ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 757/31237/18
провадження № 61-12520св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Нежури В. А., Поліщук Н. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк", третя особа - ОСОБА_2, про повернення безпідставно набутого майна,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (далі - ПАТ АКБ "Індустріалбанк"), третя особа - ОСОБА_2, про повернення безпідставно набутого майна.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 12 березня 2015 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Ріал Проперті 2011", за погодженням з ПАТ АКБ "Індустріалбанк", укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого ТОВ "Ріал Проперті 2011" як продавець зобов`язалося передати йому як покупцю у власність будівлю, розташовану на АДРЕСА_1, а він, у свою чергу, - сплатити за вказану нерухомість 12 000 000,00 грн у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору продавець підтвердив, що відчужуване нерухоме майно перебуває під забороною відчуження на підставі договору іпотеки об`єкта нерухомості від 12 квітня 2012 року, укладеного продавцем, як майновим поручителем за ТОВ "Проект Майстер", з ПАТ АКБ "Індустріалбанк" задля забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Проект Майстер" перед банком за договором купівлі-продажу із розстроченням платежу від 12 квітня 2012 року.
Зазначає, що він виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати вартості об`єкта нерухомості шляхом перерахування на користь ПАТ АКБ "Індустріалбанк" грошових коштів у розмірі 12 000 000,00 грн, як це було передбачено пунктом 2.2 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12 березня 2015 року.
Однак рішенням Господарського суду Запорізької області від 08 серпня 2017 року у справі № 908/4550/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07 грудня 2017 року, згаданий договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12 березня 2015 року визнано недійсним з моменту укладення.
Внаслідок визнання вказаного договору недійсним він позбувся набутого майна, проте грошові кошти, сплачені за цим правочином на користь іпотекодержателя ПАТ АКБ "Індустріалбанк", йому не повернуті.
Вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки ПАТ АКБ "Індустріалбанк" є не стороною договору купівлі-продажу нерухомого майна, а лише третьою особою, на користь якої сплачувалися грошові кошти за цим договором. Зазначена обставина також встановлена рішенням Господарського суду Запорізької області від 08 серпня 2017 року у справі № 908/4550/15.
Вказує, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12 березня 2015 року, який слугував правовою підставою для оплати ним вартості об`єкта нерухомості у сумі 12 000 000,00 грн, жодним чином не змінював правовідносини сторін договору купівлі-продажу із розстроченням платежу від 12 квітня 2012 року, як і не створював для нього прав та обов`язків за цим договором.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- зобов`язати ПАТ АКБ "Індустріалбанк" повернути йому безпідставно набуті кошти у розмірі 12 000 000,00 грн;
- стягнути з відповідача на свою користь три проценти річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 164 712,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 649 446,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року у складі судді Новака Р. В. позов задоволено частково.
Зобов`язано ПАТ АКБ "Індустріалбанк" повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 12 000 000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки рішенням Господарського суду Запорізької області від 08 серпня 2017 року у справі № 908/4550/15, яке не скасоване та набрало законної сили, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12 березня 2015 року визнано недійсним з моменту укладення, а на виконання умов цього договору ОСОБА_1 сплатив 12 000 000,00 грн, то у цьому випадку на підставі статті 216 ЦК України підлягають застосуванню наслідки недійсного правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у вказаному розмірі.
Разом із тим суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, зазначивши, що сторони у спірному договорі купівлі-продажу не встановили розмір процентів за користування грошовими коштами, що унеможливлює покладення на відповідача відповідальності за порушення грошового зобов`язання за правилами статті 625 ЦК України.
Крім того, відповідно до частини другої статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними в порядку статті 536 ЦК України, тоді як ОСОБА_1 не обґрунтовував свої позовні вимоги такою правовою підставою.
Суд також вважав, що на спірні правовідносини не поширюється положення статті 530 ЦК України та, як наслідок, стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат з часу пред`явлення ОСОБА_1 вимоги до відповідача, оскільки вказана стаття стосується строку виконання зобов`язань, тоді як вимога позивача про повернення коштів не є строком у розумінні цієї правової норми.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу ПАТ АКБ "Індустріалбанк" задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що, звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 визначив відповідачем у справі ПАТ АКБ "Індустріалбанк", а предмет позову - стягнення безпідставно набутих коштів, отриманих на виконання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12 березня 2015 року, який у подальшому визнано недійсним. Разом із тим безпосередньо сторону договору - ТОВ "Ріал Проперті 2011" - до участі у справі залучено не було.
Колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що ПАТ АКБ "Індустріалбанк" не було стороною договору купівлі-продажу від 12 березня 2015 року, але є особою, на користь якої сплачено грошові кошти за цим договором, проте вказала, що банк отримав вказані кошти на виконання зобов`язань ТОВ "Ріал Проперті 2011" та ТОВ "Проект Майстер", що виникли на підставі договору купівлі-продажу із розстроченням платежу, укладеного 12 квітня 2012 року між ПАТ АКБ "Індустріалбанк" та ТОВ "Проект Майстер", та договору іпотеки об`єкта нерухомості від 12 квітня 2012 року, за яким ТОВ "Ріал Проперті 2011" виступає майновим поручителем за зобов`язаннями ТОВ "Проект Майстер".
З огляду на викладене апеляційний суд виснував, що в цьому випадку має місце безпосередній зв`язок між спірними правовідносинами, якими, на думку позивача, порушено його права, свободи чи інтереси, та правами і обов`язками ТОВ "Ріал Проперті 2011" та ТОВ "Проект Майстер" у правовідносинах з ПАТ АКБ "Індустріалбанк".
Таким чином, оскільки оскаржуваним рішенням суду першої інстанції безпосередньо вирішуються права та обов`язки ТОВ "Ріал Проперті 2011" і ТОВ "Проект Майстер", то названі юридичні особи мали бути залучені до участі у цій справі як співвідповідачі.
На стадії апеляційного перегляду справи апеляційний суд може залучити лише третіх осіб, проте процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відрізняється за обсягом прав та обов`язків, а також за наслідками.
Враховуючи, що має місце визначення неналежного складу учасників справи, то суд позбавлений можливості надавати оцінку по суті спірних правовідносин. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, з урахуванням подальших уточнень,просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року - залишити в силі.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15, від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 та у постановах Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15, від 14 вересня 2021 року у справі № 909/243/18.
Уточнену касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що подання ним до суду кондикційного позову до ПАТ АКБ "Індустріалбанк" про повернення безпідставно набутих грошових коштів було зумовлено тим, що він сплатив на користь банку кошти за договором, який у подальшому визнано недійсним. При цьому ані ТОВ "Ріал Проперті 2011", ані ТОВ "Проект Майстер" грошових коштів від нього не отримували.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Таким чином, кондикційний позов має відносний характер. Тобто власник може пред`явити кондикційну вимогу тільки тому, хто безпосередньо отримав від нього річ. Суб`єктами зобов`язань, що виникають у результаті набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, виступають: боржник - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого); кредитор (потерпілий) - особа, за чий рахунок інша особа (боржник) набула майно або зберегла його у себе.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси, і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
Предметом спору у цій справі є грошові кошти, які були отримані відповідачем ПАТ АКБ "Індустріалбанк". Оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12 березня 2015 року визнано недійсним, то в силу приписів статті 216 ЦК України такий правочин не створює жодних юридичних наслідків та, відповідно, не є підставою для виникнення прав та обов`язків у будь-яких осіб, зокрема ТОВ "Ріал Проперті 2011" та ТОВ "Проект Майстер", окрім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Внаслідок недійсності вказаного договору купівлі-продажу право власності ТОВ "Ріал Проперті 2011" на нерухоме майно відновлено. Інших прав чи обов`язків для названого товариства цей договір встановлювати не може, як і для ТОВ "Проект Майстер", яке взагалі не було стороною цього правочину.
Отже, предметом спору в цій справі не можуть бути однорідні права та обов`язки ПАТ АКБ "Індустріалбанк", ТОВ "Ріал Проперті 2011" і ТОВ "Проект Майстер", оскільки в силу приписів статей 1212, 1213 ЦК України повернути потерпілому безпідставно набуте майно повинен саме набувач, тобто у цьому випадку - саме банк.
Таким чином, висновок апеляційного суду щодо необхідності залучення ТОВ "Ріал Проперті 2011" та ТОВ "Проект Майстер"до участі у цій справі як співвідповідачів є безпідставним.
Аргументи інших учасників справи
У вересні 2023 року ПАТ АКБ "Індустріалбанк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року як помилково відкрите.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду міста Києва.
26 жовтня 2023 року справа № 757/31237/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Встановлено, що 12 березня 2015 року між ТОВ "Ріал Проперті 2011" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), за погодженням з ПАТ АКБ "Індустріалбанк", укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею О. В., зареєстрований у реєстрі за № 636 (том 1 а. с. 12-14).
