ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 803/1087/18
адміністративне провадження № К/9901/68451/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 (суддя Сорока Ю.Ю.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 (головуючий суддя - Большакова О.О., судді - Глушко І.В., Макарик В.Я.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, третя особа - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), за участі третьої особи - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - третя особа, Міністерство), у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 06.06.2018 №0590999-1301-0319, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 10416,60 грн.
На обґрунтування зазначених позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення контролюючого органу прийняте з порушенням вимог, встановлених підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки середньоринкова вартість належного йому на праві власності автомобіля марки TOYOTA модель LAND CRUISER 200, 2016 року випуску, за даними офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України становить менше, ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 23.03.2018.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно, на підставі положень статті 267 ПК України, оскільки транспортний засіб, який належить позивачу, є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 30.07.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 06.06.2018 № 0590999-1301-0319.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що автомобіль позивача не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Відповідач, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заявник касаційної скарги, пославшись на положення статті 267 ПК України, доводить, що позивач є платником транспортного податку у 2018 році, оскільки його автомобіль є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.01.2019 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.02.2024 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 07.02.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачу на праві власності належав легковий автомобіль марки TOYOTA модель LAND CRUISER 200, об`єм двигуна 4461 куб. см, 2016 року випуску, дата першої реєстрації - 27.05.2016, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Управління прийняло податкове повідомлення-рішення від 21.03.2018 №1011293, яким позивачу визначило грошове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 25000 грн.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до ДФС України зі скаргою, за наслідками розгляду якої ДФС України рішенням від 29.05.2018 №7780/8/99-99-11-02-01-14 скасувала зазначене податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов`язання з транспортного податку за 2018 рік у сумі 14583,30 грн, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
На підставі вказаного рішення ДФС України контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.06.2018 №0590999-1301-0319, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 10416,60 грн., оскільки транспортний податок за 2018 рік за вказаний автомобіль повинен сплачуватися лише за період з січня по травень 2015 року, виходячи з дати першої реєстрації цього автомобіля - 27.05.2016.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 ПК України введено новий транспортний податок.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України).
Водночас, 24.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20.12.2016 №1791-VIII, що набрав чинності 01.01.2017 (далі - Закон №1791-VIII), яким внесено зміни у ПК України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.