ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 910/2810/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В." - Воронцової Ю.Б. - адвокат (ордер від 25.10.2023 серії АІ № 1484341),
відповідача - Антимонопольного комітету України - Данилова К.О. (у порядку самопредставництва),
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В." (далі - Товариство)
на рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2023
(суддя Марченко О.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023
(головуючий - суддя Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю. і Гончаров С.А.)
у справі № 910/2810/23
за позовом Товариства
до Антимонопольного комітету України (далі - АМК)
про визнання недійсним рішення від 22.12.2022 №55-р/тк.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2023, у зв`язку із відпусткою судді Колос І.Б., визначено колегію суддів у складі Булгакова І.В. (головуюча), Бенедисюк І.М. і Малашенкова Т.М.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до АМК про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 22.12.2022 № 55-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" зі справи №128-26.13/25-22 (далі - Рішення АМК).
Позовні вимоги мотивовано тим, що АМК неповно з`ясував обставини, які мають значення для антимонопольної справи, не довів обставин, які мають значення для антимонопольної справи і які визнав встановленими.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення та постанову мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення, АМК діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Товариство просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд. Крім того, Товариство заявило попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, який орієнтовно складає суму у національній валюті, еквівалентну 5 000 євро.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає:
- суди попередніх інстанцій застосували норму права, частину восьму статті 91 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.08.2021 у справі № 910/14949/18;
- суди попередніх інстанцій грубо порушили норми статей 75, 76, 77 ГПК України, не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
- суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пунктів 23, 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (далі - Правила розгляду справ), статей 4, 7, 16, 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статті 59 Закону переклавши тягар доказування обставин, які АМК безпідставно визнав встановленими, на Товариство;
- суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у його постановах від 03.02.2022 у справі № 910/15183/20, від 08.07.2021 у справі № 915/1889/19, від 15.04.2021 у справі № 910/17929/19 та від 21.04.2021 у справі №910/701/17, від 15.07.2021 у справі № 904/4598/20;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) при реалізації повноважень АМК при встановленні відносин контролю між двома іноземними суб`єктами господарювання, жоден з яких не зареєстрований за законодавством України та статті 63 Закону;
- суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 238, 239, 241, 250, 251, 257 Господарського кодексу України та абзац третій частини першої статті 42, статтю 52 Закону, безпідставно відхиливши доводи Товариства про те, що АМК не мав права застосовувати до Товариства адміністративно-господарський штраф за ймовірне порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону у вигляді подання інформації в неповному обсязі АМК на вимогу АМК у встановлений строк, оскільки на момент застосування такого штрафу (22.12.2022) сплили строки можливого застосування штрафу, а саме шість місяців з дня виявлення порушення (03.05.2022) та один рік з дня ймовірного порушення (02.11.2022), визначені частиною першою статті 250 ГК України. Існує необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2023 у справі № 910/11572/22, від 28.02.2018 у справі № 914/607/17 адже штраф застосовується до суб`єкта господарювання саме на підставі відповідного рішення АМК - державного органу зі спеціальним статусом, а не в силу закону (на відміну від пені, про яку йдеться у частині п`ятій статті 56 Закону).
Доводи іншого учасника справи
АМК у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти всіх викладених у касаційній скарзі доводів та вважає їх безпідставними, необґрунтованими, а рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 залишити без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
Рішенням АМК:
- визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону, у вигляді подання інформації в неповному обсязі АМК на вимогу державного уповноваженого АМК від 28.09.2021 №128-29/01-14076 у встановлений ним строк (пункт 1 резолютивної частини);
- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення АМК, накладено на Товариство штраф у сумі 20 337 714 грн. (пункт 2 резолютивної частини).
