ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/542/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
прокуратури - Мовчан О. В.,
третьої особи без самостійних вимог - Шалгінських І. Е., Андреєв А. Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 (судді: Діброва Г. І. - головуючий, Принцевська Н. М., Богацька Н. С.) і рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 (суддя Петренко Н. Д.) у справі
за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України",
про стягнення 1 438 952,58 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов`язання повернути майно,
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, прокуратури Одеської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -Державне підприємство "Адміністрація морських портів України",
про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень
1.1. У березні 2018 року заступник прокурора Одеської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі - РВ ФДМУ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт Клуб "Одеса-2009" (далі - ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009", наразі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський Клуб ТЦФ" (далі - ТОВ "Морський Клуб ТЦФ")) про: 1) стягнення 1 162 880,45 грн заборгованості та 276 072,13 грн пені; 2) розірвання договору оренди державного нерухомого майна, укладеного 20.09.2005 між РВ ФДМУ і товариством (далі - договір оренди від 20.09.2005); 3) зобов`язання повернути державі в особі РВ ФДМУ передане у строкове платне користування за договором оренди від 20.09.2005 державне нерухоме майно, а саме 54/1000 комплексу будівель морського вокзалу у літ. "Б": 81 малий елінг, 96 великий елінг, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 97, 98, 99, 100 рундуки на першому поверсі, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 рундуки на другому поверсі, 16 магазин, 20 склад магазину, 41, 42 вмивальня, 43, 44, 45, 48, 49 душова, 50, 46, 47 туалети, 38 кладова, 34, 24 диспетчерські, 15, 16, 17, 25 офіс, 23 коридор, 26, 27, 28 приміщення, 12 кімната для переговорів, 13 кухня, 11 кают-компанія, 18, 22 вмивальня, 19, 21 туалети, 20 ванна, загальною площею 2084,8 м2; 54/1000 холу 8, площею 4,96 м2, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6.
На обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на порушення відповідачем зобов`язань за договором від 20.09.2005 (з урахуванням змін) щодо своєчасного та повного перерахування орендної плати у період із березня 2016 року по лютий 2018 року.
1.2. Водночас до Господарського суду Одеської області із позовом до ТОВ "Морський Клуб ТЦФ", РВ ФДМУ та прокуратури Одеської області звернувся ОСОБА_1 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до заявленої прокурором в інтересах РВ ФДМУ заборгованості ТОВ "Морський Клуб ТЦФ" за договором оренди від 20.09.2005 у загальному розмірі 1 438 952, 58 грн, з яких: 1 162 880,45 грн основного боргу та 276 072,13 грн пені.
На обґрунтування позову третя особа посилалася зокрема на те, що внаслідок укладення в усній формі між сторонами договору про внесення змін до договору оренди від 20.09.2005 та у зв`язку з відсутністю повноважень у директора товариства на укладання цієї угоди порушено корпоративні права ОСОБА_1 .
1.3. Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.
1.4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.10.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021, в задоволенні позовів прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ та третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору - ОСОБА_1 відмовлено через необґрунтованість та недоведеність позовних вимог прокурора та непорушення у наведеному випадку корпоративних прав ОСОБА_1 .
1.5. Постановою Верховного Суду від 23.11.2021 касаційні скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) (далі - ДП "Адміністрація морських портів України") та прокурора задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 і рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області з підстав допущення судами порушення норм матеріального і процесуального права та неповноти судового дослідження.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що суди обох інстанцій, обмежившись дослідженням лише одного доказу - акта приймання-передачі державного нерухомого майна від 01.03.2016 (далі - акт приймання-передачі від 01.03.2016), не перевірили та не встановили саму обставину передання такого майна, що, з урахуванням приписів статті 73 Господарського процесуального кодексу України, може підтверджуватися будь-якими іншими доказами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та не надали оцінки доводам та іншим наявним у матеріалах справи доказам на підтвердження відповідних обставин, обмежившись формальним висновком про неприйняття до уваги доводів прокурора та ДП "Адміністрація морських портів України" про те, що 01.03.2016 нерухоме майно, яке виступало об`єктом оренди за договором №ДФ-28 від 20.09.2005, було передане Товариству з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ", тобто знаходилося у нього в користуванні та експлуатувалося останнім.
Суди обох інстанцій не з`ясували самої обставини передання відповідного майна у спірний період. При цьому сама лише відсутність в акті приймання-передачі майна посилань або застережень стосовно того, що він складався та підписувався саме на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі № 916/4494/15 або наказу від 04.01.2016, виданого на виконання даного рішення, автоматично не може свідчити про те, що відповідне майно не могло бути передане на виконання відповідного судового рішення, а сама суть такого доказу як акт приймання-передачі майна зводиться до документального підтвердження факту здійснення відповідних дій, однак не є єдиним доказом, який може підтверджувати або спростовувати відповідну обставину.
