ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 199/8960/19
провадження № 61-1138св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє в свої інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_9, Новомосковська районна державна нотаріальна контора, Орган опіки та піклування Вільнянської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, правонаступником якого є Орган опіки та піклування Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, на рішення Амур?Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 серпня 2022 року у складі судді Якименко Л. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у складі колегії суддів Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_10 та ОСОБА_2, яка діяла у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, звернулися з позовами до ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом, зміну черговості спадкування.
Позов ОСОБА_2 мотивовано тим, що із 2000 року до 22 квітня 2008 року вона проживала разом із ОСОБА_12 без реєстрації шлюбу. Під час перебування у фактичних шлюбних відносинах у них народилося троє дітей ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач зазначала, що їхня сім`я проживала у квартирі АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності в цілому належала ОСОБА_12 .
У 2007 році ОСОБА_12 здійснив обмін квартири АДРЕСА_1, в якій мешкала його родина, на будинок АДРЕСА_2, що належав на праві приватної власності ОСОБА_8 .
Оформлення договору міни здійснював ОСОБА_12, проте, через брак часу, для підготовки документів та оформлення договору міни (чи іншого договору) він надав довіреність ОСОБА_7 на продаж його квартири. У свою чергу, власниця будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_8 повинна була продати ОСОБА_12 зазначений будинок шляхом оформлення договору купівлі-продажу у нотаріуса. Ці домовленості було скріплено розпискою про обмін спірної квартири на будинок АДРЕСА_2 . При цьому ОСОБА_12 отримав доплату за його обмін у розмірі 20 000 доларів США. Усні домовленості щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу квартири та будинку ОСОБА_12 не встиг здійснити, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Фактичний обмін на момент його смерті вже було здійснено.
24 червня 2008 року ОСОБА_7, діючи на підставі довіреності, виданої ОСОБА_12 за життя, здійснила продаж спірної квартири ОСОБА_8 та малолітній ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, які зареєстрували своє місце проживання у спірній квартирі та проживають і зареєстровані до цього часу.
За позовом дочки ОСОБА_12 від першого шлюбу ОСОБА_13 рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2013 року у справі № 22-ц/774/9173/13 договір купівлі?продажу спірної квартири було визнано недійсним, а також визнано за нею в судовому порядку право власності на 1/4 частку спірної квартири в порядку спадкування за законом. При цьому, розглядаючи цю справу та ухвалюючи рішення про визнання права власності в порядку спадкування на 1/4 частку спірної квартири за ОСОБА_13, суд не взяв до уваги, що спадкоємцями цієї квартири є не тільки малолітні діти спадкодавця: ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, а й дружина померлого ОСОБА_12 ОСОБА_2
05 травня 2008 року між продавцем ОСОБА_8 та покупцем ОСОБА_2, яка діяла від себе особисто, а також як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 .
Позивачі вказували, що до теперішнього часу ОСОБА_2 із дітьми мешкають на АДРЕСА_2 .
Після укладення ОСОБА_2 шлюбу з ОСОБА_17 (прізвище чоловіка до шлюбу - ОСОБА_18 ) у них народилося троє дітей ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_9 . Усі шестеро дітей проживають разом з матір`ю ОСОБА_2 та її чоловіком у вказаному будинку.
ОСОБА_2 у позові вказує, що за життя ОСОБА_12 фактично розпорядився своєю власністю, здійснив обмін належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 на будинок АДРЕСА_2, але не встиг оформити цей обмін, зокрема укласти нотаріально посвідчені договори купівлі?продажу квартири та будинку. Фактично обмін був здійснений. До цього часу ОСОБА_8 разом із дочкою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, мешкають та зареєстровані у спірній квартирі АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 19 червня 2018 року № 128099453 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано лише на 1/4 частку за відповідачем ОСОБА_5 . Підставою виникнення права власності вказано рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2013 року у справі № 22?ц/774/9173/13. Вид спільної власності зазначено - спільна часткова власність. Інші співвласники квартири відсутні.
Оскільки договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 20 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_7 (за довіреністю від імені ОСОБА_12 ) та ОСОБА_8, яка діяла від себе особисто та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, визнано недійсним в судовому порядку, а за позивачем у цій справі ОСОБА_13 визнано право власності на 1/4 частку спірної квартири в порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, та державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасовано, позивач ОСОБА_2 вважає, що їх спільні з ОСОБА_12 діти та вона мають право на спадкування спірної квартири.
