ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 311/2297/21
провадження № 61-10463 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу
ОСОБА_3 на постанову Запорізького апеляційного суду
від 25 квітня 2023 року та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду
від 20 червня 2023 року, постановлених у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст первісних позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом
до ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування за законом
та заповітом.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 15 травня 2007 року ОСОБА_4 склав заповіт на ім`я ОСОБА_2, яким заповів їй земельну ділянку, площею 7,10 га, розташовану на території Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області (далі - Підгірненська СР), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП № 006053, виданого Підгірненською СР 13 грудня 2002 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 335.
30 липня 2014 року ОСОБА_4 склав заповіт на ім`я ОСОБА_3, яким заповів останній належний йому житловий будинок, розташований по
АДРЕСА_1, а також все належне йому майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, та все те,
що буде належати йому на день смерті і на що за законом матиме право. Даний заповіт посвідчено секретарем Підгірненської СР Самойленко Л. О., зареєстровано в реєстрі за № 7. Секретар сільської ради здійснювала нотаріальні дії на підставі відповідного розпорядження сільського голови Підгірненської СР від 25 грудня 2013 року № 65-осн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, спадкова справа була заведена
у приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу Запорізької області (далі - приватний нотаріус) Кириченко В. В. за № 19/2017.
Вказували, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 входить: земельна ділянка з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,10 га,
для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером 2320985300:01:020:0001, площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 дружині
ОСОБА_4 - ОСОБА_5, яку ОСОБА_4 успадкував після смерті дружини,
але за життя не оформив спадкових прав.
Після смерті ОСОБА_4 заяви про прийняття спадщини подали: ОСОБА_2, підстава - заповіт від 15 травня 2007 року; ОСОБА_3, підстава - заповіт
від 30 липня 2014 року; ОСОБА_1, як спадкоємець за законом п`ятої черги (племінниця померлого ОСОБА_4 ).
Постановою приватного нотаріуса Кириченко В. В. від 16 серпня 2017 року
ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом
у зв`язку з його нікчемністю в силу недотримання норм закону та порушенням положень статті 1247 ЦК України, якою передбачено зазначення у заповіті місця
та часу його складання.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 18 вересня
2019 року у справі № 311/300/19 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3
до Підгірненської СР, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_1, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року скасовано рішення Василівського районного суду від 18 вересня 2019 року та визнано
за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1,
та земельну ділянку (пай), площею 7,10 га, що належали померлому ОСОБА_4
ОСОБА_3 використала своє право на реєстрацію речового права
та зареєструвала право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вищевказані житловий будинок та земельну ділянку (пай).
Проте, постановою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року скасовано постанову Запорізького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, а рішення Василівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2019 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (провадження № 61-21022св19).
Зазначали, що вони позбавлені можливості оформити право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_3 зареєструвала
за собою право власності на майно.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили суд:
- припинити право власності, зареєстроване за ОСОБА_3, на земельну ділянку
з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,0998 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 2041243423209, дата реєстрації - 27 лютого 2020 року;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,10 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 13 грудня 2002 року ІІІ-ЗП № 006053, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 335, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Підгірненської СР
від 27 вересня 2001 року № 540, у порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ;
- припинити право власності, зареєстроване за ОСОБА_3, на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
за реєстраційним номером 2041237223209, дата реєстрації - 27 лютого 2020 року;
- визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності
на вищевказаний житловий будинок після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_4 ;
- визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом, право власності
на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:01:020:0001,
площею 1,00 га, для ведення особистого селянського господарства, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 18 листопада 2011 року ЯЛ № 657661,
який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 232090001001327, виданого на підставі розпорядження Василівської районної державної адміністрації Запорізької області від 24 лютого 2011 року № 88, яку ОСОБА_4 успадкував від дружини але за життя не оформив своїх спадкових прав;
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 30 липня 2014 року ОСОБА_4 складено заповіт на її ім`я, який посвідчено Підгірненською СР.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. У встановлений статтею 1270 ЦК України строк вона звернулася до приватного нотаріуса Кириченко В. В. із заявою
про прийняття спадщини. Проте, постановою від 16 серпня 2017 року приватний нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зазначивши у постанові, що заповіт є нікчемним.
Вважала, що вищевказаний заповіт ОСОБА_4 є дійсним, його ніхто
не оспорював. Не зазначення у тексті заповіту часу його складання, яким, на думку нотаріуса, є години та хвилини, не впливає на волю заповідача. Волевиявлення заповідача було вільним і спрямоване на передачу майна саме їй,
що й зафіксовано у заповіті. Вказане не є підставою для визнання його недійсним чи нікчемним, у зв`язку з чим ОСОБА_2, ОСОБА_1 не мають права на спадкування.
