ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 301/431/20
провадження № 61-16518св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Сілан",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сілан" на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2021 року у складі судді Пітерських М. О. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Фазикош Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сілан" (далі - ТОВ "Сілан") звернулося до суду за позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 14 травня 2002 року між ОСОБА_1 (як орендодавцем) та ТОВ "Сілан" в особі директора ОСОБА_2 (як орендарем), було укладено договір оренди дробильно-сортувального комплексу № 1.
Відповідно до умов вищевказаного договору орендодавець зобов`язується передати в оренду та оперативне управління орендарю майно (техніку) - дробильно-сортувальний комплекс (ДСУ-30), що складається з: загрузочного бункера із конвеєром (1 агрегат); дробилки щокової (1 агрегат); дробилки конусної (1 агрегат); грохотно-сортувального пристрою (1 агрегат); конвеєру (5 агрегатів, у тому числі запасний).
Згідно з акту приймання-передачі (без дати) орендодавець передав, а орендар прийняв вищевказану техніку.
Позивач вважав, що вказаний договір оренди від 14 травня 2002 року є незаконним, спрямований виключно на заволодіння майном ТОВ "Сілан", у зв`язку із чим підлягає визнанню недійсним згідно з положеннями статті 48 ЦК Української РСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Зазначав, що договір оренди від 14 травня 2002 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Сілан" не укладався та ніколи не виконувався. В обліку документах ТОВ "Сілан" не відображено жодних нарахувань за вказаним договором. Обладнання, яке начебто передано ОСОБА_1 в оренду, належить ТОВ "Сілан" на праві власності та використовується товариством у господарській діяльності, обліковується на його балансі.
Зі змісту оспорюваного договору оренди від 14 травня 2002 року вбачається, що він укладений між ОСОБА_1, як орендодавецем, та ТОВ "Сілан", в особі директора ОСОБА_2, як орендарем. Однак, відповідно до інформації, наданої 24 грудня 2019 року Головним управлінням статистики у Закарпатській області, станом на дату укладення договору оренди від 14 травня 2002 року в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) керівником ТОВ "Сілан" був ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_2 став керівником ТОВ "Сілан" лише 21 жовтня 2010 року, про що було внесено запис № 13131070005000342 про зміну керівника. Отже, ОСОБА_2, не міг діяти від імені ТОВ "Сілан" та укладати будь-які договори. Крім того, печатка ТОВ "Сілан" знаходилася в діючого на той час керівника ОСОБА_3 . Тобто ОСОБА_2 не був представником, не був керівником ТОВ "Сілан", не мав жодних підстав та повноважень діяти від імені товариства, тому фактично волевиявлення товариства щодо укладення оспорюваного договору було відсутнє, що свідчить про невідповідність договору оренди вимогам законодавства. Жодних дій чи виконання такого договору з боку товариства ніколи не вчинялося, укладення договору оренди товариством в особі уповноваженого органу не схвалювалося.
Крім того, наявні правові підстави для визнання такого договору недійсним у порядку статті 232 ЦК України 2004 року, як такого, що спрямований на незаконне заволодіння майном товариства із настанням відповідних правових наслідків.
Позивач вказував, що умова договору оренди від 14 травня 2002 року в частині оплати за вимогою орендодавця не відповідає положенням законодавства, яке діяло на той час, а також звичаям ділового обороту для такого виду договорів. Так, ціна договору визначена з податком на додану вартість (далі - ПДВ), тоді як орендодавець не є платником такого податку згідно з положень діючого законодавства.
Договір оренди від 14 травня 2002 року, а також долучений до нього акт приймання-передачі є підробленими. Про існування таких документів ТОВ "Сілан" стало відомо при ознайомленні з матеріалами справи № 301/2824/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Сілан" про стягнення боргу за договором оренди від 14 травня 2002 року, який пред`явлений ним лише у листопаді 2019 року. До цієї дати ОСОБА_1 ніяких вимог про стягнення заборгованості за договором оренди від 14 травня 2002 року до ТОВ "Сілан" не заявляв.
