ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2024року
м. Київ
справа № 148/1273/22
провадження № 51-4687 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 та прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційного суду, на вирок Вінницького апеляційного суду від 22 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020180000199, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Сугаки Могилів-Подільського району Вінницької області та жителя АДРЕСА_1, такого, що в силу ст. 89 КК України, судимостей немає,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 лютого 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Вироком Вінницького апеляційного суду від 22 травня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 скасовано через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Визнано ОСОБА_7 винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Зараховано строк попереднього ув`язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку апеляційного суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 20 липня 2022 року, приблизно о 15 год, будучи достовірно обізнаним, що на території України оголошено воєнний стан, перебуваючи в будинку АДРЕСА_1, на запрошення ОСОБА_8, маючи намір направлений на таємне заволодіння майном, розуміючи, що потерпіла, яка в той час перебувала разом з ним в кімнаті, за його діями не спостерігає, підійшов до столу та таємно викрав майно належне їй на загальну суму, відповідно до висновка експерта, 627,80 грн, після чого почав прямувати до виходу з будинку. Проте, потерпіла ОСОБА_8 виявивши зникнення майна зі столу, почала кричати засудженому ОСОБА_7 про його повернення, на яке останній не реагував та пришвидшивши хід покинув приміщення будинку, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Стверджує, що судом апеляційної інстанції при розгляді даного кримінального провадження були порушені вимоги кримінального процесуального закону та неправильно зроблений висновок про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, з огляду на наявні в даному кримінальному проваджені докази, а також з урахуванням пояснень засудженого та потерпілої в суді апеляційної інстанції. Крім того, вважає, для усунення суперечностей про правильність кваліфікації дій ОСОБА_7, необхідно було провести слідчий експеримент за участі останнього та потерпілої, проте вона відмовилась від його проведення, у зв`язку з чим, не можна дійти беззаперечного висновку, на думку захисника, про правильність кваліфікації дій засудженого саме за ст. 186 КК України, а тому суд першої інстанції правильно кваліфікував його дії за ст. 185 КК України, призначивши покарання, яке відповідає вимогам статей 50, 65 КК України. Про правильність висновків місцевого суду підтвердила і сама потерпіла під час апеляційного розгляду.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційним судом при розгляді кримінального провадження були порушені вимоги ст. 420 КПК України, оскільки як вбачається з резолютивної частини вироку апеляційного суду ним були допущені протиріччя. Так, скасовуючи вирок суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив в резолютивній частині про залишення в решті вироку місцевого без змін, тобто апеляційним судом було скасовано вирок місцевого суду і повністю і частково, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону. Крім того, вироком апеляційного суду не було вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Захисник ОСОБА_6 підтримала свою касаційну скаргу та частково підтримала доводи, наведені у касаційній скарзі прокурора. Вважала, що вирок апеляційного суду необхідно скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Під час касаційного розгляду прокурор підтримала касаційну скаргу прокурора та частково просила задовольнити касаційну скаргу захисника, скасувати вирок апеляційного суду з підстав невідповідності його вимогам ст. 420 КПК України та направити кримінальне провадження на новий розгляд у суд апеляційної інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_7 під час касаційного розгляду підтримав подану касаційну скаргу захисника з наведених в ній підстав, просив скасувати вирок апеляційного суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з приписами статті 412 КПК України істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За змістом частини 1 статті 408 КПК України апеляційний суд змінює вирок місцевого суду лише у передбачених цією нормою випадках, коли при цьому не погіршується становище обвинуваченого, та скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках, передбачених частиною 1 статті 420 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Отже, вирок апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, як це передбачено ст. 370 КПК України, а його зміст має відповідати вимогам ст. 374 цього Кодексу.