Постанова суду № 758/9989/16-ц від 31.01.2024 про захист права власності

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 758/9989/16-ц

провадження № 61-311св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ;

відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7 ;

треті особи: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хорива 31-Б", ОСОБА_8, ОСОБА_9, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кухтенко Тетяна Анатоліївна;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката Басараб Наталії Володимирівни на рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року у складі судді Петрова Д. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Болотова Є. В., Музичко С. Г., а також касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хорива 31-Б" - адвоката Богдан Олени Олександрівни на постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року та ухвалу цього суду від 01 лютого 2023 року

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10, правонаступником якої є ОСОБА_5, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 про захист права власності.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є співвласником (спільна сумісна власність) квартири № 18, ОСОБА_2 - власником квартири № 14, ОСОБА_3 - співвласником (спільна сумісна власність) квартири № 16, ОСОБА_4 - власником квартири № 15, ОСОБА_10 - співвласником (спільна сумісна власність) квартири № 16 по АДРЕСА_6 .

Відповідно до приписів частини другої статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", статей 1, 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 червня 2015 року у справі № 2-46/11, що змінено рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20 липня 2016 року, рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року у справі № 758/14968/13-а, постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі № 758/11400/13-а, залишеної в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2014 року позивачам та іншим співвласникам будинку належить на праві спільної сумісної власності підвальне приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) в літері (Б) загальною площею 106,2 кв. м, що знаходяться у підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_6, яке набуте ними одночасно з набуттям права власності (приватизації) на квартири в цьому будинку. Позивачам належить право володіння, розпорядження та користування спірним приміщенням в межах, встановлених законом.

07 квітня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 червня 2015 року у справі № 2-46/11 проведено державну реєстрацію права власності позивачів на нерухоме майно - приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) в літері (Б) загальною площею 106,2 кв. м, що знаходяться у будинку за адресою: АДРЕСА_6, та внесено запис, що позивачам на праві спільної сумісної власності належить спірне приміщення.

Однак ОСОБА_6 без достатніх на те правових підстав використовує належне позивачам та іншим співвласникам будинку підвальне приміщення для здійснення підприємницької діяльності, у зв`язку з чим позивачі як співвласники в цілому житлового будинку позбавлені права користування майном допоміжних приміщень з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) в літері (Б) загальною площею 106,2 кв. м, що знаходяться у будинку за адресою: АДРЕСА_6 .

Враховуючи викладене, позивачі просили усунути співвласникам багатоквартирного будинку перешкоди у користуванні спільною власністю - допоміжним (нежитловим) приміщенням з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) в літері (Б) загальною площею 106,2 кв. м, що знаходяться у будинку за адресою: АДРЕСА_6 шляхом виселення ОСОБА_6, звільнення вказаних приміщень від будь-якого майна та обладнання відповідача та осіб, пов`язаних з ним трудовими, цивільними, господарськими та будь-якими іншими правовідносинами.

В подальшому, у січні 2021 року позивачі подали до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначили відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_7, третіми особами: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хорива 31-Б" (далі - ОСББ "Хорива 31-Б"), ОСОБА_8, ОСОБА_9, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кухтенко Т. А. (далі - приватний нотаріус Кухтенко Т. А.).

Заява про збільшення позовних вимог мотивована тим, що за договором купівлі-продажу від 22 червня 2018 року ОСОБА_11, діючи від імені ОСОБА_6, передав у власність ОСОБА_7 спірні нежитлові приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) в літері (Б) загальною площею 106,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідно до довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 24 червня 2016 року адреса, яка зазначена в рішенні Подільського районного суду міста Києва від 04 червня 2015 року як АДРЕСА_6, група нежитлових приміщень 21, і адреса, яка зазначена в технічному паспорті як АДРЕСА_6, група нежитлових приміщень 21, відносяться до одного об`єкту нерухомого майна. За архівною справою бюро технічної інвентаризації адреса будинку: АДРЕСА_6 .

