ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/1248/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток"
на рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 (суддя Смелянець Г.Є.)
і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 (головуючий суддя Діброва Г. І., судді Принцевська Н. М., Ярош А. І.)
у справі № 916/1248/22
за позовом Громадської організації "Товариство "Восток"
до Южненської міської ради Одеського району Одеської області
про стягнення коштів,
(уповноважені представники сторін у судове засідання не з`явилися)
СУТЬ СПОРУ
1. Позивач, як представник учасників, які входять до складу організації, звернувся з цим позовом до суду, посилаючись на те, що міська рада своїми діями / бездіяльністю завдала позивачеві майнової та немайнової шкоди, оскільки земельну ділянку, на якій розташовані гаражі учасників позивача, передала а оренду іншому підприємству, з чим позивач категорично не погоджується, а також не бажає визнати наявність на цій земельній ділянці об`єктів нерухомого майна - гаражів учасників організації.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій з доводами позивача не погодилися, вказавши, що він не обґрунтував якими саме діями, рішеннями чи бездіяльністю ради, йому заподіяно шкоду, як і не довів розмір цієї шкоди.
3. Позивач з рішеннями судів не погоджується, у зв`язку із чим звернувся з касаційною скаргою, посилаючись на те, що справа розглянута з порушеннями норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
4. За результатом розгляду касаційної скарги, Верховний Суд прийшов до висновку про необхідність залишення оскаржуваних судових рішень без змін, про що детально викладено нижче.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
5. Громадська організація "Товариство "Восток" (далі - позивач, Громадська організація) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Южненської міської ради Одеської області (далі - відповідач, Рада) в якій просила суд стягнути з відповідача на свою користь кошти у розмірі 1 400 000 грн в якості компенсації за завдану матеріальну і моральну шкоду органом державної влади.
6. Позивач зазначає, що він є Громадською організацією, яка діє з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб її членів на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, поділу між ними витрат та можливих ризиків. Назва та статут організації затверджені 11.05.2018 установчими зборами учасників Громадської організації у кількості 26 осіб, про що свідчить протокол №1/2018.
7. Вказує, що члени Громадської організації за власні кошти побудували 1 100 капітальних гаражів на земельній ділянці площею 12 га, яка належала на праві постійного користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Істок" на підставі державного акта від 27.03.1997. 16.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Істок" відмовилося від права постійного користування цією земельною ділянкою, у зв`язку із відчуженням об`єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці.
8. Водночас, розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації (далі - Одеська ОДА) від 16.05.2016 №290/А-2016 Приватному підприємству "Південьпарксервіс" (далі - ПП "Південьпарксервіс") надано згадану вище земельну ділянку загальною площею 12 га, кадастровий номер 5122785800:01:001:0435 в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. На підставі згаданого розпорядження, 26.10.2020 між Одеською ОДА (орендодавець) і ПП "Південьпарксервіс" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки.
9. В подальшому, земельну ділянку, кадастровий номер 5122785800:01:001:0435, яка перебуває в оренді ПП "Південьпарксервіс", поділено на дві земельні ділянки площею 8 га, кадастровий номер 5122785800:01:001:0599 і площею 4 га, кадастровий номер 5122785800:01:001:0600, внесено зміни до договору оренди від 26.10.2020 стосовно предмета договору.
10. Позивач не погоджується із передачею в оренду ПП "Південьпарксервіс" земельної ділянки площею 12 га, кадастровий номер 5122785800:01:001:0435, на якій розташовані гаражі Громадської організації, до яких ПП "Південьпарксервіс" не має жодного відношення. Вказує на те, що в Державному земельному кадастрі відсутні відомості щодо вказаної земельної ділянки у зв`язку із її поділом; також вказує на необґрунтований розмір земельної ділянки, переданої в оренду ПП "Південьпарксервіс", у порівнянні із площею об`єктів нерухомості, які належать останньому.
11. Громадська організаціє зазначає, що договір оренди землі від 26.10.2020 порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав позивача та на незаконне заволодіння земельною ділянкою.
12. Окрім того, позивач зазначає, що 08.02.2022 звертався до Ради із заявою про проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці кадастровий номер 5122785800:01:001:0599 (площа - 8 га), а саме 1 100 капітальних гаражів, які побудовані на вказаній земельній ділянці громадянами (членами Громадської організації) за власні кошти. Проте відповідач, в порушення приписів статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповіді на вказану заяву не надав.
13. Звідси позивач наголошує, що своєю діяльністю (створення перешкод користування землею та власними гаражами в рамках правового поля) Рада, в порушення принципів добросовісності та "належного урядування" не сприяла позивачеві у виконанні його статутних завдань та обмежує права, свободи та законні інтереси членів Громадської організації.
14. Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на безпідставність і недоведеність позовних вимог.
15. Наголошує на тому, що: (1) Громадська організація вже скористалася у справі №420/4957/19 своїм правом на оскарження бездіяльності Одеської ОДА щодо нерозгляду клопотання Громадської організації від 09.07.2019 №5229/01-29/1/1-19 про передачу земельної ділянки у власність у встановленому Земельним кодексом України порядку та оскарження розпорядження голови Одеської ОДА від 16.05.2016 № 290/А-2016 "Про надання земельної ділянки кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435 ПП "Південьпарксервіс" в оренду строком на 49 років; (2) відсутні докази на підтвердження того, що члени Громадської організації є власниками або користувачами 1 100 гаражів; (3) Рада не отримувала заяву про проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, крім того, наведене не відноситься до повноважень Ради; (4) позивач не надав доказів на підтвердження наявності його порушених прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, не зазначив у чому саме полягає завдана йому шкода, якими діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, а також не обґрунтовано розмір завданої йому шкоди та не вказано якими доказами це підтверджено.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
16. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.09.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023, у задоволенні позову відмовлено.
17. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив із відсутності складу цивільного правопорушення та недоведеності позовних вимог.
18. Так, суди вказали, що виходячи з предмету та підстав позову Громадської організації, остання вважає, що відповідач порушує принцип добросовісності та "належного урядування", а саме: Рада своєю діяльністю, створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою та гаражами учасникам Громадської організації, не сприяє позивачеві у виконанні його статутних завдань, обмежує права, свободи та законні інтереси членів Громадської організації (спір, що виник із земельних відносин та щодо прав на нерухоме майно).
19. Ураховуючи те, що позивач позиціонує свої доводи позовної заяви саме як завдання йому шкоди органом державної влади - Радою, суди з урахуванням приписів статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вказали на необхідність встановлення, якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю Ради позивачеві заподіяно збитки, в чому полягає вина державного органу, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою Ради та заподіяною позивачеві шкодою, що зумовлює настання цивільної відповідальності.
20. Водночас, місцевий господарський суд, висновки якого не були спростовані судом апеляційної інстанції, встановив, що: (1) посилання позивача на те, що договір оренди землі від 26.10.2020 порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав Громадської організації та на незаконне заволодіння земельною ділянкою не підтверджуються відповідними доказами; (2) в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують посилання позивача на те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:001:0599 розташовані 1 100 гаражів учасників Громадської організації, а долучений позивачем технічний паспорт гаража (машино-місця) не містить відомостей щодо кадастрового номера земельної ділянки, на якій розміщений відповідний гараж, а також свідчить про самочинність будівництва; (3) посилання позивача на те, що відповідачем порушені вимоги пункту 34 частини1 статті 26, підпункту 10 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та принципи "належного урядування" є недоведеними.
21. Таким чином, суди дійшли висновку про те, що позивач не довів наявності неправомірних дій та бездіяльності Ради, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями / бездіяльністю і заподіяною шкодою, які в силу вимог статті 1173 ЦК України є підставою для задоволення позову.
22. Окрім того, позивач не надав жодних доказів на підтвердження факту наявності шкоди та її розміру, окрім здійсненого ним розрахунку. Зокрема, позивач не довів розмір внесків, які сплачували учасники Громадської організації протягом періоду, за який позивач здійснив розрахунок, а також не довів, що до складу громадської організації входить 1 100 членів, на захист яких позивач подав до суду цей позов.
23. В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оціненої позивачем у 50 000 грн, суди вказали, що з огляду на приписи статті 23, частини 1 статті 1167, статей 1173, 1174 ЦК України, позивач мав довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили таку шкоду, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
24. Водночас, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не надав доказів того, що незаконні рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвели до приниження його ділової репутації, а також доказів завдання йому, як юридичній особі, моральної (немайнової) шкоди.
Касаційна скарга
25. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Громадська організація звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
26. У поданій касаційній скарзі Громадська організація вказує на те, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, є пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) з огляду на наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини 1, пунктом 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу.
27. Позивач вказує, що співвідповідачем у цій справі мало бути ПП "Південьпарксервіс", водночас ухвалою місцевого господарського суду від 01.02.2023 позовні вимоги до вказаного підприємства безпідставно залишені без розгляду. Не погоджується з діями судді Смілянець Г. Є., яка спочатку залучила ПП "Південьпарксервіс" як співвідповідача, а потім залишила без розгляду позовні вимоги в цій частині з огляду на те, що позивач не усунув недоліки в частині позовних вимог до ПП "Південьпарксервіс". Вказує на необґрунтовану відмову в задоволенні його заяви про відвід судді Смілянець Г. Є. від розгляду цієї справи в суді першої інстанції.
28. Посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.03.2020 у справі № 640/9124/19, від 21.11.2022 у справі № 754/16978/21, від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19, від 19.07.2023 у справі №990/53/23, від 23.02.2021 у справі № 757/7499/17-ц.
29. Зазначає про те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою посилання позивача в апеляційній скарзі про те, що: суд першої інстанції відмовив у задоволені клопотань про огляд та про витребування доказів; відповідач не надав адекватної відповіді на жодне із поставлених позивачем питань. Суд апеляційної інстанції не дотримався принципу вірогідності доказів, передбаченого статтею 79 ГГПК України, під час надання оцінки долученим позивачем, на підтвердження викладених ним обставин, доказам, не надав конкретної та чіткої відповіді на аргументи позивача, проігнорував заяви про постановлення окремих ухвал.
Відзив
30. Рада не надала відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції
31. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
32. Підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, Громадська організація, зокрема, зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини 1, пунктом 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу.
33. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.
34. Зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
35. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 310 ГПК України, Громадська організація вказує на те, що в суді першої інстанції в ухваленні рішення від 27.09.2023 брала участь суддя Смелянець Г. Є., якій скаржником заявлено обґрунтований відвід, який судом не було задоволено.