ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 761/38886/19
провадження № 61-3267св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Лідовця Р. А., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради;
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савченка Віктора Івановича на постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023рокуу складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року керівник Київської місцевої прокуратури № 10 діючи в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації, визнання спадщини відумерлою.
Позовна заява керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка була власником квартири АДРЕСА_1, однак спадкова справа після її смерті не заводилася, спадкоємці у встановлений законом строк із заявами про прийняття спадщини не зверталися, а відтак наявні підстави для визнання зазначеної квартири відумерлою спадщиною в порядку статті 1277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року у справі № 761/37602/15 було задоволено заяву Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради, заінтересована особа - Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, про визнання спадщини відумерлою, визнано вказану квартиру відумерлою спадщиною та передано у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Однак постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року вказане рішення суду було скасовано, а заяву залишено без розгляду, оскільки 16 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 16 березня 2016 року, укладеного між ним та ОСОБА_2 . Тобто існує спір про право на спадкове майно, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
При цьому у ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру виникло на підставі договору купівлі-продажу від 17 жовтня 2001 року, укладеного між ним та ОСОБА_4, зареєстрованого товарною біржою "Народна" (далі - ТБ "Народна") за № А2001/0228. Відповідно до пункту 2 цього договору відчужувана квартира належить продавцю ( ОСОБА_4 ) на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голуб Л. А. 27 грудня 1996 року за реєстровим № 1151.
Згідно листа Київського державного нотаріального архіву від 29 серпня 2017 року № 1402/01-21 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голуб Л. А. документи нотаріального діловодства на державне відповідальне зберігання не передавав.
В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42014100100000400, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 358, частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України), за наслідками допиту колишнього президента ТБ "Народна" ОСОБА_5, було встановлено, що він упродовж 2015-2016 років, використовуючи бланки документів та печатки ТБ "Народна", виготовляв фіктивні правоустановчі документи на нерухоме майно, у тому числі і на квартиру АДРЕСА_1 на замовлення, за що отримував грошову винагороду.
Також в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12016100100004473, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, був допитаний ОСОБА_2, який пояснив, що він не мав права власності на спірну квартиру, не знайомий з ОСОБА_1, під час продажу спірної квартири присутнім не був, за будь-якими довідками до Київського міського бюро технічної інвентаризації чи ЖЕК "Златоустівська" не звертався.
Отже договір купівлі-продажу від 17 жовтня 2001 року було укладено з порушенням статей 47, 48, 59, 225, 227 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року № 1540-VI (далі - ЦК УРСР 1963 року) і має бути визнаний судом недійсним.
Оскільки ОСОБА_4 не був законним власником спірного майна, однак незаконно розпорядився цим майном шляхом передачі його у власність ОСОБА_2, який, у свою чергу, не був продавцем спірної квартири та не оформлював договору купівлі-продажу квартири від 16 березня 2016 року, то цей договір не міг бути достатньою підставою для реєстрації права власності на спірну квартиру і також підлягає визнанню недійсним, а державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 - скасуванню відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
З огляду на те, що рішення суду про визнання спадщини відумерлою було скасовано, то наявні підстави для визнання її відумерлою в рамках цього судового провадження.
Поважність причин пропуску позовної давності позивач обґрунтовував тим, що про порушення прав йому стало відомо лише 13 листопада 2016 року, після набрання законної сили рішення суду у справі № 761/37602/15-ц та під час його реального виконання. Київська міська рада не могла дізнатись про порушення своїх інтересів раніше, оскільки не була стороною оспорюваних правочинів. Крім того, необхідність у визнанні оспорюваних договорів недійсним виникла лише після винесення постанови Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року, якою було скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року у справі № 761/37602/15.
Враховуючи викладене, керівник Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради просив:
- визнати поважними причини пропущення позовної давності та поновити йому строк для пред`явлення позову;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17 січня 2001 року, який укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зареєстрований ТБ "Народна" за № А2001/0228;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 16 березня 2016 року за № 144, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є. А.;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно від 16 березня 2016 року № 28772630, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 876832780000;
- визнати відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що складається з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 та передати її у власність територіальної громади міста Києва.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року позивача Київську місцеву прокуратуру № 10 замінено на його правонаступника - Шевченківську окружну прокуратуру міста Києва.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року у складі судді Мальцева Д. О. у задоволенні позову керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірна квартира, яка увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_3, за відсутності спадкоємців, мала перейти у власність територіальної громади міста Києва. При цьому ОСОБА_4 не був законним власником спірного майна та не мав достатнього обсягу повноважень для відчуження спірної квартири ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 17 жовтня 2001 року. Оскільки цей договір суперечить положенням статей 47, 48, 59 225, 227 ЦК УРСР 1963 року, тому наявні підстави для визнання його недійсним.
Відповідач ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру також не набував та не мав, не був продавцем спірної квартири та договір купівлі-продажу від 16 березня 2016 року № 144 не укладав, а відтак цей договір суперечить положенням статті 203 ЦК України, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним.
