ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 753/9465/22
провадження № 61-16252св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Якименко Валентина Онисімівна,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 травня 2023 року в складі судді Гусак О. С. та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 та просили усунути відповідача від права на спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
На обґрунтування позову зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_4 17 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В. О. відкрито спадкову справу № 13/2020 після смерті батька та видано свідоцтва про право на спадщину за законом.
Вже після смерті батька його колишня дружина ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення про розірвання шлюбу, укладеного між нею та ОСОБА_4, у 2013 році. Постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року заочне рішення Дарницького районного суду від 14 лютого 2013 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 закрито у зв`язку зі смертю позивача.
Батько розірвав шлюб з відповідачем в 2013 році, з 2012 року вони не проживали разом, їй було добре відомо, що вона не є дружиною батька. За всі ці роки вона періодично навідувалась до батька, але не з метою надання допомоги хворій літній людині, а з метою створення видимість перебування з ним у шлюбних стосунках.
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані та потребував допомоги сторонніх осіб, в тому числі дружини, яка повинна була піклуватись про нього, однак ОСОБА_3 з ним не проживала, не вела спільне господарство, та не доглядала його, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачі не довели наявність підстав для усунення відповідача ОСОБА_3 від права на спадкування за законом.
Жоден з наданих суду медичних документів не містить лікарського висновку про стан здоров`я ОСОБА_4, відповідно до якого він потребував стороннього допомоги саме у зв`язку з перебуванням у безпорадному стані.
Показання допитаних в суді першої інстанції свідків також не підтверджують той факт, що ОСОБА_4 потребував сторонньої допомоги саме від ОСОБА_3, а остання, маючи можливість надавати таку допомогу, свідомо ухилилася від її надання.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 337/6000/15-ц, від 04 липня 2018 року в справі № 404/2163/16-ц, від 04 грудня 2019 року в справі № 192/875/17, від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц, від 19 липня 2021 року в справі № 127/11408/19, від 16 листопада 2021 року в справі № 904/2104/19, від 15 червня 2022 року в справі № 462/3625/15-ц, від 07 листопада 2022 року в справі № 318/623/19, від 16 листопада 2022 року в справі № 335/2566/18, від 01 лютого 2023 року в справі № 308/7880/16-ц, від 05 квітня 2023 року в справі № 357/8975/20, від 21 червня 2023 року в справі № 916/3027/21, від 04 жовтня 2023 року в справі № 640/17257/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Визначення поняття безпорадного стану є юридичним поняттям, яке базується на оцінці ступеня прояву наявних захворювань, що впливають (обмежують) на життєдіяльність особи. Лікар при встановленні діагнозу не використовує термін "безпорадний стан".
Згідно висновку експертів з питань в галузі судово-медичної експертизи від 29 липня 2022 року Центру судово-медичних експертиз "МІБІ-Лекс", який виготовлено на замовлення позивачів, у ОСОБА_4 були наявні численні захворювання ендокринної, серцево-судинної, опорно-рухової, нервової систем організму, тому постійно існувала необхідність в сторонньому догляді.
На момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 його шлюб з ОСОБА_3 було розірвано рішенням суду, яке скасоване після його смерті.
Відповідач, заперечуючи проти перебування спадкодавця у безпорадному стані, не скористалася своїм процесуальним правом заявити клопотання про призначення відповідної експертизи, відтак не спростувала вказану обставину.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва.
26 грудня 2023 року справа № 753/9465/22 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.