ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2024 року
м. Київ
справа №500/1216/23
адміністративне провадження № К/990/37966/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Коваленко Н.В., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матералами у касаційній інстанції адміністративну справу № 500/1216/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023, ухвалену у складі колегії суддів: головуючої судді Судової-Хомюк Н.М., суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 03.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо нарахування йому пенсії за віком згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки;
зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області провести нарахування призначеної йому пенсії за віком згідно із Законом №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України виходячи із заробітної плати за 2020-2022 роки;
зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області компенсувати втрати недонарахованої частини пенсії.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував протиправністю дій ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо нарахування йому пенсії за віком згідно із Законом № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки, оскільки до цього призначення пенсії за віком, він отримував пенсію за вислугу років згідно із пунктом "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII), відтак у цьому випадку має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший в межах одного закону, у зв`язку із чим при призначенні йому пенсії за віком з 11.01.2023 згідно із Законом № 1058-IV має враховуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки.
2. Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 20.06.2023 частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 18.01.2023 №961160123878 в частині застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки для обчислення ОСОБА_1 розміру пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV;
зобов`язав ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, застосовуючи показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2020, 2021, 2022 роки;
у задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.10.2023, з урахуванням ухвали цього ж суду від 13.11.2023 про виправлення описки в постанові суду апеляційної інстанції, скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове судове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. 09.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 - залишити в силі.
5. Верховний Суд ухвалою від 29.11.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області, де з 11.02.2013 по 10.01.2023 отримував пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону №1788-XII.
11.01.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 18.01.2023 №961160123878 ОСОБА_1 за вказаною вище заявою з 11.01.2023 призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, при обчисленні якої застосовано показники середньої заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2014-2016 роки. Пенсію за віком позивачу призначено в розмірі 3620, 46 грн; страховий стаж - 42 роки 10 місяців 07 днів.
Листом від 17.02.2023 ГУ ПФУ в Тернопільській області повідомило позивача, що з 11.02.2013 йому була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1058-IV з урахуванням норм Закону №1788-XII. Також у цьому листі зазначено, що з 11.01.2023 на підставі поданої заяви ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
У цьому листі також вказано, що оскільки пенсія ОСОБА_1 уже призначалась раніше, тому при переході на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2014-2016 роки) - 6186, 32 грн.
ОСОБА_1, не погодившись з такими діями відповідача щодо обчислення розміру його пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2014-2016 роки, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що при зверненні із заявою до ГУ ПФУ в Тернопільській області після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, позивач набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону №1058-IV, оскільки за таким призначенням він звернувся вперше у січні 2023 року. Відтак при обчисленні розміру пенсійної виплати відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України мав застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020-2022 роки, як того вимагає частина друга статті 40 Закону №1058-ІV.
8. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що при переведенні позивача з пенсії за віком, призначеної за іншим законом на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком, оскільки в цьому випадку мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, врахувавши при цьому осучаснення пенсії, запроваджене із прийняттям Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Касаційна скарга позивача мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування положень статті 40 Закону №1058-IV у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, Верховного Суду України від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а та Верховного Суду від 22.02.2018 у справі №310/3774/17, від 14.09.2018 у справі №127/18159/17, від 26.03.2019 у справі № 335/13242/16-а, від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а, від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, від 29.03.2023 у справі №240/4170/19 щодо визначення показника середньої заробітної плати, який застосовується для обчислення розміру пенсії при перерахунку та виплаті пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, оскільки у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
11. Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
13. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.