Враховуючи викладене, позивачі просили:

- усунути співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_6 перешкоди у користуванні спільною власністю - допоміжним (нежитловим) приміщенням з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) в літері (Б) загальною площею 106,2 кв. м, що знаходяться у підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_6 шляхом виселення ОСОБА_7, ОСОБА_6, звільнення вказаних приміщень від будь-якого майна та обладнання відповідачів та осіб, пов`язаних з ними трудовими, цивільними, господарськими та будь-якими іншими правовідносинами;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22 червня 2018 року, за яким ОСОБА_11, діючи від імені ОСОБА_6, передав у власність ОСОБА_7 нежитлові приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) (в літері Б) за адресою: АДРЕСА_6, посвідчений приватним нотаріусом Кухтенко Т. А.;

- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_7 на користь співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_6 нежитлові приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) (в літері Б) за адресою: АДРЕСА_6 у спільну сумісну власність.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року позов задоволено. Усунено співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_6 перешкоди у користуванні спільною власністю - допоміжним (нежитловим) приміщенням з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) в літері (Б) загальною площею 106,2 кв. м, що знаходяться у підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_6, шляхом виселення ОСОБА_7, ОСОБА_6, звільнення вказаних приміщень від будь-якого майна та обладнання відповідачів та осіб, пов`язаних з ними трудовими, цивільними, господарськими та будь-якими іншими правовідносинами. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 22 червня 2018 року, яким ОСОБА_11, діючи від імені ОСОБА_6, передав у власність ОСОБА_7 нежитлові приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) (в літері Б) за адресою: АДРЕСА_6, посвідчений приватним нотаріусом Кухтенко Т. А. Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_7 на користь співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_6 нежитлові приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) (в літері Б) за адресою: АДРЕСА_6, у спільну сумісну власність.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, щопозов є обґрунтованим, оскільки відповідачі без достатніх правових підстав використовують належне позивачам та іншим співвласникам будинку підвальне приміщення для здійснення підприємницької діяльності. Нежитлові приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) (в літері Б) за адресою: АДРЕСА_6, які за договором купівлі-продажу від 22 червня 2018 року ОСОБА_11, діючи від імені ОСОБА_6, передав у власність ОСОБА_7, є допоміжними приміщеннями будинку, в якому проживають і є співвласниками квартир позивачі. Тому зазначені допоміжні приміщення підлягають витребуванню із чужого незаконного володіння ОСОБА_7 на користь співвласників багатоквартирного будинку.

Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 992,45 грн в рівних долях по 2 496,22 грн з кожного відповідача, а також витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн в рівних долях по 1 000 грн з кожного відповідача.

Ухвалюючи зазначене додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що протягом п`яти днів після постановлення рішення суду позивач подала заяву про розподіл судових витрат та надала відповідні документи, оформлені у встановленому законом порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката Басараб Н. В. задоволено частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та визнання недійсним договору купівлі-продажу скасовано. В цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спірні допоміжні приміщення багатоквартирного будинку вибули із власності співвласників будинку поза їх волею. Тому позов до кінцевого набувача права на цей об`єкт нерухомого майна про його витребування на підставі статті 387, 388, 396 ЦК України відповідає вимогам закону та є належним способом судового захисту. Отже, висновок суду першої інстанції про витребування майна є правильним та обґрунтованим. Натомість звернення позивачів до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю та визнання недійсним договору купівлі-продажу не є належним способом судового захисту, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСББ "Хорива 31-Б" - адвоката Богдан О. О. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що стороною позивача в порушення встановленої процесуальним законом процедури під час подання першої заяви по суті спору (відзиву на апеляційну скаргу) не подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. В подальшому, до закінчення судових дебатів не було подано заяви про неможливість подання доказів на підтвердження понесених судових витрат, а лише в судових дебатах заявлено про намір звернутися протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення апеляційним судом із заявою про стягнення судових витрат. Тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для задоволення заяви та ухвалення додаткового рішення

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У січні 2023 року представник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвокат Басараб Н. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, а 02 лютого 2023 року - уточнену касаційну скаргу на рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення таухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката Басараб Н. В. подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (провадження № 14-703цс19), в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц (провадження № 61-19921св18), від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц (провадження № 61-22378св19), в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20, від 17 серпня 2021 року у справі № 910/19210/15, в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21).