У Рішення АМК встановлено, зокрема, таке:
- АМК на сайті іноземного антимонопольного регулятора виявив інформацію про укладання угод іноземними компаніями щодо фінансування проекту та розподілу повноважень між його учасниками. З метою вжиття заходів державного контролю з виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції в частині контролю за концентраціями та узгодженими діями суб`єктів господарювання розпочато дослідження та здійснення перевірки вказаної інформації;
- за наявною в АМК інформацією, Товариство (через материнську компанію BASF SE [Німеччина]) пов`язане відносинами контролю, у розумінні статті 1 Закону, з Wintershall Nederland Transport and Trading B.V. (Нідерланди) [через материнську компанію Wintershall Dea AG (Німеччина)], у зв`язку із чим Товариству (м. Київ, Україна) надіслано вимогу від 28.09.2021 №128-29/01-14076 (далі - Вимога) про надання інформації;
- у Вимозі від Товариства вимагалося у п`ятнадцятиденний строк із дня отримання Вимоги надати АМК інформацію, пояснення та копії документів, а саме:
1) підтвердити чи спростувати інформацію щодо укладення суб`єктами господарювання, пов`язаними з Товариством відносинами контролю, Угод;
2) у разі підтвердження такої інформації надати копії підтвердних документів (копії Угод, договорів, тощо та додатків до них, з перекладом на українську мову, засвідчених в установленому порядку);
3) пояснення щодо необхідності чи відсутності необхідності отримання дозволу органів АМК на зазначені дії відповідно до статті 10 Закону;
- також у Вимозі зазначалося, що неподання інформації з причин її відсутності у Товариства за умови, що таку інформацію Товариство може отримати в суб`єктів господарювання, пов`язаних відносинами контролю, на виконання вимог статті 63 Закону буде кваліфіковано АМК як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0303514464351 уповноважений представник Товариства отримав Вимогу 01.10.2021;
- листом від 14.10.2021 № 3089 Товариство повідомило АМК, що надіслало Вимогу компанії, з якою пов`язане відносинами контролю, та звернулося до АМК щодо продовження строку надання інформації на Вимогу;
- листом від 21.10.2021 №128-29/01-15043 АМК продовжив Товариству строк надання інформації до 02.11.2021;
- листом від 02.11.2021 №3120 Товариство повідомило АМК, що за інформацією, отриманою від BASF SE, Вимога була надіслана Wintershall Nederland Transport and Trading B.V., яка має намір безпосередньо звернутися до АМК з порушених у Вимозі питань;
- листом від 02.11.2021 №2020-21 до АМК звернувся уповноважений представник Wintershall Nederland Transport and Trading B.V. та висловив прохання проводити комунікації з порушених у Вимозі питань безпосередньо з Wintershall Nederland Transport and Trading B.V. Разом із цим у листі уповноважений представник Wintershall Nederland Transport and Trading B.V. звернувся до АМК стосовно продовження строку надання інформації на Вимогу;
- листом від 15.11.2021 №128-29/09-16251 АМК продовжив Wintershall Nederland Transport and Trading B.V. строк надання інформації до 10.12.2021;
- листом від 10.12.2021 №260-21 уповноважений представник Wintershall Nederland Transport and Trading B.V. повідомив деяку інформацію;
- АМК стверджує, що відповідей на пункти 2, 3 Вимоги не отримав. Відтак, інформація на Вимогу надана в неповному обсязі.
Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходили з такого: Товариство пов`язане відносинами контролю, у розумінні статті 1 Закону (через материнську компанію BASF SE), з Wintershall Nederland Transport and Trading B.V. (через материнську компанію Wintershall Dea AG); Товариство та Wintershall Nederland Transport and Trading B.V. на підставі імперативного припису статті 63 Закону були зобов?язані забезпечити обмін інформацією між собою, зокрема, шляхом надання відомостей, необхідних позивачу для надання відповіді на Вимогу; невиконання вимог статті 63 Закону Wintershall Nederland Transport and Trading B.V. не звільняє Товариство від відповідальності за порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону.