Зазначала, що постанова Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі
№ 311/300/19 (провадження № 61-21022св19), якою скасовано постанову Запорізького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року й змінено рішення Василівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2019 року шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, мотивована тим, що нею було пред`явлено позов до неналежного відповідача,
оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були залучені до участі у вказаній справі
як треті особи, а не відповідачі.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6,
який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на:
- житловий будинок
АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку (пай), площею 7,0998, кадастровий номер 2320985300:02:003:0006;
- земельну ділянку, площею 1,00 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2320985300:01:020:0001, що розташована
за адресою: село Підгірне Василівського району Запорізької області, за межами населеного пункту.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішення Василівського районного суду Запорізької області 10 січня 2022 року
у складі судді Задорожка Д. А. у задоволенні первісного позову ОСОБА_1,
ОСОБА_2 відмовлено.
Зустрічнй позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,0998 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:01:020:0001, площею 1,00 га, для ведення особистого селянського господарства, у порядку спадкування
за заповітом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на оплату судового
збору у розмірі 1 435,35 грн та витрати на оплату правової допомоги
у розмірі 3 000,00 грн, а всього - 4 435,35 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на оплату судового
збору у розмірі 1 435,35 грн та витрати на оплату правової допомоги у розмірі 3 000,00 грн, а всього - 4 435,35 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 не довели обставини, на які посилалися у первісному позові, так як вони обґрунтовували позов нікчемністю складеного 30 липня 2014 року ОСОБА_4 заповіту на ім`я ОСОБА_3, проте не зазначили, з яких саме правових підстав вказаний заповіт
є нікчемний. При цьому зазначення таких обставин їхнім представником під час з`ясування судом обставин справи та дослідження доказів не відповідає вимогам закону та є виходом за межі позовних вимог.
Указаний вище заповіт посвідчено секретарем Підгірненської СР, тобто посадовою особи органу місцевого самоврядування, уповноваженою на вчинення відповідних нотаріальних дій розпорядженням сільського голови. Заповіт зареєстровано
та внесено до Спадкового реєстру, він є чинним. При цьому матеріали справи
не містять доказів про скасування чи визнання незаконним відповідного розпорядження Підгірненського СР, яким на секретаря сільської ради покладено відповідні нотаріальні повноваження. Не зазначення в тексті заповіту часу (години та хвилини) його складання не впливає на волю заповідача.
Із цих самих підстав обґрунтованим є зустрічний позов ОСОБА_3, яка позбавлена можливості оформити свої права на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 унаслідок відмови приватного нотаріуса у вчиненні відповідної процесуальної дії. Порушені права останньої підлягають судовому захисту шляхом визнання
за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок та земельні ділянки у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Районний суд застосував відповідні норми ЦК України та Закону України
"Про нотаріат".
Розподіл судових витрат здійснено судом із урахуванням статей 137,
141 ЦПК України, а також, зокрема в частині витрат на правничу допомогу,
із дотриманням вимог співмірності та розумності.
У лютому 2022 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 оскаржили рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, направивши апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15 лютого 2022 року витребувано цивільну справу № 311/2297/21 із Василівського районного суду Запорізької області.
Вказана ухвала виконана не була, справа до суду апеляційної інстанції
не надійшла.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та початком повномасштабного вторгнення на всю територію України 24 лютого 2022 року Президент України Указом № 64/2022 постановив ввести в Україні воєнний стан.
Наказом голови Василівського районного суду Запорізької області від 09 березня 2022 року припинено роботу Василівського районного суду Запорізької області.
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 10 березня 2022 року
№ 4/0/9-22 територіальна підсудність справ Василівського районного суду Запорізької області визначена за Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14 вересня 2022 року витребувано цивільну справу № 311/2297/21 із Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року
№ 49/0/9-22 територіальна підсудність справ Василівського районного суду Запорізької області визначена за Заводським районним судом м. Запоріжжя.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 22 вересня 2022 року витребувано цивільну справу № 311/2297/21 із Заводського районного суду м. Запоріжжя.
Згідно з відповіддями Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області та Заводського районного суду м. Запоріжжя матеріали даної справи
до судів не надходили.
З урахуванням наведеного, Запорізький апеляційний суд уважав, що судове провадження у цій справі могло бути втрачене.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 листопада 2022 року направлено копії матеріалів за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Заводського районного суду м. Запоріжжя для вирішення процесуального питання
про відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2023 року відновлено втрачене судове провадження у справі № 311/2297/21 в частині зібраних судом документів та відновлено рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 січня 2022 року.
