ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 643/2955/23
провадження № 51-4852км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
а також у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Харківського апеляційного суду від 27 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020010002066, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтава, зареєстрованого та фактично проживаючого у АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Московського районного суду м. Харкова від 10 травня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 436-2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Харківський апеляційний суд 27 червня 2023 року скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 436-2 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки без конфіскації майна.
Визначив, що початок строку відбування покарання ОСОБА_6 слід рахувати з дня його затримання на виконання вироку суду.
Також апеляційний суд застосував спеціальну конфіскацію належного ОСОБА_6 телефону Galaxy J7.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОСОБА_6 засуджено за те, що він за обставин детально описаних у вироку створював та поширював матеріали, у яких міститься виправдовування і визнання правомірною збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Зокрема, ОСОБА_6 після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, під час дії воєнного стану, 09 травня 2022 року перебуваючи за місцем своєї реєстрації у АДРЕСА_1, умисно, за допомогою телефону Galaxy J7 створив, та, використовуючи особистий профіль " ОСОБА_8" в соціальній мережі "Одноклассники", що розміщується за посиланням " ІНФОРМАЦІЯ_2" поширив на вказаній відкритій та загальнодоступній для невизначеної кількості осіб сторінці публікацію: "Мой дед ОСОБА_11 боролся с немецким фашизмом, а теперь Путин борется с укрфашизмом. Я рад, что Харьков пришли освобождать русские солдаты! Да здраствует Харьковская Народная Республика!" та коментар: " ОСОБА_11 1913-1998 гг. Полковник погранвойск СССР Финская война. Блокада Ленинграда. Сахалин. Камчатка.", які згідно висновку судової психолого-лінгвістичної експертизи мовлення №1267/1861/5-6-277-278 від 30 січня 2023 року, містяться висловлювання у формі фактичних тверджень й оціночних суджень, що мають публічний характер і виправдовують та заперечують збройну агресію російської федерації проти України, а також глорифікують президента російської федерації та верховного головнокомандувача збройних сил рф володимира путіна і військовослужбовців рф, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання та застосувати до засудженого ОСОБА_6 положення ст. 75 КК України. Вважає, що суд апеляційної інстанції, призначаючи покарання, належним чином не мотивував рішення про неможливість застосування у цьому кримінальному провадженні інституту звільнення від відбування покарання, не зважив на всі дані про особу винного, які в сукупності з пом`якшуючими обставинами є підставами для звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 підтримав доводи, наведені в касаційній скарзі, та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 просила залишити вирок апеляційного суду без зміни як законний, а касаційну скаргу захисника - без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи сторони захисту, наведені в касаційній скарзі, про необґрунтованість рішення апеляційного суду, яким скасовано вирок місцевого суду в частині застосування до засудженого положень ст. 75 КК України, та про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі винного через суворість є безпідставними з огляду на таке.
Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.