У лютому 2023 року представника ОСОБА_1 та ОСББ "Хорива 31-Б" - адвокат Богдан О. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, а 31 березня 2023 року - уточнену касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції, а ухвалу Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних частинах 14 500 грн витрат на правову допомогу, понесених в апеляційному суді.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 та ОСББ "Хорива 31-Б" - адвоката Богдан О. О. подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 466/10651/19 (провадження № 61-15044св20), від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц (провадження № 61-15924св20), від 15 вересня 2021 року у справі № 161/7163/20 (провадження № 61-4004св21), від 16 вересня 2021 року у справі № 465/3424/10-ц (провадження № 61-3038св21), від 07 грудня 2022 року у справі № 495/9569/18 (провадження № 61-8438св22), в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2021 року у справі № 154/704/20 (провадження № 61-815св21), від 10 серпня 2022 року у справі № 711/1783/20 (провадження № 61-2994св22), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2023 року у справі № 357/6114/20 (провадження № 61-913св22).

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 січня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві ОСОБА_12, судді, які входять до складу колегії: Шипович В. В., Синельников Є. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_12 від 24 січня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката Басараб Н. В. на рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року було залишено без руху, надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно було доплатити судовий збір у розмірі 4 607,10 грн та подати нову редакцію касаційної скарги разом із її копіями та доданими до неї матеріалів. Також заявнику роз`яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

На виконання вимог вищевказаної ухвали Верховного Суду 02 лютого 2023 року представник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвокат Басараб Н. В. усунула недоліки касаційної скарги.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 20 лютого 2023 року у зв`язку з відпусткою судді Синельникова Є. В., на підставі повідомлення судді ОСОБА_12 від 20 лютого 2023 року, призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 лютого 2023 року справу призначено судді-доповідачеві ОСОБА_12, судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Шипович В. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ОСОБА_12 (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Шиповича В. В. від 22 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката Басараб Н. В. на рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року, а також витребувано матеріали справи № 758/9989/16-ц з Подільського районного суду міста Києва.

03 березня 2023 року справа № 758/9989/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_12 від 15 березня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСББ "Хорива 31-Б" - адвокат Богдан О. О. на постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року та ухвалу цього суду від 01 лютого 2023 рокубуло залишено без руху, надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно було доплатити судовий збір у розмірі 13 489,60 грн та подати нову редакцію касаційної скарги разом із її копіями та доданими до неї матеріалів. Також заявнику роз`яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

На виконання вимог вищевказаної ухвали Верховного Суду 31 березня 2023 року представник ОСОБА_1 та ОСББ "Хорива 31-Б" - адвокат Богдан О. О. усунула недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ОСОБА_12 (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Шиповича В. В. від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСББ "Хорива 31-Б" - адвокат Богдан О. О. на постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року та ухвалу цього суду від 01 лютого 2023 року.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 22 червня 2023 року на підставі службової записки судді ОСОБА_12 призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 червня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві ОСОБА_12, судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Лідовець Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ОСОБА_12 (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д. від 23 червня 2023 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_12, на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д., призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.

За протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2023 року матеріали справи № 758/9989/16-ц передано судді-доповідачеві Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю., а за протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 09 серпня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю., Синельников Є. В., Шипович В. В.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката Басараб Н. В. мотивована тим, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04 червня 2015 року у справі № 2-46/11 позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13 було задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) в літ. Б загальною площею 106,2 кв. м, що знаходяться у підвалі будинку АДРЕСА_6, який укладено 13 лютого 2008 року між відділом приватизації комунального майна Подільського району міста Києва та ФОП ОСОБА_9, визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13 право спільної сумісної власності на зазначені нежилі приміщення, витребувано у спільну сумісну власність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13 вказані приміщення, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду міста Києва від 20 липня 2016 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 червня 2015 року в частині визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13 права спільної сумісної власності на спірні приміщення скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. У решті рішення суду залишено без змін.

