ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 532/1013/22
провадження № 61-6259св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Кобеляцька міська рада Полтавської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 28 березня 2023 року в складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Кобеляцької міської ради Полтавської області про визнання права засновника в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позову вказала, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_3 відкрилась спадщина на корпоративні права селянського фермерського господарства "Явір" (далі - СФГ "Явір"), оскільки на момент смерті її батько був головою та засновником цього господарства.
Вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак державний нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що із поданих документів неможливо визначити вартість фермерського господарства як цілісного майнового комплексу.
Враховуючи зазначене, позивач просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_3 право засновника СФГ "Явір" у визначеному статутом господарства обсязі.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 листопада 2022 року в складі судді Тесленко Т. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що від дня заснування СФГ "Явір" позивач не була ні його засновником, ні членом, ні навіть найманим працівником цього господарства, не брала участі у його господарській діяльності, тощо. Водночас установивши, що позивач не є громадянкою України, не має у приватній власності чи користуванні земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не має досвіду роботи у сільському господарстві або освіти, здобутої у аграрному навчальному закладі, суд дійшов висновку, що вона не може набути в Україні права засновника фермерського господарства.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 березня 2023 рокускасованорішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 листопада 2022 року та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_3 право засновника селянського (фермерського) господарства "Явір", у визначеному статутом господарства обсязі, державну реєстрацію якого проведено 14 грудня 2007 року, номер запису 15661050001000507, ідентифікаційний код юридичної особи 30131197, юридична адреса фермерського господарства: 39281, с. Орлик Полтавського району Полтавської області.
Установивши, що на момент смерті ОСОБА_3 був головою та засновником СФГ "Явір", а позивач є єдиною його спадкоємицею за законом, яка прийняла спадщину, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що її спадкові права підлягають захисту шляхом визнання за нею в порядку спадкування за законом після померлого батька права засновника СФГ "Явір".
Водночас суд звернув увагу на те, що ЦК України не встановлює спеціальний порядок спадкування майна фермерського господарства для іноземців та осіб без громадянства, а отже спадкування зазначеними особами здійснюється на загальних підставах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У квітні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій з урахуванням поданих уточнень просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 1261 ЦК України у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка не є громадянкою України, не має досвіду роботи у сільському господарстві або освіти, здобутої у аграрному навчальному закладі, а тому не може набути права засновника фермерського господарства. Оскільки чинним законодавством України не передбачено спадкування права постійного користування землею, позивач обрала незаконний спосіб заволодіння земельною ділянкою, яка входить до складу цілісного майнового комплексу та належить СФГ "Явір", шляхом визнання права засновника фермерського господарства.
Позивач не надала належних та допустимих доказів родинного звʼязку із ОСОБА_3, а тому відсутні підстави для висновку про наявність у неї будь-яких спадкових прав, які б підлягали судовому захисту.
У червні 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення. В обґрунтування доводів відзиву позивач вказала, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі № 179/1043/16-ц висловлено висновок про те, що у випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства. З огляду на зазначене посилання у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 1261 ЦК України у подібних правовідносинах є безпідставними.
Водночас заявник звертає увагу на те, що висновки апеляційного суду у справі, що переглядається, не суперечать положенням статті 5 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки СФГ "Явір" засновано саме громадянином України - її батьком ОСОБА_3, а вона як його спадкоємиця та громадянка іншої держави спадкує майнові та немайнові права на загальних підставах.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
На запит Верховного Суду у серпні та жовтні 2023 року надійшли два висновки Науково-консультативної ради при Верховному Суді щодо питання застосування норм права у даній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Відповідно до довідок Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області № 188/02-17 від 11 листопада 2020 року, а також статуту С(Ф)Г "Явір" на момент смерті ОСОБА_3 був головою та засновником цього господарства.
Згідно із державним актом на право постійного користування землею від 08 грудня 1998 року № 157 ОСОБА_3 належала земельна ділянка для ведення селянського фермерського господарства площею 22,60 га.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 02 вересня 2021 року в справі № 532/943/21 задоволено позов ОСОБА_1 та визначено їй додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Орлик Кобеляцького району Полтавської області - шість місяців після набрання рішенням суду законної сили.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2022 року у справі № 532/92/22 задоволено позов ОСОБА_1 та визнано за нею право на земельну частку (пай), площею 1,78 умовно-кадастрових гектарів із земель колективної власності колишнього КСП "Маяк" Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на корпоративні права СФГ "Явір", однак державний нотаріус Кобеляцької державної нотаріальної контори постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 82/02-31 від 8 лютого 2022 року у вчиненні нотаріальної дії відмовив у зв`язку з тим, що із поданих документів неможливо визначити вартість фермерського господарства як цілісного майнового комплексу. Зазначено, що інші спадкоємці на майно померлого ОСОБА_3 за законом та заповітом відсутні.
Згідно із статутом СФГ "Явір" в редакції від 14 грудня 2007 року засновником господарства є ОСОБА_3, а його членом є ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на момент розгляду справи в судах відповідач ОСОБА_2 є засновником СФГ "Явір" (а. с. 59).
ОСОБА_1 є громадянкою Республіки Білорусь, постійно там проживає та не є членкинею СФГ "Явір".
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржуване судове рішення відповідає з таких підстав.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, тобто згідно визначеної законом черговості спадкоємців.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу права на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.