Позивач вважав, що перебіг позовної давності необхідно обчислювати з грудня 2019 року, коли він дізнався про порушення свого права та інтересу, тому строк для подання позовної заяви про визнання договору оренди від 14 травня 2002 року недійсним не пропущений.
Вищевказані порушення можуть свідчити про наявність під час укладення договору оренди від 14 травня 2002 року зловмисної домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка спрямована на незаконне заволодіння майном та активами ТОВ "Сілан" і зупинення господарської діяльності товариства, що є окремою підставою для визнання такого договору недійсним (частина перша статті 232 ЦК України).
Оспорюваним договором оренди від 14 травня 2002 року порушені права товариства, а саме недоторканість права власності та свобода підприємницької діяльності, а отже, у результаті визнання договору оренди від 14 травня 2002 року недійсним, права та інтереси товариства будуть відновлені.
Посилаючись на викладене, ТОВ "Сілан" просило суд визнати договір оренди дробильно-сортувального комплексу від 14 травня 2002 року № 1, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Сілан", недійсним з моменту його укладення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2021 року у задоволенні позову ТОВ "Сілан" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ "Сілан", суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для визнання оспорюваного договору оренди дробильно-сортувального комплексу від 14 травня 2002 року № 1 недійсним та недоведеності заявлених вимог. Належними та допустимими доказами доведено, що ОСОБА_2 з 08 травня 2002 року був прийнятий на роботу на посаду директора ТОВ "Сілан" на постійній основі. 14 травня 2002 року між ОСОБА_1 (як орендодавцем) та ТОВ "Сілан" в особі директора ОСОБА_2 (як орендарем), було укладено оспорюваний договір оренди. Вказаний договір відповідає вимогам статей 42, 44, 151, 153, 154 ЦК Української РСР, оскільки договір від імені ТОВ "Сілан" укладено уповноваженою особою - директором ОСОБА_2, що узгоджується як із вимогам статей 62, 64 ЦК Української РСР, так і положенням пункту 10.10. Статуту товариства.Тобто, зміст правочину не суперечить цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особа, яка вчинила правочин, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності.
За клопотанням позивача у справі було проведено судово-технічну експертизу документів, за результатами проведення якої експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - ЛНДІСЕ), надано висновок від 17 вересня 2020 року № 9282, згідно з яким встановлення абсолютного часу виконання документів (давність виконання, час нанесення реквізитів документів) не проводилося через відсутність необхідної приладної бази, тому дослідження для вирішення питань № 1 та № 2 ухвали про призначення судово-технічної експертизи документів не можуть бути виконані (абзац 2 розділу "Дослідження"). Отже, обставин, які б свідчили про підробленість оспорюваного договору оренди, висновком експерта від 17 вересня 2020 року № 9282 не встановлено.
Посилання позивача на те, що експерти обраної ним експертної установи не могли провести експертизу через проведення відповідачем ламінування всіх аркушів тексту договору є безпідставними, оскільки у висновку експерта чітко зазначено, що встановлення давності виконання тексту договору та часу нанесення реквізитів документів не проводиться через відсутність в установі необхідної приладної бази, а не ламінування документів. При цьому, клопотань про призначення повторної експертизи або призначення експертизи іншому експерту чи експертній установі позивачем не заявлено. Водночас, під час огляду у судовому засіданні оригіналів договору оренди від 14 травня 2002 року та акту приймання-передачі обладнання, свідок ОСОБА_2 підтвердив як факт підписання договору та передачі обладнання у 2002 році, так і справжність свого підпису на вказаних документах.