Крім цього, суди обох інстанцій не надали оцінки доводам заявників апеляційних скарг стосовно того, що, на їх думку, обставини справи стосовно передання майна відповідачу були неодноразово встановлені судами в аналогічних справах між адміністрацією та товариством, а саме: № 916/2536/16 (про стягнення заборгованості з орендної плати 30 % з товариства на користь адміністрації за період березень-липень 2016 року), № 916/3089/16 (аналогічно за період серпень-вересень 2016 року), № 916/342/17 (аналогічно за період жовтень-грудень 2016 року), № 916/3245/17 (аналогічно за період січень-листопад 2017 року), № 916/1743/18 (аналогічно за період грудень 2017 року-червень 2018 року), № 916/1570/17 (про стягнення заборгованості за комунальні послуги з товариства на користь адміністрації), та зазначили, що посилання скаржників на преюдиційні обставини, встановлені в межах розгляду вказаних судових справах, а саме: справ № 916/2536/16, №916/3089/16, №916/342/17, оцінюються критично, оскільки фактично зводяться до зазначення правової оцінки, наданої судами факту користування ТОВ "Морський клуб ТЦФ" зазначеним нерухомим майном.
1.6. За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 (суддя Петренко Н. Д.) у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено у повному обсязі; здійснено розподіл судових витрат. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовлено.
1.7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора, суд першої інстанції виходив із того, що наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі від 01.03.2016 не містить жодних посилань або застережень стосовно того, що він складався та підписувався саме на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі № 916/4494/15 або наказу від 04.01.2016, виданого на виконання цього рішення у зв`язку з чим суд вважав цей акт неналежним доказом на підтвердження виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі № 916/4494/15 стосовно засвідчення обставин передачі майна за договором оренди у спірний період. Зважаючи на це, суд першої інстанції зазначив, що оскільки передане відповідачеві за актом приймання-передачі від 01.03.2016 нерухоме майно державної форми власності було набуте останнім не на підставі договору від 20.09.2005, поновленого за рішенням суду у справі № 916/4494/15, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ "Морський клуб ТЦФ" орендної плати, нарахованої позивачем за період із березня 2016 року по лютий 2018 року, а також пені. В той же час, місцевий господарський суд вказав, що оскільки позовні вимоги прокурора щодо розірвання договору та зобов`язання повернути майно є похідними від вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, то такі вимоги також не підлягають задоволенню. Разом із тим, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що укладанням договору, наслідки нікчемності якого просить застосувати ОСОБА_1, його корпоративні права не порушені.
1.8. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 (судді: Діброва Г. І. - головуючий, Принцевська Н. М., Богацька Н. С.) рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 залишено без змін. Суд апеляційної інстанції, зважаючи на те, що прокурор оскаржив рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 у цій справі лише в частині відмови суду у задоволенні позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, пені, розірвання спірного договору та повернення майна державної власності, в силу вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України не переглядав рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні вимог третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору - ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд погодився з мотивами суду першої інстанції щодо відмови у позові прокуророві.
2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
2.1. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 і рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 у справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора та просить скасувати вказані судові рішення у відповідній частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора в повному обсязі. Отже, прокурор не оскаржує судові рішення у справі в частині відмови у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що оскаржені у справі судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 73, 75, 76, 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, при неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема, статей 174, 179, 193, 283 Господарського кодексу України, статей 11, 15, 16, 509, 526, 626, 759, 795 Цивільного кодексу України, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, та стверджує, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилався на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, (1) суд апеляційної інстанції застосував частину 1 статті 795 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 925/1596/16, стосовного того, що при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин і відповідних прав та обов`язків) та щодо обрахування початку перебігу строку оренди має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно назва документу - акт приймання-передачі, прямо передбачена законодавством, що підтверджує прийняття майна в оренду; (2) судами попередніх інстанцій застосовано положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 916/542/18, зокрема, з огляду на те, що судові рішення (в інших справах) набрали законної сили і є обов`язковими для виконання, у зв`язку з чим правильність зроблених у них висновків презюмується, суд не може надавати протилежну оцінку встановленим ними обставинам у даній справі, не навівши достатньо переконливих підстав для неврахування висновків, зроблених за результатами дослідження відповідних обставин у відповідних справах. Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Скаржник наголошує на тому, що хоча й акт приймання-передачі від 01.03.2016 не містить посилання на рішення суду у справі № 916/4494/15, це проте не спростовує факту повернення майна за договором оренди від 20.09.2005 у користування ТОВ "Морський Клуб ТЦФ", адже, предметом цього акта є нерухоме майно за однією і тією ж адресою з відповідними літерами та площами приміщень, що дозволяє його ідентифікувати згідно з вказаним договором. Також зазначений акт містить відомості про дату складання документа, назву підприємств, від імені яких складено документ, зміст та обсяг господарської операції (приймання-передача майна). Відсутність в акті приймання-передачі від 01.03.2016 посилання на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі № 916/4494/15 не впливає на оцінку обставини складання самого акта як первинного документа на підтвердження господарської операції з приймання- передачі майна за договором оренди від 20.09.2005. Тим більше, що вказаний акт від 01.03.2016 містить посилання безпосередньо на договір оренди від 20.09.2005.
