ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 757/189/18
провадження № 61-12554св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінілон",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Фінагєєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінілон", про захист прав споживачів,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"(далі - АТ КБ "ПриватБанк"), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінілон" (далі - ТОВ "Фінілон"), про захист прав споживачів.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 14 червня 2013 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриваБанк", були укладені договори банківського вкладу № SAMDN25000735903834 (вклад "Стандарт на 12 місяців") на суму 21 134,00 дол. США та № SAMDN25000735899221 (вклад "Стандарт на 12 місяців") на суму 4 913,39 дол. США.
Позивач вказувала, що у березні 2014 року у зв`язку із окупацією Автономної Республіки Крим російською федерацією, вона звернулася до філії "Кримського регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про закриття вкладів, що передбачено договорами.
Договір № SAMDN25000735903834 був достроково розірваний, сума вкладу переведена на картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Договір № SAMDN25000735899221 був достроково розірваний, сума вкладу переведена на картковий рахунок № НОМЕР_2 .
Проте вказані карткові рахунки позивача були заблоковані. Позивач неодноразово заверталась до відповідача із вимогою про розблокування карткових рахунків, проте жодних шляхів вирішення проблеми у відповідь від відповідача не надійшло.
У звʼязку із викладеним ОСОБА_1 просила суд:
- зобов`язати ПАТ КБ "ПриватБанк" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 грошовими коштами, що знаходяться на її особовому рахунку № НОМЕР_1 за договором від 14 червня 2013 року № SAMDN25000735903834, в межах їх залишку, шляхом розблокування зазначеного карткового рахунку;
- зобов`язати ПАТ КБ "ПриватБанк" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 грошовими коштами, що знаходяться на її особовому рахунку № НОМЕР_2 за договором від 14 червня 2013 року № SAMDN25000735899221, в межах їх залишку, шляхом розблокування зазначеного карткового рахунку;
- стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму невиплачених відсотків за договором від 14 червня 2013 року № SAMDN25000735903834, починаючи з березня 2014 року в розмірі 9,75 % на суму вкладу;
- стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму невиплачених відсотків за договором від 14 червня 2013 року № SAMDN25000735899221, починаючи з березня 2014 року в розмірі 9,75 % на суму вкладу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Печерський районний суд м. Києва рішенням від 10 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Зобов`язав АТ КБ "ПриватБанк" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 грошовими коштами, що знаходяться на її особовому рахунку № НОМЕР_1 за договором від 14 червня 2013 року № SAMDN25000735903834, у межах їх залишку, шляхом розблокування зазначеного карткового рахунку.
Зобов`язав АТ КБ "ПриватБанк" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 грошовими коштами, що знаходяться на її особовому рахунку № НОМЕР_2 за договором від 14 червня 2013 року № SAMDN25000735899221, у межах їх залишку, шляхом розблокування зазначеного карткового рахунку.
Стягнув із АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму невиплачених відсотків за договором від 14 червня 2013 року № SAMDN25000735903834, починаючи з 12 березня 2014 року до 23 лютого 2021 року в розмірі 9,75 % на суму вкладу 16 958,73 дол. США.
Стягнув із АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму невиплачених відсотків за договором від 14 червня 2013 року № SAMDN25000735899221, починаючи з 12 березня 2014 року до 23 лютого 2021 року в розмірі 9,75 % на суму вкладу 3 942,69 дол. США.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що врегульовані статтями 1058, 1060, 1061 ЦК України, за положенням яких відповідач як банківська установа зобов`язаний був видати позивачу як вкладнику внесені ним грошові кошти та сплатити відсотки, які повинні були бути нараховані відповідно до умов укладених договорів банківського вкладу з відповідним нарахуванням відсотків за період дії договору. Так як відповідач вказаного зобов`язання не виконав у добровільному порядку, суд визнав вимоги позивача обґрунтованими.
Посилання банку на тимчасову окупацію території АР Крим та на те, що належним відповідачем за цим позовом повинне бути ТОВ "ФК "Фінілон" як правонаступник банку за договором переведення боргу, суд визнав безпідставними і таким, що суперечить чинному законодавству, оскільки позивач у справі як сторона договору та вкладник не надавала таку згоду на переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон".
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 09 листопада 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задовольнив частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року в частині стягнення відсотків змінив, виклавши абзаци четвертий та п`ятий резолютивної частини рішення в такій редакції:
"Стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму невиплачених відсотків за договором № SAMDN25000735903834 від 14 червня 2013 року, починаючи з 12 березня 2014 року до 23 лютого 2021 року в сумі 1 471,27 дол. США.
Стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму невиплачених відсотків за договором № SAMDN25000735899221 від 14 червня 2013 року, починаючи з 12 березня 2014 до 23 лютого 2021 року в сумі 342,05 дол. США".
В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва
від 10 листопада 2021 року залишив без змін.