Доводи позивача про те, що укладення спірного договору не було спрямовано на настання реальних правових наслідків, оскільки такий насправді сторонами не укладався у 2002 році та ніколи не виконувався, зокрема, орендодавець до 2019 року не звертався до товариства з вимогою про сплату орендної плати і така товариством жодного разу з 2002 року не сплачувалася, що є свідченням фіктивності договору, є безпідставними, так як згідно з пунктів 2.2., 4.4. договору оренди: строк його дії до 31 грудня 2022 року; розрахунки по договору проводяться за письмовою вимогою орендодавця відповідно до фактичного строку оренди майна. Отже, непред`явлення орендодавцем протягом 2002-2019 років вимоги до товариства про сплату орендної плати та непроведення товариством оплати за користування майном протягом вказаного періоду не суперечить закону та умовам договору і не свідчить про фіктивність договору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "Сілан" залишено без задоволення. Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2021 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що належними та допустимими доказами доведено, що ОСОБА_2 з 08 травня 2002 року був прийнятий на роботу на посаду директора ТОВ "Сілан" на постійній основі, а доводи позивача, що у ТОВ "Сілан" не було посади генерального директора і ОСОБА_3 був "простим директором", який не мав повноважень на призначення виконавчого директора та видачу довіреностей ОСОБА_2, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Доводи позивача про підробленість наказів про призначення ОСОБА_2 на посаду директора, довіреності на укладення ОСОБА_2 договорів та трудової книжки ОСОБА_2 не підтверджені належними й допустимими доказами.
Твердження позивача, що у ОСОБА_2 були відсутні повноваження на укладення 14 травня 2002 року оспорюваного договору, так як до 2010 року ОСОБА_2 займав посаду головного інженера ТОВ "Сілан", а не директора, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки на підтвердження цих обставин позивачем не надано доказів, а наявні докази, які спростовують це.
Щодо відсутності у матеріалах реєстраційної справи ТОВ "Сілан" відомостей про ОСОБА_2 як директора товариства станом на 14 травня 2002 року, про що вказував позивач, суд першої інстанції правильно вказав, що ця обставина не спростовує факту призначення ОСОБА_2 на посаду (виконавчого) директора товариства, оскільки згідно з Порядку державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 740 (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), такий не передбачав внесення до реєстру відомостей про виконавчого директора та інших осіб, які мають право на підставі виданої генеральним директором довіреності представляти інтереси товариства перед третіми особами чи укладати договори. Як вказаний Порядок, так і Закон України "Про господарські товариства" та Закон України "Про підприємства в УРСР" містили вимоги лише щодо державної реєстрації змін в установчих документах товариства. До реєстру вносилися відомості тільки про керівника товариства, який має право діяти від імені товариства на підставі Статуту без довіреності. Такою особою в ТОВ "Сілан" був генеральний директор ОСОБА_3, а ОСОБА_2, як директор товариства, який був призначений генеральним директором на посаду, у межах своїх повноважень, визначених пунктом 10.10. Статуту товариства, виконував делеговані йому генеральним директором повноваження.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що договір від імені ТОВ "Сілан" укладено уповноваженою особою - директором ОСОБА_2 . Укладення вказаного договору директором ОСОБА_2 відповідало вимогам статей 62, 64 ЦК Української РСР та положенням пункту 10.10. Статуту товариства. Отже, оспорюваний договір відповідає вимогам статей 42, 44, 151, 153, 154 ЦК Української РСР (який діяв на час укладення спірного договору), як щодо змісту, так і форми договору. Зміст правочину не суперечить цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особа, яка вчинила правочин, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Крім того, позивачем не доведено, що оспорюваний договір оренди є підробленим, що його текст виготовлено не у 2002 році, а значно пізніше. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року за клопотанням позивача призначено судову-технічну експертизу документів: вищевказаного оспорюваного договору та акту приймання-передачі, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ), на вирішення якої поставлено такі самі питання, що й у попередній експертизі. Згідно з висновку експертів від 24 травня 2023 року № 29823/22-34/17098/17099/23-34 відтиски печатки від імені ТОВ "Сілан" у договорі оренди та в акті приймання-передачі обладнання нанесені за допомогою друкуючого пристрою з кольоровим струминним способом друку, тобто вони є зображеннями відтиски печатки від імені ТОВ "Сілан", відповісти на інші поставлені питання не вдається можливим.
