ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 466/5349/22
провадження № 61-16161св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 нарішення Шевченківського районного суду м. Львова у складі судді Ковальчук О. І. від 22 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О., від 30 жовтня 2023 року.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувсядо суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та виселення.
2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що йому на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва від 25 липня 2014 року на праві приватної власності з 16 березня 2016 року належить квартира АДРЕСА_1 .
3. 28 травня 2016 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Як чоловік відповідачки, він надав згоду на реєстрацію її місця проживання у квартира АДРЕСА_1 . 06 липня 2016 року ОСОБА_2 зареєструвала своє фактичне місце проживання у зазначеній квартирі та користується цим житловим приміщенням.
4. Позивач вказував, що до цього відповідачка була зареєстрована разом з матір`ю у чотирикімнатній квартирі за адресою: квартира АДРЕСА_2 . Мати відповідачки - ОСОБА_3 мала намір оформити субсидії щодо комунальних послуг на своє житло, а тому попросила дати згоду на перереєстрацію ОСОБА_2 у його житлі, на що він погодився. Таким чином, мета перереєстрації місця проживання відповідачки фактично зумовлена бажанням батьків відповідачки заощадити грошові кошти, не сплачуючи у повному обсязі за комунальні послуги.
5. ОСОБА_1 посилався на те, що сімейне життя між сторонами не склалося, а тому 01 вересня 2021 року він змушений був виселитися із своєї квартири. Він не має сталого місця проживання у м. Львові та мусив проживати у свого товариша, але продовжував нести витрати з утримання своєї квартири.
6. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 30 червня
2022 року шлюб між сторонами розірвано (справа № 466/2113/22). Спільних дітей та спільно нажитого майна у подружжя немає.
7. ОСОБА_1 також зазначав, що наразі проживає та веде спільне господарство із своєю нареченою ОСОБА_4 та має намір укласти з нею шлюб та проживати у своїй квартирі.
8. ОСОБА_2 продовжує проживати у спірній квартирі та добровільно виселитися не бажає. Звертає увагу, що вселення позивача разом із своєю нареченою в однокімнатну квартиру, де проживає колишня дружина, очевидно суперечить моральним засадам суспільства.
9. Враховуючи викладене, позивач просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме - квартирою АДРЕСА_1, та виселити відповідачку з житлового приміщення.
Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій
10. РішеннямШевченківського районного суду м. Львова від 22 березня
2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
11. Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування
житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 . Виселено ОСОБА_2 з житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що інтереси позивача, як власника житла та користувача цим житлом, переважають інтереси колишнього члена сім`ї, у якої припинилися правові підстави користування чужим майном, а тому позовні вимоги, спрямовані на усунення перешкод у користуванні житлом, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
13. Постановою Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року апеляційну скаргуОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 березня 2023 року залишено без змін.
14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки припинення права користування ОСОБА_2 спірним житлом відповідає пропорційності втручання у право в розумінні положень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На підставі частини другої статті 406 ЦК України право відповідачки на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна. Реєстрація і проживання ОСОБА_2 у квартирі позивача створює йому перешкоди у здійсненні правомочностей власника майна. Проживання колишньої дружини в однокімнатній спірній квартирі разом з позивачем (який є її власником), його новонародженою дитиною (право якої на проживання у спірній квартирі є безспірним) і матір`ю цієї дитини є неможливим.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. 08 листопада 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц, від 21 серпня 2019 рокуу справі № 569/4373/16-ц, від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 та у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 2/1326/2058/2012, від 04 жовтня 2021 року у справі № 462/3388/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 466/10634/22, а розгляд справи проведено без її участі (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Заявниця стверджує, що вона не має іншого житла, в той час як позивач забезпечений іншим житлом за адресою: АДРЕСА_3 .
18. ОСОБА_2 звертає увагу на те, що вона не є власником квартири АДРЕСА_2,там проживають її родичі, однак жодних прав на це житло вона не має, оскільки є повнолітньою і батьки не мають обов`язку забезпечувати її житлом.
19. Згідно з доводами касаційної скарги, інтереси позивача, як власника житла, не переважають інтересів відповідачки, оскільки вона на цей час проживає у спірному житлі, іншого житла не має, а тому виселення для неї буде надмірним тягарем.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 466/5349/22.
21. Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
У клопотанні, яке надійшло до Верховного Суду 23 січня 2024 року, ОСОБА_1 звертає увагу на недобросовісні дії відповідачки, яка користується квартирою, а також на те, що він звернувся до суду з позовом про вселення до квартири.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10 червня 2016 року квартира АДРЕСА_1 на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва від 25 липня 2014 року на праві приватної власності з 16 березня 2016 року належить ОСОБА_1 .
23. 28 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зареєстровано шлюб, актовий запис № 926. Спільних дітей у сторін немає.
24. Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї і реєстрацію, виданої Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради,
у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована з 06 липня 2016 року ОСОБА_2 .
25. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 30 червня
2022 року розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
26. Згідно з виписками по рахунку ОСОБА_1 в АТ "КБ "ПриватБанк" він одноособово сплачував комунальні послуги за користування житловим приміщенням.
27. 14 жовтня 2022 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з
ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 14 жовтня 2022 року, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
28. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
29. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
30. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
31. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
32. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
33. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
34. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
35. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
36. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.