Разом із цим скаржник зазначає, що правовідносини, які виникли на підставі спірного договору оренди, неодноразово були предметом судового розгляду у справах № 916/3089/16, № 916/2536/16, № 916/342/17, у яких стягувалась заборгованість з орендної плати за таким договором з урахуванням складеного та підписаного сторонами акта приймання-передачі від 01.03.2016. Вказаними судовими рішеннями встановлені преюдиційні обставини, зокрема, передачі державного майна у користування ТОВ "Морський Клуб ТЦФ" відповідно до договору оренди від 20.09.2005 за актом приймання-передачі від 01.03.2016, що відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню під час розгляду цієї справи. Однак зазначені обставини безпідставно, в порушення положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не прийняті судами попередніх інстанцій до уваги. За твердженнями прокурора підписання акта приймання-передачі від 30.09.2020 у забезпеченій державним примусом процедурі виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі № 916/4494/15 не спростовує фактичних обставин отримання відповідачем у користування майна за актом приймання-передачі від 01.03.2016 поза межами цієї процедури.
2.2. ДП "Адміністрація морських портів України" у відзиві на касаційну скаргу підтримало доводи касаційної скарги прокурора; наголосило на неправильному застосуванні судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у цій справі.
2.3. РВ ФДМУ у відзиві на касаційну скаргу також підтримало доводи касаційної скарги прокурора, просило продовжити строк на подання відзиву на касаційну скаргу з посиланням на положення статті 119 Господарського процесуального кодексу України та наявність поважних причин пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу.
2.4. Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу прокурор, в якому третя особа просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, а ухвалені у справі судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані. Водночас ОСОБА_1 просив розглядати справу за його відсутності.
2.5. ТОВ "Морський клуб ТЦФ" у відзиві на касаційну скаргу також заперечило проти її доводів, просило відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора, а оскаржені судові рішення, як ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, залишити без змін.
3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
3.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
3.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 20.09.2005 між РВ ФДМУ (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Морський клуб ТЦФ" (орендар), правонаступником якого є відповідач, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д. Г., зареєстрований в реєстрі за № 2592.
За умовами пункту 1.1 цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно, що не є цілісним майновим комплексом (об`єкт оренди), а саме 54/1000 комплексу будівель морського вокзалу: у літ. "Б": 81 малий елінг; 96 великий елінг; 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 97, 98, 99, 100 рундуки на першому поверсі; 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 рундуки на другому поверсі; 16 магазин; 20 склад магазину; 41, 42 вмивальня; 43, 44, 45, 48, 49 душова; 50, 46, 47 туалети; 38 кладова; 34, 24 диспетчерські; 15, 16, 17, 25 офіс; 23 коридор; 26, 27, 28 приміщення; 12 кімната для переговорів; 13 кухня; 11 кают-компанія; 18, 22 вмивальня; 19, 21 туалети; 20 ванна; загальною площею 2084,8 м2; 54/1000 холу 8, що перебуває на балансі Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (далі - ДП "Одеський морський торговельний порт"), розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6.
Відповідно до пункту 1.2 договору оренди від 20.09.2005 згідно з незалежною оцінкою вартості об`єкта оренди, що була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю "Інюг Експертиза" (далі - ТОВ "Інюг Експертиза"), вартість об`єкта оренди станом на 14.07.2005 становить 1 563 000,00 грн.
У пункті 1.3 вказаного договору передбачено, що мета використання об`єкта оренди - для розміщення офісу, кают-компанії, зберігання та сервісного обслуговування яхт (інше використання нерухомого майна).
Орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна. Обчислення строку договору починається з моменту підписання сторонами акта приймання передачі (пункт 2.1 договору).
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на нього. Власником об`єкта оренди залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Об`єкт оренди залишається на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" із зазначенням того, що цей об`єкт є орендованим (пункти 2.2, 2.4 договору оренди від 20.09.2005).