12 липня 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановлено нове судове рішення у справі № 2-46/11, яким рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 червня 2015 року та рішення апеляційного суду міста Києва від 20 липня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13 про витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

За змістом цього судового рішення Вищий спеціалізований суд України виходив з того, що витребовуючи у спільну сумісну власність позивачів спірні приміщення, судами порушені права інших співвласників кватир та квартиронаймачів у житловому будинку, а Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що здійснення співвласниками своїх прав не може порушувати права інших власників. Крім того, згідно з нормами цього Закону допоміжні приміщення перебувають у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку, а суд витребував їх у спільну сумісну власність. Отже, законних підстав для позивачів для витребування майна у ОСОБА_6 немає, а згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Тобто вищевказаним судовим рішенням у справі № 2-46/11 позивачам відмовлено в задоволенні позову про витребування у ОСОБА_6 нежилого приміщення з підстав правомірності правочину. В цій справі позивачами пред`явлено ті ж самі позовні вимог, по суті яких було постановлене рішення, що є підставою для закриття провадження у справі.

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що відповідачі без достатніх правових підстав використовують належне позивачам та іншим співвласникам будинку підвальне приміщення для здійснення підприємницької діяльності.

Перекладання на третіх осіб наслідків визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13 лютого 2008 року, укладеного між відділом приватизації комунального майна Подільського району міста Києва та ФОП ОСОБА_9, має наслідком порушення справедливого балансу та покладає надмірний індивідуальний тягар на ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є добросовісними набувачами, і призводить до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

На час пред`явлення позову і до укладання договору купівлі-продажу від 22 червня 2018 року ОСОБА_6 була правомірним власником спірного нежилого приміщення, тому вимоги про усунення позивачам перешкод у користуванні спільною власністю - допоміжним (нежитловим) приміщенням шляхом виселення ОСОБА_7, ОСОБА_6 є незаконними.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 21 грудня 2008 року у справі № 758/2308/18 було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом скасування права власності ОСОБА_6 на приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) в літері (Б) загальною площею 106,2 кв. м, що знаходяться у підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_6 . У зв`язку з цим збільшені позовні вимоги до ОСОБА_7 також є безпідставними.

Крім того, позовні вимоги до ОСОБА_7 не є збільшенням позовних вимог у розумінні ЦПК України, і суд приймаючи такі збільшення допустився грубого порушення вимог процесуального законодавства, оскільки такі вимоги є одночасно зміною підстав та предмету позову, що є недопустимим.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 та ОСББ "Хорива 31-Б" - адвоката Богдан О. О. мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що спірним нерухомим майном є підвальні (допоміжні) нежилі приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) в літері (Б) загальною площею 106,2 кв. м, що знаходяться у підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_6, і саме на це майно, однак за адресою: АДРЕСА_6, на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу від 22 червня 2018 року, проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 .

Витребування майна з чужого незаконного володіння у контексті цієї справи є коректним способом захисту порушеного права, однак недостатнім для вирішення спірного питання, оскільки відповідачі неодноразово проявляли свою недобросовісність, відчужуючи спірне майно.

Оскільки спірні нежитлові приміщення є допоміжними приміщеннями будинку, в якому позивачі проживають і є співвласниками квартир, то зазначені допоміжні приміщення законно витребувані із чужого незаконного володіння ОСОБА_7 на користь співвласників багатоквартирного будинку. Але, враховуючи наявність у ОСОБА_7 договору купівлі продажу, предметом якого є спірне майно, але за іншою (неіснуючою) адресою, то такий договір суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засад суспільства. Тому суд першої інстанції правильно задовольнив вимогу про визнання такого правочину недійсним та виселення відповідачів зі звільненням вказаних приміщень від будь-якого майна та обладнання відповідачів та осіб, пов`язаних з ними трудовими, цивільними, господарськими та будь-якими іншими правовідносинами.