Позивач ОСОБА_2 вказувала, що, ухвалюючи рішення про визнання права власності в порядку спадкування на 1/4 частку спірної квартири за ОСОБА_13, Апеляційний суд Дніпропетровської області не врахував те, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_12 є також і дружина померлого ОСОБА_2, а тому визначена частка у спадкуванні є неправильною.
ОСОБА_12 заповіту не залишив та на момент його смерті шлюб між ним та ОСОБА_2 не був зареєстрований, хоча вони разом зі своїми спільними трьома дітьми проживали на АДРЕСА_2 .
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2010 року встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_10, без шлюбу з ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно встановлено, що ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, є батьком ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач ОСОБА_2 вказувала, що вона відповідно до вимог статті 1258 ЦК України є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_12 та згідно з положеннями статті 1259 ЦК України має право одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування. Вона з померлим чоловіком проживала однією сім`єю з 2000 року, вони мали трьох спільних дітей. Позивач не працювала, виховувала та піклувалась про малолітніх дітей, єдиним джерелом доходу сім`ї були доходи ОСОБА_12 . Зазначала також, що у 2008 році він тяжко захворів, ОСОБА_2 піклувалася, лікувала, надавала йому підтримку та допомогу. Після його смерті саме ОСОБА_2 займалася похованням.
З посиланням на усі вказані обставини ОСОБА_2, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, надавши ОСОБА_2, яка є спадкоємцем четвертої черги за законом, право на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги за законом;
визнати за нею та за її дітьми право власності за кожним по 1/5 частині квартири АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 .
Під час розгляду справи ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, досягла повнолітня та звернулася із самостійними вимогами про визнання за нею права власності на 1/5 частку спірної квартири, після смерті батька ОСОБА_12
18 грудня 2020 року ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уклала шлюб з ОСОБА_22 та змінила прізвище на " ОСОБА_23".
В обґрунтуванні своїх позовних вимог ОСОБА_24 зазначала, що спадщину після смерті батька прийняли: вона (на той час неповнолітня), її мати ОСОБА_2, неповнолітні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також дочка ОСОБА_12 від першого шлюбу ОСОБА_13 . При цьому її батьки не перебували у зареєстрованому шлюбі, проте мати ОСОБА_2 опікувалася батьком під час його хвороби, у зв`язку з чим ОСОБА_2, яка є спадкоємцем четвертої черги за законом, має право на спадкування 1/5 частку квартири нарівні зі спадкоємцями першої черги.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 28 квітня 2021 року залучено самостійним позивачем у справі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 серпня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судові витрати покладено на сторону, яка їх понесла.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документа на спірну квартиру, яка на час смерті належала спадкодавцю, тому відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України підлягає визнанню за спадкоємцями першої черги за законом: ОСОБА_24, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності за кожним на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зміну черговості спадкування та визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом на 1/5 частку спірної квартири, нарівні зі спадкоємцями першої черги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_2 не надала до суду передбачених статтями 77, 78 ЦПК України належних та допустимих доказів того, що за життя ОСОБА_12 через похилий вік чи тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для зміни черговості у спадкуванні та визнання за ОСОБА_2 права власності на частину спадкового майна нарівні зі спадкоємцями першої черги і, відповідно, визнання за кожним з них права власності на 1/5 частку спадкового майна.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діє також в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, оскаржили його в апеляційному порядку в частині вирішення позовних вимог про зміну черговості спадкування та визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом на 1/5 частку спірної квартири.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє також в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, залишено без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 серпня 2022 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зміну черговості одержання ОСОБА_2 права на спадщину за законом, виходив з того, що ОСОБА_2 не надала належних і допустимих доказів про наявність обставин, з якими закон пов`язує право зміни черговості на спадкування, а саме: здійснення опіки над спадкодавцем, матеріальне забезпечення його та надання будь-якої іншої допомоги, що має матеріалізоване вираження, тривалий час здійснення цих дій, а також безпорадний стан спадкодавця.