Згідно з пунктом 2.3 договору передача об`єкта оренди в оренду здійснюється за станом та за вартістю, визначеними згідно з незалежною оцінкою вартості об`єкта оренди, що була проведена ТОВ "Інюг Експертиза"; вартість об`єкта оренди станом на 14.07.2005 становить 1 563 000,00 грн.
У пункті 3.1 договору оренди від 20.09.2005 визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2000 № 75, і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (липень 2005 року): 13 064, 08 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Згідно з пунктами 3.2- 3.4, 3.6 договору орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2005 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (липень 2005 року) на індекси інфляції серпня, вересня 2005 року включно. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата перераховується орендарем до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % і 30 % щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Одночасно копії платіжних доручень на перерахування орендної плати до Державного бюджету 70 % і 30 % балансоутримувачу надсилається орендарем орендодавцеві. Розмір орендної плати підлягає перерахунку на вимогу однієї із сторін у разі змін чинного законодавства, Методики її розрахунку, змін цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно та не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.4 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.8 договору оренди від 20.09.2005).
Відповідно до пункту 5.2 названого договору орендар зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.
За умовами пункту 9.3 договору оренди від 20.09.2005 орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків, зокрема, у разі нездійснення орендарем страхування об`єкта оренди відповідно до вимог пункту 5.5 договору на весь термін договору, затримання сплати орендної плати протягом 3-х місяців підряд (підпункт в)).
Вказаний договір укладено терміном до 20.09.2012 включно та діє з моменту його підписання сторонами. Умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну його дії, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається поновленим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором за умови погодження Міністерства транспорту та зв`язку України (пункти 10.1, 10.2, 10.9 спірного договору).
20.09.2005 на виконання умов вказаного договору РВ ФДМУ, товариство і ДП "Одеський морський торговельний порт" підписали акт приймання-передачі державного нерухомого майна, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування об`єкт оренди.
05.03.2009 між сторонами укладено договір про внесення змін до договору від 20.09.2005, яким змінено його преамбулу та викладено у новій редакції пункти 3.1, 3.2, 12.2 договору: "3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами та доповненнями), внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846 і становить без врахуванням ПДВ за місяць розрахунку грудень 2006 року 22 627,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. 3.2. Орендна плата за поточний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції поточного місяця включно". "12.2. До цього договору додаються: - розрахунок орендної плати від 05.03.2009 року, а попередній розрахунок орендної плати вважати таким, що втратив чинність; Акт приймання-передачі від 05.03.2009 року, а попередній акт приймання-передачі вважати таким, що втратив чинність".
Разом із підписанням договору від 05.03.2009 про внесення змін до договору від 20.09.2005 сторони погодили та затвердили розрахунок плати за оренду державного нерухомого майна, відповідно до якого погоджено орендну ставку в розмірі 15 %.
Іншим договором від 06.07.2010 про внесення змін до договору від 20.09.2005 було змінено преамбулу договору від 20.09.2005, викладено окремі пункти останнього в новій редакції, у тому числі його пункт 10.1, згідно з яким продовжено дію договору до 06.07.2015, а договором від 13.06.2013 про внесення змін до договору оренди від 20.09.2005 (обліковий номер 20984009534) погоджено зміну балансоутримувача з ДП "Одеський морський торговельний порт" на його правонаступника в частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчого балансу - ДП "Адміністрація морських портів України".
В подальшому, між РВ ФДМУ та ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009" 06.11.2013 укладено договір про внесення змін до договору оренди від 20.09.2005 (обліковий номер договору 2098409534), відповідно до якого пункти 1.1, 1.2, 2.3, 2.4, 3.1 і 12.2 договору від 20.09.2005 викладено в новій редакції, зокрема:
"1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що не є цілісним майновим комплексом (надалі об`єкт оренди), а саме: частину комплексу будівель морського вокзалу: у літ. "Б": 96 - великий елінг; 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 97, 98, 99, 100 - рундуки на першому поверсі; 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 - рундуки на другому поверсі: 41, 42 - вмивальня; 43, 44, 45, 48, 49 - душова; 46, 47, 50 - туалети; 38 - кладова: 24,34 - диспетчерські; 15, 16, 17, 25 - офіс; 27 - приміщення: 18, 22 - вмивальні; 19, 21 - туалети; 20 - ванна; загальною площею 1457,5 кв.м, 54/1000 частин холу - 8, що перебувають на балансі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (надалі - Балансоутримувач), розташованих за адресою: місто Одеса, вулиця Приморська, 6. Об`єкт оренди належить державі в особі Верховної Ради України на підставі Свідоцтва про право власності (серія ЯЯЯ №061660), виданого 07.06.2005 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради; право власності зареєстроване 09.04.2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 737979, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 46475451101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №2704796, виданим 20.04.2013 року Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області";