Згідно з пунктами 1.1, 2.1 вказаного договору продавець зобов`язався передати у власність покупця будівлю літ. "А", розташовану за адресою: АДРЕСА_1, а покупець - сплатити за нерухоме майно 12 000 000,00 грн відповідно до узгодженого цим договором порядку.
У пункті 1.2 згаданого договору зазначено, що продавець повідомляє покупця про те, що:
- відчужуване нерухоме майно перебуває під забороною відчуження на підставі договору іпотеки об`єкта нерухомості, укладеного продавцем, як майновим поручителем за ТОВ "Проект Майстер", з ПАТ АКБ "Індустріалбанк", посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Солдатенком А. М. 12 квітня 2012 року, реєстровий номер 890;
- вказаний договір іпотеки забезпечує виконання зобов`язань ТОВ "Проект Майстер" перед ПАТ АКБ "Індустріалбанк" за договором купівлі-продажу із розстроченням платежу, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Солдатенком А. М. 12 квітня 2012 року, реєстровий номер 887;
- відповідно до пункту 3.1.1 згаданого договору іпотеки продавець передає нерухоме майно у власність покупця за письмовою згодою ПАТ АКБ "Індустріалбанк", що підтверджується рішенням Спостережної Ради ПАТ АКБ "Індустріалбанк" (протокол від 27 лютого 2015 року № 10), у зв`язку з чим та згідно зі статтею 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Таким чином, покупець набуває статус іпотекодавця і має всі його права, і несе всі його обов`язки за вказаним договором застави нерухомого майна (іпотеки) у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки;
- ПАТ АКБ "Індустріалбанк" та покупець беруть на себе зобов`язання про припинення іпотеки відчужуваного нерухомого майна шляхом укладення договору про розірвання договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Солдатенком А. М. 12 квітня 2012 року, реєстровий номер 890, в день укладення цього договору.
У пункті 2.2 вказаного договору купівлі-продажу сторони домовилися про такий порядок розрахунків:
- грошові кошти, які належать до сплати покупцем продавцю в сумі 12 000 000,00 грн, перераховуються покупцем на користь ПАТ АКБ "Індустріалбанк" як погашення забезпечених іпотекою зобов`язань ТОВ "Проект Майстер" перед ПАТ АКБ "Індустріалбанк" за договором купівлі-продажу із розстроченням платежу, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Солдатенком А. М. 12 квітня 2012 року, реєстровий номер 887, за такими реквізитами: рахунок № НОМЕР_1, відкритий в АКБ "Індустріалбанк", МФО 313849, одержувач коштів: АКБ "Індустріалбанк", ЄДРПОУ 13857564, в день підписання договору;
- з моменту отримання ПАТ АКБ "Індустріалбанк" зазначених коштів є виконаним зобов`язання покупця перед продавцем зі сплати вартості (ціни) предмета договору на суму 12 000 000,00 грн;
- призначення платежу - оплата за договором купівлі-продажу будівлі літ. "А", що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок виконання зобов`язань ТОВ "Проект Майстер" за договором купівлі-продажу із розстроченням платежу, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Солдатенком А. М. 12 квітня 2012 року, реєстровий номер 887, забезпечених іпотекою, наданою ТОВ "Ріал Проперті 2011".
У пункті 3.4.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12 березня 2015 року визначено право продавця вимагати сплати встановленої ціни за нерухоме майно відповідно до умов цього договору та прийняття його покупцем у термін і на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 4.4 вказаного договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання цього договору винна сторона відшкодовує іншій стороні усі завдані збитки в розмірі прямої та дійсної шкоди, а в пункті 4.7 заначено, що відповідальність сторін встановлюється згідно з чинним законодавством України.
У листі від 03 березня 2015 року ТОВ "Проект Майстер" просило ПАТ АКБ "Індустріалбанк" прийняти виконання іншою особою зобов`язання боржника (ТОВ "Проект Майстер") за договором купівлі-продажу із розстроченням платежу, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Солдатенком А. М. 12 квітня 2012 року, реєстровий номер 887 (том 1 а. с. 141).
