ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 175/654/22
провадження № 61-11126св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Слобожанська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області,
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Чаладзе Гія Отарійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Халанджи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання договору дарування недійсним, скасування права власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовну заяву мотивовано тим, що його батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 1978 року до 11 грудня 1998 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилось троє дітей позивач
ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Подружжя ОСОБА_3, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, у червні 1985 року вступили до ЖБК-2 Дніпропетровського району Дніпропетровської області, членом якого був ОСОБА_4, та 04 січня 1986 року він отримав від ЖБК-2 квартиру
АДРЕСА_1, пайовий внесок оплачений був за спільні кошти.
Відповідно до довідки ЖБК-2 остаточна сума пайового внеску внесена подружжям 12 листопада 1991 року, коли вони ще перебували в шлюбі. Документально пайовий внесок не переоформлювався на ОСОБА_3 .
Зазначає, що на підставі рішення виконкому Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 21 січня 2004 року ОСОБА_3 06 лютого 2004 року видано свідоцтво про право власності на зазначену квартиру.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 27 грудня 2007 року, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2008 року, та рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2010 року встановлено, що спірна квартира набута в період шлюбу, а тому кожному з подружжя ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) належить по частини квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько ОСОБА_4 помер.
07 лютого 2019 року він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, однак постановою приватного нотаріуса йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частку квартири, оскільки відсутні відомості щодо реєстрації права власності за померлим зазначеної квартири.
Після звернення до нотаріуса позивач дізнався, що 08 липня 2016 року приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Чаладзе Г.О. посвідчила договір дарування квартири АДРЕСА_1, згідно з яким ОСОБА_3 подарувала зазначену квартиру відповідачу ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що його мати не мала права розпоряджатися усією квартирою, з огляду на те, що її частка належала батьку, і він як спадкоємець після смерті батька має право на 1/6 частку квартири, позивач просив: визнати недійсним договір дарування квартири від 08 липня 2016 року, скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Чаладзе Г. О. від 13 липня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 липня 2016 року, індексний номер, 30429006, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на спірну квартиру, та визнати за ним право власності у порядку спадкування на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 09 березня 2023 року у складі судді Озерянської Ж. М. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування квартири від 08 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Чаладзе Г. О. від 13 липня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 липня 2016 року, індексний номер 30429006, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на спірну квартиру. Визнано за позивачем право власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідачам було достеменно відомо щодо наявності судового рішення про визнання за батьком позивача
ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини квартири, яка стала предметом відчуження за оспорюваним договором дарування, та скасування свідоцтва про право власності на квартиру, на підставі якого нотаріусом було посвідчено договір дарування, а тому договір слід визнати недійсним, скасувати рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 та визнати за позивачем право власності на 1/6 частки квартири у порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2023 року скасовано та ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що померлий
ОСОБА_4, не зареєструвавши своє право на нерухоме майно - на частину спірної квартири, не набув права власності на це майно, та, відповідно, на момент відкриття спадщини було відсутнє майно, що належало спадкодавцю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на наявність рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2007 року (справа № 2-783/2007), яке набуло законної сили 29 жовтня 2008 року та яким визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру, видане на ім`я його матері ОСОБА_3, та визнано за
ОСОБА_4 право власності на частку спірної квартири, а тому висновок суду про те, що спадкодавцю не належала ця частка квартири є помилковим. Вважає, що його матір не мала права розпоряджатися часткою квартири, яка належала ОСОБА_4, а тому оспорюваний договір дарування слід визнати недійсним та визнати за ним право власності на 1/6 частку квартири.
Відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2023 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови. Зазначає, що ОСОБА_4 за життя не набув право власності на частку спірної квартири, оскільки таке право не зареєстровано у передбаченому законом порядку, а тому позивач не має права на оспорювання договору дарування та спадкування 1/6 частки спірної квартири.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
11 січня 2024 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами фактичні обставини справи
З 1978 року до 11 грудня 1998 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилося троє дітей:
ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
У червні 1985 року ОСОБА_4 вступив до членів ЖБК-2 і 04 січня 1986 року отримав квартиру
АДРЕСА_1 . Остаточна сума пайового внеску була внесена подружжям 12 листопада 1991 року. Отже, в період шлюбу подружжя ОСОБА_3 за спільні кошти внесли пайовий внесок в повному обсязі.
06 лютого 2004 року на підставі рішення виконкому Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 21 січня 2004 року, ОСОБА_3 видано свідоцтво на право власності на квартиру.
Вказані обставини не заперечуються сторонами, а також встановлені рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2007 року у справі № 2-783/2007.
Крім того, цим рішенням визнано недійсним свідоцтво про право власності на частки квартири, видане на ім`я ОСОБА_3, та визнано за ОСОБА_4 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 29 вересня 2010 року з урахуванням ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2010 року, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та розділено спірну квартиру за другим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29 квітня 2010 року. Виділено у користування ОСОБА_3 в квартирі кімнати, зафарбовані в жовтий колір, а саме житлову кімнату - 13,7 кв. м, лоджію - 1,8 кв. м, житлову кімнату - 17,1 кв. м, балкон - 0,9 кв.м, а кімнату площею
12, 4 кв. м та вбудовану шафу площею 0, 2 кв. м залишено в користуванні ОСОБА_4, кухню, вбиральню, ванну кімнату, коридор залишено в спільному користуванні.
08 липня 2016 року приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Чаладзе Г.О. посвідчила договір дарування квартири
АДРЕСА_1, згідно з яким ОСОБА_3 подарувала зазначену квартиру ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
11 лютого 2019 року постановою приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Спіренкової Н. В. відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частки квартири через відсутність відомостей щодо державної реєстрації права власності за померлим частини спірної квартири.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним правочину
Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина першастатті 215 ЦК України).
Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
При цьому правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 ЦК України).
З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.