Разом з тим, положення статей 42, 44, 153, 154, 257 ЦК Української РСР, який діяв на час укладення спірного договору, які регламентують вимоги щодо змісту, форми та істотних умов договору оренди, не містили вимог щодо обов`язкового проставлення на договорі печатки товариства та не ставили питання дійсності укладеного договору в залежність від наявності на тексті договору печатки підприємства. Згідно з вимог діючого на час укладення договору оренди від 14 травня 2002 року законодавства, наявність або відсутність відбитку печатки суб`єкта господарювання на документі не створювало юридичних наслідків. Отже, наявність або відсутність печатки на договорі оренди майна не свідчить ні про підробленість договору, ні про його не відповідність вимогам закону, ні про його укладення чи не укладення, та не є підставою для визнання такого договору недійсним. Водночас, допитаний судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_2 під час огляду в судовому засіданні тексту договору оренди дробильно-сортувального комплексу від 14 травня 2002 року № 1 та акту приймання-передачі обладнання без дати до вказаного договору оренди, підтвердив, що він підписував вказані документи і наявні на них підписи, виконані від імені "директора Феєр М. С.", належать йому.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ "Сілан", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов товариства задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Іршавського районного суду Закарпатської області.Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року справу за позовом ТОВ "Сілан" до ОСОБА_1 про визнання договору оренди недійсним, за касаційною скаргою ТОВ "Сілан" на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 рокупризначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ "Сілан" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи, не врахували, що оспорюваний договір оренди не відповідає вимогам закону, оскільки підписаний від імені ТОВ "Сілан" особою, яка в порядку, визначеному Статутом товариства, не обиралася до виконавчого органу товариства, не набувала прав, визначених Статутом товариства, не мала повноважень діяти від імені товариства та вчиняти правочини, за якими товариство могло набувати цивільних прав і обов`язків. Оспорюваний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що також відповідає ознакам мнимої угоди. Оспорюваний договір укладений з метою штучного створення заборгованості у товариства та через процедуру її стягнення спрямований на незаконне заволодіння майном і активами товариства.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що ОСОБА_3 не обирався генеральним директором товариства відповідно до вимог пункту 10.5. Статуту товариства. Факту обрання генерального директора ТОВ "Сілан" суди не встановили, як і не встановили підстав набуття ОСОБА_3 компетенції та повноважень, передбачених Статутом товариства, для генерального директора. Тому обраний 29 березня 2001 року загальними зборами директором товариства ОСОБА_3 не мав повноважень призначати директором ТОВ "Сілан" ОСОБА_2 з 01 жовтня 2001 року, оскільки відповідно до положень пункту 10.3. Статуту товариства обрання директора належить до виключної компетенції Зборів учасників товариства.
Суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги доводи товариства про те, що у ОСОБА_2 були відсутні повноваження на укладення 14 травня 2002 року оспорюваного договору, так як до 2010 року ОСОБА_2 займав посаду головного інженера ТОВ "Сілан", а не директора. Видана ОСОБА_3 як генеральним директором довіреність ОСОБА_2 не погоджувалася учасниками товариства відповідно до вимог пункту 10.7. Статуту товариства. При цьому, ОСОБА_2 не скористався довіреністю від 08 серпня 2001 року № 1 при укладенні оспорюваного договору оренди, а підписав договір як директор товариства без будь-яких правових підстав. У зв`язку з цим посилання апеляційного суду на положення статей 62, 64 ЦК Української РСР та положення пункту 10.10. Статуту товариства не відповідає фактичним обставинами справи та вимогам закону.
Крім того, суди не врахували, що оригінальний примірник договору оренди дробильно-сортувального комплексу від 14 травня 2002 року № 1 та акт приймання-передачі обладнання до цього договору, які знаходилися лише у ОСОБА_1, вже у ході судового розгляду цієї справи були покриті ним плівкою (заламіновані), у зв`язку з чим піддалися термічній обробці.Ламінування оригіналів документів свідчать про те, що особа намагалася не зберегти докази, а навпаки прагнула унеможливити перевірку та надання технічною експертизою відповіді на питання про час виготовлення документів відносно дати вказаної у таких документах.З урахуванням стверджувальної позивачем обставини про те, що оспорюваний договір оренди не укладався у 2002 році, суди, з урахуванням поведінки відповідача з оригіналами документів, повинні були дійти до висновку, що більш вірогідними є аргументи позивача. Крім того наявні у справі два експертні висновки підтвердили, що зображення печатки ТОВ "Сілан" на документах зроблені шляхом друкування струменевим принтером, а не шляхом відтиску кліше печатки товариства.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з договором оренди дробильно-сортувального комплексу від 14 травня 2002 року № 1 між ОСОБА_1 (як орендодавцем) та ТОВ "Сілан" в особі директора ОСОБА_2 (як орендарем), укладено договір оренди дробильно-сортувального комплексу (ДСУ-30) (т. 1, а. с. 10-13).
