РІШЕННЯ
Іменем України
05 лютого 2024 року
м. Київ
справа №990/163/23
адміністративне провадження № П/990/163/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф., Гончарової І.А., Юрченко В.П.,
розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача- Державної міграційної служби України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 04.02.2023 № 56/2023 в частині,
секретар судового засідання - Малик І.М.
представник позивача - Сініцина М.С.,
представник відповідача - Пантюхова Л.Р.,
представник третьої особи - Харченко С.В.,
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) 03.08.2023 (згідно з відбитком календарного штемпелю поштового відправлення) подав до Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (далі - Президент України, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09.09.2023, просить: визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 04.02.2023 № 56/2023 у частині припинення громадянства України ОСОБА_1 1964 року народження.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА І ПОЯСНЕНЬ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вважає, що Указ Президента України від 04.02.2023 № 56/2023 "Про припинення громадянства" (далі - Указ) у частині припинення громадянства України ОСОБА_1 1964 року народження є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм Конституції України та таким, що порушує його права.
Свою позицію позивач обґрунтовує такими аргументами:
позивач вважає, що він був позбавлений громадянства за відсутності для цього передбачених національним законодавством підстав, вважає, що існує порушення статті 7 Європейської конвенції про громадянство та статті 8 Конвенції про скорочення без громадянства, які ратифіковані Верховною Радою України;
із подання про втрату громадянства України від 31.01.2023, яке підготовлене територіальним підрозділом Державної міграційної служби України - відділом з питань громадянства управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області, неможливо зробити висновок чи звертався територіальний орган Державної міграційної служби України до органів Служби безпеки України для перевірки у межах їх компетенції наявності підстав для втрати громадянства України ОСОБА_1 і що стало підставою для такого звернення;
виходячи з листа "Розгляд матеріалів у ДМС України", подання від 31.01.2023 про втрату громадянства України ОСОБА_1 було підготовлене Головним управлінням Державної міграційної служби у Донецькій області на підставі листа Служби безпеки України від 31.01.2023 № 2/3/2-2316нт та долучених до нього додатків, про те, що ОСОБА_1 набув громадянства російської федерації, тоді як позивач заперечує наявність у нього громадянства російської федерації, оскільки він не вчиняв будь-яких дій, направлених на його отримання, що підтверджується копією відповіді управління з питань міграції міністерства внутрішніх справ російської федерації від 14.03.2023 за № 3/237706596753 на звернення адвоката про те, що в інформаційних обліках міністерства внутрішніх справ російської федерації відомості про звернення ОСОБА_1, 1964 року народження, уроженця Української РСР із заявою про прийом до громадянства російської федерації та видачі йому паспорта громадянина російської федерації відсутні. Документ засвідчений Appostille від 31.03.2023 на підставі Конвенції від 05.10.1961;
позивач вважає, що на момент підписання оскаржуваного Указу у відповідача були відсутні достовірні документи, визначені Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), які необхідні для прийняття указу відповідно до пункту 26 статті 106 Конституції України. Також, на думку позивача, прийняття оскаржуваного Указу супроводжувалось грубим перевищенням повноважень органами, які беруть участь у провадженні щодо вирішення питань громадянства України, та порушенням процедури провадження, оскільки саме територіальний орган Державної міграційної служби України може звернутися до органів Служби безпеки України для перевірки у межах їх компетенції наявності підстав для втрати громадянства України, а не навпаки.
