ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2024 року
м. Київ
справа №280/3131/22
адміністративне провадження № К/990/29555/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №280/3131/22
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди
за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року (головуючий суддя: Панченко О.М., судді: Іванов С.М., Чередниченко В.Є.).
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У травні 2022 року ОСОБА_1 пред`явив позов до ІНФОРМАЦІЯ_1, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення;
- зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 31 грудня 2018 року із застосуванням при нарахуванні й виплаті індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів";
- стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі: 10 000,00 грн.
16 серпня 2022 року Запорізький окружний адміністративний суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову:
- визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21 квітня 2016 року до 28 лютого 2018 року;
- зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21 квітня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, січень 2008 року;
- у іншій частині в задоволенні позову відмовив.
24 січня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 подав апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року.
Одночасно з цим, скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження, мотивувавши його пропуск такими причинами як уведення в Україні воєнного стану, залучення підрозділу до оборони Вітчизни, продовження дії карантину через COVID-19.
28 лютого 2023 року Третій апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху та надав скаржнику десятиденний строк для усунення її недоліків, а саме: - вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
18 березня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Скаржник мотивував причини пропуску процесуального строку уведенням в Україні воєнного стану, залученням їхнього підрозділу до оборони Вітчизни, продовженням дії карантину в Україні.
24 квітня 2023 року Третій апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, відповідно до якої:
- визнав неповажними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги, наведені ІНФОРМАЦІЯ_1 в поданому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення;
- відмовив у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення;
- відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на основі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд виходив з того, що скаржник не довів наявності поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.
У цьому контексті суд встановив, що рішення було складене 16 серпня 2022 року та вручене скаржнику 8 вересня 2022 року. На тлі цього суд вказав, що строк апеляційного оскарження, встановлений частиною першою статті 295 КАС України, сплив 15 вересня 2022 року, а строк, встановлений частиною другою статті 295 КАС України, сплив 10 жовтня 2022 року (з урахуванням положень частини шостої статті 120 КАС України). Натомість апеляційна скарга була подана 24 січня 2023 року, тобто після спливу строків, встановлених статтею 295 КАС України.
Відхиляючи доводи скаржника про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, суд виходив з того, що сам лише факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. У цьому контексті суд дійшов висновку, що апелянт не обґрунтував наявності обставин, які би підтверджували неможливість вчасно подати апеляційну скаргу.
З урахуванням цих обставин і міркувань суд констатував відсутність підстав для поновлення пропущеного апелянтом процесуального строку.
Не погоджуючись з указаною ухвалою апеляційного суду, ІНФОРМАЦІЯ_1 оскаржив її в касаційному порядку.
Скаржник просить Верховний Суд скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник покликається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права. Стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового й надмірно формального висновку про відсутність поважних причин, які зумовили пропуск ним строку для апеляційного оскарження.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримав 2 жовтня 2023 року.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
Третій апеляційний адміністративний суд визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження, дійшовши висновку, що скаржник не довів наявності обставин, які обумовили неможливість подання ним апеляційної скарги у встановлений законом строк.
Верховний Суд погоджується з цим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Статтею 44 КАС України закріплено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Отже, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання апеляційної скарги, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому останній повинен вчиняти усі необхідні дії для своєчасного звернення з належним чином оформленою апеляційною скаргою.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження судових рішень в кожній конкретній справі залежить від вказаних у відповідній заяві причин, підтверджених належними доказами. Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на апеляційне оскарження з поважних причин. Водночас суд може встановити наявність таких перешкод за умови подання відповідних доказів особою, яка пропустила процесуальний строк та клопоче про його поновлення.
Пункт 3 розділу VI КАС України (у редакції Закону України від 18 червня 2020 року №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)") передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.