ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 759/22719/20
провадження № 51-2467 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100080004406, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Первомайське Котовського району Республіки Молдова та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого:
1) вироком Васильківського міського суду Київської області від 11 вересня 2006 року за ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 135 КК України до покарання на підставі ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців;
2) вироком Васильківського міського суду Київської області від 17 грудня 2007 року за ч. 2 ст. 393 КК України до покарання на підставі ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;
3) вироком Ірпінського міського суду Київського області від 28 липня 2015 року за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого 29 січня 2018 року з місць позбавлення волі по відбуттю покарання;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.
Вирішено питання відносно речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 23 листопада 2020 року, приблизно о 02 год, за допомогою заздалегідь підготовленого ключа, проник до складського приміщення за адресою: АДРЕСА_2, звідки повторно, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_8 на загальну суму 17 000 грн, яким розпорядився на власний розсуд.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення щодо нього з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальністьта постановити рішення, яким перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 185 на ч. 2 ст. 185 КК України та зменшити покарання. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що судом першої і апеляційної інстанцій не було досліджено належним чином докази у цьому кримінальному провадженні, оскільки, на його думку, не було проникнення в складське приміщення, від якого у нього був ключ, у зв`язку з тим, що він працював разом з потерпілим і всередині перебували також спільні речі.
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу та вважали, що є всі підстави для її задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор під час касаційного розгляду вважала за необхідне касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи справу за апеляційною скаргою засудженого, в якій він оспорював правильність встановлення фактичних обставин, обґрунтовував недопустимість, на його думку, доказів винуватості за ч. 3 ст. 185 КК України, а також стверджував про відсутність в його діях кваліфікуючої ознаки ч. 3 ст. 185 КК України "проникнення до сховища", апеляційний суд в своєму рішенні навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засуджених.