ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/20639/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Зуєва В. А.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача-1 -Шаблатовича А. М. (директора),
відповідача-2 - не з`явилися,
третьої особи - не з`явилися,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс"
про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів-УСІ"
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс", 2) Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Квітка",
про визнання недійсними контракту та договору,
ВСТАНОВИВ:
1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2023 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" (далі - ТОВ "Енергополіс") відмовлено.
2. Додатковим рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2023 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, поданої 20.03.2023 адвокатом Рибченко Олександром Георгійовичем в інтересах ТОВ "Енергополіс" відмовлено повністю.
3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2023 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ" (далі - КМВ ВГО "УСІ") задоволено: визнано недійсним Інвестиційний контракт від 01.06.2003 № 0601/1, укладений між Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" (далі - Підприємство "ЦСТРІ м. Києва") та ТОВ "Енергополіс"; визнано недійсним Інвестиційний договір від 07.05.2004 № 7, укладений між Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" та ТОВ "Енергополіс".
4. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у задоволенні заяви ТОВ "Енергополіс" про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2023 касаційну скаргу ТОВ "Енергополіс" задоволено частково:
- постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 скасовано,
- рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2023 залишено в силі з мотивів, викладених у цій постанові;
- стягнуто з Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів-УСІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" 6306 (шість тисяч триста шість) грн 00 коп. (за подання апеляційної скарги на рішення) витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 6726 (шість тисяч сімсот двадцять шість) грн 40 коп. (за подання касаційної скарги на постанову) витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції;
- ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі № 910/20639/20 залишено без змін;
- заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат в суді апеляційної інстанції задоволено частково: стягнуто з Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів-УСІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" 10 000,00 (десять тисяч) грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції; у задоволенні решти вимог зазначеної заяви відмовлено.
6. 24.12.2023 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через систему "Електронний Суд" надійшла заява ТОВ "Енергополіс" про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач-1 просить стягнути з КМВ ВГО "УСІ" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного провадження в справі ТОВ "Енергополіс" долучило до заяви такі докази:
1) договір про надання правової допомоги від 18.10.2017 № 21;
2) додаткову угоду від 17.09.2023 № 4;
3) акт приймання послуг, що надані на виконання договору про надання правової допомоги від 22.12.2023 № 3.
Зазначена заява аргументована тим, що у касаційній скарзі ТОВ "Енергополіс" заявляло про орієнтовний розмір судових витрат у суді касаційної інстанції у сумі 15 000,00 гривень, які є витратами на професійну допомогу адвоката.
7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2024 призначено розгляд заяви ТОВ "Енергополіс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/20639/20 у судовому засіданні на 23.01.2024.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2024 відкладено розгляд заяви ТОВ "Енергополіс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/20639/20 у судовому засіданні на 30.01.2024.
8. Колегія суддів, дослідивши заяву ТОВ "Енергополіс" про ухвалення додаткового рішення, дійшла висновку про необхідність задоволення зазначеної заяви з огляду на таке.
9. Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
10. Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
11. При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
12. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
13. 18.09.2023, тобто ще до ухвалення Верховним Судом постанови від 19.12.2023 у справі № 910/20639/20, у касаційній скарзі ТОВ "Енергополіс" заявляло про орієнтовний розмір судових витрат у суді касаційної інстанції у сумі 15 000,00 гривень, які є витратами на професійну допомогу адвоката, тобто заявником дотримано вимоги пункту 2 частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо подання відповідної заяви.
14. У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності (такий висновок викладено в пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
15. Таким чином, у розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
16. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (аналогічні правові висновки викладено в пунктах 6.1 і 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).