ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(додаткова)
10 січня 2024 року
м. Київ
справа № 757/55435/18-ц
провадження № 61-4050св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Міністерство охорони здоров`я України, ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про вирішення питання щодо розподілу судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, Міністерства охорони здоров`я України, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про призначення, визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Національного медичного університету імені О. О. Богомольця (далі - НМУ імені О. О. Богомольця), Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України), ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про призначення, визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позивач просив:
визнати незаконним та скасувати наказ НМУ імені О. О. Богомольця від 05 вересня 2018 року № 3-з "Про призначення виконуючого обов`язки ректора НМУ імені О. О. Богомольця";
визнати незаконним і скасувати наказ НМУ імені О. О. Богомольця від 25 вересня 2018 року № 13/1-з "Про звільнення" в частині звільнення його з роботи;
поновити його на роботі на посаді начальника юридичного відділу НМУ імені О. О. Богомольця;
стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 вересня 2018 року до дня ухвалення судового рішення;
стягнути солідарно з НМУ імені О. О. Богомольця, МОЗ України та ОСОБА_2 на його користь 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Печерський районний суд міста Києва рішенням від 15 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав незаконним та скасував наказ НМУ імені О.О. Богомольця від 25 вересня 2018 року № 13/1-з "Про звільнення" у частині звільнення ОСОБА_1 .
Поновив ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного відділу НМУ імені О. О. Богомольця з 25 вересня 2018 року.
Стягнув з НМУ імені О. О. Богомольця на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 225 797,88 грн.
Стягнув з НМУ імені О. О. Богомольця на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 грн.
Стягнув з НМУ імені О. О. Богомольця на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 466,80 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Допустив негайне виконання рішення суду у частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати у межах одного місяця у розмірі 8 064,21 грн.
ОСОБА_1 за подання позову сплатив судовий збір у розмірі 2 466,80 грн за вимоги про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення та відшкодування моральної шкоди. За вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач судовий збір не сплачував. Суду першої інстанцій в частині цієї вимоги розподіл судових витрат не здійснював.
Київський апеляційний суд постановою від 27 жовтня 2022 року апеляційні скарги НМУ імені О. О. Богомольця та ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року залишив без змін.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Верховний Суд постановою від 21 червня 2023 року касаційну скаргу НМУ імені О. О. Богомольця на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року задовольнив частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року скасував.
Касаційну скаргу НМУ імені О. О. Богомольця на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року залишив без задоволення.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до НМУ імені О. О. Богомольця, МОЗ України, ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінив.
Збільшив розмір стягненого з НМУ імені О. О. Богомольця на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 225 797,88 грн до 261 448,88 грн.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до НМУ імені О. О. Богомольця, МОЗ України, ОСОБА_2 про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди залишив без змін.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 січня 2024 року справу призначено судді-доповідачу Фаловській І. М. Судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюк В. В.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами першою, другою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
У липні 2023 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла заява про повернення судового збору, у якій він просить вирішити питання про судові витрати шляхом прийняття додаткового судового рішення.
До заяви ОСОБА_1 додав роздруківку квитанції від 01 лютого 2023 року № 32528798800006252412 на суму 1 409,60 грн про сплату судового збору за подання касаційної скарги.
Заява підлягає задоволенню з таких підстав.
З огляду на матеріали справи у січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. До касаційної скарги, з урахуванням уточнень вимог касаційної скарги та клопотання про долучення доказу сплати судового збору, заявник долучив доказ сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги, сплачений за допомогою онлайн-сервісу порталу "Судова влада України" (роздруківка квитанції від 01 лютого 2023 року № 32528798800006252412 на суму 1 409,60 грн (а. с. 98, т. 4).
Відповідно до змісту касаційної скарги ОСОБА_1 він не погоджувався з рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року та постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Заява ОСОБА_1 у частині розподілу судових витрат подана на підставі частини тринадцятою статті 141 ЦПК України, відповідно до якої, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Заява ОСОБА_1 у частині повернення судового збору обґрунтована тим, що у цій справі він сплатив судовий збір у розмірі 1 409,60 грн за подання касаційної скарги на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Частиною другою статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у випадках, встановлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Верховний Суд постановою від 21 червня 2023 року частково задовольнив його касаційну скаргу, рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до НМУ імені О. О. Богомольця, МОЗ України, ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінив.
Збільшив розмір стягненого з НМУ імені О. О. Богомольця на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 225 797,88 грн до 261 448,88 грн.
Питання про розподіл судових витрат не вирішувалося.
Колегія суддів, розглянувши заяву ОСОБА_1, дійшла таких висновків.