Згідно з платіжним дорученням від 12 березня 2015 року № 42545 ОСОБА_1, як платник, сплатив, а ПАТ АКБ "Індустріалбанк", як отримувач, прийняло 12 000 000,00 грн. У призначенні платежу вказано: "Оплата за дог. куп.-прод. 12.03.15 буд. Горького, 71 в рах. вик. зоб. ТОВ Проект Майстер" за дог. куп.-прод. від 12.04.12 забез. іпотекою ТОВ "Ріал Проперті 2011" без ПДВ" (том 1 а. с. 17, 140).
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08 серпня 2017 року у справі № 908/4550/15, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07 грудня 2017 року, визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 12 березня 2015 року між ТОВ "Ріал Проперті 2011" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею О. В., зареєстрований у реєстрі за № 636 (том 1 а. с. 18-38).
У справі № 908/4550/15 суди встановили, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12 березня 2015 року є двостороннім правочином, його сторонами виступають ТОВ "Ріал Проперті 2011" та ОСОБА_1 . Погодження вказаного договору ПАТ АКБ "Індустріалбанк", без визначення прав та обов`язків банку за цим договором, позбавляє правових підстав вважати такий правочин тристороннім.
У матеріалах справи також містяться:
- копія договору купівлі-продажу із розстроченням платежу, укладеного 12 квітня 2012 року між ПАТ АКБ "Індустріалбанк" та ТОВ "Проект Майстер", посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Солдатенком А. М. 12 квітня 2012 року, реєстровий номер 887, за яким ТОВ "Проект Майстер" придбало у ПАТ АКБ "Індустріалбанк" нежитлову будівлю літ. "А" за адресою: АДРЕСА_1, на умовах розстрочення платежу (вартості майна) до 28 квітня 2013 року (том 1 а. с. 129-135). 15 травня 2012 року та 12 лютого 2013 року до цього договору його сторонами були внесені зміни щодо розміру та строків виконання ТОВ "Проект Майстер" своїх зобов`язань, зокрема здійснення останнього платежу визначено до 28 квітня 2015 року (том 1 а. с. 136-139);
- копія договору іпотеки об`єкта нерухомості, укладеного між ПАТ АКБ "Індустріалбанк" та ТОВ "Проект Майстер", посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Солдатенком А. М. 12 квітня 2012 року, реєстровий номер 890, яким забезпечувалися вимоги ПАТ АКБ "Індустріалбанк" як іпотекодержателя, що випливають (виникли або можуть виникнути в майбутньому) з договору купівлі-продажу із розстроченням платежу, укладеного 12 квітня 2012 року між ПАТ АКБ "Індустріалбанк" та ТОВ "Проект Майстер" (том 1 а. с. 248-252). 03 квітня 2013 року між ПАТ АКБ "Індустріалбанк" та ТОВ "Ріал Проперті 2011" було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки об`єкта нерухомості від 12 квітня 2012 року, яким забезпечувалися вимоги ПАТ АКБ "Індустріалбанк" як іпотекодержателя, що випливають (виникли або можуть виникнути в майбутньому) з договору купівлі-продажу із розстроченням платежу, укладеного 12 квітня 2012 року між ПАТ АКБ "Індустріалбанк" та ТОВ "Проект Майстер". За умовами договору від 03 квітня 2013 року ТОВ "Ріал Проперті 2011" стало новим іпотекодавцем спірної будівлі (том 1 а. с. 251-252).
- копія договору про розірвання договору іпотеки об`єкта нерухомості, укладеного між ПАТ АКБ "Індустріалбанк" та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Солдатенком А. М. 12 квітня 2012 року, реєстровий номер 890 (том 1 а. с. 253).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).
Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).
Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті "нівелювання" правового результату, породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).
У ЦК України закріплений підхід, за якого оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Загальним майновим наслідком недійсності правочину є реституція (лат. restitutio - "відновлення") - повернення становища сторін недійсного правочину у початковий стан.
Реституція як спосіб захисту порушеного права закріплена у статті 216 ЦК України, відповідно до частини першої якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (у цій нормі матеріального права закріплено саме двосторонню реституцію).
Реституція визначає спеціальний наслідок недійсного правочину, а тому її ознаки та особливості застосування безпосередньо пов`язані із природою самого недійсного правочину.
Реституція застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.
Можливість повернення майна, переданого, у тому числі, на виконання недійсного правочину, шляхом пред`явлення вимоги набувачу, який не є стороною недійсного правочину, а так само володіння яким (майном) згодом відпала, урегульовано положеннями глави 83 ЦК України.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, на які міститься посилання у касаційній скарзі).
Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.