ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 759/18044/21
провадження № 61-9772св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Антонов",
третя особа - Незалежна профспілка авіапрацівників Державного підприємства "Антонов",
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 червня 2022 року у складі судді Миколаєць І. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Антонов", третя особа - Незалежна профспілка авіапрацівників Державного підприємства "Антонов", про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у серпні 2021 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати неправомірним та скасувати наказ директора з управління персоналом Державного підприємства "Антонов" (далі - ДП "Антонов") від 19 липня 2021 року № 4364/ку "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу планування та керування польотами ДП "Антонов";
-стягнути з ДП "Антонов" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 липня 2021 року і до ухвалення рішення у даній справі;
- стягнути з ДП "Антонов" на користь позивача моральну шкоду завдану незаконним звільненням у сумі 100 000 грн.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він з 22 березня 2004 року працював у ДП "Антонов".
01 листопада 2019 року його переведено на посаду начальника відділу планування та керування польотами ДП "Антонов".
24 червня 2021 року на розгляд Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства "Антонов" (далі - НПА ДП "Антонов") надійшло подання директора з управління персоналом, начальника відділу кадрів, директора з правових питань щодо звільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (скорочення чисельності та штату працівників) начальника відділу планування та керування польотами ОСОБА_1, який є членом НПА ДП "Антонов".
07 липня 2021 року Рада НПА ДП "Антонов" розглянула зазначене подання та зважаючи на те, що з боку уповноваженого органу роботодавця ДП "Антонов" мало місце порушення вимог пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 42, статті 49-2, частини другої статті 49-4 КЗпП України, статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", відповідно до статті 43 Конституції України, керуючись повноваженнями передбаченими пункту 10 частини першої статті 38 Закону України "Про профспілки та гарантії їх діяльності", Рада НПА ДП "Антонов" прийняла рішення відмовити в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з ОСОБА_1
19 липня 2021 року директором управління персоналом ДП "Антонов" видано наказ № 4364ку про звільнення ОСОБА_1 за скороченням чисельності та штату працівників, пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
З оригіналом наказу про звільнення позивач ознайомився 02 серпня 2021 року.
Позивач вважав наказ від 19 липня 2021 року незаконним, оскільки відповідач не провів консультацій з профспілками перед прийняттям рішень, які стали передумовою скорочення посади, на який позивач працював, відповідач мав можливість, але не здійснив переведення позивача на іншу роботу на тому ж підприємстві, та не врахував наявність у нього переважного права залишення на роботі, здійснив звільнення без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Підписання наказу про звільнення позивача директором з управління персоналом не відповідає пункту 11 Посадової інструкції начальника відділу планування та керування польотами, відповідно до якого призначення на посаду і звільнення з посади здійснюється наказом президента ДП "Антонов". Крім цього, його звільнення носило штучний характер, адже підстав для скорочення його посади не було. Ніякої реальної реорганізації в відділі планування та керування польотами не відбувалося, мало місце лише приєднання до нього відділу наземного забезпечення, обсяг та завдання відділу залишилися без змін.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 27 червня 2022 року позов задовольнив частково.
Визнав неправомірним та скасував наказ директора з управлінням персоналом ДП "Антонов" від 19 липня 2021 року № 4364/ку "Про звільнення ОСОБА_1".
Поновив ОСОБА_1 на посаді начальника відділу планування та керування польотами ДП "Антонов".
Стягнув з ДП "Антонов" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 223 606,01 грн.
Стягнув з ДП "Антонов" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що відповідачем не виконані вимоги статті 49-4 КЗпП України, а саме - не надано жодних доказів здійснення дій, передбачених наведеною нормою закону (консультації з профспілками), що по своїй суті є порушенням порядку звільнення працівників при реорганізації підприємства, що в свою чергу само по собі є окремою підставою для визнання неправомірним наказу про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Рішення профспілки про відмову у наданні згоди на звільнення позивача є обґрунтованим, у протоколі засідання Ради НПА ДП "Антонов" від 06 липня 2021 року, який є невід`ємною частиною листа від 07 липня 2021 року, детально роз`яснено суть порушень здійснених ДП "Антонов" та причини відмови у звільненні працівника.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наказ від 25 травня 2021 року, яким надано право директору з управління персоналом ОСОБА_2 підписувати накази про звільнення з роботи, підписано в. о. генерального директора, повноваження якого судом оцінено критично, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності таких повноважень та за юридичною логікою лише сам президент ДП "Антонов" мав право надати такі повноваження. За таких обставин суд погодився з доводами позивача, що наказ про його звільнення підписано не уповноваженою особою.
Київський апеляційний суд постановою від 17 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ДП "Антонов" задовольнив. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 червня 2022 року скасував і ухвалив нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, в зв`язку з чим посада, яку займав позивач виведена із штатного розпису наказом від 30 березня 2021 року № 2681к "Про внесення змін до штатного розпису підприємства". При цьому зазначеним наказом виведено ще 36 посад. Наведене спростовує твердження позивача про штучний характер скорочення його посади. Зважаючи на право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис, колегія суддів дійшла висновку про правомірність дій відповідача щодо скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку із зміни в організації виробництва і праці на підприємстві.