30 січня 2023 року до Запорізького апеляційного суду надійшли матеріали справи після відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 31 січня 2023 року матеріали відновленого судового провадження № 311/2297/21 з апеляційною скаргою повернуто до Заводського районного суду м. Запоріжжя. Надано строк
для усунення недоліків щодо належного оформлення справи.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 січня 2022 року залишено без руху. Надано заявникам строк
для усунення її недоліків.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 січня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом та заповітом задоволено.
Припинено право власності, зареєстроване за ОСОБА_3 на земельну ділянку
з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,0998 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 2041243423209,
дата реєстрації - 27 лютого 2020 року.
Припинено право власності, зареєстроване за ОСОБА_3 на житловий будинок,
розташований за адресою: АДРЕСА_1, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
за реєстраційним номером 2041237223209, дата реєстрації - 27 лютого 2020 року.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності
на житловий будинок, розташований за адресою:
АДРЕСА_1, після померлого
ОСОБА_4 .
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом, право власності
на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:01:020:0001,
площею 1,00 га, для ведення особистого селянського господарства, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 18 листопада 2011 року ЯЛ № 657661,
який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 232090001001327, виданого на підставі розпорядження Василівської районної державної адміністрації від 24 лютого 2011 року № 88,
яку ОСОБА_4 успадкував від дружини ОСОБА_5, але за життя не оформив своїх спадкових прав.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,10 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 13 грудня 2002 року ІІІ-ЗП № 006053, який зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 335, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Підгірненської СР від 27 вересня 2001 року № 540, в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_4 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання права власності
в порядку спадкування за заповітом відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи
не містять доказів оскарження ОСОБА_3 постанови приватного нотаріуса Кириченко В. В. від 16 серпня 2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у видачі останній свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
При цьому суду не надано доказів на підтвердження того, що секретар Підгірненської СР Самойленко Л. О., яка посвідчила заповіт, складений 30 липня 2014 року ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3, у передбаченому законодавством порядку була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, зокрема посвідчувати оспорюваний заповіт (протоколів засідань сесій та виконавчого комітету ради). Тому вказаний правочин у встановленому порядку не посвідчений. Заповіт, складений 30 липня 2014 року ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3, складено
з порушенням вимог щодо його посвідчення і він є нікчемним в силу вимог
частини першої статті 1257 ЦК України. Цей заповіт не містить також місця та часу його складання. Отже, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню
не підлягають.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом та заповітом, апеляційний суд, з урахуванням вищенаведених висновків, виходив із того, що вчинення нікчемного заповіту, складеного 30 липня 2014 року ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3, не може скасовувати попередній заповіт, складений ним 15 травня 2007 року на ім`я
ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Скориченко А. В. Тому позовні вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності на відповідну земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_4 підлягають задоволенню. При цьому ОСОБА_1 своєчасно звернулася із заявою про прийняття спадщини, її родинні відносини зі спадкодавцем судом встановлені, а отже, її позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування
за законом на земельну ділянку, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, яку ОСОБА_4 успадкував від дружини, але за життя не оформив своїх спадкових прав, після померлого ОСОБА_4 також підлягають задоволенню.
Оскільки ОСОБА_3 у лютому 2020 року зареєструвала за собою право власності
у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірний житловий будинок та земельну ділянку (пай), площею 7,10 га, а рішеннями державного реєстратора від 13 травня 2021 року ОСОБА_2 відмовлено у державній реєстрації права власності на відповідне нерухоме майно, то позовні вимоги про припинення права власності, зареєстрованого за ОСОБА_3, на житловий будинок
та на земельну ділянку, площею 7,0998 га, підлягають задоволенню.
Додатковою постановою Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року заяву ОСОБА_2, ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Прийнято додаткову постанову наступного змісту.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 196,10 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 4 888,65 грн та 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у частині судового збору, апеляційний суд урахував відповідні норми ЦПК України, Закону України
"Про судовий збір", сплачений позивачами за первісним позовом розмір судового збору та заявлені кожним із них позовні вимоги і вказав, що з ОСОБА_3
на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню вказані судові витрати
у розмірі 4 888,65грн (1 773,86 грн + 454,00 грн + 2 660,79 грн), і з ОСОБА_3
на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 196,10 грн (1 096,84 грн + 454,00 грн + 1 645,26 грн).
