ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/4921/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - Крапівцевої О. О. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 (колегія суддів: Мороз В. Ф. - головуючий, Коваль Л. А., Чередко А. Є.) у справі
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
про стягнення 1 817 730,09 грн неустойки,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У грудні 2022 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") про стягнення з відповідача на користь позивача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог пені у розмірі 350,43 грн та неустойки у розмірі 1 817 182,59 грн.
1.2. Позовні вимоги РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях обґрунтовані тим, що АТ КБ "Приватбанк" як орендар нерухомого майна несвоєчасно повернув орендоване майно. За таких обставин позивач з посиланням на приписи статті 785 Цивільного кодексу України нарахував та пред`явив до стягнення з відповідача пеню та неустойку за період із 29.10.2021 до 31.10.2022.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 у справі № 904/4921/22 частково задоволено позовні вимоги РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до АТ КБ "Приватбанк" про стягнення 1 817 730,09 грн.
Вирішено стягнути з АТ КБ "Приватбанк" на користь РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях неустойку в розмірі 1 190 166,92 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
2.2. Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди від 10.11.2010 № 12/02-4232а-ОД, що належить до державної власності, є припиненим з 28.11.2020, тому, враховуючи вимоги діючого законодавства та договору оренди нерухомого майна від 10.11.2010 № 12/02-4232а-ОД, об`єкт оренди мав бути повернутий негайно після спливу строку договору. Водночас повернення об`єкта оренди відбулось 10.11.2022 в межах виконавчого провадження, що підтверджено актом державного виконавця від 10.11.2022 ВП № 69975379. З урахуванням того, що договір на новий строк не укладено, суд дійшов висновку, що користування приміщенням поза межами договору оренди є неправомірним, тому з відповідача підлягає стягненню неустойка.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач правомірно відкоригував суму орендної плати на встановлені індекси інфляції під час розрахунку суми неустойки за несвоєчасне повернення приміщення з оренди. Водночас господарський суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про неврахування позивачем сплачених АТ КБ "Приватбанк" коштів балансоутримувачу за весь час користування нерухомим майном після закінчення договору оренди. Суд установив факт внесення орендної плати на рахунок балансоутримувача - Управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області за спірний період у розмірі 605 727,80 грн. За таких обставин господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 1 190 166,92 грн. Таким чином, місцевий господарський суд відмовив у стягненні з АТ КБ "Приватбанк" на користь РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях неустойки в розмірі 605 727,80 грн.
Крім того, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у цьому випадку немає правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 350,43 грн, оскільки установив невідповідність такого розрахунку пені як вимогам законодавства, так і умовам договору оренди. При цьому місцевий господарський суд констатував, що позивач до розрахунку пені включив індекс інфляції.
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 змінено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 у справі № 904/4921/22 та викладено його резолютивну частину в такій редакції:
"Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6; код ЄДРПОУ 42767945) неустойку в розмірі 1 817 182,59 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 27 257,74 грн.
В решті позову відмовити".
2.4. Ухвалюючи зазначену постанову, апеляційний господарський суд виходив із того, що відповідно до положень Цивільного кодексу України та умов договору оренди право на стягнення неустойки у разі несвоєчасного повернення майна належить саме орендодавцю (наймодавцю). Будь-які інші особи, у тому числі ті, на користь яких розподіляється частина плати, за висновком суду, не наділені правом на отримання неустойки.
Водночас апеляційний господарський суд погодився з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 350,43 грн з огляду на включення позивачем до розрахунку пені інфляційних нарахувань.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 904/4921/22, до Верховного Суду звернулося АТ КБ "Приватбанк" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного господарського суду, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 у справі № 904/4921/22 залишити в силі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, АТ КБ "Приватбанк" зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. АТ КБ "Приватбанк", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. АТ КБ "Приватбанк" зазначає, що стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати, частина з якої сплачена балансоутримувачу, призведе до збільшення обсягу відповідальності, що суперечить нормам Конституції України, Господарського та Цивільного кодексів України. На думку АТ КБ "Приватбанк", апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував положення пункту 3 частини 1 статті 3, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 509, частини 1 статті 526, частини 1 статті 628, статті 629, частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України, статті 283, частини 1 статті 286, частини 4 статті 291 Господарського кодексу України, статті 61 Конституції України та не врахував висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17, постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16, від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, від 19.04.2023 у справі № 390/34/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.
3.4. У касаційній скарзі також наявні посилання на постанови Верховного Суду від 196.04.2021 у справі № 910/11131/19, від 06.10.2021 у справі № 911/262/20, від 04.11.2021 у справі № 910/4894/20, від 08.12.2022 у справі № 910/16396/21, від 21.03.2023 у справі № 922/1155/20.
3.5. Скаржник наголошує на тому, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, вийшов за межі вимог та доводів апеляційної скарги позивача, чим порушив норми процесуального законодавства.
