ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 803/1598/16
адміністративне провадження № К/9901/69170/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 (суддя Денисюк Р.С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 (головуючий суддя - Коваль Р.Й., судді - Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), у якому просила визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції від 30.06.2016 №160732-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 25000,00 грн.
На обґрунтування зазначених позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення контролюючого органу суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Вважає, що транспортний податок необхідно застосовувати, відповідно до рішення селищної ради, з наступного бюджетного періоду. Позивач зазначає про відсутність у неї обов`язку сплачувати транспортний податок, оскільки середньоринкова вартість автомобіля є меншою, ніж встановлена законодавством для обчислення податку, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, на підставі положень статті 267 ПК України, оскільки транспортний засіб, який належить позивачу, є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 23.11.2016 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 30.06.2016 №160722-13.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 скасував постанову суду першої інстанції, в позові відмовив повністю.
Верховний Суд постановою від 28.03.2018 скасував судові рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду справи, Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 26.07.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 30.06.2016 №160732-13.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що автомобіль позивача не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Відповідач не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заявник касаційної скарги, пославшись на положення статті 267 ПК України, доводить, що позивач є платником транспортного податку у 2016 році, оскільки, його автомобіль є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.01.2019 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.02.2024 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 07.02.2024.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу на праві власності належить автомобіль марки TOYOTA, LAND CRUISER 200, 2012 року випуску, об`ємом двигуна 4461 куб. см, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 . Дата першої реєстрації сього автомобіля - 21.08.2013.
Контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №160732-13, яким позивачу визначив податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 25000,00 грн.
Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення слугували відомості про платників транспортного податку, наявні в ІС "Податковий блок", що були отримані з ДФС України. До вказаного переліку платників транспортного податку на 2016 рік включено позивача, який згідно з інформації ДФС України, отриманої від Мінекономрозвитку, є власником автомобіля "Toyota, LAND CRUISER 200" з об`ємом двигуна 4461 куб. см, номерний знак НОМЕР_2 .
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 ПК України введено новий транспортний податок.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України).
Водночас, 24.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01.01.2016 (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у ПК України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.
Так, згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції Закону від 24.12.2015 №909-VIII) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.