1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 520/110/17

провадження № 61-6684св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (судді-доповідача), Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Одеська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи: ОСОБА_2, приватне підприємство "Торговий будинок "Начало",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного підприємства "Торговий будинок "Начало" на постанову Одеського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року Одеська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, правонаступником якої є ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, приватне підприємство "Торговий будинок "Начало" (далі - ПП "ТБ "Начало"), про приведення самочинно реконструйованого нежитлового приміщення у відповідність до технічного паспорту.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 є власником нежитлового приміщення - будівлі магазину АДРЕСА_1 . Одеська міська рада 05 липня 2016 року здійснила обстеження вказаного нежитлового приміщення, яке розташоване на землях комунальної власності, та встановила, що ОСОБА_3 здійснила його реконструкцію без проектної та дозвільної документації, що підтверджується відповідним актом І фотофіксацією. Вказувала, що спірна реконструкція є самочинним будівництвом, яке порушує права міської ради, як власника земельної ділянки, а також мешканців житлового будинку за вказаною адресою. Компетентні органи неодноразово зверталися до відповідача із заявами та розпорядженнями щодо приведення до попереднього стану самочинно реконструйованого приміщення, проте вони залишилися без належного реагування.

Одеська міська рада просила зобов`язати ОСОБА_3 власними силами і за власний рахунок привести самочинно реконструйоване нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорта, виготовленого комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради (далі - КП "БТІ" ОМР) станом на 26 березня 2008 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3 є власником нежитлового приміщення на АДРЕСА_1, за результатом обстеження якого орган місцевого самоврядування дійшов висновку про самочинну реконструкцію зазначеного об`єкта нерухомості, про що складено відповідний акт та виконана фотофіксація, прийняв розпорядження про приведення до попереднього стану самочинно реконструйованого приміщення. Водночас за результатом розгляд справи встановлено, що на спірному об`єкті проведено відповідні роботи (без порушення капітальних несучих конструкцій, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані), які не є самочинними; за висотою будівлі, конфігурацією зовнішніх стін, будівля магазину відповідає проектно-кошторисній документації на будівництво та технічному паспорту; за складом приміщень, площею, лінійними розмірами, висотою приміщень, за наявністю природного освітлення приміщення будівля магазину відповідає Державним будівельним нормам України. Будівельні роботи, виконані відповідачем, не є реконструкцією, тому не потребують дозвільних документів та не є самочинним будівництвом, отже, відсутні підстави для задоволення заявлених у справі вимог.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 червня 2019 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2018 року скасовано. Провадження у справі закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що розгляд цієї справи належить до компетенції адміністративного суду.

Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року касаційну скаргу Одеської міської ради задоволено. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 червня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що апеляційний суд помилково скасував рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2018 року і закрив провадження у справі, оскільки спір у справі, яка переглядається, був правильно розглянутий судом першої інстанції за правилами цивільного судочинства.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2022 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 як правонаступника відповідача ОСОБА_3 .

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, правонаступником відповідача у спірних зобов`язаннях є її син ОСОБА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено, рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову частково.

Зобов`язано ОСОБА_1, який є правонаступником ОСОБА_3, власними силами і за власний рахунок привести самочинно реконструйоване нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорта, виготовленого КП "БТІ" ОМР станом на 26 березня 2008 року.

Стягнено з ОСОБА_1, який є правонаступником ОСОБА_3, на користь Одеської міської ради судовий збір у загальній сумі 7 223,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що Одеська міська рада є власником земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт нерухомості, а за результатами обстеження цього нежитлового приміщення, яке проведено 05 липня 2016 року, встановлено факт самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, про що складено відповідний акт та виконана фотофіксація.

Так, ОСОБА_3 самочинно збудувала тамбур, який з`єднує спірне нежитлове приміщення з багатоквартирним (шістнадцятиповерховим) житловим будинком на АДРЕСА_1, на земельній ділянці, яка належить Одеській міській громаді, тому 26 липня 2016 року прийнято розпорядження про приведення до попереднього стану самочинно реконструйованого приміщення, яке вручене власнику цього приміщення 05 вересня 2016 року, проте таке розпорядження залишено без виконання. ОСОБА_3 без затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації та без необхідного дозволу проведено роботи з реконструкції приміщення шляхом встановлення перегородок на тильній стороні об`єкта, закладено віконний проріз і двері та з`єднано тильну сторону нежитлового приміщення з житловим шістнадцятиповерховим будинком. Фактичний план нежитлового приміщення не відповідає технічному паспорту, виданому КП "БТІ" ОМР.