3.6. Крім того, скаржник вважає, що апеляційний господарський суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 10.11.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк", після зміни найменування - АТ КБ "Приватбанк", (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 12/02-4232а-ОД, що належить до державної власності. Відповідно до умов цього договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення площею 183,06 м2, розміщене за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, 2, на першому поверсі адміністративної будівлі, що перебуває на балансі Управління Державного казначейства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області (балансоутримувач, правонаступником якого є Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 12.05.2010 і становить за незалежною оцінкою 1 022 992,00 грн.
4.2. Майно передається в оренду з метою розміщення відділення банку - фінансової установи. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (пункт 1.2 договору).
4.3. Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.
4.4. Згідно з пунктом 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) вересень 2010 року - 26 313,85 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2010 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень, листопад 2010 року.
4.5. Пунктом 3.3 договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
4.6. Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:
- 50 % до Державного бюджету України за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства, у розмірі 13 156,93 грн;
- 50 % балансоутримувачу у розмірі 13 156,92 грн.
4.7. Орендна плата перераховується щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
4.8. Відповідно до пункту 10.1 договору цей договір укладено строком на 52 дні і він діє з 10.11.2010 до 31.12.2010 включно.
4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що сторони договору неодноразово продовжували строк дії цього договору. Зокрема, було укладено: додаткову угоду від 16.02.2011 про внесення змін до договору, відповідно до якої договір пролонговано до 30.12.2013; додаткову угоду від 04.04.2014, згідно з якою договір пролонговано до 28.12.2016; додаткову угоду від 16.01.2017, відповідно до якої договір пролонговано до 28.11.2019; додаткову угоду від 26.02.2020, якою договір пролонговано до 28.11.2020.
4.10. Згідно з пунктом 10.10 договору в редакції договору від 26.02.2020 про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10.11.2010 № 12/02-4232а-ОД якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.
4.11. Господарські суди зазначили, що 30.04.2015 відповідач повернув балансоутримувачу частину приміщення загальною площею 28,1 м2, про що підписано додаткову угоду від 13.05.2015.
4.12. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 05.10.2020 відповідач звернувся до відповідача з листом від 17.09.2020 № Е.18.0.0.0/4-200917/306 щодо продовження договірних відносин на новий строк, а саме на 2 роки 11 місяців.
4.13. Позивач листом від 27.10.2020 № 19-02-06201 повідомив Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області як балансоутримувача, що 27.12.2019 набрав чинності Закон України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", а постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна.
4.14. Крім того, позивач просив балансоутримувача надати з урахуванням граничного строку прийняття відповідного рішення інформацію про наявність погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, або з урахуванням законодавства, Статуту чи положення погодження балансоутримувача інформацію щодо наявності або відсутності заборгованості зі сплати орендної плати чи страхових платежів за договором, що продовжується, станом на дату подання довідки, фактів суттєвого (більше ніж 3 місяці) прострочення сплати орендної плати чи інших обов`язкових за договором платежів, виконання умов щодо укладення договорів про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг тощо.
4.15. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 18.01.2021 в електронній торговій системі відбувся аукціон із продовження терміну дії договору. РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 25.01.2021 № 12/7147-7939-0Д наказом затвердило протокол про результати електронного аукціону № UA-РS-2020-12-24-000047-3 від 18.01.2021 про продовження терміну дії договору оренди від 10.11.2010 № 1 2/02-4232а-ОД на об`єкт державної власності - нежитлове приміщення площею 132,3 м2, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 2, що перебуває на балансі Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області; переможець аукціону - АТ КБ "Приватбанк".
4.16. Господарські суди зазначили, що, за доводами позивача, він 01.02.2021 на електронну адресу представника орендаря: ІНФОРМАЦІЯ_1 направив примірник договору оренди, інформацію про реквізити, розмір, термін оплати авансового внеску та забезпечувального депозиту, а також зазначив кінцевий строк надання цих документів позивачу.
4.17. Згідно з актом від 16.02.2021 про несплату авансового внеску та непідписання договору комісія позивача зафіксувала, що станом на 16.02.2021 у термін, встановлений Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, переможцем аукціону не було підписано договір оренди та не підтверджено сплату авансового платежу.
4.18. 17.02.2021 в електронній системі "Прозоро Сейл" було сформовано протокол електронного аукціону № UA-РS-2020-12-24-000047-3, де зазначено, що аукціон не відбувся.
4.19. Позивач листом від 18.02.2021 № 11-07-01118 повідомив відповідача про те, що відповідач не сплатив авансовий платіж, не надав позивачу підписаний договір, а тому строк дії договору закінчився з 18.02.2021. Крім того, позивач просив повернути майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі та надати відповідні примірники акта орендодавцю.
4.20. Листом від 21.04.2021 № 11-006-02510 РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях повідомило АТ КБ "Приватбанк" про необхідність терміново повернути орендоване майно у належному стані балансоутримувачу та надати відповідні примірники акта та анкети орендодавцю.
4.21. У подальшому у зв`язку з неповерненням орендованого майна за актом приймання-передачі РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося з позовною заявою до Господарського суду Дніпропетровської області про виселення АТ КБ "Приватбанк" з орендованого приміщення.
