ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 728/1319/22
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4823/596/23
Провадження № 51 - 5611 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7
у режимі відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021270310000503 від 08 грудня 2021 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Халимонове Бахмацького району Чернігівської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 286-1 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката
ОСОБА_7 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 06 вересня
2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 травня
2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 286-1 ч. 1 КК України із застосуванням
ст. 69 ч. 1 КК України до покарання у виді виправних робіт на строк 2 роки з відрахуванням 20% із його заробітку в дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Запобіжний захід ОСОБА_6 не обирався.
Ухвалено стягнути зі ОСОБА_6 : - на користь потерпілої ОСОБА_8
45 000 гривень на відшкодування моральної шкоди та 10 000 гривень витрат на правничу допомогу; - на користь держави 9 953 гривні 92 копійки процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 07 грудня 2021 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки "Chevrolet Aveo" з державним номерним знаком НОМЕР_1, рухаючись по вул. Тиницькій у м. Бахмач Ніжинського району Чернігівської області зі сторони с. Тиниця Ніжинського району Чернігівської області у напрямку центру міста поблизу домогосподарства № 16 порушив вимоги пунктів 12.2 (у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги), 12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди)Правил дорожнього руху, внаслідок чого допустив наїзд на велосипедистку ОСОБА_8 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задоволено, апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 у частині призначення покарання та вирішення цивільного позову скасовано, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 за ст. 286-1 ч. 1 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 4 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з часу його фактичного затримання в порядку виконання вироку.
Ухвалено стягнути зі ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 6 715 гривень 71 копійку на відшкодування матеріальної шкоди, 45 000 гривень моральної шкоди та 17 000 гривень витрат на правничу допомогу.
У решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Указує на те, що суд першої інстанції не виключив з обвинувачення порушення ОСОБА_6 п. 12.4 Правил дорожнього руху, хоча у мотивувальній частині дійшов до висновку про те, що обвинувачення в цій частині не знайшло свого підтвердження, а суд апеляційної інстанції, зазначивши про необхідність виключення з обвинувачення порушення ОСОБА_6 п. 12.4 Правил дорожнього руху, не сформулював обвинувачення, визнане судом доведеним, та не прийняв відповідного рішення. Зазначає, що апеляційний суд не звернув увагу на недопустимі докази, а саме протокол слідчого експерименту від 13 липня
2022 року зі ОСОБА_6, в якому містяться виправлення відстані щодо видимості велосипедиста в момент появи його в полі зору водія автомобіля ОСОБА_6, та висновку повторної судової інженерно-транспортної експертизи від 15 березня 2023 року № СЕ-19/125-23/2007-ІТ, як похідного доказу відповідно до доктрини "плодів отруйного дерева", на які суд першої інстанції послався у вироку на підтвердження винуватості ОСОБА_6 . Вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно стягнув зі ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 матеріальну шкоду, а не зі страхової компанії. Указує на те, що апеляційний суд належним чином не мотивував визнання покарання, призначеного ОСОБА_6 судом першої інстанції, занадто м`яким, при цьому не визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне часткове відшкодування заподіяної шкоди обставинами, які пом`якшують покарання.
Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги та просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника
необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за
ст. 286-1 ч. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги про недопустимість протоколу слідчого експерименту від 13 липня 2022 року зі ОСОБА_6 та висновку повторної судової інженерно-транспортної експертизи від 15 березня 2023 року № СЕ-19/125-23/2007-ІТ є безпідставними.
Суд першої інстанції дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на підтвердження винуватості ОСОБА_6 на дані, які містяться в протоколі слідчого експерименту від 13 липня 2022 року, в ході якого на місці було відтворено обставини дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_6 .
Зазначену слідчу дію проведено та результати оформлено з дотриманням вимог статей 104, 105, 106, 240 КПК України уповноваженою особою - слідчою СВ ВП
№ 1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_11, у присутності двох понятих, за участю ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7, спеціаліста та статиста. Всі учасники зазначені у протоколі і в ньому наявні всі їх підписи. Заяв та зауважень від учасників слідчої дії не надходило.
Допитана безпосередньо у суді слідча ОСОБА_11 дала показання про те, що вона допустилася технічної помилки і вказала відстань від передньої частини автомобіля до велосипедиста 0,42 метри замість правильних 42 метри. Після чого, виявивши таку помилку, вона коректором закреслила цифру "0". Крім того, у постанові про призначення судової інженерно-транспортної експертизи вона неправильно зазначила у вихідних даних момент появи велосипедиста в полі зору водія 60 метрів, замість 42 метри.
Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які були понятими під час слідчого експерименту, у суді підтвердили обставини проведення слідчого експерименту та зазначили, що відстань від автомобіля до моменту появи велосипедиста в полі зору становила
30-40 метрів.
У зв`язку з наведеними обставинами за клопотанням прокурора ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2023 року було призначено повторну судову інженерно-транспортну експертизу.
Згідно з висновком повторної судової інженерно-транспортної експертизи від
15 березня 2023 року № СЕ-19/125-23/2007-ІТ з технічної точки зору дії водія автомобіля марки "Chevrolet Aveo" ОСОБА_8 не відповідали вимогам п. 12.3 з урахуванням п. 1.10 Правил дорожнього руху.
Суд першої інстанції безпосередньої дослідив зазначені докази на предмет допустимості та дійшов до обґрунтовано висновку про відсутність підстав для визнання їх недопустимими, визнавши, що в зазначеному протоколі слідчого експерименту мала місце технічна описка.
Крім того, в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 не оскаржував допустимість протоколу слідчого експерименту від 13 липня 2022 року зі ОСОБА_6 та висновку повторної судової інженерно-транспортної експертизи від 15 березня 2023 року
№ СЕ-19/125-23/2007-ІТ.
Доводи захисника ОСОБА_7 про суворість призначеного ОСОБА_6 покарання судом апеляційної інстанції є необґрунтованими.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Статтею 69 ч. 1 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст. ст. 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.