ДП "Антонов" ліквідацію, реорганізацію, зміну форми власності або часткове зупинення виробництва, підприємства не здійснював, а лише здійснив зміни в організації виробництва і праці, то у нього був відсутній обов`язок інформувати профспілку про такі зміни. Наведене свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції при задоволенні позову позивача про недотримання відповідачем порядку вивільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, наведеного у частині другій статті 49-4 КЗпП України.
Разом з тим, роботодавцем виконано обов`язок щодо працевлаштування позивача, оскільки йому були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві із дня попередження про вивільнення позивача до дня розірвання трудового договору, проте згоду на будь-яку запропоновану посаду позивач не надав та до відділу кадрів підприємства позивач на запрошення не з`явився.
Доводи позивача про те, що відповідачем при його звільненні не було дотримано переважного права на залишення на роботі також на увагу не заслуговують, оскільки як зазначив Верховний Суд у постановах від 19 серпня 2020 року № 334/4326/17 та від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 цим правом наділені працівники, які займають однакові посади. Тобто, переважне право на залишення на роботі не є абсолютним та має розглядатися роботодавцем якщо на посаді, яка скорочується та видаляється зі штатного розпису перебуває двоє чи більше працівників. Посада позивача була єдиною.
Колегія суддів оцінивши висновок профспілки про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника вважала, що вказане рішення суперечить нормам трудового законодавства та не відповідає обставинам справи, з вищенаведених судом апеляційної інстанції підстав, унаслідок чого роботодавець мав право на звільнення працівника не взявши до уваги відмову профспілкової організації.
Крім того, наказом від 25 травня 2021 року № 4390к директору з управління персоналом надано право підписувати накази "Про прийом на роботу", накази "Про звільнення з роботи", накази "Про переведення (переміщення) на іншу роботу", накази "Про внесення змін до наказу про звільнення", у тому числі, що стосуються керівників підрозділів та керівників вищого рівня.
Указаний наказ ніким не оспорений та не скасований, а отже є дійсним, унаслідок чого підписання наказу про звільнення позивача директором з управління персоналом ДП "Антонов" є правомірним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від ОСОБА_1 у червні2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 815 661,59 грн та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення в частині відмови позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 815 661,59 грн, а в іншій частині позовних вимог залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, Верховного Суду від 04 листопада 2022 року у справі № 488/2652/20, від 27 липня 2021 року у справі № 756/7222/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 753/3889/17, від 16 квітня 2020 року у справі № 760/25127/18-ц, від 09 квітня 2020 року у справі № 760/21020/15, від 08 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16, від 26 лютого 2020 рок у справі № 199/2128/15-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 756/6746/16-ц, від 13 грудня 2018 року у справі № 577/256/18, Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, від 01 липня 2015 року у справі № 6-703цс15, від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 22 жовтня 2014 року у справі № 6-163цс14, від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14, від 27 червня 2012 року у справі № 6-65цс12.
Заявник вказує, що він ознайомився з попередженням про можливе майбутнє звільнення від 17 травня 2021 року, проте не заперечив щодо переведення його на вакантні посади. Для прийняття виваженого рішення він попросив працівника відділу кадрів надати йому копію вакантних посад для більш детального вивчення, так як йому взагалі не було роз`яснено функціональні обов`язки, інші умови праці за цими вакансіями, а тому він не міг прийняти одразу рішення щодо переведення на іншу посаду. Проте йому відмовлено в наданні копії цих вакансій та будь-яких додаткових роз`яснень, що однозначно свідчить про формальний підхід роботодавця до виконання свого обов`язку щодо його працевлаштування. Жодної іншої вакансії протягом періоду з дня попередження позивача про наступне звільнення до дати його звільнення позивачу не запропоновано.
З аналізу положень статей 40, 42, 49-2, 49-4 КЗпП України слід дійти висновку, що безумовне виконання вимог цих статей є гарантією виконання роботодавцем свого обов`язку працевлаштувати працівника при проведенні скорочення штату. У зв`язку з цим, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що лише перевірка судом виконання відповідачем статей 40, 42, 49-2 КЗпП України лежить в межах цього спору, а перевірка судом виконання відповідачем вимог статті 49-4 КЗпП України лежить поза його межами.
Крім того, відповідач не порівняв кваліфікацію та продуктивність праці, та не врахував переважне право позивача на залишення на роботі.
Також, звільнення здійснено з порушенням статті 43 КЗпП України без попередньої згоди НПА ДП "Антонов", членом якої був позивач.
Разом з тим, враховуючи, що перед звільненням позивач перебував на простої, під час якого його заробіток зберігався частково, розрахунок середнього заробітку позивача здійснений судом першої інстанції є неправомірним.