Відповідно до предмету договору, орендодавець зобов`язався передати в оренду та оперативне управління орендарю майно (техніку) - дробильно-сортувальний комплекс (ДСУ-30), що складається з: загрузочного бункера із конвеєром (1 агрегат); дробилки щокової (1 агрегат); дробилки конусної (1 агрегат); грохотно-сортувального пристрою (1 агрегат); конвеєру (5 агрегатів, у тому числі запасний).
Згідно з із пункту 2.1. договору оренди сторони набувають прав та обов`язків за цим договором, а договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.
Строк дії договору - до 31 грудня 2022 року (пункт 2.2. договору).
Пунктом 4.1. договору встановлено, що орендна плата за оренду майна становить 1 000 (одну тисячу гривень 00 коп.) за місяць, у тому числі ПДВ.
Пунктом 4.4. договору визначено, що розрахунки по договору проводяться за письмовою вимогою орендодавця, відповідно з фактичним строком дії оренди комплексу ДСУ-30.
Згідно з акту приймання-передачі (без дати) орендодавець передав, а орендар прийняв вищевказану техніку (т. 1, а. с. 14).
Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 27 листопада 2019 року відкрито провадження у справі № 301/2824/19 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ "Сілан" про стягнення боргу за вказаним договором оренди (т. 1, а. с. 20).
Відповідно до пунктів 10.1., 10.5. Статуту ТОВ "Сілан": вищим органом управління товариства є збори учасників; збори учасників товариства обирають генерального директора строком на 5 років (т. 2, а. с. 179-189).
Тобто, відповідно до пункту 10.5. Статуту товариства вищий орган управління товариства - збори учасників обирають саме генерального директора товариства.
Згідно з Протоколу від 29 березня 2001 року № 1 проведено установчі збори засновників по створенню ТОВ "Сілан", на якому вирішено про створення товариства, визначення статутного фонду, підписано Установчий договір та затверджено Статут ТОВ "Сілан". На вказаних зборах директором ТОВ "Сілан" обрано ОСОБА_3 (т. 2, а. с. 193).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація ТОВ "Сілан" проведена 01 червня 2001 року (т. 1, а. с. 7-9).
Згідно з вказаного витягу, особою, яка обрана до органу управління юридичної особи та уповноважена представляти інтереси юридичної особи у правовідносинах з третіми особами або особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі, підписувати договори - зазначено ОСОБА_3 .
Пунктом 10.7. Статуту товариства передбачено, що генеральний директор без довіреності діє від імені товариства та самостійно вирішує наступні питання, у тому числі, видає довіреності.
Відповідно до пункту 10.10. Статуту товариства генеральний директор має право делегувати свої повноваження виконавчому директору, якого призначає своїм наказом.
Згідно з довіреності від 08 серпня 2001 року № 1 ТОВ "Сілан" в особі генерального директора ОСОБА_3., діючого на підставі Статуту товариства, довіряє ОСОБА_2 підписувати договори, пов`язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства (т. 2, а. с. 216).
Відповідно до штатного розкладу ТОВ "Сілан", затвердженого наказом директора від 01 жовтня 2001 року, до штату товариства з 01 жовтня 2001 року введено одну посаду - директора з окладом 690 грн (т. 2, а. с. 217). Про наявність посад директора і генерального директора у штаті товариства свідчить і копія наказу генерального директора ТОВ "Сілан" від 01 січня 2002 року № 1 (т. 1, а. с. 55).
Наказом генерального директора ТОВ "Сілан" ОСОБА_3 від 01 жовтня 2001 року № 1 ОСОБА_2 з 01 жовтня 2001 року призначено на посаду директора ТОВ "Сілан" згідно з укладеним із ним контрактом (т. 2, а. с. 232).
