апеляційний суд вирішив скасувати рішення суду першої інстанції, додаткове рішення суду першої інстанції також необхідно скасувати, оскільки воно не може існувати окремо від основного рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у жовтні 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року й залишити в силі рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 22 червня 2022 року.
Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник вказує те, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Апеляційний суд також не дослідив докази, безпідставно відхилив клопотання
про приєднання до матеріалів справи та дослідження письмових доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшли пояснення ОСОБА_1,
які вона просила приєднати до матеріалів справи та врахувати при розгляді справи. Проте, указані пояснення є по суті доповненням до касаційної скарги, вони подані поза строком на касаційне оскарження й заявником не ставилося питання про поновлення цього строку, тому їх було залишено без розгляду, про що вказано в ухвалі Верховного Суду від 17 травня 2023 року.
Крім того, у жовтні та грудні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в яких просила долучити до матеріалів справи додаткові докази. З тих саме підстав їх залишено
без розгляду, про що вказано в ухвалі Верховного Суду від 07 лютого 2024 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С.,
Яремка В. В., від 27 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Відмовлено
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
У зв`язку із відрядженням судді-доповідача Усика Г. І. до Вищої ради правосуддя розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 24 січня 2023 року № 107/0/226-23 судову справу (провадження № 61-10056св22) передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи
між суддями від 24 січня 2023 року справу передано судді-доповідачеві
Мартєву С. Ю., судді, які входять до складу колегії: Сердюк В. В., Фаловська І. М.
У зв`язку із обранням судді-доповідача Мартєва С. Ю. до Великої Палати Верховного Суду розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного
Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 23 березня
2023 року № 385/0/226-23 судову справу (провадження № 61-10056св22) передано
на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи
між суддями від 23 березня 2023 року справу передано судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Гулько Б. І.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2023 року справу призначено
до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 10 травня
2023 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Воробйова І. А., Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.
У зв`язку із обранням судді Воробйової І. А. до Великої Палати Верховного Суду розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 16 травня 2023 року № 616/0/226-23 судову справу (провадження № 61-10056св22) передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 травня 2023 року справу передано судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.,
Хопта С. Ф.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2023 року зупинено касаційне провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступників відповідача - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3,
що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого
08 травня 2023 року Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 1943, наданим ОСОБА_2 .
У зв`язку із відставкою судді Хопти С. Ф. розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду
від 16 листопада 2023 року № 1478/0/226-23 судову справу (провадження
№ 61-10056св22) передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2024 року закрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 у частині вимог
до ОСОБА_4 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, не врахував судову практику Верховного Суду у даній категорії справ, зокрема правові висновки, враховані судом першої інстанції, який, на думку заявника, вірно задовольнив її позов.
Оспорені нею правочини було вчинено під час дії арешту, накладеного ухвалою районного суду від 17 вересня 2019 року у справі № 201/10657/19. Указане
є правовою підставою для задоволення її позову. При цьому не має правового значення факт того, коли саме зареєстровано вказане обтяження відповідно
до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Крім того, відповідачі були обізнані про наявність іншого судового спору щодо спірного майна й накладенням на нього арешту, а ухвала про забезпечення позову виконується негайно. У цій частині посилається на відповідну судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду.
Посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не надав належну правову оцінку поданим нею доказам, які підтверджують обізнаність відповідачів про накладення арешту на спірне майно. Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно не розглянув її клопотання про приєднання до матеріалів справи інших доказів, не ухвалював судового рішення з указаного процесуального питання.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від ОСОБА_4, в якому вона просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Доводи особи, яка подала відповідь на відзив на касаційну скаргу
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_1
на відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, в якому вона не погоджується
з доводами відзиву й виклала доводи на підтримку поданої нею касаційної скарги.
Фактичні обставини, встановлені судами
28 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб.
У шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня
2019 року у справі № 201/12419/18, залишеним без змін поставною Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, шлюб між ОСОБА_2
та ОСОБА_1 розірвано (а. с. 33-37, т. 1).
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує спір щодо поділу майна.
У вересні 2019 року ОСОБА_1, діючи в своїх інтересах та інтересах дітей: ОСОБА_6 і ОСОБА_7, звернулася до Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
у якому просила суд:
- визнати об`єкт незавершеного будівництва (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами) по АДРЕСА_1, об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- визнати ОСОБА_1 співзабудовником побудованого під час шлюбу,
але не введеного в експлуатацію, вказаного об`єкта незавершеного будівництва;
- визнати реальний розмір 1/2 частки у об`єкті незавершеного будівництва
та виділити її в натурі;
- визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 право користування земельною ділянкою, площею 0,1000 га, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 березня 2019 року;
- усунути ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 перешкоди
у користуванні вказаною земельною ділянкою, об`єктом незавершеного будівництва шляхом надання безперешкодного доступу та передачею дубліката ключів від спірного домоволодіння (а. с. 17-23, т. 1).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня
2019 року у справі № 201/10657/19 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначений у порядку загального позовного провадження (а. с. 24, т. 1).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня
2019 року за заявою ОСОБА_1 забезпечено позов до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 201/10657/19 шляхом заборони будь-яким особам вчиняти певні дії щодо відчуження, дарування, передачу в оренду, передачу
в заставу за договорами та розписками, якими користується та розпоряджається одноособово ОСОБА_2 (а. с. 25-26, т. 1).
ОСОБА_2 не оскаржував ухвалу районного суду в апеляційному порядку, відповідне судове рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє. ОСОБА_2 оскаржував у апеляційному порядку ухвалу районного суду від 05 листопада 2020 року про призначення експертизи (а. с. 214-217, т. 1).