Відзив на касаційну скаргу
ДП "Антонов" у липні 2023 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Вказує, що на підприємстві ДП "Антонов" відбулось лише скорочення чисельності та штату працівників і таке скорочення не було пов`язане з ліквідацією, реорганізацією підприємства, зміною форми власності. В період вивільнення позивача ліквідації, реорганізації, зміни форми власності або часткового зупинення виробництва на підприємстві не проводилось. Таким чином, власник не зобов`язаний проводити консультації (повідомляти) з професійними спілками у разі скорочення чисельності чи штату працівників.
ДП "Антонов" як роботодавець, з метою дотримання трудових прав позивача, при вивільненні та можливого його працевлаштування на підприємстві, виконав вимоги статті 49-2 КЗпП України. При цьому, згоду на будь-яку запропоновану посаду позивач не надав та до відділу кадрів підприємства позивач на запрошення не з`явився.
Доводи позивача про те, що відповідачем при його звільненні не було дотримано переважного права на залишення на роботі не заслуговують на увагу, оскільки цим правом наділені працівники, які займають однакові посади.
Крім того, рішення НПА ДП "Антонов" суперечить нормам трудового законодавства та не відповідає обставинам справи, унаслідок чого роботодавець мав право не брати до уваги відмову профспілкової організації.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 12 липня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Святошинського районного суду м. Києва.
Справа № 759/18044/21 надійшла до Верховного Суду 03 серпня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 березня 2004 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до ДП "Антонов", а з 01 листопада 2019 року переведено на посаду начальника відділу планування та керування польотами ДП "Антонов".
21 грудня 2021 року ДП "Антонов" отримано лист Державного концерну "Укроборонпром" № UOP 6.2-12641, який має для відповідача обов`язковий характер, з вказівками про необхідність у тримісячний термін забезпечити приведення штатного розпису ДП "Антонов" у відповідність до вимог, викладених у Порядку погодження організаційних структур, штатних розписів (змін до них) підприємств-учасників Державного концерну "Укроборонпром", затвердженому наказом концерну від 29 січня 2020 року № 24, зокрема в частині, що стосується скорочення рівнів управління, оптимальної норми керованості для керівників та скасування інституту заступників у підрозділах.
24 грудня 2021 року ДП "Антонов" видано наказ № 6610к про оптимізацію штатного розпису та структури підприємства згідно з пунктом 1 якого зазначено про необхідність розробити пропозиції щодо приведення штатних розписів підпорядкованих підрозділів та структурної схеми підприємства в частині підпорядкованих підрозділів у відповідність до вимог Порядку погодження організаційних структур, штатних розписів підприємств-учасників Державного концерну "Укроборонпром".
22 березня 2021 року наказом ДП "Антонов" № 2463к прийнято рішення про peорганізацію з 01 червня 2021 року відділу планування та керування польотами (В-255), шляхом приєднання відділу наземного забезпечення та перетворення у відділ організації наземного забезпечення (пункт 3 наказу № 2463к).
30 березня 2021 року на виконання пунктів 3, 6 наказу ДП "Антонов" № 2463к прийнято наказ про внесення змін до штатного розпису підприємства № 2681к, згідно з яким виведено посаду начальника відділу планування та керування польотами, а також додатково виведено ще 36 посад (т. 1 а. с. 114-116).
17 травня 2021 року наказом ДП "Антонов" від 05 квітня 2021 року № 2882к ОСОБА_1 попереджено про виключення із штатного розпису його посади. Одночасно з попередженням про скорочення посади ОСОБА_1 запропоновано для ознайомлення інші вакантні посади ДП "Антонов", які станом на 05 квітня 2021 року налічували 595 одиниць, що доведено до його відома наказом від 05 квітня 2021 року № 2882к та підтверджено особистим підписом позивача (т. 1 а. с.118). Також позивача проінформовано, що в разі його відмови від запропонованої роботи, з ним буде розірвано трудовий договір на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
17 травня 2021 року ДП "Антонов" складено акт, про те, що 17 травня 2021 року ОСОБА_1 ознайомлений з наказом та переліком вакансій станом на 17 травня 2021 року. (т. 1 а. с. 119).
Матеріали справи не містять відповіді ОСОБА_1 на листи ДП "Антонов" від 05 липня 2021 року, 09 липня 2021 року, якими ОСОБА_1 викликали для ознайомлення зі списком вакантних посад.
ОСОБА_1 відмова від запропонованих вакансій не надавалась, як і не подавалось погодження на будь-яку з них.
Листом від 07 липня 2021 року № 01-07/2021 НПА ДП "Антонов" повідомила ДП "Антонов" про відмову у звільненні ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 65-66)
19 липня 2021 року директором управління персоналом ДП "Антонов" видано наказ № 4364ку про звільнення ОСОБА_1 за скороченням чисельності та штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених, зокрема у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до частин другої, третьої статті 49-4 КЗпП України ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після подання виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику) повідомлення про заплановане масове вивільнення з відповідною інформацією (у письмовому вигляді) про такі заходи, включаючи відомості про причини наступних звільнень, середню кількість і категорії працівників, а також про кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення.
Частиною третьою статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" передбачено що, у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.