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу,
суд апеляційної інстанції надав оцінку доказам, що підтверджують такі витрати, застосував відповідні норми ЦПК України, урахував судову практику Великої Палати Верховного Суду зі вказаного процесуального питання і зазначив про те, що в суді першої інстанції повноваження представника позивачів за первісним позовом - адвоката Кари Р. Т., підтверджені ордером, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 13 вересня 2018 року. Проте, вказаний договір та докази понесення ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 12 000,00 грн у матеріалах справи відсутні, а тому витрати у цій частині відшкодуванню не підлягають.
При цьому матеріали справи були відновлені ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2023 року й позивачами за первісним позовом зазначена ухвала районного суду з підстав неповного відновлення матеріалів справи не оскаржувалася.
У суді апеляційної інстанції інтереси ОСОБА_2 представляла адвокат Кара Р. Т.
на підставі ордеру на надання професійної правничої (правової) допомоги серії АР № 1084180 від 10 січня 2022 року, який долучений до апеляційної скарги,
як і квитанція про сплату ОСОБА_2 3 000,00 грн за надання правничої допомоги.
Тобто вказаний розмір витрат на правничу допомогу доведений і підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У травні 2023 року ОСОБА_3 вперше подала до Верховного Суду касаційну скаргу
на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху. Запропоновано сплатити судовий збір за подання касаційної скарги. Надано строк для виконання ухвали та зазначено про наслідки
її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року визнано неподаною та повернуто заявникові (провадження № 61-7215ск23).
У липні 2023 року ОСОБА_3 повторно звернулася до Верховного Суду
із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року, а також на додаткову постанову Запорізького апеляційного суду
від 20 червня 2023 року, в якій просить: постанову Запорізького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року скасувати, рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 січня 2022 року залишити в силі; додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року скасувати, стягнути
з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на її користь понесені нею судові витрати.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім того, апеляційний суд не дослідив зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2023 року клопотання ОСОБА_3
про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено
ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року та додаткової постанови Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року. У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху. Запропоновано заявникові сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, на підтвердження сплати судового збору надати суду документ, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Зазначено строк виконання ухвали, попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовлено. Зменшено ОСОБА_3 розмір судового збору до 5 000,00 грн
за подання касаційної скарги на постанову Запорізького апеляційного суду
від 25 квітня 2023 року та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду
від 20 червня 2023 року. Продовжено ОСОБА_3 строк для усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 24 липня 2023 року. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк ОСОБА_3 надала матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме докази сплати судового збору у розмірі 5 000,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувати із Заводського районного суду м. Запоріжжя вищевказану цивільну справу. У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року
та додаткової постанови Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги
та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року справу призначено до розгляду
в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки по суті спору та щодо розподілу витрат на правничу допомогу, не надав належну правову оцінку доказам і не врахував відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду.
Апеляційний суд фактично визнав нікчемним заповіт, посвідчений секретарем сільської ради, з підстав, які не передбачені нормами ЦК України, чим порушив свободу волевиявлення заповідача, втрутився у право мирного володіння спадкоємцем майном. Указане свідчить про вихід суду за межі первісних позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не посилалися на нікчемність заповіту, посвідченого секретарем сільської ради, з підстав відсутності повноважень
у посадової особи органу місцевого самоврядування на вчинення нотаріальних дій. При цьому останні не зазначали про це і в ході розгляду інших судових спорів,
які існували між сторонами.
У цій частині посилається на норми Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенція), Першого протоколу до Конвенції, прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки про відсутність повноважень
у секретаря сільської ради посвідчувати відповідний заповіт. Заповіт, складений
ОСОБА_4 у липні 2014 року на ім`я ОСОБА_3, посвідчений секретарем Підгірненської СР, він ніким не оспорений, посвідчений уповноваженою
на це посадовою особою органу місцевого самоврядування. Указане свідчить
про вільне волевиявлення заповідача при складенні відповідного заповіту.
При цьому не було порушено вимог щодо форми заповіту та порядку його посвідчення. У цій частині посилається на відповідні правові позиції Верховного Суду, які, на думку заявника касаційної скарги, безпідставно не враховано судом апеляційної інстанції.
Вважає, що додаткова постанова суду апеляційної інстанції також є незаконною
та підлягає скасуванню, оскільки є невід`ємною частиною оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 травня 2007 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Скориченко А. В., на ім`я ОСОБА_2, яким заповів земельну ділянку, площею 7,10 га, розташовану на території Підгірненської СР, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП № 006053, виданого Підгірненською СР 13 грудня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 335 (а. с. 70, т. 1).