Верховним Судом жодного разу не досліджувалося питання поєднання позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення, визнання недійсним договору купівлі-продажу майна та витребування майна з чужого володіння у випадку, коли це спірне майно має дві адреси, що очевидно свідчить про те, що витребування майна (із зазначенням правильної адреси) не буде достатнім та призведе до правової невизначеності і неможливості практичної реалізації захисту порушених прав позивачів. Тобто у контексті фактичних обставин спірних правовідносин, відсутній висновок Верховного Суду щодо визнання недійсним договору, виселення особи, яка неправомірно займає спірне приміщення, із поєднанням вимог про витребування майна.

Висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат є помилковим, оскільки представник ОСОБА_1 та ОСББ "Хорива 31-Б" - адвокат Богдан О. О. з дотриманням вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України в судовому засіданні до закінчення судових дебатів зробила відповідну заяву про подання доказів понесених витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. До заяви про ухвалення додаткового рішення було долучено: копію договору про надання правничої допомоги від 02 жовтня 2020 року № 25, договір про надання правничої допомоги № 36 від 16 серпня 2021 року, акт № 1 про прийняття-передачу наданих послуг з правничої допомоги від 24 грудня 2022 року та квитанцію, тобто підтверджено факт отримання та оплати правничої допомоги.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2023 року представник ОСОБА_1 та ОСББ "Хорива 31-Б" - адвокат Богдан О. О. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката Басараб Н. В., в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року про задоволення позову в повному обсязі та постанова Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року в частині задоволених позовних вимог є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені в касаційній скарзі представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката Басараб Н. В. правові висновки судів касаційних інстанцій не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, так як їх зроблено за інших фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Нежилі приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) загальною площею 106,20 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_6, належали на праві комунальної власності територіальній громаді Подільського району міста Києва, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 28 грудня 2007 року, виданим Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішенням Подільської районної у місті Києві ради від 12 липня 2007 року № 227 було затверджено перелік об`єктів комунальної власності Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації (шляхом викупу орендарем) та внесення змін до попередніх рішень, до якого увійшли нежилі приміщення по АДРЕСА_6 .

Відповідно до договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва від 11 квітня 2007 року № 2830/07 орендодавець КП "Оренда" передало орендарю ФОП ОСОБА_9 підвальне приміщення площею 130 кв. м по АДРЕСА_6 для розміщення складських та підсобних приміщень.

Згідно з договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 13 лютого 2008 року відділ приватизації комунального майна Подільського району міста Києва продав, а ФОП ОСОБА_9 купила нежилі приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) (в літ. Б) загальною площею 106,20 кв. м, які знаходяться за вказаною адресою.

23 квітня 2008 року між ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування нежилих приміщень з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) (в літ. Б), загальною площею 106,20 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_6 .

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є власниками/співвласниками квартир, розташованих у будинку АДРЕСА_6 .

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року у справі № 758/14968/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_3, ОСОБА_16 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Київська міська рада, визнано незаконним та скасовано розпорядження Подільської районної в міста Києві державної адміністрації від 11 квітня 2007 року № 514 "Про передачу в орендне користування нежилого приміщення по АДРЕСА_6" та визнано незаконним і скасовано пункт 9 додатку 10 сесії п`ятого скликання Подільської районної в місті Києві ради "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності Подільської районної у місті Києві ради, які підлягають приватизації та внесення змін у попередні рішення" від 12 липня 2007 року № 227.

Цим рішенням встановлено, що приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень 21 в літ. Б) загальною площею 106,20 кв. м, які розташовані в АДРЕСА_6, є допоміжними відповідно до визначень нежитлового приміщення та підсобного приміщення багатоквартирного будинку, наданих у додатку Б "Терміни і визначення понять" ДБН В.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення", затвердженого наказом Держбуду України від 18 травня 2005 року № 80.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі № 758/11400/13-а, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2014 року, визнано протиправним наказ Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації від 28 грудня 2007 року № 165-В, а також визнано недійсним свідоцтво про право комунальної власності, видане Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації 28 грудня 2007 року на підставі наказу від 28 грудня 2007 року № 1685-В.