ОСОБА_3 звернувся до УДАБК з декларацією про готовність об`єкта
до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів
з незначними наслідками (СС1), яка була зареєстрована 06 травня 2020 року
за № ДП 181201270783 (а. с. 84-85, т. 1).
Указана декларація подана стосовно житлового будинку літ."И-2", ганок літ. "и", гараж літ. "Л", гараж літ. "К", розташовані у АДРЕСА_1 . Початок будівництва - 24 лютого 2014 року, закінчення - 10 липня 2014 року, загальна площа - 230,0 кв. м, поверховість 2 + підвал, площа господарських споруд - 58,8 кв. м, нове будівництво. Інформація про земельну ділянку -
0646,354 кв. м, кадастровий номер 1210400000:03:026:0078, 1210100000:03:026:0077.
27 травня 2020 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договір визначення часток, посвідчений приватним нотаріусом Анісімовим В. Е.,
за реєстровим номером 646, яким визначено, що домоволодіння АДРЕСА_1, належить їм на праві спільної часткової власності. На підставі статті 257 ЦК України сторони правочину домовилися про визначення часток вказаного об`єкту нерухомого майна. Опис об`єкта в цілому: літ. А1-1 - житлова прибудова; літ. а-1 - прибудова, загальною площею 65,6 кв. м, житловою площею 36,8 кв. м; під літ. А1-1 - погріб; літ. а1 - ганок, літ. И-2 - житловий будинок; під літ. И-2 - підвал, загальною
площею 230,0 кв. м, житловою площею 23,7 кв. м; літ. и - ганок; літ. Б - літня кухня: літ. Б - літня кухня; літ. В - сарай: літ. Г-гараж; літ. г - ганок, літ. Д - сарай тимчасовий; літ. Е - навіс; літ. Ж - вбиральня: літ. З - душ; літ. К - гараж; літ. Л - гараж; літ. М - бесідка; літ. Н - бесідка; № 1-14 - огорожі, споруди, І,ІІ - мостіння (а. с. 38-39, т. 1).
У результаті визначення часток нерухомого майна ОСОБА_2 набув право власності на 23/100 частин домоволодіння, ОСОБА_3 - на 77/100 частин домоволодіння.
У пункті 5 вказаного договору закріплено, що сторони у присутності нотаріуса стверджують та гарантують один одному, що однаково розуміють значення
і умови цього договору та його правові наслідки; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним: їх волевиявлення є вільним
і відповідає внутрішній волі; договір не має характеру фіктивного та удаваного правочину.
У пункті 6 договору сторони гарантували, що вищевказане майно до моменту укладення цього договору нікому іншому не продане, не подароване, не передане як внесок до статутного фонду юридичних осіб, не заставлене, під забороною (арештом) відчуження і податковою заставою не перебуває, судового спору щодо нього, а також прав у третіх осіб як в межах так і за межами України немає.
У пункті 10 договору сторонам роз`яснені нотаріусом вимоги статей 210, 182,
657 ЦК України та статей 60, 61 СК Україні.
10 червня 2020 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Анісімовим В. Е. за реєстровим номером 522 (а. с. 56-57, т. 1).
Відповідно до вказаного договору ОСОБА_3 передав у дар ОСОБА_4 77/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, з відповідними господарськими прибудовами та спорудами,
на земельній ділянці, площею 0,0354 га, кадастровий номер 1210100000:03:026:0077. Ці 77/100 часток складаються з: літ. И-2 - житловий будинок; під літ. И-2 - підвал, загальною площею 230,0 кв. м, житловою площею 83,7 кв. м; літ. и - ганок; літ. К - гараж; літ. Л - гараж; літ. М - бесідка;
літ. Н - бесідка; 1/2 частина споруди 7,9; споруди 5, 8, 11, 14; 2/3 частини мостіння І.
Відчужувана частина домоволодіння належить дарувальнику на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, виданого УДАБК Дніпропетровської міської ради 06 травня 2020 року за № ДП 181201270783, договору про визначення часток, посвідченого 27 травня 2020 року.
У пункті 5 цього договору зазначено, що дарувальник стверджує, що згадана частина домоволодіння, серед іншого, під забороною (арештом) не перебуває, судового спору щодо нього, права користування нею малолітніх та неповнолітніх,
а також прав у третіх осіб як в межах України, так і за межами - немає.
У пункті 6 вказаного договору закріплено, що дарувальник свідчить,
що від обдарованої не приховані обставини, що мають істотне значення, зокрема, що частина домоволодіння під забороною (арештом) та у заставі, в податковій заставі - не перебуває.
Факт відсутності заборони відчуження частини домоволодіння підтверджується витягом за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права,
їх обтяження на об`єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів
до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстрі рухомого майна станом на 10 червня 2020 року.
Щодо предмету договору відсутні судові спори, внаслідок дарування частини домоволодіння не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, обтяження, а також будь-які права у третіх осіб щодо предмету договору - відсутні.
Згідно з пунктом 8 даного договору сторони підтвердили, що договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені
у ньому, він не несе характеру фіктивності або удаваного та не є зловмисним.
Нотаріусом роз`ясненні сторонами вимоги статей 229, 230, 231, 233, 234,
235 ЦК України (підстави визнання правочинів недійсними), статей 56,
65 СК України (пункт 13 договору).
Суд першої інстанції встановив, що вищевказані договір визначення часток
від 27 травня 2020 року і договір дарування від 10 червня 2020 року укладено