Відповідач у відзиві на позов просить відмовити в його задоволенні повністю. Вважає, що оскаржуваний Указ прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Свою позицію відповідач обґрунтовує такими аргументами:
На виконання положень статей 17, 19, 22 Закону України "Про громадянство України" та пунктів 87, 104, 110, 111, 113 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Президенту України 01.02.2023 було внесене подання про втрату громадянства України ОСОБА_1, погоджене Т.в.о. начальника Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області. Подання підготовлене на підставі пункту 1 частини першої статті 19 Закону України "Про громадянство України" у зв`язку з добровільним набуттям ОСОБА_1 громадянства російської федерації, у якому вказано, що наявність підстав для втрати громадянства України підтверджена документально (інформація, викладена у листі Служби безпеки України від 31.01.2023 № 2/3/2-2316нт). Відповідно до цього листа ОСОБА_1 добровільно набуте громадянство російської федерації (паспорт громадянина російської федерації серії НОМЕР_1 ). Зазначене подання та інші документи щодо втрати громадянства позивачем було розглянуте відповідно до Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на засіданні Комісії, яка ухвалила рішення, оформлене Протоколом № 3 засідання Комісії при Президентові України з питань громадянства від 01.02.2023;
нормами частин першої - другої статті 2 Закону України "Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії російської федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україні" визначено, що російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах. Політичний режим Російської Федерації є нацистським за своєю суттю і практикою та ідеологічно наслідує націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарний режим. Таким чином, міністерство внутрішніх справ російської федерації відноситься до державних воєнізованих організацій, які мають право придбавати бойову ручну стрілецьку та іншу зброю, містить у своєму складі силові органи (поліцію) та активно використовується нацистським режимом для досягнення своїх цілей, а "документи", надані стороною позивача, на підтвердження відсутності у нього громадянства російської федерації (довідка/лист відповідного підрозділу міністерства внутрішніх справ російської федерації), видані державним органом країни-агресора, не можуть вважатися належними доказами, оскільки їх достовірність очевидно є сумнівною (з огляду, зокрема, на вкрай вірогідне свідоме надання неправдивої інформації російськими органами влади на шкоду інтересам та безпеці України, статус позивача як підсанкційної особи та особи, яка обґрунтовано підозрюється у заволодінні та розтраті бюджетних коштів) і не може бути перевірена;
Верховний Суд у постанові від 03.02.2023 у справі № 0940/1503/18 висловив правовий висновок стосовно того, що відповідно до покладених на Службу безпеки України завдань щодо попередження, виявлення, припинення та розкриття протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України (частина друга статті 2 Закону України "Про Службу безпеки України"), цей державний орган з правоохоронними функціями наділений необхідним обсягом повноважень, у тому числі в ході контррозвідувальної діяльності (статті 24, 25 Закону України "Про Службу безпеки України", стаття 7 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність"), які дозволяють йому виявити факт набуття громадянином України громадянства іншої держави;
посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у рішеннях від 23.12.2021 у справі №9901/166/21 та від 12.12.2022 у справі № 9901/276/21, які набрали законної сили, відповідач вважає, що зазначені висновки мають бути застосовані і до спірних у даній справі правовідносин.
Державна міграційна служба України у поясненнях вказує, що подання про припинення позивачем громадянства України внаслідок його втрати підготовлене уповноваженим органом у відповідності до процедури та за наявності передбачених законом підстав.
Свою позицію третя особа обґрунтовує такими аргументами:
наявність підстав для втрати позивачем громадянства України підтверджується інформацією, викладеною у листі Служби безпеки України від 31.01.2023 № 2/3/2-2316нт з додатками, згідно якого позивач добровільно набув громадянство російської федерації та отримав паспорт громадянина російської федерації серії НОМЕР_1 ;
дії Державної міграційної служби України щодо підготовки та надіслання подання вчинені у відповідності до статей 17, 19 Закону України "Про громадянство України" та Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин);
виходячи з положень статті 1 Закону України "Про інформацію", пунктів 1, 6 частини першої статті 1 Закону України "Про національну безпеку України", частини другої статті 2 Закону України "Про Службу безпеки України", відсутні будь-які підстави для недовіри державному органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України;
враховуючи агресивну війну російської федерації проти України, поєднану з геноцидом, масовими злочинами проти людяності і воєнними злочинами, вчиненням російською федерацією терористичних актів проти України, припинення поштового сполучення між Україною та російською федерацією з 25.02.2022, надані представником позивача у якості доказів довідки, що видані органами держави-терориста (держави агресора), не можуть вважатися допустимими;
висновки Верховного Суду, викладені у рішеннях від 23.12.2021 у справі №9901/166/21 та від 12.12.2022 у справі № 9901/276/21, які набрали законної сили, мають враховуватися судом і під час розгляду даної справи.