Суд першої інстанції не врахував, що, звертаючись до суду з позовом, Одеська міська рада не мала наміру позбавляти власника нежитлового приміщення, а бажала привести це приміщення до попереднього стану відповідно до технічного паспорту, виданого КП "БТІ" ОМР. Заявник апеляційної скарги (Одеська міська рада)надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів своєї апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ПП "ТБ "Начало", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2018 року.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження постанови апеляційного суду

ПП "ТБ "Начало" посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17, від 15 травня 2020 року у справі № 813/1885/16, від 29 квітня 2020 року у справі № 742/1756/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц, від 23 травня 2018 року у справі № 727/6848/16-ц, Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 642/7110/15-ц, від 25 травня 2017 року у справі № 1512/3707/12, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14, від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно визнав проведені ремонтні роботи реконструкцією, що зроблені з порушенням закону, а будівлю - самочинною. Проведені ремонтні роботи не є реконструкцією та не підпадають під категорію будівельних робіт, які потребують оформлення дозвільних документів.

У 2015 році в належному відповідачу нежитловому приміщенні виникла пожежа, тому в цьому приміщенні були проведені ремонтні роботи без порушення капітальних несучих конструкцій, без зміни зовнішніх геометричних розмірів та фундаменту будівлі, без влаштування нових фундаменту та перекриття, здійснено відновлення вимощення навколо будівлі з метою недопущення розмивання або перезволоження ґрунту під фундаментом. Площа будівлі не збільшилася. Складені щодо власника спірного нежитлового приміщення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (за порушення будівельних норм) були скасовані. Проведені відповідачем роботи не потребують отримання будь-яких дозволів на виконання. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою висновок судово-будівельної експертизи від 12 жовтня 2018 року, який спростовує доводи позивача.

Позиція інших учасників справи

У червні 2023 року Одеська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зазначає, що позивач провела реконструкцію спірного нежитлового приміщення без проектної та дозвільної документації. Така реконструкція є самочинним будівництвом, яке порушує права власника земельної ділянки, оскільки наявність на землях комунальної власності самочинно реконструйованого об`єкта унеможливлює здійснення володіння, користування та розпорядження територіальною громадою м. Одеси земельною ділянкою, яка знаходиться під відповідним об`єктом. Крім того, внаслідок проведеної реконструкції порушено права мешканців будинку на АДРЕСА_1, зокрема, ОСОБА_2, яка неодноразово зверталася до органів місцевого самоврядування та правоохоронних органів з метою захисту своїх прав, оскільки через самочинну добудову тамбура були здійснені неодноразові спроби проникнути до її квартири, що зафіксовано компетентними органами.

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Провадження у суді касаційної інстанції

08 травня 2023 року ПП "ТБ "Начало" звернулося до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 23 травня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "ТБ "Начало" на постанову Одеського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року та витребував справу із суду першої інстанції.

20 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_3 за життя була власником нежитлового приміщення - магазину АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 03 лютого 2015 року, зареєстрованим реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 липня 2016 року.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 13 березня 2002 року Одеська міська рада передала в оренду ПП "ТБ "Начало" земельну ділянку площею 2 441 кв. м на АДРЕСА_1 за рахунок земель міста. Зазначена земельна ділянка надана у володіння і користування орендаря строком на 49 років (до 15 жовтня 2050 року) для експлуатації та обслуговування житлової будівлі.

Згідно з договором оренди від 15 лютого 2015 року ОСОБА_3 передала в оренду ПП "ТБ "Начало" нежитлові приміщення загальною площею 1 837,3 кв. м на АДРЕСА_1, які належать їй на підставі свідоцтва про право власності від 03 лютого 2015 року.

Представники Київської районної адміністрації Одеської міської ради 05 липня 2016 року провели обстеження зазначеного нежитлового приміщення, за результатами якого встановлено факт самочинної реконструкції зазначеного об`єкта нерухомості, про що складено відповідний акт та виконана фотофіксація.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_3 без затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації та без необхідного дозволу проведено роботи з реконструкції приміщення шляхом встановлення перегородок на тильній стороні об`єкта, закладено віконний проріз і двері та самочинно збудовано тамбур, який з`єднує це нежитлове приміщення з багатоквартирним (шістнадцятиповерховим) житловим будинком на АДРЕСА_1, на земельній ділянці, яка належить Одеській міській громаді в особі Одеської міської ради.

Київська районна адміністрація Одеської міської ради 26 липня 2016 року прийняла розпорядження № 478 про приведення до попереднього стану самочинно реконструйованого приміщення на АДРЕСА_1 .