Крім того, судом установлено, що нежиле приміщення, яке є предметом договору купівлі-продажу, укладеного між відділом приватизації комунального майна Подільського району міста Києва та ФОП ОСОБА_9, є допоміжним приміщенням і призначене для розміщення загальних будинкових комунікацій для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку і перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04 червня 2015 року у справі № 2-46/11 з урахуванням ухвали цього суду від 17 травня 2021 року про виправлення помилки, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13 до Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, ФОП ОСОБА_9, ОСОБА_6, треті особи: Подільська районна у місті Києві рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юр-Капінос А. Є., Київська міська рада, департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_8, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права спільної сумісної власності на приміщення, витребування у спільну сумісну власність приміщення, усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) в літері (Б) загальною площею 106,2 кв. м, що знаходяться у підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_6, який укладений 13 лютого 2008 року між відділом приватизації комунального майна Подільського району міста Києва та ФОП ОСОБА_9 . Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13 право спільної сумісної власності на приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) в літері (Б) загальною площею 106,2 кв. м, що знаходяться у підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_6 . Витребувано у спільну сумісну власність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13 приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) в літері (Б) загальною площею 106,2 кв. м, що знаходяться у підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_6 .

Рішенням апеляційного суду міста Києва від 20 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 червня 2015 року скасовано в частині визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 права спільної сумісної власності на приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) в літері (Б), загальною площею 106,2 кв. м, що знаходяться у підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_6 і в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В іншій частині рішення залишено без змін.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_6, подану представником - ОСОБА_11, задоволено частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 червня 2015 року та рішення апеляційного суду міста Києва від 20 липня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13 про витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. У решті рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 червня 2015 року в нескасованій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду міста Києва від 20 липня 2016 року залишено без змін.

За змістом цього судового рішення Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу, укладений 13 лютого 2008 року між відділом приватизації комунального майна Подільського району міста Києва та ФОП ОСОБА_9, підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 203 ЦК України, оскільки відділ приватизації комунального майна Подільського району міста Києва на момент укладення договору не був законним власником нежилих приміщень, не мав права на відчуження допоміжних приміщень.

Разом з тим, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13 про витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_6, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виходив з того, що судами порушені права інших співвласників кватир та квартиронаймачів у житловому будинку, а Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що здійснення співвласниками своїх прав не може порушувати права інших власників. Крім того, згідно з нормами цього Закону допоміжні приміщення перебувають у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку, а суд витребував їх у спільну сумісну власність. Отже, законних підстав для позивачів для витребування майна у ОСОБА_6 немає, оскільки згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 18083.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08 червня 2017 року, посвідченим державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненком Р. С., зареєстрованим у реєстрі за № 3-639, спадкоємцем майна ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її син - ОСОБА_17, спадкова справа № 781/2016.

За договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 22 червня 2018 року ОСОБА_11, який діяв від імені ОСОБА_6, продав ОСОБА_7 нежитлові приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) (в літері Б) загальною площею 106,20 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Кухтенко Т. А., зареєстровано в реєстрі № 528.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 128629866 від 22 червня 2018 року нежилі приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень 21) в літері (Б), що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 належать на праві приватної власності ОСОБА_7 .

При цьому за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57078270 від 11 квітня 2016 року нежилі приміщення з № 1 по № 4 (група приміщень 21) в літері (Б), що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 належать на праві приватної спільної сумісної власності: ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 червня 2015 року у справі № 2-46/11.

Згідно з довідкою Подільської районної в місті Києві державної адміністрації № 106-3506 від 03 травня 2019 року відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10 грудня 2010 року № 1112 "Про питання організації управління районами у місті Києві" до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації належать житловий будинок по АДРЕСА_6 та сміттєзбірник по АДРЕСА_6 .

Виходячи з того, що спірні приміщення є допоміжними і відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" є власністю співвласників будинку АДРЕСА_6, з метою захисту прав та інтересів всіх співвласників цих приміщень, судом першої інстанції було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСББ "Хорива 31-Б".

Відповідно до Статуту ОСББ "Хорива 31-Б" воно створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_6 з метою забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна будинку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

................

Перейти до повного тексту