У запереченнях на пояснення третьої особи представник позивача вказує, що Державна міграційна служба України передчасно затвердила та надіслала подання про втрату ОСОБА_1 громадянства України до Комісії при Президентові України з питань громадянства, оскільки процедура підготовки оскаржуваного Указу була здійснена без перевірки у межах компетенції Державної міграційної служби України, за відсутності необхідних, належних документів, визначених Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до прийняття незаконного Указу.
Свої доводи позивач обґрунтовує такими аргументами:
позивач вважає, що інформація, надана Службою безпеки України у листі від 31.01.2023 № 2/3/2-2316нт з додатками, не можна вважати документом, який підтверджує добровільне набуття позивачем громадянства іншої держави, а тому будь-яких підстав для припинення громадянства України ОСОБА_1 не було;
скріншот з інтернет-ресурсу "ЕГРН-ДОКУМЕНТ" не має функції ідентифікації паспорта до певної особи, а лише відповідає на питання його дійсності на підставі заданих відомостей про серію та номер;
витяг з АС "российский паспорт", наданий Службою безпеки України до Державної міграційної служби України, значно відрізняється по зовнішньому вигляду при порівнянні його зі скріншотом, зробленим з інтернет-ресурсу "ЕГРН-ДОКУМЕНТ". На наданому наданий Службою безпеки України до Державної міграційної служби України витягу відсутня будь-яка інформація, яка б свідчила щодо його приналежності до інтернет-ресурсу АС "российский паспорт", відсутня електронна адреса сайту, відсутнє пояснення, що позначає абревіатура "СПО СК: АС "российский паспорт", вказана як "источник информации", візуально витяг виглядає як сформований на комп`ютері за допомогою програми "Word". Сама назва системи: АС "российский паспорт" свідчить, що її адміністратором є компетентний орган російської федерації, а тому навряд чи компетентні органи інших держав мають до неї вільний доступ, а з огляду на Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" компетентні органи України позбавлені можливості офіційно звернутися до компетентних органів російської федерації;
зазначені у поясненні третьої особи рішення Верховного Суду щодо наявних доказів не є аналогічними, оскільки в обох провадженнях відповідачем або третіми особами були надані документи, що підтверджують наявність у особи громадянства іншої держави, а саме копії паспорта.
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Верховний Суд ухвалою від 09.08.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та встановив строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали від 09.08.2023 ОСОБА_1 через свого представника 19.08.2023 надіслав заяву про уточнення змісту позовних вимог та матеріали на усунення недоліків позовної заяви.
Верховний Суд ухвалою від 18.09.2023 відкрив провадження в адміністративній справі та призначив справу до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 02.10.2023.
Судове засідання, призначене на 02.10.2023, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Гончарової І.А. у відпустці. Справу було призначено до розгляду на 09.10.2023.
Суд під час судового засідання 09.10.2023 задовольнив клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи на 06.11.2023 із занесенням до протоколу судового засідання № 1991967.
Суд під час судового засідання 06.11.2023 усною ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання №2100505 частково задовольнив клопотання позивача та залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Державну міграційну службу України, у задоволенні решти вимог клопотання відмовив. Розгляд справи було відкладено на 11.12.2023.
Суд під час судового засідання 11.12.2023 усною ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання №2244303 задовольнив клопотання позивача про залишення без розгляду його клопотання про витребування документів. У розгляді справи було оголошено перерву до 05.02.2024.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Згідно із інформацією, зазначеною в паспорті громадянина України серії НОМЕР_2, свідоцтві про народження № НОМЕР_3, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Донецьк Донецької області та мав громадянство України.
31.01.2023 до Державної міграційної служби України надійшов лист Служби безпеки України від 31.01.2023 № 2/3/2-2316нт (вх. № 2177-23), в якому Служба безпеки України повідомила, що нею здобуто інформацію щодо добровільного набуття громадянином України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства російської федерації. Зокрема, Службою безпеки України було встановлено, що 25.06.2014 ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина російської федерації серії НОМЕР_1 . Також Служба безпеки України вказала, що у результаті перевірки дійсності паспорту громадянина російської федерації серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з використанням російського сервісу "ЕГРН-Документ" "Проверка паспорта гражданина рф", який отримує інформацію з актуальних баз мвс та фмс російської федерації, що постійно оновлюється, встановлено, що на цей час вищевказаний паспорт російської федерації серед недійсних не значиться. До вказаного листа було додано додатки: витяг з АС "российский паспорт" (на одному аркуші); протокол огляду (на двох аркушах), відповідно до якого співробітником Служби безпеки України провів огляд відкритої інформації на інтернет ресурсі "ЕГРН-ДОКУМЕНТ" (даний сервіс проводить пошук по актуальних базах "МВД" "ФМС" рф за посиланням :https://egrn-document.ru/proverka-pasporta та підтверджує дійсність чи недійсність паспортів російської федерації).