Що ж до твердження Товариство про те, що АМК не мав права застосовувати до нього адміністративно-господарський штраф за ймовірне порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону у вигляді подання інформації в неповному обсязі АМК на Вимогу у встановлений строк, оскільки на момент застосування такого штрафу (22.12.2022) сплили строки можливого застосування штрафу, а саме: шість місяців з дня виявлення порушення (03.05.2022) та один рік з дня ймовірного порушення (02.11.2022), суди попередніх інстанцій зазначили таке.
Штраф, який накладається органами АМК не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні Господарського кодексу України, оскільки накладений відповідно до Закону, який є спеціальним.
Згідно зі статтею 42 Закону суб?єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п?ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.
Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Вимога, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0303514464351, отримана уповноваженим представником Товариства 01.10.2021. Листом від 21.10.2021 №128-29/01-15043 АМК продовжив Товариству строк надання інформації до 02.11.2021, а листом від 15.11.2021 №128-29/09-16251 АМК продовжив Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. строк надання інформації до 10.12.2021.
Листом від 10.12.2021 №260-21 (вх. АМК від 13.12.2021 №8-01/1820-кі) уповноважений представник Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. повідомив деяку інформацію. Проте відповіді на пункти 2, 3 Вимоги АМК не отримано.
Розпорядженням державного уповноваженого АМК від 06.06.2022 №01/79-р розпочато розгляд справи №128-26.13/25-22 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Таким чином, строк давності притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції спливає 10.12.2023, що втім не впливає на його перебіг, адже відповідні строки зупинилися з 06.06.2022. Рішення АМК прийнято АМК в межах строків давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Суди попередніх інстанцій відхилили доводи скаржника про те, що в даній ситуації потрібно було застосовувати статтю 250 Господарського кодексу України, оскільки застосований у Рішенні АМК штраф обумовлено саме приписами Закону, який в контексті спірних правовідносин є спеціальним.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору у даній справі № 910/2810/23 стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення АМК недійсним. Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, дії Товариства було кваліфіковано за ознаками пункту 14 статті 50 Закону.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Товариство у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні: застосували норми права, а саме частину восьму статті 91 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.08.2021 у справі № 910/14949/18; неправильно застосували положення пунктів 23, 32 Правил розгляду справ, статті 4, 7, 16, 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статтю 59 Закону не врахувавши правових висновків Верховного Суду, викладених у його постановах від 03.02.2022 у справі № 910/15183/20, від 08.07.2021 у справі № 915/1889/19, від 15.04.2021 у справі № 910/17929/19 та від 21.04.2021 у справі №910/701/17; прийняли оскаржуване судове рішення без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.07.2021 у справі № 904/4598/20.
Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Із з`ясованого попередніми судовим інстанціями змісту Рішення АМК вбачається, що дії Товариства було кваліфіковано АМК за ознаками пункту 14 статті 50 Закону, згідно з яким порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, подання інформації в неповному обсязі АМК у встановлені органами АМК чи нормативно-правовими актами строки.
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та аналізу висновків судів попередніх інстанцій Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, які міститься у постановах Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 910/14949/18, від 03.02.2022 у справі № 910/15183/20, від 08.07.2021 у справі № 915/1889/19, від 15.04.2021 у справі № 910/17929/19, від 21.04.2021 у справі № 910/701/17, від 15.07.2021 у справі № 904/4598/20 - не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах хоча і є однаковими за матеріально-правовим регулюванням, предметом спору і змістом позовних вимог, але істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і в згаданих справах з іншого) за підставами позову і фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Наведене свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах та в даній справі, зокрема з урахуванням змісту правовідносин та доводів учасників справи, якими вони обґрунтовували свої позиції.
Справа № 910/14949/18 розглядалася за позовом компанії "Moston Properties Limited" до АМК про визнання частково недійсним рішення АМК у частині, що стосується названої компанії, а саме: щодо визнання компанії "Moston Properties Limited" такою, що вчинила порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю.
Справа № 904/4598/20 розглядалася за позовом ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" до територіального відділення АМК про визнання недійсними та скасування пунктів рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК, а саме: щодо визнання ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" суб`єктом господарювання, який займав монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання природного газу побутовим споживачам.
Так, причиною виникнення спору зі справи № 915/1889/19 стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним та скасування рішення АМК. Як вбачається зі змісту оспорюваного рішення, дії юридичної особи кваліфіковано АМК за ознаками частини першої статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі - Закону № 236/96) як поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення суб`єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) товару цього суб`єкта господарювання, у вигляді повідомлення на етикетці продукції масло солодковершкове "Селянське", 72,5 % жиру, дата виготовлення 02.07.2017, маса 10 кг, виробництва ПрАТ "Миколаївмолпром", таких позначень як "масло солодковершкове" та "ДСТУ 4399:2005", згідно з яким не допускається наявність у маслі солодковершковому немолочних жирів, які проте, фактично містяться у складі вказаного продукту, чим поширювались неправдиві відомості щодо назви продукту, його споживчих властивостей та стандарту, якому відповідає продукт, а саме, що вказаний продукт є маслом і відповідає вимогам ДСТУ 4399:2005, і які могли вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту.
Справа № 910/15183/20 відрізняється за обставинами, за складом правопорушень, які були предметом розгляду АМК, за вчинення яких АМК кваліфікував і притягнув до відповідальності, та які регулюються різними нормами Закону (пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону).
У справі № 910/17929/19 позивача у справі притягнули до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 5 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються обмеження доступу інших суб`єктів господарювання (покупців) на ринок первинного продажу виробниками сигарет.
Справа № 910/701/17 відрізняється за обставинами, за складом правопорушень, які були предметом розгляду АМК, за вчинення яких АМК кваліфікував і притягнув до відповідальності, та які регулюються різними нормами Закону (пунктом 1 статті 50, частиною третьою статті 6 Закону).
Суд у розгляді даного спору, в контексті доводів касаційної скарги та встановлених судом апеляційної інстанції обставин, ураховується висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2020 у справі № 910/6507/19 зокрема: "що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині".
Отже, наведена Товариством підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Крім того, касаційне провадження у даній справі відкрито на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України.
Що ж до неправильного застосування (на думку Товариства) судами попередніх інстанцій статей 238, 239, 241, 250, 251, 257 Господарського кодексу України, абзацу третього частини першої статті 42, статті 52 Закону, безпідставного відхилення доводів Товариства про те, що АМК не мав права застосовувати до Товариства адміністративно-господарський штраф за ймовірне порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону у вигляді подання інформації в неповному обсязі АМК на Вимогу у встановлений строк, оскільки на момент застосування такого штрафу сплили строки можливого застосування штрафу, визначеного частиною першою статті 250 Господарського кодексу України та необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 910/11572/22, від 28.02.2018 у справі № 914/607/17, то Суд зазначає таке.
Частиною першою статті 2 Закону визначено, що саме цим законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією, а накладення відповідного штрафу обумовлено саме цим законом. Штраф, який накладається органами АМК не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні Господарського кодексу України, оскільки накладений відповідно до Закону, який є спеціальним.
Скаржник вказує на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 910/11572/22, від 28.02.2018 у справі № 914/607/17 адже штраф застосовується до суб`єкта господарювання саме на підставі відповідного рішення АМК - державного органу зі спеціальним статусом, а не в силу закону (на відміну від пені, про яку йдеться у частині п`ятій статті 56 Закону).
Предметом розгляду справи № 914/607/17 є стягнення пені внаслідок прострочення сплати штрафу на підставі рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.03.2016 № 6 р/к.
Суди у розгляді даної справи встановивши, що оспорюване рішення Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у встановленому порядку не скасовано і недійсним не визнано та є обов`язковим до виконання, дослідивши перебіг судового розгляду позовних вимог відповідача у справі № 914/1432/16, з`ясувавши факт добровільного виконання відповідачем рішення АМК стосовно сплати штрафу 20.01.2017, перевіривши правильність нарахування відділенням пені (підстави, тривалість, розмір), дійшли відповідних висновків.