ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 756/13821/21
провадження № 61-12331св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація, Київська міська рада, ОСОБА_2,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 липня 2023 року, постановлену у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської ради, ОСОБА_2 в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
У червні 2023 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до
ОСОБА_1 в якій просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_3, посвідчений 03 грудня 2013 року державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Кравцем Я. М. за № 6-741.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Оболонський районний суд м. Києва ухвалою від 19 червня 2023 року під головуванням судді Яценко Н. О. зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним визнав неподаним та повернув заявнику разом з доданими до нього додатками.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Київський апеляційний суд ухвалою від 14 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 19 червня
2023 року повернув особі, яка її подала.
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2023 року про повернення зустрічної позовної заяви, суд апеляційної інстанції виходив із того, що приписами статті 353 ЦПК України не передбачено оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічного позову окремо від рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 липня 2023 року в якій просила оскаржене судове рішення скасувати, а справу повернути до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі заявник вказує, що ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви підлягає апеляційному оскарженню, а тому висновки суду апеляційної інстанції неправильні.
Право заявника на оскарження ухвали місцевого суду передбачене пунктом 6 частини першої статті 353 ЦПК України, тому ця ухвала підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 20 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу № 756/13821/21 з місцевого суду.
04 жовтня 2023 року справа № 756/13821/21 надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 15 січня 2024 року справу призначив до розгляду колегією у складі п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам ухвала апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частин першої, другої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.
ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 в якій просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_3, посвідчений 03 грудня 2013 року державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Кравцем Я. М. за № 6-741.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що співвідповідач ОСОБА_2 скористалась правом на подання відзиву на позовну заяву, в свою чергу зустрічний позов нею поданий з порушенням вимог частини першої статті 193 ЦПК України, тобто з порушенням встановленого судом 15-ти денного строку.
Частиною третьою статті 194 ЦПК України встановлено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Статтею 129 Конституції України та частиною третьою статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.