ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 338/1549/21
провадження № 61-9264св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвський Віталій Вікторович,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 18 травня 2023 року у складі колегії суддів Баркова В. М., Луганської В. М., Мальцевої Є. Є.,
у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвського Віталія Вікторовича.
Короткий зміст вимог скарги
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвського В. В. (далі - державний виконавець Богородчанського ВДВС).
Скаргу мотивовано тим, що судовим наказом Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2021 року у справі № 338/1549/21 стягнено з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" (далі - АТ "ОГС "Івано-Франківськгаз") 1 732,95 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу та 227,00 грн судового збору.
Вказаний судовий наказ видано стягувачу 08 лютого 2022 року та передано на примусове виконання Богородчанському ВДВС.
У лютому 2023 року державним виконавцем Богородчанського ВДВС
Гаєвським В. В. із рахунків ОСОБА_1, відкритих в АТ КБ "ПриватБанк", було списано кошти у сумі 0,70 грн та 2 375,87 грн.
Вказані дії державного виконавця, на думку ОСОБА_1, є незаконними та суперечать вимогам пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року № 198-р "Про забезпечення здійснення розрахунків населення в умовах воєнного стану", оскільки хоча сума стягнення за виконавчим документом і не перевищувала 100 000,00 грн, заявник була позбавлена права здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт, для забезпечення власної життєдіяльності в умовах воєнного стану. Крім того, списання здійснено з пенсії заявника.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними дії державного виконавця Богородчанського ВДВС Гаєвського В. В. щодо списання коштів у розмірі 0,70 грн та 2 375,87 грн
у виконавчому провадженні на підставі судового наказу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області у справі № 338/1549/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "ОГС "Івано-Франківськгаз"
1 732,95 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу та
227,00 грн судового збору.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області
від 07 березня 2023 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконними дії головного державного виконавця Богородчанського ВДВС Гаєвського В. В. щодо списання коштів з карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ "ПриватБанк", в сумі 0,70 грн та 2 375,87 грн
у виконавчому провадженні згідно з судовим наказом № 338/1549/21, виданим Богородчанським районним судом Івано-Франківської області, про стягнення
з ОСОБА_1 на користь АТ "ОГС "Івано-Франківськгаз" 1 732,95 грн за послуги з розподілу газу та 227,00 грн судового збору.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що державний виконавець не вжив достатніх заходів для з`ясування статусу та цільового призначення коштів на рахунку, зокрема, чи належать такі кошти (частина із них) до заробітної плати, пенсії та іншого доходу боржника, а тому в силу пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" такі дії державного виконавця є незаконними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 травня 2023 року ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області
від 07 березня 2023 року скасовано.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи в задоволенні скарги на дії державного виконавця, суд апеляційної інстанції виходив із того, що дії державного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 є правомірними та відповідають вимогам закону, оскільки стягнення за виконавчими листами на пенсію ОСОБА_1 не зверталося, арешт був накладений на кошти, які знаходились на її рахунку
в банку, з витребуваної інформації не вбачається, що ці грошові кошти є такими, на які накладення арешту заборонено, що також підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Доказів того, що ОСОБА_1 зверталася до державного виконавця із заявою про зняття арешту з грошових коштів, які є її пенсією, з наданням відповідних документів заявник не надала, а тому відсутні підстави для задоволення скарги та визнання дій незаконними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 червня 2023 року ОСОБА_2, який діє від імені ОСОБА_1, через систему "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 травня 2023 року,
у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на судове рішення у справі, яка в силу пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України є малозначною, разом із тим аналіз оскаржуваного судового рішення та змісту касаційної скарги дають підстави для висновку, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), тому Верховний Суд вважає, що є підстави для перегляду справи у касаційному порядку.
У липні 2023 року справа № 338/1549/21 надійшла до Верховного Суду.
25 липня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року зупинено виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 18 травня 2023 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 23 січня 2024 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Сердюк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням вимог статей 19, 117 Конституції України, пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" в редакції змін, внесених Законом України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ "Про внесення зміни до розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України
від 02 березня 2022 року № 198-р "Про забезпечення здійснення розрахунків населення в умовах воєнного стану".
Поза увагою суду апеляційної інстанції залишився той факт, що оскільки стягнення за виконавчим документом ОСОБА_1 не перевищувало 100 000,00 грн, то на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, заявник вправі була здійснювати видаткові операції
з рахунків, на які накладено арешт органами ДВС без урахування такого арешту, проте у зв`язку з протиправними діями державного виконавця Богородчанського ВДВС Гаєвського В. В. щодо списання коштів з її карткових рахунків, відкритих в АТ КБ "ПриватБанк", вона була позбавлена можливості здійснювати видаткові операції для забезпечення життєдіяльності. Крім того, стягнення грошових коштів було здійснено з пенсійних виплат ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції у порушення частини четвертої статті 263 ЦПК України посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені в постановах, що стосувалися правовідносин, які не є подібними зі справою, що переглядається.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи
Суд установив, що постановою головного державного виконавця Богородчанського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвського В. В. від 21 квітня 2022 року відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 338/1549/21, виданого 08 лютого 2022 року Богородчанським районним судом Івано-Франківської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "ОГС "Івано-Франківськгаз" 1 732,95 грн за послуги з розподілу газу та 227,00 грн судового збору (а. с. 24).
Постановами державного виконавця від 22 квітня 2022 року визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 220,00 грн та стягнено виконавчий збір у сумі 195,99 грн (а. с. 26, 28).
Відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 22 квітня 2022 року державний виконавець наклав арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржників, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику (а. с. 30).
22 квітня 2022 року державний виконавець отримав інформацію
з АТ КБ "ПриватБанк" про те, що арешт накладено згідно з вимогами глави 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22 (а. с. 31).
05 грудня 2022 року державний виконавець направив в АТ КБ "ПриватБанк" вимогу про отримання інформації, що містить банківську таємницю
стосовно наявності та/або стану рахунків ОСОБА_1 . Відповідно до інформації АТ КБ "ПриватБанк" у боржника було виявлено два рахунки, на яких були кошти (а. с. 32).
02 лютого 2023 року державний виконавець із метою примусового списання коштів з рахунків боржника оформив платіжну вимогу № 68845640
(а. с. 33).
10 лютого 2023 року на рахунок Богородчанського відділу ДВС надійшли грошові кошти в розмірі 0,70 грн, а 13 лютого 2023 року - в розмірі 2 375,87 грн.
13 лютого 2023 року державний виконавець підготував розпорядження про перерахування 0,70 грн як витрат за користування автоматизованою системою виконавчого провадження (а. с. 35).
Розпорядженням від 15 лютого 2023 року грошові кошти у розмірі 68,30 грн було перераховано як витрати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження, 151,00 грн - як витрати виконавчого провадження, 195,99 грн - як виконавчий збір (а. с. 37).
Також 15 лютого 2023 року державний виконавець підготував розпорядження про перерахування на користь стягувача 1 732,95 грн та 227,00 грн (а. с. 38).
17 лютого 2023 року в. о. начальника Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаєвський В. В. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження (а. с. 40).
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення,
а постанова суду апеляційної інстанції - без змін, як така, що прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини
і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі -в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України "Про виконавче провадження").
На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та
в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
За приписами частини другої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
У статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Згідно зі статтею 68 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття
в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.