Компенсував за рахунок держави на користь АТ КБ "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 12 067,94 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за вкладами в розмірі, встановленому на час дії договорів банківського вкладу (9,75 %), за період після їх розірвання, є помилковими. Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що укладені між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" депозитні договори не містять визначеного розміру відсоткової ставки за користування грошовими вкладами в разі неналежного виконання зобов`язань за договорами після закінчення строку їх дії, у зв`язку із чим на підставі частини другої статті 1070 ЦК України після пред`явлення позивачем вперше вимоги про повернення вкладів підлягають стягненню відсотки за ставкою, що зазвичай сплачується банком за вкладом "на вимогу" у розмірі 1 %.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в якій просить скасувати вказані рішення в частині задоволених позовних вимог та у цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень у частині задоволення позовних вимог, заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі № 761/30025/16, від 23 грудня 2021 року в справі № 910/13/21, від 07 жовтня 2020 року в справі № 705/3876/18, щодо перевірки належності відповідача та обґрунтованості позову до нього.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, помилково не взяв до уваги факт переведення боргу за договорами депозиту на рахунки ТОВ "ФК "Фінілон", який є новим боржником і який повинен відповідати за зобов`язання перед позивачем та бути відповідачем у справі.
Скаржник вказує, що до матеріалів справи надано докази про те, що
17 листопада 2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" укладено договір про переведення боргу із подальшим укладанням
18 листопада 2014 року додаткової угоди до цього договору.
Вказує, що неправомірним є висновок апеляційного суду про те, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача про заміну боржника з АТ КБ "ПриватБанк" на ТОВ "ФК "Фінілон", оскільки такі докази банк надав, а закон не регламентує чіткої та однозначної форми, у якій надається згода кредитора на переведення боргу. Закон (стаття 521 ЦК України) регламентує лише форму правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні, тобто самого договору про переведення боргу, але не форми погодження кредитора на таке переведення. Матеріали справи містять докази розміщення такої інформації на інтернет сторінці АТ КБ "ПриватБанк", а мовчазна згода кредитора свідчить про правомірність дій банку.
Також заявник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині стягнення з банку відсотків за ставкою "на вимогу", оскільки такий висновок суду не відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17, постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19, від 14 грудня 2021 року в справі № 757/51306/17, від 20 липня 2022 року в справі № 132/4437/18.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.
Справа № 757/189/18 надійшла до Верховного Суду у лютому 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 14 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено депозитний договір № SAMDN25000735903834 (вклад "Стандарт на 12 місяців"), відповідно до якого строк дії договору становить
12 місяців та діє до 14 червня 2014 року включно (т. 1 а. с. 7).
14 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено депозитний договір № SAMDN25000735903821 (вклад "Стандарт на 12 місяців"), відповідно до якого строк дії договору становить 12 місяців та діє до 14 червня 2014 року включно (т. 1 а. с. 8).
За умовами укладених договорів банк сплачує позивачу проценти по вкладу згідно із договором від 14 червня 2013 року № SAMDN25000735903834 у розмірі 9,75 % річних, сума вкладу, згідно із умовами договору складає 21 134,00 дол. США, згідно із договором від 14 червня 2013 року № SAMDN25000735903821 - 9,75 % річних, сума вкладу, згідно із умовами договору складає 4 913,39,00 дол. США (т. 1 а. с. 7, 8).
У зв`язку із окупацією Автономної Республіки Крим російською федерацією у березні 2014 року, позивач звернулася до філії "Кримського регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про закриття вкладів, відповідно до пункту 9 договорів.
Договір № SAMDN25000735903834 був достроково розірваний, сума вкладу переведена на картковий рахунок № НОМЕР_1, що передбачено пунктом 3 договору.
Договір № SAMDN25000735903821 був достроково розірваний, сума вкладу переведена на картковий рахунок № НОМЕР_2, що передбачено пунктом 3 договору.
Позивач з березня 2014 року втратила можливість розпоряджатись своїми коштами, оскільки відповідач спочатку тимчасово, а потім зовсім припинив роботу своїх відділень на території Автономної Республіки Крим.
У матеріалах справи міститься наказ від 05 січня 2004 року № 07 Голови Правління ПАТ КБ "ПриватБанк" про те, що з 06 січня 2004 року затверджена процентна ставка, зокрема, для вкладів "на вимогу" у гривні, доларах США та євро у розмірі 1 % (т. 1 а. с. 70).
Згідно із випискою від 26 лютого 2019 року договори вкладів були достроково розірвані 12 березня 2014 року (т. 1 а. с. 96-101).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині не в повній мірі відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржується, а тому в цій частині в касаційному порядку не переглядається.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Відповідно до статті 1060 ЦК України в редакції, чинній на час укладення договорів банківських вкладів, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов`язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором. Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
Відповідно до частини першої статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.
Частиною другою статті 1070 ЦК України передбачено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У частині першій статті 1075 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20) зазначено, що "у цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків".
Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 757/71432/17 (провадження № 61-5237св20).
Як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, між сторонами справи існували зобов`язальні правовідносини з договорів банківських вкладів.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1, зокрема, просила стягнути проценти за договорами банківських вкладів за користування грошовими коштами за період з березня 2014 року.
Суд першої інстанції задовольнив ці вимоги, стягнувши з банку суму невиплачених відсотків за договорами починаючи з 12 березня 2014 року до 23 лютого 2021 року та виходив із того, що після розірвання договорів банківського вкладу розмір процентної ставки залишається незмінним.