4.22. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 904/7840/21, вирішено виселити АТ КБ "Приватбанк" з орендованого приміщення загальною площею 132,3 м2, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 2, що знаходиться на балансі Управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області.
4.23. При цьому зазначеними судовими рішеннями встановлено, що договір оренди є таким, що припинився 28.11.2020 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Судові рішення у справі № 904/7840/21 набрали законної сили.
4.24. Господарські суди також зазначили, що в матеріалах цієї справи є акт державного виконавця від 10.11.2022 ВП № 69975379 та постанова про закінчення виконавчого провадження від 11.11.2022, якими встановлено, що боржник добровільно виконав у повному обсязі вимоги виконавчого документа (наказу від 13.09.2022 № 904/7840/21) та звільнив нежитлове приміщення загальною площею 132,3 м2, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 2.
4.25. РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, вважаючи порушеними свої права внаслідок несвоєчасного повернення відповідачем орендованого майна, звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до АТ КБ "Приватбанк" про стягнення з відповідача на користь позивача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог пені у розмірі 350,43 грн та неустойки у розмірі 1 817 182,59 грн.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до АТ КБ "Приватбанк" про стягнення з відповідача на користь позивача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог пені у розмірі 350,43 грн та неустойки у розмірі 1 817 182,59 грн.
5.4. Підставою позовних вимог РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, на думку позивача, є несвоєчасне повернення АТ КБ "Приватбанк" орендованого майна.
5.5. Спірні правовідносини між сторонами врегульовані Законом України "Про оренду державного та комунального майна", Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
5.6. Верховний Суд зазначає, що 03.10.2019 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ. Установлені фактичні обставини у цій справі свідчать про те, що строк дії договору оренди нерухомого майна від 10.11.2010 № 12/02-4232а-ОД, укладеного між позивачем та відповідачем, закінчився 28.11.2020. Оскільки строк дії договору оренди закінчився після 01.07.2020, то в цьому випадку до спірних правовідносин слід застосувати положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 916/4073/21, від 06.10.2021 у справі № 907/720/20, від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20.
5.7. Відповідно до пункту 10 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
5.8. Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
5.9. Частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
5.10. У частині 1 статті 284 Господарського кодексу України законодавець серед істотних умов договору оренди визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди, орендну плату з урахуванням її індексації, умови повернення орендованого майна або викупу.
5.11. Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором. Аналогічні за змістом положення містить частина 4 статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
5.12. Відповідно до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (частина 4 статті 291 Господарського кодексу України).
5.13. Частиною 1 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено умови припинення договору оренди. Зокрема, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.
5.14. Частиною 1 статті 25 зазначеного Закону передбачено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
5.15. Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
5.16. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.17. Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що коли наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
5.18. Таким чином, після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
5.19. Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19
5.20. Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.21. Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.22. Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди від 10.11.2010 № 12/02-4232а-ОД, що належить до державної власності, є припиненим з 28.11.2020, тому, враховуючи вимоги діючого законодавства та договору оренди нерухомого майна від 10.11.2010 № 12/02-4232а-ОД, об`єкт оренди мав бути повернутий негайно після спливу строку договору. Водночас повернення об`єкта оренди відбулось 10.11.2022 в межах виконавчого провадження, що підтверджено актом державного виконавця від 10.11.2022 ВП № 69975379. З урахуванням того, що договір на новий строк не укладено, суд дійшов висновку, що користування приміщенням поза межами договору оренди є неправомірним, тому з відповідача підлягає стягненню неустойка.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач правомірно відкоригував суму орендної плати на встановлені індекси інфляції під час розрахунку суми неустойки за несвоєчасне повернення приміщення з оренди. Водночас господарський суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про неврахування позивачем сплачених сплачених АТ КБ "Приватбанк" коштів балансоутримувачу за весь час користування нерухомим майном після закінчення договору оренди. Суд установив факт внесення орендної плати на рахунок балансоутримувача - Управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області за спірний період у розмірі 605 727,80 грн. За таких обставин господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 1 190 166,92 грн. Таким чином, місцевий господарський суд відмовив у стягненні з АТ КБ "Приватбанк" на користь РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях неустойки в розмірі 605 727,80 грн.
Крім того, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у цьому випадку немає правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 350,43 грн, оскільки установив невідповідність такого розрахунку пені як вимогам законодавства, так і умовам договору оренди. При цьому місцевий господарський суд констатував, що позивач до розрахунку пені включив індекс інфляції.
5.23. Апеляційний господарський суд змінив рішення Господарського суду Дніпропетровської області та зазначив, що відповідно до положень Цивільного кодексу України та умов договору оренди право на стягнення неустойки у разі несвоєчасного повернення майна належить саме орендодавцю (наймодавцю). Будь-які інші особи, у тому числі ті, на користь яких розподіляється частина плати, за висновком суду, не наділені правом на отримання неустойки.