31.01.2023 Головою Державної міграційної служби України затверджено подання про втрату громадянства України ОСОБА_1 у зв`язку з добровільним набуттям останнім громадянства російської федерації. На обґрунтування подання зазначено вимогу пункту 1 частини першої статті 19 Закону України "Про громадянство України".
Затвердженню подання передував висновок начальника відділу з питань громадянства управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС у Донецькій області, підтриманий начальником управління питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС у Донецькій області та погоджений Т.в.о. начальника ГУ ДМС у Донецькій області, щодо наявності підстав для втрати громадянства України на підставі інформації, викладеної у листі Служби безпеки України від 31.01.2023 № 2/3/2-2316нт, згідно із якою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, добровільно набув громадянство російської федерації та має паспорт громадянина російської федерації серії НОМЕР_1 .
Згідно із інформацією, зазначеною в протоколі № 3 від 01.02.2023 Комісія при Президентові України з питань громадянства ухвалила: встановити, що оформлення поданих документів відповідає вимогам законодавства України, наявність підстав для втрати особою громадянства України підтверджено документально, а підстави, за наявності яких припинення особою громадянства України не допускається, відсутні; внести на розгляд Президента України пропозицію про задоволення подання про втрату громадянства України та вважати таким, що втратив громадянство України, ОСОБА_1 .
Голова Комісії при Президентові України з питань громадянства письмово направив на розгляд Президенту України пропозицію про припинення громадянства України внаслідок втрати стосовно десяти осіб разом із проектом Указу Президента України з цього питання. Зазначена пропозиція зареєстрована в офісі Президента України 04.02.2023 (вх. № 43/118-01).
04.02.2023 із посиланням на пункт 26 статті 106 Конституції України, статті 17,19 Закону України "Про громадянство України" Президент України видав Указ № 56/2023, яким постановив вважати такими, що втратили громадянство України, у тому числі (…) ОСОБА_1, 1964 року народження, уродженця та жителя міста Донецька.
Не погодившись із цим Указом у частині припинення громадянства України ОСОБА_1 1964 року народження, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх прав.
V. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД
Питання громадянства тісно пов`язані з проблемами забезпечення національної безпеки та запобігання злочинам.
Статтею 4 Конституції України встановлено, зокрема, що підстави припинення громадянства України визначаються законом.
Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство (частина перша статті 25 Конституції України).
Відповідно до пункту 26 статті 106 Конституції України Президент України приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначаються Законом України "Про громадянство України" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України "Про громадянство України").
Відповідно до статті 17 Закону Законом України "Про громадянство України" громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Підстави для втрати громадянства України регламентовано статтею 19 Закону України "Про громадянство України", згідно з пунктом 1 частини першої якої підставою для втрати громадянства України є добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатись із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.
Отже, припинення громадянства України внаслідок його втрати через активні дії повнолітньої людини, спрямовані на набуття громадянства іншої держави, не є позбавленням громадянства України. Можливість змінити громадянство України є гарантованою (частина перша статті 25 Конституції України, пункт 4 частини першої статті 2 Закону України "Про громадянство України").
Пунктом 3 частини першої статті 24 Закону України "Про громадянство України" визначено, що повноваження щодо підготовки подань про втрату особами громадянства України і разом із необхідними документами надсилання їх на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України "Про громадянство України" Президент України приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України.
Отже, Президент України має право видавати акти про прийняття до громадянства України та про припинення громадянства України.
Нормативно-правовим актом, який згідно із Законом України "Про громадянство України" визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України, є Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок).