ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 160/1872/21
адміністративне провадження № К/9901/45122/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №160/1872/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Божко Л.А., суддів - Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні на підставі наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №1088к від 24 грудня 2020 року;
- зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірах двох середньомісячних заробітних плат у сумі 42874 грн 02 коп.
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 31 грудня 2020 року по день фактичного розрахунку.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що відповідно до наказу Дніпропетровської обласної прокуратури №1088к від 24 грудня 2020 року позивача було звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Проте, під час розрахунку не було здійснено виплату вихідну допомоги при звільненні, яка передбачена статтею 44 КЗпП України.
3. Указував, що така виплата не передбачена Законом України "Про прокуратуру", проте якщо нормами спеціального закону не урегульовано таке питання, то у даних правовідносинах підлягають застосуванню норми КЗпП України.
4. Ураховуючи невиконання відповідачем обов`язку з виплати вихідної допомоги при звільненні вважав, що до відповідача мають бути застосовані наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні на підставі наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №1088к від 24 грудня 2020 року;
- зобов`язано Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірах двох середньомісячних заробітних плат у сумі 42874 грн 02 коп.;
- стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 31 грудня 2020 року по день фактичного розрахунку.
6. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що оскільки спеціальне законодавство, яким визначено порядок, умови, склад, розміри заробітної плати прокурорів, не урегульовує правовідносини, що пов`язані з виплатою вихідної допомоги при звільненні у випадку ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, то у такому разі застосуванню підлягають положення КЗпП України.
7. Також указав, що відповідно до частини другої статті 85 Закону України "Про прокуратуру", питання матеріально-побутового забезпечення та соціального захисту працівників органів прокуратури, не врегульовані цим Законом, визначаються Законом України "Про державну службу" та іншими законодавчими актами.
8. З огляду на викладене вирішив, що у спірних правовідносинах окрім статті 44 КЗпП України на позивача поширює свою дію частина четверта статті 87 Закону України "Про державну службу", відповідно до якої позивач має право на виплату вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
9. Суд першої інстанції констатував, що остаточний розрахунок з позивачем при звільненні проведено у день звільнення, проте без виплати вихідної допомоги при звільненні. Також, між сторонами відсутній спір про розмір належної до сплати позивачу вихідної допомоги при звільненні. З урахуванням наведеного дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 31 грудня 2020 року по день фактичного розрахунку.
10. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні на підставі наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №1088к від 24 грудня 2020 року;
- зобов`язано Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку в розмірі 21 437 грн 01 коп. з врахуванням всіх необхідних платежів до бюджету.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
11. Задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції зазначав, що Законом України "Про прокуратуру" не урегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. У той час, як статтею 44 КЗпП України урегульовано порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення працівника.
12. Вирішив, що ОСОБА_1 має право на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку (21 437 грн 01 коп.).
13. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд апеляційної інстанції указав, що Законом України "Про прокуратуру" не передбачена виплата вихідної допомоги при звільненні прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
14. Констатував, що саме з цих підстав відповідач при звільненні ОСОБА_1 не виплатив вихідну допомогу при звільненні, тобто вихідна допомога була оспорюваною сумою при звільненні ОСОБА_1 і тільки з набранням законної сили судовим рішенням, яким визнано протиправною невиплату вихідної допомоги, ця сума перестає бути оспорюваною.
15. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки відсутня вина Дніпропетровської обласної прокуратури щодо несвоєчасної виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 та наявний спір щодо виплати вихідної допомоги позивачу при звільненні, то відсутні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст касаційної скарги
16. Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції у грудні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 31 грудня 2020 року по день фактичного розрахунку.
17. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
18. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає, що суд апеляційної інстанції не урахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 серпня 2021 року у справі №640/9375/20, від 31 березня 2021 року у справі №640/25354/19, від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19, відповідно до яких якщо вихідну допомогу не було виплачено особі при звільненні, то є підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України, вимоги щодо якого є похідними від вимог про стягнення/нарахування вихідної допомоги.
19. Переконує, що оскільки відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку, то ураховуючи приписи статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, є обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Позиція інших учасників справи
20. 07 лютого 2022 року від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому відповідач зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому просить відмовити у її задоволенні та залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
21. 09 грудня 2021 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
22. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2021 року для розгляду справи №160/1872/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
23. Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
24. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі №160/1872/21 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
25. Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року закінчено підготовчі дії у цій справі; справу №160/1872/21 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
26. ОСОБА_1 з 28 липня 2008 року по 30 грудня 2020 року працював в органах прокуратури України, з 21 червня 2018 року - на посаді прокурора Широківського відділу Криворізької місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області, що підтверджується копією трудової книжки позивача.
27. Третьою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийнято рішення від 19 листопада 2020 року №42 Про неуспішне проходження позивачем атестації.
28. Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 24 грудня 2020 року №1088к ОСОБА_1 було звільнено з посади прокурора Широківського відділу Криворізької місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 закону України "Про прокуратуру" з 30 грудня 2020 року. Окрім того, у зазначеному наказі указано відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні виплати при звільненні.
29. Позивач вважаючи, що Дніпропетровська обласна прокуратура безпідставно не виплатила йому при звільнені вихідну допомогу, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
30. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).
32. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року касаційне провадження відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
33. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовну вимогу про стягнення на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, відмовив у задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, оскільки вважав, що у спірних правовідносинах відсутня вина Дніпропетровської обласної прокуратури щодо несвоєчасної виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 з огляду на те, що вихідна допомога є оспорюваною сумою і лише з набранням законної сили рішенням про її стягнення у відповідача з`являється обов`язок її виплатити.
34. Позивач у тексті касаційної скарги звертає увагу на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 серпня 2021 року у справі №640/9375/20, від 31 березня 2021 року у справі №640/25354/19, від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19, відповідно до яких якщо вихідну допомогу не було виплачено особі при звільненні, то є підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України, вимоги щодо якого є похідними від вимог про стягнення/нарахування вихідної допомоги.
35. Верховний Суд вважає такі висновки застосовними до спірних правовідносин та зазначає таке.