У частині задоволених позовних вимог рішення суду не оскаржувалось та не було предметом апеляційного перегляду.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у січні 2023 року, ОСОБА_24 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про зміну черговості спадкування та визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом на 1/5 частку спірної квартири й ухвалили нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини другої статті 1259 та статті 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладених у постановах Верховного Суду від: 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61?11757св19), 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц (провадження № 61-16583св21), 27 травня 2021 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61?14692св19).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки обставинам, встановленим судовими рішеннями у справах № 2о-131/09, № 22-ц/490/2584/2012, № 22ц-11651/11, № 8-ц/490/50/12, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, яка переглядається.
Зокрема, вказує, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2010 року у справі № 2о-131/09 встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_12 з 31 серпня 2000 року до дня його смерті.
Також суди не взяли до уваги інші обставини, встановлені та підтверджені належними доказами під час розгляду вказаної справи, зокрема, що організацією поховання ОСОБА_12 займалася ОСОБА_2, що за життя спадкодавець мав захворювання, які стали причиною його смерті, а також те, що ОСОБА_2 доглядала за хворим спадкодавцем, надавала йому допомогу та підтримку, оскільки останній був у безпорадному стані.
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якій заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про зміну черговості спадкування та визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом на 1/5 частку спірної квартири й ухвалили нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, вказуючи на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17 (провадження № 61-48393св18), від 19 травня 2020 року у справі № 453/968/17 (провадження № 61-17623св19), від 11 грудня 2020 року у справі № 373/1144/17 (провадження № 61-3391св19), та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, відповідно до якого підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність таких юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Доводи інших учасників справи
У травні 2023 року ОСОБА_7 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_24, в якому просила задовольнити касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому наявні підстави для їх скасування в цій частині.
Також у травні 2023 року від ОСОБА_8, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_9, надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_24, в якому остання просила касаційну скаргу задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині скасувати й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
У липні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_9, надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, в яких заявники просять касаційну скаргу задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині скасувати й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 23 березня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребував цивільну справу з Амур?Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 26 червня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4
Верховний Суд ухвалою від 10 січня 2024 року справу призначив до розгляду.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 10 січня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюк В. В.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_2 з 2000 року до 22 квітня 2008 року проживала разом із ОСОБА_12 без реєстрації шлюбу. Під час перебування у фактичних шлюбних відносинах у них народилося троє дітей: ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Їх сім`я проживала у квартирі АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності в цілому належала ОСОБА_12 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_12 помер.
Під час розгляду справи ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, досягла повноліття та звернулася із самостійними вимогами про визнання за нею права власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1, після смерті батька ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
18 грудня 2020 року ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уклала шлюб з ОСОБА_22 та змінила прізвище на " ОСОБА_23" (т. 2, а.с. 29).
ОСОБА_12 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 : 1/3 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпропетровським заводом валків 01 вересня 1995 року; 1/3 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 листопада 2007 року після смерті матері ОСОБА_25, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 ; 1/3 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 листопада 2007 року після смерті батька ОСОБА_26, який помер ІНФОРМАЦІЯ_14 .
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2010 року у справі № 2о-131/09 встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2, 1982 року народження, з ОСОБА_12, 1968 року народження, яким помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Встановлено, що ОСОБА_12, 1968 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, є батьком дітей: ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1. а.с. 20-22).
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_26 є його діти, які на час відкриття спадщини були неповнолітніми, а саме: ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також спадкоємцем першої черги за законом є дочка спадкодавця від першого шлюбу ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_15, яка прийняла спадщину згідно з частиною четвертою статті 1268 ЦК України.
Отже, встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_12 прийняли спадкоємці першої черги за законом - його діти, по 1/4 частині кожен.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2013 року, зокрема, визнано за ОСОБА_27 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1. а.с. 23-27).
Згідно з інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25 лютого 2019 року № 157457047 відомості щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за спадкодавцем відсутні.
Постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 жовтня 2019 року, виданими державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Крутько Л. П., за заявами ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_2 як законного представника ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено з тих підстав, що спадкоємці не надали документ, який посвідчує право власності спадкодавця на спадкову квартиру, що не дає можливості видати свідоцтво про право на спадщину (т. 1. а.с.138-140).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 жовтня 2019 року, виданою державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Крутько Л. П., за заявою ОСОБА_2, у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено з тих підстав, що згідно з матеріалами спадкової справи спадкоємцями ОСОБА_12 першої черги за законом, які прийняли спадщину в рівних частках, є діти ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що не дає можливості спадкувати спадкоємцям четвертої черги (т.1. а.с.141).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.