Пунктом 11.2 Розпорядження сільського голови Підгірненської СР від 25 грудня 2013 року № 65-осв "Про облікову політику та розподіл обов`язків працівників
в виконавчому комітеті Підгірненської сільської ради в 2014 році" секретар сільської ради виконує обов`язки секретаря виконавчого комітету, відповідає
за ведення документації, діловодства, розгляд звернень громадян згідно
із Законом України "Про розгляд звернень громадян", веде реєстрацію актів цивільного стану, здійснює нотаріальні дії (заповіти громадян, посвідчує справжність підпису та копії), виконує функції по кадровій роботі (а .с. 92-93, т. 1).
30 липня 2014 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений секретарем Підгірненської СР Самойленко Л. О., на ім`я ОСОБА_3, яким заповів належний йому житловий будинок АДРЕСА_1, а також все інше майно, що буде належати йому, де б воно не було, із чого б воно не складалося, і все те, що буде належати йому на день смерті (а. с. 68, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а. с. 61, т. 1).
16 лютого 2017 року приватним нотаріусом Кириченко В. В. заведено спадкову справу № 19/2017 після смерті ОСОБА_4 (а. с. 177-182, т. 1).
Із відповідними заявами про прийняття спадщини звернулися: 16 лютого
2017 року - ОСОБА_2 (на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Скориченко А. В. 15 травня 2007 року) (а. с. 178, т. 1); 03 березня 2017 року -
ОСОБА_3 (на підставі заповіту, посвідченого секретарем Підгірненською СР 30 липня 2014 року) (а. с.178 зворот, т. 1); 04 травня 2017 року - ОСОБА_1
(як спадкоємець за законом (стаття1265 ЦК України)) (а. с. 179, т. 1).
Родинні відносини ОСОБА_1 із ОСОБА_4 підтверджуються архівними документами, зокрема відповідними актовими записами про народження,
про шлюб, свідоцтвами про народження про одруження, про розірвання шлюбу
та іншими. (а. с. 48-60, 62, т. 1).
Спадщина, після смерті ОСОБА_4, складається з наступного нерухомого майна:
- житлового будинку АДРЕСА_1, право власності
на який належало ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Василівської районної ради народних депутатів від 17 жовтня 1990 року № 196;
- земельної ділянки (паю) з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,0998 га, право власності на який належало ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 13 грудня 2002 року ІІІ-ЗП № 006053, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 335, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Підгірненської СР від 27 вересня 2001 року №540;
- земельної ділянки з кадастровим номером 2320985300:01:020:0001,
площею 1,00 га, для ведення особистого селянського господарства, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 дружині ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 18 листопада
2011 року серії ЯЛ № 657661, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 232090001001327, виданого
на підставі розпорядження Василівської районної державної адміністрації
від 24 лютого 2011 року № 88, яку ОСОБА_4 успадкував від дружини,
але за життя не оформив своїх спадкових прав. Указане підтверджується: рішенням виконавчого комітету Василівської районної ради народних депутатів
від 17 жовтня 1990 року № 196 (а. с. 95-96, т. 1); державним актом на право приватної власності на землю від 13 грудня 2002 року ІІІ-ЗП № 006053,
який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 335, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Підгірненської СР від 27 вересня 2001 року № 540 (а. с. 94, т. 1); державним актом на право приватної власності на землю від 18 листопада 2011 року серії ЯЛ
№ 657661, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 232090001001327, виданого на підставі розпорядження Василівської районної державної адміністрації від 24 лютого
2011 року № 88 (а. с. 100, т. 1), довідкою Підгірненської СР від 12 листопада
2018 року щодо реєстрації та місця проживання ОСОБА_4 (а. с.98, т. 1), довідкою Василівської міської ради від 27 травня 2021 року про реєстрацію
та спільне проживання за однією адресою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на момент смерті останньої (а. с. 101, т. 1), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану від 23 лютого 2017 року, яким підтверджено реєстрацію шлюбу
між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 173, т. 2); актовим записом про смерть ОСОБА_5 (а. с.175 зворот, 176, т. 1).
Постановою приватного нотаріуса Кириченко В. В. від 16 серпня 2017 року
ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом із тих підстав, що заповіт від 30 липня 2014 року, яким ОСОБА_4 заповів майно ОСОБА_3, є нікчемним в силу недотримання норм закону та порушенням положень статті 1247 ЦК України та статті 1257 ЦК України (а. с. 71, т. 1).
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 18 вересня
2019 року у справі № 311/300/19 ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні її позовних вимог до територіальної громади в особі Підгірненської СР, треті особи: ОСОБА_1,
ОСОБА_2, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом
(а. с. 75-76, т. 1).
Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року вищевказане рішення Василівського районного суду від 18 вересня 2019 року скасовано, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок, розташований за адресою:
АДРЕСА_1, та земельну ділянку (пай),