Зазначеними договорами порушуються майнові права територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради і позивачу стало відомо про це порушення 07 квітня 2016 року під час внесення відомостей до ЄРДР за № 12016100100004473 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України. Однак прокурор звернувся до суду з вказаним позовом 02 жовтня 2019 року, тобто з пропуском трирічної позовної давності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задоволено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання угод недійсними, скасування державної реєстрації, визнання спадщини відумерлою задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 17 січня 2001 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, зареєстрований ТБ "Народна" за № А2001/0228. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 16 березня 2016 року за № 144, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є. А. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно № 28772630 від 16 березня 2016 року, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 876832780000. Визнано спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що складається з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 відумерлою та передано її у власність територіальної громади міста Києва. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що сам факт внесення 07 квітня 2016 року відомостей до ЄРДР не може свідчити про те, що майно, яке зареєстроване за третіми особами, незаконно вибуло з власності територіальної громади міста Києва та позивач мав можливість дізнатися про таке вибуття саме з цієї дати.
Про порушення прав територіальної громади міста Києва та протиправність договору купівлі-продажу квартири від 16 березня 2016 року № 144, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, прокурору стало відомо починаючи з 22 лютого 2017 року, а саме з відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації від 22 лютого 2017 року, показань ОСОБА_2 від 24 лютого 2017 року та ОСОБА_5 від 02 березня 2017 року, висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 31 травня 2017 року №8-4/724, яким встановлено підроблення ОСОБА_5 договору купівлі продажу квартири від 17 жовтня 2001 на бланку ТБ "Народна".
27 вересня 2019 року прокурор повідомив Київську міську раду про порушення прав територіальної громади міста Києва та про намір звернутися з цим позовом
Відтак Київській міській раді стало відомо про порушення прав територіальної громади міста Києва саме з 27 вересня 2019 року, а прокурор звернувся до суду з позовом 02 жовтня 2019 року, тобто в межах трирічної позовної давності.
Оскільки договір купівлі-продажу від 17 січня 2001 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зареєстрований ТБ "Народна" за № А2001/0228, суперечить положенням статей 47, 48, 59 225, 227 ЦК УРСР 1963 року, а договір купівлі-продажу квартири від 16 березня 2016 року № 144, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суперечить положенням статті 203 ЦК України, то наявні підстави для визнання їх недійсними, як таких, що не відповідають вимогам закону.
Зазначеними договорами порушуються майнові права позивача, а саме територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, і враховуючи відсутність спадкоємців після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, наявні встановлені законом підстави для визнання спадщини, що складається з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, відумерлою та передачі цієї квартири у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Савченко В. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18) та № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (провадження № 14-364цс19), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17 (провадження № 12-119гс19), а також - не дослідив зібрані у справі докази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду міста Києва.
01 червня 2023 року справа № 761/38886/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Савченка В. І. мотивована тим, що для визначення початку перебігу позовної давності слід враховувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися держава в особі уповноваженого органу.
Висновки апеляційного суду про звернення позивача до суду в межах трирічної позовної давності ґрунтуються лише на доводах прокурора, що він дізнався про порушене право територіальної громади з 22 лютого 2017 року, надавши на підтвердження цього певні документи, натомість суд не дав будь-якої правової оцінки доводам відповідача з підтвердженням іншими доказами, що прокурор міг довідатися про порушення прав територіальної громади міста Києва щонайменше з 07 квітня 2016 року.
В матеріалах справи відсутній запит прокурора до Київського міського бюро технічної інвентаризації про надання інформації щодо реєстрації права власності на спірну квартиру, і зі змісту позовної заяви, апеляційної скарги та інших матеріалів справи неможливо встановити, в ході якого кримінального провадження направлявся цей запит.
В даному випадку прокурор міг направити такий запит до Київського міського бюро технічної інвентаризації відразу після внесення 07 квітня 2016 року відомостей до ЄРДР за № 12016100100004473 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, тому саме з цієї дати розпочався перебіг позовної давності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Києва подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду та на які посилається заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до цієї справи, що згідно з пунктом 5 частини першої статті 396 ЦПК України є підставою для закриття касаційного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 14 жовтня 1999 року Радянською районною адміністрацією, записаного у реєстрову книгу за № 870/3467, ОСОБА_3 була власником квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с.65)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (т.1 а.с.67).
Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася, спадкоємці за заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину не зверталися, що підтверджено інформаційними довідками зі Спадкового реєстру від 22 серпня 2019 року, листом Першої київської державної нотаріальної контори від 23 серпня 2019 року (т.1 а.с.68-70).
16 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є. А., зареєстрований в реєстрі за № 144, за яким ОСОБА_1 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.75-77).
На підставі цього договору державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є. А. 16 березня 2016 року здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначену квартиру (т.1 а.с.71).
При цьому у ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру виникло на підставі договору купівлі-продажу від 17 жовтня 2001 року, укладеного між ним та ОСОБА_4, зареєстрованого ТБ "Народна" за № А2001/0228. Відповідно до пункту 2 цього договору відчужувана квартира належить продавцю ( ОСОБА_4 ) на підставі договору купівлі-продажуквартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голуб Л. А. 27 грудня 1996 року за реєстровим № 1151, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації і записаного у реєстрову книгу № 22д за реєстровим № 48353 (т.1 а.с.72-73).
За інформацією Київського міського бюро технічної інвентаризації від 22 лютого 2017 року квартира АДРЕСА_1 на праві власності була зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 14 жовтня 1999 року, реєстраційна справа на квартиру в архіві бюро не формувалася у зв`язку з відсутністю замовлень з 01 червня 2010 року.
Листом Київського державного нотаріального архіву від 29 серпня 2017 року № 1402/01-21 Київська місцева прокуратура № 10 була повідомлена про те, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голуб Л. А. не передавав документи нотаріального діловодства на державне відповідальне зберігання (т.1 а.с.78).