Наказом генерального директора ТОВ "Сілан" ОСОБА_3. від 08 травня 2002 року № 12 ОСОБА_2 прийнято на постійне місце роботи на посаду директора товариства відповідно до укладеного із ним контракту (т. 2, а. с. 231).
Згідно з трудової книжки НОМЕР_1, що заповнена на ім`я ОСОБА_2, 08 травня 2002 року ОСОБА_2 прийнятий на роботу в ТОВ "Сілан" на посаду директора, наказ від 08 травня 2002 року № 12, запис № 17.
20 вересня 2010 року ОСОБА_2 обраний генеральний директором ТОВ "Сілан", наказ від 20 вересня 2010 року № 3, запис № 18.
10 лютого 2015 року ОСОБА_2 звільнено з роботи за згодою сторін відповідно до статті 36 КЗпП України, наказ без дати, від 10 лютого 2015 року, запис № 20.
Оригінал трудової книжки ОСОБА_2 оглянутий судом першої інстанції, її копія приєднана до матеріалів справи (т. 2, а. с. 218-221).
Допитаний судом першої інстанції у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 зазначив, що, працюючи на посаді головного інженера відкрито акціонерного товариства "Закарпатнерудпром", 01 жовтня 2001 року був прийнятий за сумісництвом на посаду директора ТОВ "Сілан". Згодом, з 08 травня 2002 року був прийнятий на посаду директора ТОВ "Сілан" на постійній основі.
З 01 жовтня 2001 року з доходів, отриманих ОСОБА_2 від роботи у ТОВ "Сілан", відраховувалися страхові внески до Пенсійного фонду України. Вказана обставина підтверджується індивідуальною відомістю про застраховану особу - ОСОБА_2, копію якої приєднано до матеріалів справи, в якій зазначено, що з жовтня 2001 року (десятий місяць 2001 року) страхувальником - ТОВ "Сілан" код 31432108 - сплачено страхові внески з суми заробітку для нарахування пенсії - 690 грн, кількість днів стажу в місяці - 31. Сплата страхових внесків ТОВ "Сілан" (код 31432108) за застраховану особу - ОСОБА_2 проводилася до 2015 року (т. 2, а. с. 213-215).
За клопотанням позивача ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 02 червня 2020 року у справі призначено судово-технічну експертизу документів, на вирішення якої поставлено питання: 1. Чи відповідає давність виконання договору оренди дробильно-сортувального комплексу від 14 травня 2002 року № 1 та акт приймання-передачі обладнання без дати до договору оренди дробильно-сортувального комплексу від 14 травня 2002 року № 1, укладеного між ТОВ "Сілан" та ОСОБА_1, вказаній у договорі даті його укладення - 14 травня 2002 року? Коли такі документи були підписані сторонами та коли на ньому були нанесені печатки відносно дати 14 травня 2002 року? 2. Чи відповідає дата оригіналу договору оренди дробильно-сортувального комплексу від 14 травня 2002 року № 1 та акт приймання-передачі обладнання без дати, періоду часу нанесення на нього відтиску печатки(ок) підписантів?
Згідно з висновку експерта від 17 вересня 2020 року № 9282 (т. 2, а. с. 63-65) у Закарпатському відділенні ЛНДІСЕ та ЛНДІСЕ встановлення абсолютного часу виконання документів (давність виконання, час нанесення реквізитів документів) не проводиться через відсутність необхідної приладної бази, тому дослідження для вирішення питань № 1 та № 2 ухвали про призначення судово-технічної експертизи документів не можуть бути виконані (абзац 2 розділу "Дослідження"). Разом з тим у висновку експерт зазначив, що при дослідженні способу виконання відбитків печатки у наданих на дослідження документах, встановлено, що зображення відбитків круглої печатки ТОВ "Сілан" у договорі оренди дробильно-сортувального комплексу № 1 від 14 травня 2002 року та акті приймання-передачі обладнання без дати до договору оренди нанесені способом струминного друку за допомогою копіювально-множильної кольорової техніки. Цей спосіб нанесення зображення круглої печатки не відповідає способу нанесення відбитків печаток, які здійснюються еластичною (гумовою, фотополімерною) друкарською формою мастичного кліше.