ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 760/3929/22
провадження № 61-14046св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Київська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції у Київській області
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Київської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції у Київській області на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 квітня 2023 року у складі судді Коробенко С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Київської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Київській області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного кримінального переслідування.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 17 жовтня 2014 року слідчий слідчого відділу (далі - слідчий СВ) Васильківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області ГУ (далі - Васильківський МВ ГУМВС України в Київській області) Волинець B. C. затримав його в порядку статті 208 КПК України, а 18 жовтня 2014 року йому вручене повідомлення про підозру за частиною другою статті 307 КК України.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2014 року йому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 15 грудня 2014 року. Водночас, відповідно до частини третьої статті 183 КПК України, слідчий суддя визначив розмір застави в розмірі 60 900,00 грн, яку у цей же день вніс за нього ОСОБА_2 .
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2019 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року, він визнаний невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 307, частиною другою статті 317, частиною першою статті 263 КК України, та виправданий на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України.
Вказував, що з 17 жовтня 2014 року до 07 липня 2020, тобто 5 років 8 місяців та 21 день, перебував під слідством та судом, із яких 3 дні утримувався в ізоляторі тимчасового утримання, оскільки був затриманий в порядку статті 208 КПК України.
Внаслідок указаних подій був порушений нормальний ритм його життя, плани, постраждала його репутація як громадянина та сім`янина, він був позбавлений можливості забезпечувати сім`ю всім необхідним, в тому числі матеріально, завдано безповоротної шкоди його фізичному та психічному здоров`ю. Окрім того, про факт притягнення його до кримінальної відповідальності знала його неповнолітня дитина, 2009 року народження, сусіди, родичі, які весь цей час ставились до нього як до злочинця та особи, яка порушила закони України.
Проведення значної кількості засідань потягли необхідність несення додаткових витрат, оскільки він проживав в Києві та змушений був протягом більше ніж 5 років їздити в поліцію та суд в інші населені пункти.
Посилаючись на наведене, просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на свою користь на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, судове розслідування, прокуратури та суду, в розмірі 1 000 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Держави за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду, завдану внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, в розмірі 500 000,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Враховуючи тривалий час перебування позивача під слідством та порушення його звичного укладу життя, обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди в порядку статті 1176 ЦК України та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із мінімального розміру заробітної плати, установленої законодавством на момент розгляду справи, врахувавши час перебування ОСОБА_1 під слідством та судом (74 місяці).
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року за наслідками розгляду апеляційних скарг Київської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Київській області та Державної казначейської служби України рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим та не вбачав підстав для скасування.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
23 жовтня 2023 року Київська обласна прокуратура звернуласядо Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 25 квітня 2019 року в справі № 704/696/16-ц, від 01 липня 2020 року в справі № 591/5911/17, від 23 вересня 2020 року в справі № 626/608/18, від 07 жовтня 2020 року в справі № 646/1806/18, від 18 грудня 2019 року в справі № 340/451/18, від 11 березня 2019 року в справі № 629/795/19, від 02 вересня 2020 року в справі № 607/8203/18, від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 28 листопада 2018 року в справі 214/6982/13-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16, від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц, від 25 березня 2020 року в справі № 641/8857/17, від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17, від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
08 листопада 2023 року ГУ Національної поліції у Київській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 14 квітня 2020 року в справі № 925/1196/18 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 688/2479/16-ц, від 29 травня 2019 року в справі № 489/5045/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційні скарги аргументовані тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Київська обласна прокуратура у касаційній скарзі зазначає, що суди не врахували, що сума присудженого відшкодування не може бути джерелом незаконного збагачення.
Суди не врахували, що факт ухвалення виправдувального вироку у кримінальному провадженні не призводить до безумовного та автоматичного обов`язку держави відшкодувати моральну шкоду особі, яка констатує її виключно наявністю такого факту, не наводячи, при цьому, у позовній заяві конкретних обґрунтованих доводів про те, в чому саме полягає заподіяна моральна шкода, якими діями (бездіяльністю) вона заподіяна, які моральні втрати поніс громадянин, яким чином вони призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків тощо.
Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій обмежилися лише констатацією факту спричинення позивачу моральних страждань та на порушення статті 89 ЦПК України не зазначили жодних фактів та доказів, на підставі яких вони дійшли таких висновків.
Суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно стягнули розмірі 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не навів аргументованих доводів та конкретних прикладів на підтвердження факту вчинення органами Київської обласної прокуратури фізичного чи психічного впливу на нього в ході досудового розслідування кримінального провадження, що вказувало б на спричинення останньому моральних страждань, настання інших негативних подій та явищ, переживань тощо.
ГУ Національної поліції у Київській області у своїй касаційній скарзі вказує, що позивач не надав доказів щодо вжиття зусиль для нормалізації життєвих зав`язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми, тощо, обмежившись наведенням загальних фраз із законодавчих актів. Отже, сам факт закриття справи про кримінальне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.
Також право на відшкодування шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов`язок компенсації.
Інші доводи учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 30 листопада 2023 року та 22 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Солом`янського районного суду міста Києва цивільну справу № 760/3929/22 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Київської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Київській області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного кримінального переслідування.
Зупинено виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 квітня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року до закінчення касаційного провадження.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що 17 жовтня 2014 року слідчий СВ Васильківського MB ГУ ГУМВС України в Київській області Волинець B. C.. затримав ОСОБА_1 в порядку статті 208 КПК України
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 15 грудня 2014 року. Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя визначив розмір застави в розмірі 60 900,00 грн. У цей же день (20 жовтня 2014 року) в інтересах ОСОБА_1 було внесено заставу в розмірі 60 900,00 грн.
Також установлено, що протягом тривалого часу здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні від 17 жовтня 2014 року № 120141101400001404, в якому позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 307, частиною третьою статті 317, частиною першою 263 КК України.
Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2015 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 317, частиною третьою статті 307 КК України, а за статтею 263 КК України його виправдано. ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на дев`ять років з конфіскацією майна.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 грудня 2015 року вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2015 року скасований, а справу повернуто на новий судовий розгляд.
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2019 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року у справі № 362/2582/16-к, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307, частиною третьою статті 317, частиною першою статті 263 КК України, та виправдано його на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України.
Обґрунтовуючи підстави позову, ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності йому заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув у зв`язку з прийняттям виправдувального вироку відносно нього.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій є посилання заявників на:
- неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 25 квітня 2019 року в справі № 704/696/16-ц, від 01 липня 2020 року в справі № 591/5911/17, від 23 вересня 2020 року в справі № 626/608/18, від 07 жовтня 2020 року в справі № 646/1806/18, від 18 грудня 2019 року в справі № 340/451/18, від 11 березня 2019 року в справі № 629/795/19, від 02 вересня 2020 року в справі № 607/8203/18, від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 28 листопада 2018 року в справі 214/6982/13-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16, від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц, від 25 березня 2020 року в справі № 641/8857/17, від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17, від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);