Згідно з листом департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 13 червня 2016 року фактичний план нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 не відповідає технічному паспорту, виданому КП "БТІ" ОМР 31 січня 2008 року. Вказаним департаментом за результатом позапланової перевірки встановлено, що з тильної сторони спірне нежитлове приміщення з`єднується з шістнадцятиповерховим будинком. Під час перевірки ОСОБА_3 не було пред`явлено проектну документацію та дозвільні документи на виконання будівельних робіт з реконструкції за вказаною адресою. Встановлено, що ОСОБА_3 розпочато виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення зі зміною техніко-економічних показників без отримання права на виконання таких робіт. Зазначені обставини також підтверджуються актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів, складеним департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 04 листопада 2015 року.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 12 жовтня 2018 року № 18-1052 згідно з наданими на дослідження матеріалами справи, додатковою документацією та результатами обстеження приміщень будівлі магазину АДРЕСА_1 встановлено, що на об`єкті проведено роботи з перепланування зі зміною загальної, торгівельної (основної) та допоміжної площі за рахунок демонтажу та влаштування перегородок без порушення капітальних несучих конструкцій, заміни існуючих заповнень віконних та дверних блоків, улаштування та закриття дверних прорізів у внутрішніх некапітальних стінах, змінено конфігурацію будівлі магазину, без зміни зовнішніх геометричних розмірів його фундаментів у плані, внаслідок зведення однієї стіни, без влаштування фундаменту та влаштування перекриття, які, відповідно до пунктів 1-6 постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406 "Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію" та пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не є самочинними; за висотою будівлі, конфігурацією зовнішніх стін будівля магазину відповідає проектно-кошторисній документації на будівництво та технічному паспорту; за складом приміщень, площею, лінійними розмірами та висотою приміщень будівля магазину відповідає пунктам 6.1.1-6.1.4, 6.1.8, 6.2.1-6.2.4 Державних будівельних норм України

В.2.2-23:2009; за наявністю природного освітлення приміщення, будівля магазину відповідають пункту 6.1.7 Державних будівельних норм України В.2.2-23:2009. За результатом обстеження приміщень будівлі магазину АДРЕСА_1 та виходячи з об`ємно-планувального та конструктивного рішення будівлі магазину, згідно з наданою на дослідження проектною документацією встановлено, що відповідно до пункту 3 Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, та роз`яснень Мінрегіонбуду від 01 лютого 2006 року, спірне приміщення будівлі магазину є вбудовано-прибудованими та відповідно до розділу 3 Державних будівельних норм України, в цілому об`єкт нерухомості є вбудовано-прибудованим магазином (крамницею).

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

Одеська міська рада, керуючись ЦК України, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", Законом України "Про основи містобудування", Законом України "Про архітектурну діяльність", звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов`язати ОСОБА_3 власними силами і за власний рахунок привести самочинно реконструйоване нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорта, виготовленого КП "БТІ" ОМР станом на 26 березня 2008 року. Вказувала, що спірна реконструкція (добудова тамбура, який з`єднує магазин та багатоквартирний будинок) є самочинним будівництвом, яке порушує права міської ради як власника земельної ділянки, а також мешканців житлового будинку за вказаною адресою. Компетентні органи неодноразово зверталися до відповідача із заявами та розпорядженнями щодо приведення до попереднього стану самочинно реконструйованого приміщення, проте вони залишилися без належного реагування. Вважала, що відновлення становища, яке існувало до порушення, буде відповідати справедливому вирішенню заявленого у справі спору.

Заперечуючи проти заявлених у справі вимог, сторона відповідача вказувала, що у 2015 році у спірному нежитловому приміщенні виникла пожежа, тому були проведені ремонтні роботи без порушення капітальних несучих конструкцій, без зміни зовнішніх геометричних розмірів та фундаменту будівлі, без влаштування нових фундаменту та перекриття, площа будівлі не збільшилася, тому проведені ремонтні роботи не є реконструкцією або самочинним будівництвом та не підпадають під категорію будівельних робіт, які потребують оформлення дозвільних документів.

ОСОБА_2 (третя особа у справі), просила задовольнити заявлені у справі вимоги. Вказувала, що реконструйоване нежитлове приміщення перешкоджає їй користуватися своєю власністю - квартирою АДРЕСА_3 . Зазначала, що через добудований відповідачем тамбур до її квартири неодноразово намагалися проникнути зловмисники, з приводу чого вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування. Стверджувала, що через самочинно збудований тамбур ОСОБА_3 влаштувала прохід до підсобного приміщення багатоквартирного будинку, яким безпідставно користується.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.


................
Перейти до повного тексту